ТАКТИКА ДОПИТУ ПОТЕРПІЛИХ-ЖІНОК ВІД НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дотримання прав жінок є актуальною проблемою в Україні та в усьому світі. Протягом ХХ століття на міжнародному рівні була прийнята низка документів, в яких наголошується на необхідності ліквідації нерівності між чоловіками та жінками у суспільстві. Насильство відносно жінок визначається як свавільний акт, скоєний на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може спричинити фізичну, статеву чи психологічну шкоду або страждання жінкам, а також загрозу вчинення таких актів, примусове обмеження їх свободи або особистого життя.

В Україні механізм провадження жіночої політики та контролю за дотриманням прав жінок знаходиться на стадії формування. Актуальними для України є проблеми сексуальних домагань на робочому місці, насильство над жінками та дітьми в сім’ї, примушування жінок і неповнолітніх дівчат до участі у порнобізнесі і проституції, на тлі яких формується значна частина побутових злочинів. Зазначені проблеми обумовили прийняття Закону України “Про запобігання насильству в сім’ї” від 15 листопада 2001 р., Указу Президента України від 19 лютого 2002 року “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, в яких одним з приоритетних напрямків діяльності правоохоронних органів визначена боротьба зі злочинами проти особистості.

Актуальність теми. Аналіз матеріалів кримінальних справ про насильницькі злочини, вчинені щодо жінок, показує, що найчисельнішу групу потерпілих складають члени сім’ї злочинців, зокрема, дружини та діти. Значна частина насильницьких злочинів вчиняються на підґрунті сексуальних відносин, що побудовані на статевих відмінностях “чоловік – жінка”. Результати соціологічного опитування, проведеного Українським НДІ проблем молоді та центром “Соціальний моніторинг”, доводять, що жертвами фізичного насильства у сімейному житті стають 12% молодих жінок, у тому числі 2% – дуже часто. Проте тільки 10-12% постраждалих звертаються до міліції, і тільки в одного з п’ятьох приймають заяви. Про це ж свідчать і дослідження соціологів – найчисельнішу групу потерпілих від насильницьких злочинів складають дружини та діти злочинців. За статистичними даними МВС України кількість таких злочинів за останні п’ять років постійно зростає. Насильство стосовно жінок породжує зворотну захисну реакцію. Окремими дослідженнями, наприклад, встановлено, що понад 40% жінок, звинувачених у побутовому вбивстві, у тій чи іншій мірі зазнавали насильства з боку партнера (“синдром доведеної жінки”).

Наведені дані свідчать про соціальну проблему, існування якої негативно проявляється і при розслідуванні злочинів зазначеної категорії. Зокрема, на досудовому і судовому слідстві не завжди враховується такий аспект, як стосунки між чоловіком-обвинуваченим і жінкою-потерпілою, що призводить до неповного вирішення завдань кримінального судочинства. Це стосується, перш за все, тактики проведення допитів, зокрема, допитів жінок-потерпілих, які знаходились у родинних, статевих чи подружніх відносинах зі злочинцем.

Проблемам тактики допиту потерпілих у криміналістичних дослідженнях приділялась значна увага, зокрема, в роботах О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, О.М. Васил’єва, В.К.Весельського, А.Ф. Волобуєва, А.В. Дулова, В.А. Журавля, О.О. Закатова, Г.А. Зоріна, Л.М. Карнеєвої, И.Кертеса, В.О. Коновалової, В.Г. Лукашевича, М.І. Порубова, Є.Є.Центрова, В.Ю. Шепітька та інших. У той же час проблема тактики допиту саме жінок, потерпілих від насильницьких злочинів, окремо не досліджувалася, що, на наш погляд, є прогалиною у криміналістичній теорії. Зокрема, питання врахування при допиті особистісних рис жінок, потерпілих від насильницьких злочинів у сім’ї (у тому числі малолітніх та неповнолітніх), особливостей формування їх показань, залучення до участі у допиті жінок-потерпілих психолога, а також визначення засобів впливу на таких потерпілих з метою спонукання їх до дачі правдивих і повних показань на досудовому слідстві та у суді мають суттєве значення для вирішення низки завдань кримінального судочинства. Саме названі обставини й обумовили вибір теми і визначення завдань даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження в остаточній редакції затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України 28 березня 2005 року (протокол №4). Обраний напрямок дослідження базується на положеннях Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки, затверджений 11 травня 2001 року Наказом МВС України №356, Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376, Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 479, Указів Президента України від 25 квітня 2001 року № 283 “Про підвищення соціального статусу жінок в Україні, від 19 лютого 2002 року “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”. Обраний напрямок дослідження відповідає тематиці приоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних та науково-дослідних установ МВС України (наказ Міністра МВС України №635 від 30.06.2000 р.) та тематиці рекомендованих Академією правових наук України приоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки (постанова №2/04-2 від 18 червня 2004 року), передбачена планом науково-дослідної роботи Харківського національного університету внутрішніх справ.