РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ПРОДУКЦІЇ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

                                                                             Розділ 1.Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методичні засади дослідження внутрішнього ринку продукції лісової промисловості України” з’ясовано сутність та значення внутрішнього ринку в національній економіці; визначено типи ринків та їх взаємодію; розкрито функції внутрішнього ринку, а також проаналізовано історичний досвід становлення внутрішнього ринку в Україні.

Внутрішній ринок розглядається у роботі як сукупність усіх процесів, пов’язаних з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням продукції та послуг всередині країни.

Проведене дослідження еволюції розвитку внутрішнього ринку України після здобуття незалежності дозволило виокремити п’ять етапів:

–          перший етап (1991-1994 рр.) – характеризується значним скороченням випуску вітчизняних товарів;

–          другий етап (1995-1999 рр.) – упродовж цього періоду відбулося насичення внутрішнього ринку продовольчими товарами вітчизняного виробництва та товарами довготривалого використання іноземного виробництва;

–          третій етап (2000-2004 рр.) – особливістю цього періоду є те, що було виокремлено галузі, що мають найбільший вплив на внутрішній ринок;

–          четвертий етап (2005 р. – середина 2008 р.) – упродовж цього періоду відбулось насичення внутрішнього ринку товарами українського виробництва, а також зниження попиту на них;

–          п’ятий етап (друга половина 2008 р. – сьогодення) – у час кризового та посткризового періодів внутрішній ринок України зазнав суттєвих деформацій з боку як попиту, так і пропозиції на певні види продукції. У 2009-2011 рр. динаміка зростання експорту досягла докризового періоду, і в 2011 р. у номінальному вимірі експорт товарів повернувся до максимального рівня, досягнутого у 2008 р. Збільшення вартісних обсягів товарного експорту за 2011 р. порівняно з аналогічним періодом 2010 р. загалом становило 35,8%. Найбільше зростання експорту відбулось до країн Європи (на 41,4%) та країн СНД (на 43,5%).

Виокремлені етапи розкривають проблеми внутрішнього ринку, а також спонукають до прийняття відповідних рішень для вирішення цих проблем.

Проаналізовано роль держави у розвитку внутрішнього ринку, що пов’язана із здійсненням заходів законодавчого та нормативного регулювання, що спрямовані на забезпечення дотримання ринкових законів усіма учасниками ринку та захисту їхніх прав і свобод, а також інтересів суспільства. Визначено, що головна мета державної політики у сфері розвитку внутрішнього ринку – це підтримка конкурентоспроможності українських виробників і водночас розвиток ринкової конкуренції.

Стан внутрішнього ринку передусім характеризує економічний стан держави, а від рівня його розвитку в значній мірі залежить повноцінне функціонування промислового сектора економіки. Володіючи потужним інтелектуальним і технологічним потенціалом, промисловість є фундаментом та основою розвитку не тільки внутрішнього ринку України, а й розширення зовнішнього. Вагомою складовою промисловості України є ЛП, що становить собою виробничо-економічну єдність лісових і обслуговуючих галузей, що забезпечують вирощування, експлуатацію лісу і комплексну переробку деревини, та частково включає виробництво усіх видів обладнання для ЛП, виробництво фарб, лаків, барвників, добрив тощо.

Для детального аналізу розвитку внутрішнього ринку продукції ЛП у роботі встановлено, що структура ЛП включає такі галузі: лісозаготівельну, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну та меблеве виробництво.

Автор встановив міжгалузеві зв’язки ЛП і зв’язки, що реалізують організаційно-економічні відносини ЛП у торгівлі на внутрішньому ринку. Міжгалузеві зв’язки ЛП на внутрішньому ринку показують, що лісова та лісопереробна промисловість (як постачальник своєї продукції та споживач продукції інших галузей) пов’язані практично з усіма секторами економіки, взаємодія яких відбувається на основі купівлі-продажу на внутрішньому ринку сировини чи напівфабрикатів. Визначено, що для ЛП характерна складна система внутрішньогалузевих зв’язків.

У роботі обґрунтовано роль і місце ЛП у розвитку внутрішнього ринку України та визначено основні екзогенно-ендогенні чинники впливу на розвиток ЛП. Основними ендогенними чинниками є: фінансовий, ринковий, ресурсний, трудовий та виробничий потенціали. До основних екзогенних чинників належать: політична ситуація, вплив органів державної влади, законодавча база, національна (лісова, промислова, екологічна та соціально-економічна) політика, розвиток секторів економіки (транспорт, сфера послуг, паливно-енергетична, хімічна, будівельна та машинобудівна промисловості), розвиток конкуренції, інвестиційно-інноваційний розвиток держави.