Шокало Н.С. Селекційна цінність форм гороху з різним типом стебла, листків і суцвіть в північному Степу України

Краткое содержание

Обгрунтування та умови досліджень

            На основі літературних джерел висвітлені досягнення і сучасний стан селекції гороху, а також описано ботанічну, морфологічну та біологічну характеристику культури.

Дослідження проводились у 1997-1999 рр. на Красноградській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН. Грунти дослідної станції - чорноземи звичайні, середньогумусні з глибиною профілю до 100-120 см і вмістом гумусу 5-6 %.

Клімат зони помірно-континентальний з холодною зимою та жарким літом. Середня температура січня –7,2⁰С з абсолютним мінімумом –35⁰ С, липня - 20,8⁰С з абсолютним максимумом 38,6⁰С. Сума річних середньодобових температур вище 5⁰С складає 3190⁰С. Середня річна кількість опадів 515 мм.

Погодні умови років досліджень відрізнялися від середніх багаторічних показників. 1997 рік на початку вегетації гороху характеризувався недостатнім зволоженням грунту, а в подальшому - надмірною кількістю опадів, що негативно вплинуло на продуктивність рослин.

Особливо посушливим під час вегетаційного періоду гороху був 1998 рік. Оптимальним для росту і розвитку гороху був 1999 рік, хоча на початку вегетації температура повітря знижувалась до –6⁰С.

У наших дослідженнях вихідним матеріалом  були 135 сортозразків гороху, одержаних від колишнього Всесоюзного інституту рослинництва ім. М.І.Ва-вілова, Інституту рослинництва ім. В.Я.Юр^,єва, Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції, Красноградської дослідної станції, Луганського інституту агропромислового виробництва.

При закладенні польових дослідів, проведенні обліків, аналізів і спостережень керувались Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур (1985), Методикою польового досліду за В.Г.Вольфом (1966), Б.А.Доспєховим (1979), а також Методикою польових дослідів, розробленою Інститутом зернового господарства УААН (1983).

Статистичний обробіток дослідних даних здійснювався методом дисперсійного аналізу за В.Я. Юр^,євим, П.В. Кучумовим, В.Г. Вольфом (1958); В.Г. Вольфом (1966) та Б.А. Доспєховим (1979).

Ступінь фенотипічного домінування ознак продуктивності визначали за B.Griffing (1950), а класи домінування - за G.M.Beil та R.E.Atkins (1965). За найбiльш важливими  парами показникiв i господарськи цiнних ознак виведенi коефiцiєнти кореляцii.

Характер мінливості основних ознак продуктивностi в природних і гібридних популяціях визначали згідно методики ВІР (Макашева Р.Х., Варлахов М.Д. та ін., 1976).

Результати  вивчення  вихiдного матерiалу

Вегетаційний період гороху в зв^,язку з гідро-термічними умовами       середовища. Значний вплив на продуктивність гороху має температура повітря та умови зволоження в період від сходів до стиглості. За температури 1-2⁰С насіння гороху проростає через 10 діб, в той час як при 20⁰С - через 3 доби. Підвищення середньодобової температури повітря в межах від 12 до 20⁰С сприяє скороченню тривалості періоду “посів - сходи” від 17 до 8 діб.

У наших дослідженнях найбільш сприятливі умови для проростання насіння гороху склались у 1997 р., коли температура повітря становила 15⁰С при недостатній зволоженості грунту. За таких умов сходи з’явилися через 13 днів.

Низька температура (до -3⁰С) під час посіву у 1998 р. обумовила появу сходів на 16 день. Пізня поява сходів відмічалась також у 1999 р., коли під час сівби температура знижувалась до -3,2 ÷ -8⁰С. Це доводить, що температурний фактор у період “посів - сходи” є не менш важливим, ніж кількість опадів.

Відомо, що сума позитивних температур повітря для другого періоду вегетації гороху (від сходів до цвітіння) становить близько 580⁰С.  При проведенні наших досліджень вона становила 674,4⁰С (1997 р.), 541,2⁰С (1998 р.) і 662,4⁰С (1999 р.). Тривалість вегетаційного періоду від сходів до цвітіння знаходилась у зворотній залежності від середньодобової температури повітря. При середній температурі повітря 16-18⁰С тривалість даного періоду становила в середньому 39 (1997 р.) і 33 доби (1998 р.).     Зниження температури до 12-13⁰С (1999 р), а також весняні заморозки (до –6⁰С), які спричинили пошкодження рослин гороху, призвели до збільшення періоду сходи - цвітіння до 48 дiб.

Тривалість періоду цвітіння - дозрівання у 1997 році становила     33 доби, чому сприяла значна кількість опадів (171,9 мм).                  Коротшим був даний період у 1998 році - 26 дiб. На прискорення цвітіння гороху вплинула грунтова і повітряна посуха, а також мала кількість опадів - 20,9 мм.

Достатнє забезпечення вологою у 1999 році (65,8 мм) і зростання середньодобових температур повітря до 25⁰С обумовило скорочення періоду цвітіння - дозрівання до 27 діб.

Встановлено, що тривалість вегетаційного періоду гороху певним чином впливає на його урожайність. Виявлена тенденція до позитивної залежності рівня продуктивності від тривалості міжфазних періодів “схо-ди - цвітіння” і “сходи - стиглість” (r = 0,385; 0,298).

Складні і відмінні за роками гідро-термічні умови дозволили виділити цінні форми не лише за урожайністю, а й за стійкістю до посухи, заморозків та надмірного зволоження.

            Ушкодження сортозразків гороху весняними заморозками.  В 1999 р. (4-7 травня) сформовані сходи гороху у фазі 6-7 листків були значно ушкоджені заморозками до -6⁰С. Це дозволило оцінити колекцію гороху за відсотком ушкоджених рослин та за ступенем ушкодження за шестибальною шкалою (за Методикою Держкомісії по сортови-пробуванню).

            Найстійкішими до заморозків виявились сортозразки Норд, Countess, Штамбовий 2, Люпиноїд ЛІ-203-94, Дамир 2, Аксайський вусатий. Досить толерантними були сортозразки лісового і     лісостепового екотипів, які відносяться переважно до безлистних   (вусатих) форм: Полтавець 2, Ювіляр, Орлус, Дельта, Cebeco, Finale, Solara.