Смолка О.О. Ефективність використання інбридингу в селекції гречки на гетерозис

Краткое содержание

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ В СЕЛЕКЦІЇ

ГРЕЧКИ НА ГЕТЕРОЗИС (огляд наукової літератури)

В розділі проаналізовано результати досліджень по розвитку напрямів і методів селекції гречки.

Із аналізу  даних літератури з використання інбридингу в селекції на гетерозис виявляється, що реалізація програм селекції гречки на гетерозис стримується відсутністю добре відселектованих самосумісних ліній з високою комбінаційною здатністю та наукових знань про здатність самосумісних форм гречки до ізольованого розмноження, ступеню їх інбредної депресії та схильності їх до перехресного запліднення.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ

ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

    Дослідження за темою дисертації проводились протягом 1998-2000 рр. у дослідному господарстві "Чабани”. Ґрунти дослідного господарства - дерново-середньопідзолисті та сірі опідзолені. Польові досліди проводились в селекційно-насінницькій сівозміні по типовому для гречки попереднику – озимій пшениці.

Погодні умови в роки проведення досліджень були не типовими для зони і відрізнялися за роками температурним режимом і вологістю.

      У якості вихідного селекційного матеріалу використовувались селекційні номери, лінії та сорти, створені в Інституті землеробства УААН.

Визначення рівня кросбридингу, рівня гетерозису та інбредної депресії проводилось з експериментальним матеріалом, що отримано раніше в лабораторії селекції круп’яних культур Інституту землеробства УААН, а також створених на його основі гетерозисних гібридів.

Визначення складу генотипів популяції за ознаками самосумісності -  самонесумісності проводилося за методикою В.С. Федорова, В.Т. Смірнова, С.П. Сосніхіної (1976), використаною для жита. Ступінь кроссумісності самозапилених потомств визначали за наявністю істиних гібридів в F₁. Гібриди отримували в спеціальному розсаднику, де в якості материнських форм використовували довгостовпчаті (ss) рослини, а тестером був районований сорт.

Визначення інбредної депресії проводилось за формулою Райта (1974) (коефіцієнт для виміру зростання гомозиготності в популяціях в наслідок інбридингу).

Рівень загальної комбінаційної здатності, специфічної комбінаційної здатності здійснювали шляхом підрахунку гібридних рослин в поколінні за методикою Н.В. Турбіна, Л.В. Хотилевої, Л.А. Тарутінової (1974).