РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ В УМОВАХ ПРОТИДІЇ, ЯКА ЧИНИТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розбудова демократичної, правової та соціально орієнтованої держави неможлива без реального захисту прав та свобод громадян. Злочинність є не тільки постійною перепоною на цьому шляху, але й однією з основних загроз національній безпеці будь-якої країни. Вплив злочинності на політичну та соціально-економічну стабільність має зворотну залежність. Злочинність негативно діє на політичну та соціально-економічну стабільність у країні, а політична та економічна криза, яка сьогодні спостерігається в Україні, сприяє зростанню злочинності. В умовах нестабільності кримінал активно намагається реалізувати свої інтереси через політику та економіку, але, на жаль, і політична влада та економічна еліта нерідко намагаються вирішити свої проблеми кримінальним шляхом. Злочинна діяльність поступово набуває більш організованих форм, підвищує свій професіональний рівень, виникають нові «інтелектуальні» види злочинів, поширюються корумповані зв’язки злочинного світу із владою всіх рівнів тощо.

У цих умовах все більше розповсюдження та розвиток отримує таке негативне соціальне явище, як протидія діяльності правоохоронних органів, зокрема розслідуванню злочинів різної тяжкості. При цьому з метою протидії розслідуванню злочинів зацікавлені особи нерідко використовують фактори соціальної напруженості, пов’язані з міжнаціональними та міжрелігійними відносинами, з проблемами у ставленні населення до правоохоронних органів, у економічній та політичній сфері тощо. Значну роль при використанні соціальної напруженості з метою протидії розслідуванню злочинів відіграють засоби масової інформації, які використовуються суб’єктами протидії для створення підвищеного суспільного резонансу навколо злочину з метою привернути увагу громадськості та ініціювати й керувати відповідною реакцією. Використання факторів соціальної напруженості не тільки значно полегшує суб’єктам протидії розслідуванню злочинів здійснення їхньої протиправної діяльності, але й служить каталізатором соціальної напруженості, загострюючи її, подеколи доводячи до критичної позначки, що значно ускладнює політичну, соціально-економічну, міжнаціональну і, врешті-решт, криміногенну обстановку як в окремому регіоні, так і в країні в цілому.

Таким чином, враховуючи складну політичну і соціально-економічну ситуацію у нашій країні, триваючі процеси реформування багатьох соціальних інститутів, багатонаціональний склад населення, співіснування різних релігійних конфесій та інші соціальні фактори, наочною є потреба розробки наукових засад подолання протидії розслідуванню злочинів, що чиниться з використанням факторів соціальної напруженості.

Проблемі протидії розслідуванню злочинів присвячені праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених як: О. В. Александренко, Е. У. Бабаєва, В. П. Бахін, В. Д. Берназ, Р. С. Бєлкін, А. Ф. Волобуєв, А. В. Дулов, В. І. Гончаренко, С. Ю. Журавльов, Г. Г. Зуйков, А. В. Іщенко, В. М. Карагодін, Н. С. Карпов, І. П. Козаченко, В. П. Колмаков, В. О. Коновалова, В. П. Корж, В. С. Кузьмічов, В. К. Лисиченко, В. Т. Нор, В. О. Образцов, В. А. Овєчкін, Ф. М. Сокиран, В. В. Тіщенко, А. Ю. Федоренко, В. Ю. Шепітько, Р. М. Шехавцов, М. Є. Шуміло, Б. В. Щур та ін.

Однак, не зважаючи на пильну увагу вчених до аналізованого явища, сьогодні існує багато спірних позицій щодо сутності протидії розслідуванню злочинів: немає єдності думок як щодо самого цього поняття, так і механізму та форм протидії, що, перш за все, пов’язано зі складністю та багатогранністю цього процесу.

Протидія розслідуванню злочинів, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості, та можливі шляхи й засоби її подолання на рівні комплексного спеціального монографічного дослідження дотепер не вивчалися, що зумовлює практичну та теоретичну значущість і актуальність теми даного дослідження.