1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

2. 3. У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, визначено методичну базу, використані автором прийоми та інструменти економічного аналізу, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні засади формування та розвитку соціальної інфраструктури сільських територій» – визначено соціально-економічну сутність інфраструктури в контексті сільського розвитку, обґрунтовано організаційно-економічний механізм функціонування соціальної інфраструктури, методичні підходи щодо оцінки стану та ефективності функціонування соціальної інфраструктури.

Соціальна інфраструктура – це особливим чином територіально організована, історично конкретна, що відповідає способу виробництва, сукупність видів діяльності та відповідних їм галузей нематеріального виробництва, підприємств і суспільних відносин, які забезпечують поза власне виробництвом матеріальних благ задоволення особистого (індивідуального) споживання, необхідного для збереження життя населення, відтворення робочої сили та її продуктивного суспільного споживання. Як просторова категорія, вона підпорядкована у своєму розвитку деяким специфічним закономірностям та проявам, до найважливіших з яких слід віднести: зростаючу регіональну диференціацію, циклічність розвитку, територіально-функціональний зв’язок, цілісність, залежність від демовідтворювальних та виробничо-економічних процесів на селі.

Соціальна інфраструктура сільських територій забезпечує відповідні умови для суспільно необхідного рівня задоволення особистого споживання сільського населення, узгодженого із загальним рівнем розвитку продуктивних сил і характером виробничих відносин на селі. У межах сільських територій встановлюються пропорції між діяльністю з виробництва матеріальних благ та соціально-інфраструктурною діяльністю, накопиченням і споживанням, масштабами розвитку галузей матеріального виробництва й соціальною інфраструктурою (рис. 1).