Шамро Удосконалення способів утримання бджолиних сімей в зимовий період

Краткое содержание

Дослідження проводили в природно-кліматичних умовах лісостепової зони України – у Полтавській та Сумській областях – на базі пасік дослідного господарства Національного наукового центру „Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича УААН” у 1991-1995 та 2000-2005 рр.

Піддослідні бджолині сім’ї утримували у вуликах-лежаках з рамками розміром 435х300 мм. Під час зимового спокою вони перебували в типовому напівпідземному зимівнику.

Якість зимівлі піддослідних сімей індивідуально та групами у цілому оцінювали за кількістю спожитого меду за зимовий період, силою бджолиних сімей і відходом бджіл за час зимівлі, наявністю опроношень, вологості та плісняви. Витрати меду за період зимівлі визначали методом зважування всіх стільників восени, перед останнім обльотом бджіл (жовтень), та навесні, після першого їх очисного обльоту (березень). Силу бджолиних сімей і відхід бджіл за зимовий період обліковували за кількістю вуличок і різницею їх сили восени та навесні. Кількість розплоду в піддослідних сім’ях визначали вимірюванням за допомогою рамки-сітки (Колесниченко В.В., Черевко Ю.А., 2005, Боднарчук Л.І., Багрій І.Г., Бугера С.І., 1996).

Температуру в гніздах піддослідних сімей контролювали за допомогою дистанційної системи, що складалася з пристосування для вимірювання температури в гнізді бджіл (рамка з датчиками), перемикача, функціональної плати приладу та рідинно-кристалічного індикатора. Використовуючи чотириступінчастий перемикач приладу на світловому табло почергово отримували значення температури, яку вимірювали в місцях розміщення датчиків.

При виконанні дослідів з контролю стану бджолиної сім’ї у вулику під час зимівлі використовували параметри її гнізда в зимовий період, визначені А.Д. Трифоновым (1998), М.В. Жеребкиным (1979), В.И. Лебедевым, Н.Г. Билашем (2006).

Залежно від умов та завдань виконання експериментальних досліджень в кожному конкретному досліді формували контрольну й одну або декілька дослідних груп, які складались із п’яти чи десяти бджолиних сімей – аналогів за силою, породою, віком маток, кількістю розплоду та корму. Схема досліджень, що проводили за темою дисертації, показана на рис. 1.

На початку досліджень визначали вплив способу створення запасів корму на виховання бджіл у період осінньої ротації генерацій і зимівлю сімей. Щоб з’ясувати оптимальні строки осіннього поповнення запасів корму цукровим сиропом, після закінчення головного медозбору (20 серпня) формували п’ять груп бджолиних сімей-аналогів (n=50). З метою обґрунтування норми згодовування цукру при поповненні кормових запасів для зимівлі бджолиних сімей після закінчення головного медозбору формували три групи по 10 сімей. Дослідні групи сімей різнились між собою за силою: в 1-й дослідній групі – чотири вулички, 2-й – вісім, група сімей, які мали силу шість вуличок бджіл, була контрольною.

Для порівняльного дослідження способів верхньої вентиляції бджолиного клубу в холодовому гіпобіозі сформували три групи по 10 бджолиних сімей. Гнізда бджолиних сімей контрольної групи розміщували біля бокової стінки вулика і зверху накривали стельовими дощечками. Стельову дощечку з вентиляційним вирізом розміром 5x15 см, закритим металевою сіткою (3x3 мм), укладали над середньою частиною гнізда бджіл, яке розташовували так, щоб його середина була проти льотка. Зверху і збоку його утеплювали подушками. Гнізда бджолиних сімей 1-ї дослідної групи зверху накривали щільною полотниною, 2-ї – розміщували на середині вулика так, щоб їх край знаходився біля льотка, а стельову дощечку з вентиляційним вирізом клали за останнім гніздовим стільником напроти льотка. Утеплення було таке, як і в контрольній групі, але не закривало стельової дощечки з вентиляцією.

При виконанні досліджень з контролювання стану сімей в зимовий період розробляли спосіб його дистанційного контролю, який використовували для вивчення термотаксису бджолиних сімей, підготовлених на зимовий період із запасами корму по 1,5 кг на вуличку бджіл, з розміщенням клубу в перші дні зимівлі на середній частині стільників. Досліджували особливості переміщення клубу сімей з різною силою.

Для обґрунтування методу моделювання розміщення бджолиного клубу використовували результати, отримані впродовж дослідів під час зимівлі.

На заключному етапі досліджень провели виробничу апробацію системи підготовки бджолиних сімей до зимівлі та способу контролю їх стану в гіпобіозі. Біометричну обробку отриманих в дослідах даних виконували на ПЕОМ методом варіаційної статистики (Кононенко В.К., Ібатуллін І.І., Патров В.С., 2000).