СУБ’ЄКТИ СУДОВО-КОНТРОЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ НА ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, висвітлюються її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, ступінь наукової розробки, визначаються мета і завдання, об’єкт та предмет дослідження, його методологічна та науково-теоретична основа, характеризується наукова

новизна роботи, її теоретичне та практичне значення, містяться відомості щодо апробації результатів дисертації та публікацій основних положень роботи.

У першому розділі «Поняття, сутність та види судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу», який складається з трьох підрозділів, розглядаються загальнотеоретичні аспекти проблеми, зокрема, приділяється увага відмежуванню судового контролю від правосуддя, досліджуються об’єкт, предмет та межі судово-контрольної діяльності у досудовому провадженні, види і форми судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу.

У підрозділі 1.1. «Поняття та сутність судового контролю у кримінальному процесі» досліджується правова природа судового контролю, співвідношення судового контролю на досудових стадіях кримінального процесу з відправленням правосуддя, розкривається поняття судово- контрольної діяльності, надається поняття судово-контрольного провадження у досудових стадіях кримінального процесу

Аргументується, що якщо терміном «правосуддя» охоплювати всю діяльність суду, спрямовану на захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, суспільства і держави, то до її складу входить судовий контроль як окремий напрям діяльності. Але якщо правосуддя у кримінальному процесі пов’язувати лише з діяльністю суду щодо розгляду і вирішення справи по суті, встановленням винності чи невинності особи, то в діяльності суду на досудових стадіях кримінального процесу такі ознаки відсутні. Таким чином, правосуддя за порядком вирішуваних судом питань, процесуальною формою їх вирішення, характером здійснюваних процесуальних дій відрізняється від контрольної діяльності суду на досудових стадіях кримінального процесу

На підставі аналізу точок зору науковців щодо сутності судового контролю робиться висновок, що судовим контролем у досудовому провадженні слід вважати функцію судової влади, яка полягає у реалізації слідчим суддею повноважень щодо перевірки рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора за скаргами учасників кримінального провадження.

Зважаючи на неоднорідність напрямів діяльності суду у досудовому провадженні, їх не можна характеризувати лише в рамках розгляду і вирішення скарг учасників процесу, а слід охоплювати ширшим за змістом поняттям - «судово-контрольна діяльність у досудових стадіях кримінального процесу». Наголошується, що у складі кримінального провадження на досудових стадіях (у досудовому провадженні) існує самостійне судово-контрольне провадження.

Самостійність судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу виявляється у наступному: 1) відмінність об’єкту, предмету, меж від інших видів проваджень у кримінальному процесі; 2) особливим суб’єктом цього виду провадження є суд (суддя, за новим Кримінальним процесуальним кодексом України - слідчий суддя); 3) наявність особливих питань, які розглядаються судом (слідчим суддею) на досудовому провадженні; 4) наявність певного кола суб’єктів судово-

контрольного провадження; 5) специфічний порядок реалізації суб’єктами судово-контрольного провадження своїх повноважень і здійснюваних ними процесуальних дій. Пропонується авторське поняття «судово-контрольне провадження на досудових стадіях кримінального процесу».

Зазначається, що подальшу диференціацію кримінально-процесуальної форми можна проводити залежності від процесуальних дій суб’єктів судово-контрольного провадження. Можливо виокремити у складі судово­контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу три основні види проваджень: провадження з дачі судом дозволу на здійснення слідчих, оперативно-розшукових дій, що обмежують конституційні права і свободи людини; провадження з вирішення судом питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу; провадження з розгляду та вирішення судом скарг зацікавлених осіб на рішення, дії (бездіяльність) органів досудового розслідування, прокурора. За КПК 2012 р. це такі види: провадження з дачі слідчим суддею дозволу на здійснення слідчих (розшукових) чи негласних слідчих (розшукових) дій, що обмежують конституційні права і свободи людини; провадження з вирішення слідчим суддею питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та інших заходів кримінально-процесуального примусу; провадження з розгляду та вирішення слідчим суддею скарг зацікавлених осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, прокурора.

У підрозділі 1.2. «Об’єкт, предмет та межі судово-контрольної діяльності під час досудового розслідування кримінальної справи» окреслюються об’єкт, предмет та межі судово-контрольної діяльності на досудових стадіях кримінального процесу.

З’ясовано, що поняття «об’єкт судового контролю» і «предмет судового контролю» не є рівнозначними. Об’єктом судово-контрольної діяльності є охорона та захист прав чи законних інтересів суб’єктів, які беруть участь у цій діяльності. Предметом судово-контрольної діяльності слід вважати виконання судом (суддею, слідчим суддею), слідчим, прокурором своїх обов'язків щодо забезпечення реалізації прав і захисту законних інтересів осіб, які беруть участь у судово-контрольній діяльності на досудових стадіях кримінального процесу.

У ході аналізу наукових позицій про межі судового контролю або судово-контрольної діяльності робиться висновок, що коло суб’єктів судового контролю - осіб, які мають право на оскарження та осіб, чиї рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені, — є одним із параметрів визначення меж судового контролю на досудових стадіях кримінального процесу

У підрозділі 1.3. «Види і форми судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу» пропонується розрізняти види і форми судового контролю. Види судового контролю класифікуються на окремі групи за різними підставами. Під формами судового контролю пропонується розуміти зовнішній прояв конкретних видів судового контролю, що знаходять своє відображення у змісті діяльності суду у досудовому провадженні.

Обґрунтовується, що у судово-контрольному провадженні на досудових стадіях кримінального процесу доцільно розрізняти такі його види: 1) залежно від суб’єкта ініціації судово-контрольного провадження - судово-контрольне провадження, яке ініціюється слідчим; судово-контрольне провадження, яке ініціюється прокурором; судово-контрольне провадження, яке ініціюється підозрюваним; судово-контрольне провадження, яке ініціюється підозрюваним, обвинуваченим (за КПК 1960 р.); судово-контрольне провадження, яке ініціюється захисником та судово-контрольне провадження, яке ініціюється іншими суб’єктами; 2) за змістом діяльності: провадження з дачі слідчим суддею дозволу на здійснення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що обмежують конституційні права і свободи людини; провадження з вирішення слідчим суддею питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та інших заходів кримінально - процесуального примусу; провадження з розгляду та вирішення слідчим суддею скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, прокурора.

У розвиток позицій вчених щодо поділу судового контролю на статутний і диспозитивний зроблено висновок, що залежно від характеру ініціації судово ­контрольного провадження до диспозитивних форм судово-контрольного провадження слід віднести розгляд та вирішення слідчим суддею скарг на рішення, дії чи бездіяльність, рішення органів досудового розслідування, прокурора, а до статутних форм відноситься надання слідчим суддею дозволу на провадження слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують конституційні права та свободи людини і громадянина, вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та інших заходів кримінально-процесуального примусу.

Висловлюється згода з думкою науковців про виокремлення змагальної та незмагальної форм судового контролю. Визначається, що до змагальної форми судового контролю відноситься розгляд слідчим суддею клопотань слідчого, прокурора про обрання заходів процесуального примусу та скарг учасників кримінального процесу, а до незмагальної форми - розгляд клопотань про проведення оперативно-розшукових та процесуальних дій.

Другий розділ «Поняття та види суб’єктів судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу» складається з трьох підрозділів і присвячений характеристиці суб’єктів судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу, їхній класифікації.

У підрозділі 2.1. «Загальна характеристика суб’єктів кримінального процесу» звертається увага на нетотожність термінів «учасник кримінального процесу» і «суб’єкт кримінального процесу». Пропонується учасниками кримінального процесу вважати осіб, які ведуть кримінальний процес, осіб, які обстоюють власні інтереси, та осіб, які сприяють кримінальному судочинству і не мають власного інтересу у справі. Під суб’єктами кримінального процесу слід розуміти державних органів та службових осіб, які ведуть кримінальний

процес або осіб, що мають власну зацікавленість у ході кримінального провадження, вступають між собою в процесуальні правовідносини, набуваючи відповідних прав і виконуючи певні обов'язки на підставі норм кримінально- процесуального законодавства.

У підрозділі 2.2. «Поняття та класифікація суб’єктів судово­контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу» визначається поняття суб’єктів судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу, здійснюється їхня класифікація.

Пропонується поняття суб’єктів судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу, під якими розуміються всі особи, діяльність яких і правовідносини між якими спрямовані на реалізацію чи сприяння реалізації цієї функції судової влади.

Наголошується, що суб’єктів судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу необхідно розглядати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні суб’єктами судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу є всі особи, які беруть участь у реалізації чи сприянні реалізації функції судової влади, мають процесуальні права і несуть визначені кримінально-процесуальним законом обов’язки. В узькому розумінні - це лише ті суб’єкти, які набувають відповідних прав та несуть певні обов’язки в зв’язку з тим чи іншим видом або формою судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу.

Здійснено класифікацію суб’єктів судово-контрольного провадження залежно від: форм, видів судово-контрольного провадження; ініціативи суб’єктів; ролі суб’єкта у судово-контрольному провадженні на досудових стадіях кримінального процесу; наділення суб’єкта владно-розпорядними повноваженнями, значення у здійсненні судово-контрольної діяльності; за функціональною ознакою.

У підрозділі 2.3. «Види суб’єктів судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу» досліджуються окремі суб’єкти судово-контрольного провадження у досудових стадіях кримінального процесу, їхні повноваження.

Серед суб’єктів судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу особлива увага приділяється суду (судді), слідчому судді.

З’ясовано, що суд (суддя), слідчий суддя у судово-контрольному провад­женні на досудових стадіях кримінального процесу має певні повноваження залежно від видів, форм судового контролю. Зміст повноважень суду у досудовому провадженні змінюється залежно від видів, форм судового контролю на досудових стадіях кримінального процесу

На підставі наведених теоретичних положень щодо правової регламентації інституту слідчого судді у законодавстві зарубіжних країнах, проектах Кримінального процесуального кодексу України, поглядів науковців, робиться

висновок про доцільність визначення процесуального статусу слідчого судді у окремій статті КПК 2012 р. У зв’язку з цим, КПК 2012 р. пропонується доповнити статтею, яка закріпляла б усі групи повноважень слідчого судді, у тому числі й контрольні.

Аналіз повноважень окремих суб’єктів судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу дозволяє дійти висновку про те, що кримінально-процесуальний статус, цілі, завдання та коло суб’єктів судово­контрольного провадження залежить від етапу досудового провадження, форм та видів судово-контрольного провадження на досудових стадіях кримінального процесу.

Третій розділ «Кримінально-процесуальний статус суб’єктів судово-контрольного провадження при застосуванні судом примусових заходів процесуального характеру та розгляді і вирішенні скарг учасників кримінального процесу» складається з двох підрозділів, в яких розглядається кримінально-процесуальний статус суб’єктів судово­контрольного провадження при розгляді судом подання про проведення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів і застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою та інших примусових заходів; при розгляді та вирішенні судом скарг учасників кримінального процесу. Також характеризується кримінально-процесуальний статус суб’єктів судово-контрольного провадження при розгляді слідчим суддею: клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних (розшукових) дій і застосування заходів кримінального провадження; скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, прокурора під час досудового розслідування за КПК 2012 р.

У підрозділі 3.1. «Кримінально-процесуальний статус суб’єктів судово­контрольного провадження при розгляді судом подання про проведення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою та інших примусових заходів» досліджуються повноваження суб’єктів судово-контрольного провадження при розгляді подання про проведення оперативно-розшукових заходів, слідчих дій, при застосуванні судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовження строків тримання під вартою та інших примусових заходів.

Акцентується увага на тому, що за КПК 2012 р. суб’єктами, які беруть участь у судово-контрольному провадженні з розгляду клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, є: слідчий суддя (голова чи інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя); прокурор, який подає до суду клопотання і погоджує клопотання слідчого; слідчий, який подає до суду клопотання.

Слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого чи прокурора про проведення слідчих (розшукових) або негласних (слідчих) дій перевіряє, чи

доведені підстави для проведення відповідних слідчих дій. Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення слідчої (розшукової) дії або відмовляє у задоволенні клопотання, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав для проведення відповідної дії. Прокурор уповноважений подавати клопотання до слідчого судді або надавати згоду на внесення клопотання слідчим. КПК 2012 р. передбачає участь прокурора, слідчого у розгляді слідчим суддею клопотання про дозвіл на проведення слідчої (розшукової) чи негласної слідчої (розшукової) дії. Слідчий за погодженням прокурора або прокурор як суб’єкти судово-контрольного провадження, які звертаються до слідчого судді з клопотанням про проведення слідчих (розшукових) дій, можуть надавати пояснення з приводу поданих матеріалів чи клопотання.

Підкреслюється, що основним суб’єктом у судово-контрольному провадженні з розгляду і вирішення питання про обрання запобіжних заходів виступає суд (суддя), за КПК 2012 р. - слідчий суддя. Ініціатором судово ­контрольного провадження із застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виступає слідчий чи прокурор.

Зазначається, що надання прокурором згоди на звернення з клопотанням до слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слугуватиме виявленню порушень прав підозрюваного, з боку слідчого - ініціатора клопотання.

Пропонується у КПК 2012 р. встановити факультативну участь потерпі­лого, його представника у розгляді слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які мали б повноваження подавати докази, давати пояснення в справі, заявляти клопотання, висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування цього запобіжного заходу. Доводиться, що у кримінальному процесуальному законі необхідно закріпити обов’язкову участь законних представників неповнолітнього підозрюваного у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього.

Зроблено висновок про те, що у судово-контрольному провадженні з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язковими суб’єктами повинні виступати слідчий суддя, прокурор, підозрюваний, законний представник, захисник (у випадках обов’язкової участі), факультативними - потерпілий, його представник, свідок.

Запропоновано поділити суб’єктів, які беруть участь у судово­контрольному провадженні із застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою на досудових стадіях кримінального процесу на певні групи: 1) залежно від наділення суб’єкта владно-розпорядними повноваженнями на владні суб’єкти (слідчий суддя, прокурор, слідчий) і невладні суб’єкти судово-контрольного провадження (підозрюваний, обвинувачений (за КПК 1960 р.), захисник, законний представник); 2) залежно від того, яку функцію виконують суб’єкти у даному

виді судово-контрольного провадження: а) слідчий суддя, який виконує функцію неупередженого арбітра при розгляді клопотання; б) суб’єкти, які виконують функцію охорони державних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального судочинства (слідчий, прокурор); в) суб’єкти, які виконують функцію захисту та представляють інтереси інших осіб (підозрюваний, обвинувачений (за КПК 1960 р.), законний представник, захисник); 3) в залежності від значення суб’єкта судово-контрольного провадження у діяльності із обрання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою: суб’єкти, які обстоюють публічні інтереси (слідчий суддя, прокурор); суб’єкти, які захищають власні права і інтереси (підозрюваний, обвинувачений (за КПК 1960 р.), їхні захисники); законні представники неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених (за КПК 1960 р.), які захищають або представляють права та інтереси осіб.

З’ясовано, що за КПК 2012 р. питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею за участю підозрюваного, заставодавця. Підозрюваний, заставодавець виступають необов’язковими суб’єктами судового розгляду при вирішенні питання про звернення застави в дохід держави, їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання.

Підкреслюється, що у судовому засіданні з розгляду питання про поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника обов’язково мають бути присутніми прокурор, захисник, неповнолітній, законний представник, які дають пояснення, висловлюють свої думки з приводу обставин справи і можливості поміщення у приймальник-розподільник. На думку дисертанта, неповнолітній і його законний представник у судовому засіданні повинні обов’язково давати пояснення, висловлювати свою думку про можливість застосування примусового заходу у вигляді поміщення до приймальника-розподільника.

У підрозділі приділяється увага правам та обов’язкам підозрюваного, обвинуваченого (за КПК 1960 р.) у судово-контрольних провадженнях із застосування примусових заходів, до яких відносяться такі: 1) мати захисника; 2) давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою чи застосування інших примусових заходів; 3) відмовитися давати пояснення, показання; 4) подавати докази; 5) заявляти клопотання, відводи; 6) повинен прибувати за викликом до суду; 7) виконувати обов’язки, покладені на нього судом (слідчим суддею), підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора.

Визначено особливості участі захисника у судово-контрольних провадженнях з розгляду судом подань про застосування примусових заходів на досудових стадіях кримінального процесу, які виявляються у тому, що він, по-перше, може виступати як обов’язковим, так і факультативним суб’єктом судового розгляду відповідного клопотання, по-друге, щодо нього може бути

застосований такий процесуальний захід, як усунення від участі у справі (за КПК 1960 р.).

У підрозділі 3.2. «Повноваження суб’єктів судово-контрольного провадження при розгляді та вирішенні судом скарг учасників кримінального процесу» визначається коло суб’єктів судово-контрольного провадження при розгляді та вирішенні скарг учасників кримінального процесу та розкриваються їхні повноваження.

Акцентується увага на тому, що у судово-контрольному провадженні з розгляду і вирішення скарг беруть участь особи, які наділені правом судового оскарження, посадові особи, чиї рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені, а також суддя (за КПК 2012 р. - слідчий суддя), який розглядає скаргу і приймає по ній рішення.

На підставі аналізу норм нового кримінально-процесуального законо­давства робиться висновок про те, що слідчий суддя: 1) приймаючи скаргу до розгляду: призначає судовий розгляд скарги, повертає скаргу скаржнику або відмовляє у відкритті провадження, про що виносить відповідну ухвалу; вивчає зміст скарги, документів, що до неї долучаються, матеріалів кримінального провадження, перевіряє доводи скаржників та проводить інші перевірочні дії; 2) у судовому засіданні: перевіряє явку сторін; досліджує матеріали справи; заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, її захисника, представника та законного представника; заслуховує пояснення прокурора чи слідчого, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується; заслуховує також пояснення інших осіб, чиї інтереси безпосередньо зачіпаються в зв’язку із розглядом поданої скарги; вправі витребувати необхідні матеріали; 3) за результатами розгляду скарги: скасовує рішення слідчого чи прокурора; зобов’язує припинити дію; зобов’язує вчинити певну дію; відмовляє у задоволенні скарги.

Владні суб’єкти судово-контрольного провадження з розгляду і вирішення скарг подають до суду матеріали, на підставі яких було прийнято відповідне рішення, приймають участь у судовому засіданні з розгляду скарги. Інші суб’єкти, які беруть участь у судовому розгляді скарг, аргументують скаргу, дають пояснення, надають відповідні матеріали, заявляють клопотання, відводи, можуть ознайомлюватися з матеріалами справи.

Аргументується, що у судовому засіданні з розгляду скарг обов’язково мають брати участь посадові особи, чиї рішення, дії (бездіяльність) оскаржуються. Вони є зацікавленими особами при вирішенні скарг і мають бути наділені процесуальними правами заявника щодо обстоювання своїх інтересів, у тому числі правом на оскарження ухвали слідчого судді, винесеної за результатами розгляду скарги.