ТЕКСТОВИЙ КОНЦЕПТ ПОДОРОЖ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІЙ ПРОЗІ (на матеріалі творів Ле Клезіо)

Краткое содержание

Розділ 1. "Ле-клезіанська мандрівна постмодерністська проза в ракурсі досліджень сучасної лінгвопоетики". Сучасний стан лінгвопоетики відзначається її спрямованістю до когнітивно-дискурсивних досліджень художньої семантики. Зміна наукового вектора лінгвопоетичних студій у другій половині ХХ століття пов’язана з неординарністю, складністю та багатогранністю світової художньої літератури цього періоду. У світовій художній культурі в цілому, у літературі зокрема, відбувся певний поворот, у результаті якого сформувалася нова парадигма, що отримала назву постмодернізму (M. Gontard,          I. Hassan, J.-F. Lyotard та ін.). Постмодерністський спосіб світосприйняття віддзеркалюється в поетиці як властивий їй принцип "нонселекції", що був детально описаний Д. Фоккемою як своєрідний код постмодерністської літератури. Цей принцип, що полягає у відкиданні будь-яких ієрархій та створенні "хаосу", є базисом структурування та формотворення всіх постмодерністських текстів з погляду їх цілеспрямованої специфічної семантичної та структурної організації. Окремим напрямком розвитку постмодерністського художнього дискурсу виступає мандрівна література, що ґрунтується на динаміці розгортання текстового концепту подорож.

Із набуттям лінгвістикою антропоцентричного, а літературою – постмодерністського спрямування мовна особистість як одна з центральних категорій художнього тексту виявилася в центрі уваги багатьох вітчизняних            та зарубіжних лінгвістів (О. П. Воробйова, Ю. М. Караулов, E. S. Karabétian              та ін.). За такого підходу текст стає "дзеркалом" ментального світу свого "архітектора" (I. Fenoglio). Ключем до пізнання індивідуально-авторської картини світу є, на нашу думку, текстові концепти, що домінують у його творчості.

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть термін "концепт", набуваючи різнорідних атрибутивних ознак: "текстовий" (О. М. Кагановська), "поетичний"      (І. М. Дишлюк), "художній" (В. Г. Ніконова), починає активно застосовуватися в дослідженнях із когнітивної поетики. Текстовий концепт-константа (ТКК),        на відміну від зазначених вище типів концептів, розгортається не на рівні тексту чи його фрагмента, а на рівні циклу творів певного автора. Досягнути статусу ТКК може тільки той концепт, що: розгортається в сукупності текстів окремого митця та відзначається неперервним, сталим характером; має експліцитну (словесно виражену) та імпліцитну (кодовану) природу представленості; вербалізується в циклі творів у плані як лексичних одиниць, так і всього тексту; здійснює вплив на концептуальний, мовний, сюжетний та тематичний простори художнього тексту;     є домінантно-константним утворенням серед інших концептів, що розгортаються в циклі творів; безпосередньо пов’язаний із особистістю автора й особливостями епохи, тобто є віддзеркаленням текстових пресупозицій; перебуває в тісній кореляції із загальнокультурними концептами та іншими текстовими концептами індивідуально-авторської картини світу. У результаті проведеного дослідження було виявлено, що у творчості Ле Клезіо статус ТКК займає концепт подорож.

Концепт подорож є актуальним на всіх етапах розвитку різних світових культур та суспільств (А. О. Бєлякова, Л. Цзюань, Н. В. Черепанова). Підтвердженням загальної лінгвокультурної природи концепту подорож виступають такі його вияви: присутність концепту подорож у культурах та літературах народів світу на всіх етапах їхнього розвитку; інтеграція його мовних реалізацій у сильні позиції текстів; метафоричний характер, що реалізується в осмисленні буттєвих категорій у термінах подорожі в будь-якій національній свідомості; численність афоризмів, прислів’їв із компонентом "подорож"; багатство синонімів лексеми "подорож" у різних мовах. У зв’язку зі значущістю цього концепту в поетиці він здійснює безпосередній вплив на композиційну організацію та мову художнього тексту, тобто породжує певний тип дискурсу – мандрівний дискурс.

У ле-клезіанській постмодерністській прозі ТКК подорож являє собою наскрізний образ та сюжетний стрижень мандрівної прози письменника. Узагальнена класифікація ле-клезіанської подорожі може бути представлена як: усвідомлювана / неусвідомлювана, глобальна (первинна) / внутрішньотекстова (вторинна), подорож-ініціація (подорож-переродження, подорож-випробування) /          подорож-номада (монотонна, атемпоральна подорож; подорож-пізнання / пошук), фізична / уявна.