Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ВЕТЕРИНАРНЫЕ НАУКИ / Ветеринарная санитария, экология, зоогигиена и ветеринарно-санитарная экспертиза
Название: | |
Альтернативное Название: | СИСТЕМА МОНИТОРИНГА, КОНТРОЛЯ И ПРОФИЛАКТИКИ ТОКСИКОИНФЕКЦИЙ сальмонеллезной И ЕШЕРИХИОЗНОИ этиологий |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | Дослідження проводили протягом 1998-2004 р. на базі лабораторії ветсанекспертизи Інституту ветеринарної медицини УААН, лабораторії молекулярної біології та імунохімії Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів, відділу бактеріології Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини, Київської міської лабораторії ветеринарної медицини, у тваринницьких господарствах України різних форм господарювання і спеціалізації. Епізоотологічний моніторинг поширення найчастіших збудників харчових токсикоінфекцій бактеріальної етіології в Україні здійснювали шляхом ретроспективного аналізу ветеринарних статистичних даних. Епідеміологічні особливості поширення харчових токсикоінфекцій в Україні вивчали на основі даних Міністерства охорони здоров'я. Рівень виробництва продукції тваринництва з”ясовували на основі аналізу даних Державного кабінету статистики України. Рівень контамінації продуктів тваринництва бактеріями різних видів вивчали на основі результатів бактеріологічних досліджень матеріалів від вимушено забитих тварин, проведених у лабораторіях ветеринарної медицини України у 1990-2000 рр., та власних бактеріологічних досліджень. Аналіз особливостей епідеміологічного та епізоотологічного процесів при сальмонельозі та ешерихіозі на основі даних статистики здійснювали саме у той період, коли спостерігався їх найбільш яскравий прояв. При проведенні ветеринарно-санітарної експертизи вимушено забитих тварин виявляли характер патологоанатомічних змін у тушах і внутрішніх органах згідно з методиками викладеними у "Правилах предубойного санитарного осмотра животных и ветсанэкспертиза мяса и мясопродуктов" (1981). Лабораторну діагностику сальмонельозу здійснювали згідно з "Методическими указаниями по бактериологической диагностике сальмонеллезов животных"(1971), "Лабораторная диагностика сальмонеллезов человека и животных, обнаружение сальмонелл в кормах, продуктах питания и объектах внешней среды. Методические указания" (1990) і відповідно до розробленої нами "Настанови з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин" (2003) та за допомогою розробленої тест-системи „Sal-test” для індикації бактерій роду Salmonella. Бактеріологічні дослідження проводили згідно з методиками, викладеними у ГОСТ 21237-75, ГОСТ 28669-85, ГОСТ 77022-74. Серологічну типізацію виділених культур сальмонел здійснювали за допомогою "Набору сироваток сальмонельозних монорецепторних О- і Н-аглютинуючих", відповідно до ТУ 46.21-1543-85. Фаготипізацію проводили за методом Фелікса і Келлоу за допомогою еталонних фагів. Чутливість сальмонел до антибіотиків визначали з використанням стандартних дисків фірми ОXОІD із хлорамфеніколом, канаміцином, поліміксином В, неоміцином, сульфаметаксазолом, гентаміцином, кислотою налідіксовою, колістином, ампіциліном, ципрофлаксином, амікацином, стрептоміцином, тетрацикліном, фуразоліном, цефуроксином, сульфонамідом. Наявність адгезивних властивостей у сальмонел визначали по здатності аглютинувати еритроцити різних видів тварин у реакції гемаглютинації (РГА) та монорезистентної гемаглютинації (РМРГА). Токсигенні властивості культур визначали в тесті на мишенятах-сисунах (2-4-денного віку) за методикою Романенкова Н.І. Лабораторну діагностику ешерихіозу здійснювали відповідно до "Настанови з лабораторної діагностики ешерихіозу (колібактеріозу) тварин" (1996) та „Методические указания по бактериологической диагностике колибактериоза (эшерихиоза) животных” (1991). Здатність до продукування шигоподібних токсинів у виділених штамів Е.coli вивчали в культурі клітин Vero за методом Konovalchuk L. Накопичення токсинів проводилось на середовищах МПБ, Еванса, УНДІЕВ, Добреску, Гітелі. Належність виділених штамів ешерихій до певних О-серогруп встановлена за допомогою типоспецифічних аглютинуючих сироваток у реакції аглютинації. Здатність до продукування термолабільного ентеротоксину вивчали в Бікен-тесті, термостабільного - на мишенятах-сисунах, гемолізинів - на кров'яному МПА. Кількість еритроцитів підраховували в камері Горяєва, рівень гемоглобіну - за допомогою гемометра Салі, фагоцитарну активність нейтрофілів - методом відновлення ТЗГ, кількість Т-лімфоцитів – за реакцією спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана, загальний білок – рефрактометрично. Індикацію генів, які відповідають за синтез певного виду токсинів у шиготоксинпродукуючих ешерихій, проводили за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з праймерами МК1/МК2 (для stx-генів), LP30/LP31 (для stx1-генів), LP40/LP41 (для stx2-генів), синтезованими „DNA-Gdansk” (Польща). При сальмонельозі в крові та гомогенатах печінки тварин визначали показники окислювально-антиоксидантного гомеостазу: аналіз вмісту гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) у плазмі крові проводили за методом AsakawaТ., МДА визначали у безбілковому екстракті гомогенатів з 2-тіобарбітуровою кислотою. Антиокислювальну активність (АОА) ліпідів встановлювали за ступенем їх здатності гальмувати накопичення ТБК-активних продуктів ПОЛ при інкубації суспензії жовткових ліпопротеїдів. Перекисну резистентність еритроцитів (ПРЕ) до гемолізу виявляли спектрофотометрично. Визначенню підлягала також активність антиоксидантних ферментів. Аналіз вмісту білка здійснювали за Лоурі у модифікації Міллера. Ряд метаболітів та активність гепатоспецифічних ферментів: аланін- і аспартатамінотрансфераз, лужної фосфатази у плазмі крові визначали з використанням стандартних наборів реактивів виробництва фірми Реагент (Україна). Вміст макро- та мікроелементів у крові виявлялися загальноприйнятими методами. Хімічний аналіз м'яса визначали так: вміст загального азоту - за методом К'єльдаля, жиру – за Сокслетом, вологи – за допомогою висушування до постійної ваги наважки при температурі 1050 С, вміст золи - шляхом спалювання наважки в муфельній печі при температурі -450-5000 С до постійної ваги. Токсичність встановлювали з використанням інфузорії Tetrachimena piriphormis згідно з ГОСТ 13496.7-97. Біологічну оцінку м'яса проводили відповідно до "Методических рекомендаций по биологической оценке продуктов животноводства и кормов с использованием тест-объекта Тетрахимена пириформис" (1983). Калорійність м’яса визначали за формулою Александрова В.М. Обробку отриманих результатів здійснювали варіаційно-статис-тичними методами.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Динаміка виділення збудників токсикоінфекцій з різної продукції та визначення рівня її контамінації
За останні десять років виробництво м'яса всіх видів тварин у світі збільшилося з 179 млн. тонн до 223 млн. тонн, тобто на 26%. В Україні також відчутні зміни: якщо в 2001 р. реалізовано на забій худоби та птиці в живій вазі 2332,5 тис. тонн, то в 2003 р. цей показник зріс до 2629,4 тис. тонн, а виробництво м’яса на душу населення підвищилося відповідно з 31,2 кг до 36,1 кг, тобто на 15,7 % . Означена тенденція до підвищення обсягу виробництва м’яса у світі загалом і в Україні, зокрема, зумовлює необхідність підвищення вимог до профілактики і боротьби з харчовими токсикоінфекціями, тому що вони здебільшого виникають при споживанні харчових продуктів тваринного походження. За результатами проведеної ветеринарно-санітарної оцінки м’яса в 2000р. направлено на утилізацію 54773 тонни м’яса великої рогатої худоби, 39644 тонни свинини, 15018 тонн м’яса інших видів тварин; направлено на знезараження 66326 тонн м’яса великої рогатої худоби, 71482 тонни свинини, 19064 тонни м’яса інших видів тварин. На ринках України виявлено 18 туш великої рогатої худоби і 13 туш свиней, контамінованих сальмонелами.
Питома вага м’ясних продуктів як фактора передачі збудника ботулізму серед населення України складала: в 1991 р. - 49%, в 1992 р. – 49%, в 1993 р. – 44%, в 1994 р. – 52%, в 1995 р. –58%, в 1996 р. – 57%, в 1997 р. –52% (за даними Міністерства охорони здоров’я України). |