СТАБІЛІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ НА ОСНОВІ ПЕРЕОРІЄНТАЦІЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет і методи наукового дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження грошово-кредитної політики» – розкрито зміст грошово-кредитної політики та її значення для розвитку національної економіки, досліджено методи та інструменти, важелі грошово-кредитної політики, систематизовано особливості визначення і формування її цілей, детально проаналізовано ієрархію та взаємозалежність стратегічних, проміжних та тактичних цілей грошово-кредитної політики.

У роботі обґрунтовано, що грошово-кредитна політика займає визначальне місце у державній економічній політиці, а її головною ознакою є цільова спрямованість, яка дає можливість впливати на стан національної економіки. Грошово-кредитна політика виконує провідну роль в державній економічній політиці, яка найбільш активно взаємодіє з фіскально-бюджетною політикою, а також з іншими напрямами економічної політики, серед яких: кон’юнктурна політика, політика конкуренції, соціальна політика, структурна політика. Широке коло проблем, які вирішуються заходами грошово-кредитної політики, обумовило неоднозначне тлумачення її змісту та завдань.

У результаті аналізу міжнародного досвіду зроблено висновок, що  розподіл поглядів на завдання грошово-кредитної політики відбувається концептуально, з одного боку як дискреційної, що властиво неокейнсіанцям, з другого – монетариської за змістом, коли заперечується доцільність маніпуляції з монетарними змінними.

Встановлено, що суб’єктами та провідниками грошово-кредитної політики в Україні є центральні банки, Національний банк, які знаходяться під тиском різних гілок влади, політичних сил та корпоративних угрупувань. Закономірними стали спроби обмежити деструктивний вплив на формування цілей грошово-кредитної політики з боку різних гілок через запровадження так званої «грошової конституції» або певних правил, які ставлять регулюючі дії монетарної влади в певні обмежуючі рамки.

Доведено, що центральні банки для досягнення цільових орієнтирів грошово-кредитної політики, що зумовлюють економічну стабілізацію, використовують методи прямого впливу або адміністративні методи, а також ринкові методи, що використовують дію економічних механізмів. Методи прямого впливу полягають у встановленні безпосередніх обмежень і заборон, квот та лімітів, які ускладнюють або полегшують процеси кредитування. Ринкові методи грошово-кредитного регулювання найбільш ефективно використовуються для впливу на грошову масу і процентні ставки за умов існування достатньо розвиненого ринкового середовища. Використання ринкових методів для коригування параметрів грошового ринку дозволяють ефективно усувати небажані коливання економічної кон’юнктури. В ринкових економіках частка використання адміністративних методів є відносно незначною. Проте в кризових умовах, коли економічні механізми працюють неефективно, частка адміністративних методів зростає. Обґрунтовано, що в період стабілізації економіки та переходу до сталого економічного зростання грошово-кредитна політика нашої держави використовує методи прямого впливу, але завжди поєднує їх з ринковими.

З’ясовано, що грошово-кредитна існує не автономно, а формується і реалізується для досягнення певних цілей. Центральні банки як суб’єкти здійснення грошово-кредитної політики, формують цільову спрямованість навколо свого основного пріоритету – забезпечення стабільності національних грошей, пріоритетною складовою якої є цінова стабільність у державі. Одночасно центральні банки також можуть забезпечити досягнення системних цілей, які визначаються засадами державної економічної політики і які тимчасово можуть бути пов’язані з дестабілізацією національних грошей, через проведення політики «дорогих» або «дешевих» грошей. Визначено, що цілі грошово-кредитної політики формуються згідно з можливістю їх досягнення в часі та характеру впливу на економічні та монетарні процеси.