Рубан І.О. Селекція гібридів кукурудзи на стійкість до хвороб в умовах Лісостепу України

Краткое содержание

СУЧасний стан селекції кукурудзи на стійкість до хвороб

(огляд літератури)

       Згідно з літературними даними показано, що на цей час досить детально вивчені питання патогенезу досліджуваних хвороб , біологічні особливості збудників, зв’язок стійкості до основних хвороб з окремими морфологічними ознаками і закономірності успадкування стійкості гібридами F₁. Хоч єдиної думки , особливо в питаннях генетичних механізмів успадкування стійкості до даних хвороб не існує. На жаль, більшість вирощуваних гібридів мають ще недостатню стійкість до хвороб. Тому необхідність створення стійких до найбільш шкодочинних хвороб гібридів для умов Лісостепу України є основою для наполегливих досліджень в цьому напрямку.

МАТЕРІАЛ, УМОВИ, МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

        Експериментальні дослідження проведені з 1996 по 1998 рік в трьох пунктах: ДП НДГ “Родниківка” Уманської СГА, Маслівський радгосп-технікум Київської області і на селекційному полі Уманської СГА.

       Погодні умови за роки вивчення відрізнялись значною мінливістю, особливо на етапах онтогенезу кукурудзи, що дозволило одержати об’єктивні висновки. Сприятливі умови для розвитку збудників стеблових гнилей склались в 1996 році, а для пухирчастої сажки в 1998 році.

       Вихідним матеріалом для проведення досліджень були 24 елітні самозапилені лінії кукурудзи різного походження з контрастною стійкістю до основних хвороб. Схрещуванням даних ліній за чотирма діалельними схемами було одержано прості гібриди, які вивчались за стійкістю до найбільш шкодочинних хвороб в умовах природного і провокаційного фонів. На стійкість до пухирчастої і летючої сажки, стеблових гнилей та фузаріозу качанів вивчались лінії і гібриди на ділянках гібридизації і розмноження. Всього оцінено 145 нових і районованих гібридів та 188 самозапилених ліній.

       Посів проводили вручну гніздовим способом (70х35см) по три насінини в гніздо, в оптимальні для зони строки. Ділянки одно- та дворядкові довжиною 7,2м, 19 – гніздні, облікова площа 5-10м². Повторність в дослідах триразова .

4

        Оцінку зразків на стійкість до пухирчастої і летючої сажки, фузаріозу качанів проводили за методиками Ф.Є. Немлієнка, Г.В.Грисенка, І.Є.Сіденка (1972) і Н.А.Вилкової , В.Г.Іващенка та ін. (1989), стеблових гнилей – Н.Б.Навроцької, П.В.Інглика (1977).

       Імунологічну характеристику зразків кукурудзи робили за результатами трьохрічних оцінок за максимальним відсотком ураження.

       Господарські, біологічні та морфологічні ознаки кукурудзи вивчали за методикою Інституту рослинництва УААН.

        Аналіз загальної та специфічної комбінаційної здатності ліній за стійкістю до пухирчастої і летючої сажки, стеблових гнилей та фузаріозу качанів в системі діалельних схрещувань виконаний за методикою Гріффінга (модель 1, метод 4) в модифікації В.Г.Вольфа, Н.П.Літуна та ін. (1980). Оцінку прояву ознаки стійкості до пухирчастої сажки в F₁ проводили за допомогою коефіцієнта ступеня домінантності (hp) ( Д.Брюбейкер, 1966).

       Математичну обробку даних експериментальних досліджень проводили за методами дисперсійного, кореляційного та регресійного аналізів , викладених Б.О.Доспєховим (1985) з використанням персонального комп’ютера Pentium 166.

РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ ЛІНІЙ РОБОЧОЇ КОЛЕКЦІЇ ЗА СТІЙКІСТЮ ДО ОСНОВНИХ ХВОРОБ

        На природному та провокаційному інфекційних фонах вивчено 24 елітні самозапилені лінії. Вивчення вихідного набору самозапилених ліній за стійкістю до основних хвороб дозволило виділити ряд стійких ліній до сажкових хвороб: ЧК915, Со 125, Вс 073МВ, Со 151, Ма 21, П346зМ, F 115, П 502, Ух 719, ЧК4282, ЧК 218МВ, Вс 28В, ЧК 929; стеблових гнилей : Вс 28В, ЧК 915, П 346зМ, П 502, ЧК929,F 2 та до фузаріозу качанів : S 72, ЧК 915, П 346зМ, F 115, П 502, ЧК 929, Ма 21, Ух 719.

       Особливо цінними для селекції на груповий імунітет до хвороб виявились слідуючі лінії :ЧК 915, ЧК 929, П346зМ, П502 (табл. 1). Лінії Ма 21, F115 та Ух 719 проявили високу стійкість до сажкових хвороб  і фузаріозу качанів та помірну стійкість до стеблових гнилей. Групову стійкість до сажкових хвороб і стеблових гнилей проявили лінії Вс 28В та F2. Найбільш сприйнятливими до хвороб виявились лінії ВІР 44 та Б 246.

      В процесі вивчення всі лінії класифіковано за стійкістю до основних хвороб. Відмічено, що у ліній, які ввійшли в групу середньо та сильноуражуваних стійкість сильно варіювала по роках і пунктах випробування, тоді як у стійких ліній ця ознака була більш стабільною.

      В природних умовах зараження з 145 оцінених нових і районованих гібридів доля тих, які уражувались пухирчастою сажкою складала 8,3%. Серед обстежених 188 самозапилених ліній відсоток уражених становив 2,6-7,2. Летючою сажкою була уражена тільки лінія П502 в незначній

5

мірі. Ураження ліній і гібридів стебловими гнилями сильно варіювало по роках.

       Вивчався зв’язок стійкості ліній і гібридів до основних хвороб і з морфологічними ознаками та біологічними властивостями. Виявлено середній зворотній кореляційний зв’язок між ступенем ураження пухирчастою сажкою і висотою прикріплення качана (r = -0,67) та слабкий зворотній зв’язок між ураженням стебловими гнилями і масою 1000 зерен(r = -0,39). Між іншими морфологічними ознаками і стійкістю до хвороб істотних зв’язків не виявлено.

        Встановлено, що стійкість кукурудзи до всіх вивчених хвороб залежить від генотипових особливостей ліній, екологічних умов, строків сівби і їх скоростиглості. Більшу стійкість до хвороб проявили форми з тривалішим вегетаційним періодом.