РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗАЛІЗНИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано її мету та завдання, визначено об’єкт, предмет, методи наукового дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів, наведено данні щодо апробації одержаних результатів та їх опублікування.

У розділі 1 "Теоретичні основи соціально-економічного потенціалу залізничного комплексу" узагальнено теоретичні підґрунтя соціально-економічного розвитку, його рушійні сили; досліджено зміст і структуру категорії потенціалу за рівнями прояву; розкрито сутність СЕП ЗК.

Актуалізація теорії соціалізації економіки на рівні мікросистем, дозволила відслідкувати логіко-категоріальний ланцюжок, від назрілих соціально-економічних перетворень, що очікують Україну, до визначення причинно-наслідкових обставин формування соціальних та економічних потреб в суспільстві, усвідомлення їх зростання в протиріччі з обмеженими ресурсами, і на цьому підґрунті визнання соціально-економічних інтересів, як рушійних сил в реалізації можливостей, що обумовлено дією економічних законів. Цим автор довів наявність наукового значення розгляду соціально-економічного змісту категорії «потенціал» на рівні підприємств та їх галузевих об’єднань.

Дослідження соціально-економічної природи потенціалу і рівнів його прояву отримує нову якість результатів, в разі коли здійснюється з боку теорії “потенціалізму”, як підходу з позиції діалектики можливого і дійсного, на відміну від підходу з позиції оцінювання отриманих результатів.

Визначено, за підсумками дослідження, обмеженість варіантів тлумачень терміну «соціально-економічний потенціал». Це зумовило необхідність аналізу близьких за значенням і більш поширених дефініцій «економічний потенціал» і «стратегічний потенціал» суб'єктів господарювання, що дозволило систематизувати думки вітчизняних науковців, за чотирма основними підходами до визначення структури цих споріднених категорій: ресурсною, ресурсно-функціональною, результативною та маркетинговою, а також систематизувати переваги та недоліки цих тлумачень. Зокрема, отримано висновок, що в сучасному економічному середовищі, в наслідок обмеженості самих ресурсів, вплив ресурсного чинника нівелюється чинниками інституціонального походження, які більшою мірою відбивають соціальне середовище в якому функціонує суб’єкт господарювання. Це ставить під сумнів самодостатність категорії «економічний потенціал ЗК» та породжує припущення, що під ним в контексті теорії соціальної економіки слід розуміти «соціально-економічний потенціал», з наголошенням його прояву, як наявних у підприємства ресурсів в оптимальній структурі, які раціонально використовуються для збалансованого забезпечення очікувань груп зацікавлених осіб, серед яких: державні інститути, споживачі, постачальники, працівники, населення та ін.

Обґрунтовано авторське бачення підходу до розкриття сутності СЕП ЗК за яким, слід йти не від достатньо дослідженого економічного потенціалу до приєднання соціальної складової, а від особливостей соціальної природи потенціалу до нового усвідомлення економічних факторів розвитку СЕП ЗК.

З урахуванням результатів попередніх висновків сформульовано сутність СЕП ЗК як системи взаємовідносин в ЗК, що враховує поєднання мотивів і установок суб’єктів господарювання у його внутрішньому та зовнішньому середовищі, спрямованих на оптимізацію використання ресурсів і повну реалізацію можливостей ЗК, у його здатності відповідати соціальним і економічним інтересам зацікавлених в розвитку ЗК осіб.

У розділі 2 «Аналіз проблем реалізації соціально-економічного потенціалу залізничного комплексу та напрямки їх вирішення» розглянуто сучасний стану СЕП ЗК України; проаналізовано інформаційне забезпечення діагностики СЕП ЗК; запропоновано методичні підходи до оцінювання стану розвитку СЕП ЗК в рамках процедур діагностики.

За  умов актуалізації питань формування і розвитку СЕП ЗК, проведено аналіз показників функціонування ЗК України за 1999-2009 рр., який виявив кризові обставини і перешкоди, що свідчать про падіння рівня використання потенціалу галузі протягом останніх років.

Визнано, що оцінка СЕП ЗК, є характеристикою його використання лише в минулому, але не розкриває картину майбутніх проблем і загроз. Запропоновано підходи до визначення стану реалізації СЕП ЗК через показники діяльності галузі за методиками прогнозного аналізу, а саме через: а) розгляд підприємств ЗК, як форми взаємодії ресурсів-здібностей (внутрішнього прояву потенціалу) з можливостями-результатами (зовнішнім проявом потенціалу), які реалізуються в господарській діяльності і визначають можливості розвитку СЕП; б) обрання індикаторів, що характеризує соціально-економічний результат діяльності ЗК («доходні надходження від усіх видів діяльності у співвідношенні до приведеного вантажообігу» для внутрішнього середовища та «середньорічні доходні надходження від залізничних перевезень у співвідношенні до валового доходу держави» для зовнішнього середовища); в) класифікації показників на: випереджаючи, запізнюючи та співпадаючи за своєю динамікою із індикатором, який характеризує соціально-економічний результат ЗК.