Рябуха С.С. Створення вихідного матеріалу для селекції стійких до збудників фузаріозу та аскохітозу сортів гороху в умовах східної частини Лісостепу України

Краткое содержание

ПОШИРЕННЯ, ШКОДОЧИННІСТЬ, БІОЛОГІЯ ТА ЕКОЛОГІЯ ЗБУДНИКІВ ФУЗАРІОЗУ ТА АСКОХІТОЗУ І СТАН СЕЛЕКЦІЇ ГОРОХУ НА ІМУНІТЕТ ДО ХВОРОБ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Аналіз літературних джерел показав, що взаємовідносини грибів родів Fusarium Link. та Ascochyta Lib., які викликають найбільш шкодочинні хвороби гороху в мінливих умовах агроценозів, потребують подальшого поглибленого вивчення і ефективних дій у вирішенні проблеми збереження урожаю культури. Незважаючи на досягнуті значні успіхи в селекції гороху, створення і впровадження у виробництво сортів, які поєднують високу стійкість до хвороб з комплексом інших господарськи цінних ознак, і надалі залишається актуальним завданням для селекціонерів України.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження за темою дисертаційної роботи  виконували в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН в 1998–2003 рр. в системі польових і лабораторних дослідів. Польові досліди проводили на полях селекційної сівозміни, які розташовані в Харківському районі Харківської області в східній частині Лісостепу України на чорноземних ґрунтах. Для характеристики температурного режиму та умов зволоження використовували гідротермічний коефіцієнт (ГТК). Контрастні погодні умови протягом вегетації під час досліджень добре відображали регіональні особливості і дозволили об’єктивно вивчити патогенний комплекс збудників фузаріозу та аскохітозу гороху, достовірно оцінити селекційний і колекційний матеріал та створити адаптований до місцевих фітосанітарних умов вихідний матеріал для селекції гороху.

Виділення та ідентифікацію збудників фузаріозу проводили згідно методик В.Й. Білай (1977, 1989), ідентифікацію збудників аскохітозу за В.Ф. Пересипкіним (1987), виділення грибів за методикою А.М. Овчинникової, Р.М. Андрюхиної, Е.Ф. Азарової (1990) і Н.Н. Гусевої, В.М. Горлова, В.М. Плащева та ін. (1990). Штучний інфекційний фон створювали на монокультурі гороху. Отримання інфекційного матеріалу фузаріозу гороху на насінні вівса та зараження рослин збудниками хвороб проводили відповідно з методичними вказівками А.М. Овчинникової, Р.М. Андрюхиної, Е.Ф. Азарової (1990).

Польові дослідження проводили згідно методики польового досліду (Доспехов Б.А., 1985) із застосуванням загальноприйнятої для зони технології вирощування гороху. Випробування селекційного та вихідного матеріалу проводили на природному та штучному інфекційних фонах. Стійкість до хвороб визначали згідно 9–бальної шкали „Международного классификатора СЭВ рода Pisum L.“ (1976) за відсотком ураженої поверхні. Матеріалом для дослідів були сорти та селекційні зразки лабораторії селекції гороху Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва та інших оригінаторів, колекційні зразки різного походження Національного центру генетичних ресурсів рослин України. Стандартами послужили сорти Люлинецький короткостебловий та Орловчанин.

В ході досліджень проводили фенологічні спостереження – строки появи сходів, бутонізації, цвітіння, достигання бобів; облік ураженості рослин фузаріозом та аскохітозом за фазами розвитку (сходи, бутонізація, цвітіння); збирання і облік урожаю. Зразки відбирали ручним способом з наступним обмолотом молотаркою МЗБ–1. В лабораторних умовах визначали наступні елементи структури урожайності: кількість продуктивних вузлів на рослині, кількість бобів на рослині, кількість насінин у бобі, кількість насінин з рослини, маса 1000 насінин, маса насіння з рослини (продуктивність).

З метою вивчення характеру успадкування ознак стійкості як батьківські компоненти простих гібридів використовували сорти: Харківський 29, Харківський янтарний, Харківський 85, Tigra, Kronen Rosa, Богун, Харківський 131, Восток 55, Вусатий 90, Уладівський 303. Для визначення ступеня успадкованості стійкості до фузаріозу використовували показник фенотипового домінування (hp), запропонований F. Petr та K. Frey (Кобылянский В.Д., 1982).

Вміст білка в зерні визначали за К’єльдалем згідно ГОСТ 10846–91 (1991).

Для математичної обробки одержаних даних використовували методи варіаційного, дисперсійного та кореляційного аналізу. Аналіз характеру розщеплення за стійкістю до патогенів проводили за П.Ф. Рокицьким (1967). Статистичну обробку експериментальних даних виконували за допомогою пакету прикладних програм „ОСГЭ“, розробленого в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН, а також можливостей програм Microsoft Word та Exel (№ MQ4CR–8BX37–JKPYM–R9CVD–C387M).