СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ У ПРАВІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Набуття Україною членства у Європейському Союзі є не лише зовнішньополітичним пріоритетом нашої держави, а й пов'язане з необхідністю здійснення низки досить складних кроків у правовій сфері. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу є важливою складовою процесу інтеграції України до ЄС, що визначається на законодавчому рівні. Метою цього процесу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього. Віднесення прецедентних рішень судових органів ЄС до джерел acquis communautaire є загальновизнаним у правопорядку Європейських співтовариств і Європейського Союзу. Отже, особливості дії прецедентного компоненту acquis communautaire обов’язково повинні враховуватися під час приведення українського законодавства у відповідність до норм права ЄС. Проте на сьогодні в Україні офіційно не здійснюється моніторингу практики cудів ЄС, а, відтак, відсутнє чітке усвідомлення про зміст та обсяги прецедентних рішень судових органів ЄС. Відсутні офіційні переклади значної кількості нормативно-правових актів Європейського Союзу, на підставі яких ухвалені ці рішення, не вироблено єдиного державного стандарту, до якого повинно бути приведене українське законодавство, щоб відповідати вимогам ЄС. Саме тому вивчення специфіки прецедентної практики судів ЄС вбачається актуальним завданням вітчизняної науки.

До цього слід додати, що в українській доктрині європейського та міжнародного права питання про значення прецеденту судових органів ЄС у правопорядку Європейського Союзу та його складової – Співтовариствах і особливостей його дії у внутрішньому праві держав-членів є переважно новими і поки що недостатньо вивченими. Проблематика з прецедентного права судів ЄС у юридичній літературі розглядається передусім у контексті джерел права Європейського Союзу, однак на сьогодні не визначено єдиного підходу щодо віднесення судового прецеденту до системи джерел права ЄС. Правова природа прецеденту Суду Правосуддя Європейських співтовариств юристами України ґрунтовно не досліджена.

Разом із тим вивчення окремих аспектів діяльності судових органів ЄС та правової природи їх рішень було у центрі уваги таких вітчизняних науковців, як М.В. Буроменського, М.М. Гнатовського, І.А. Грицяка, С.П. Добрянського, Т.В. Комарової, В.В. Копійки, І.В. Кравчука, М.М. Микієвича, О.М. Москаленка, В.І. Муравйова, А.В. Омельченка, В.Ф. Опришка, М.В. Парапана, В.О. Посельського, К.В. Смирнової, Л.Я. Трагнюк, А.В. Тюшки, Р.Б. Хорольського, С.В. Шевчука, О.М. Шпакович. Серед російських вчених, які певною мірою досліджували деякі аспекти правової природи рішень судів ЄС в межах тематики з джерел права ЄС, слід назвати М.М. Бірюкова, Д.В. Галушку, Л.М. Ентіна, М.Л. Ентіна, О.Я. Капустіна, С.Ю. Кашкіна, І.А. Ледях, О.Л. Лучиніна, В.П. Малахова, М.М. Марченка, Д.С. Тихоновецького, Б.М. Топорніна, В.О. Туманова, О.О. Четверикова, В.Г. Шемятенкова та інших. Ретельніше питання про місце та роль судів ЄС та особливості дії їх рішень у правовій системі ЄС розкрито зарубіжними науковцями, передусім європейськими. Так, хотілося б відзначити роботи К. Альтер, Е. Арнула, М. Бланке, К.-Д. Борхардта, Л. Брауна, Ж. Бульва, Г. де Бурки, С. Везеріл, М. Велбрук, Д. В’ята, М. Гердегена, П. Грейга, А. Дашвуда, Т. Кеннеді, В. Кернза, Г. Ісаака, Д. Лейсока, К. Ленаертса, Ж.-В. Луї, Ф. Мане, П. фон Нюффеля, Х. Расмуссена, Ж. Рідо, А. Розас, П. Свободи, Дж. Стейнер, А. Татама, Е. Тоса, Т. Трідімаса, Т. К. Хартлі, Г. Шермерза, Дж. Шо та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого згідно із цільовою комплексною програмою «Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права» (номер державної реєстрації 0106u002284).