ТЕОРЕТИЧНІ, ПРАВОВІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ У СУДІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови в Україні демократичної, соціальної та правової держави особливої актуальності набувають питання вдосконалення кримінально-процесуального законодавства. Концепція реформування кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008, визначила основні засади та напрямки реформування кримінальної юстиції, серед яких: 1) удосконалення кримінальних процесуальних норм і суміжного законодавства, в тому числі з урахуванням світового досвіду; 2) забезпечення ефективності кримінального судочинства; 3) посилення захисту прав та інтересів потерпілих, гарантоване відшкодування завданої злочином шкоди. Визначені підходи до кримінального судочинства повинні кардинально змінити умови забезпечення прав людини, сформувати переконаність особи і суспільства в дієвості принципу верховенства права, підвищити рівень довіри громадян України до органів системи кримінальної юстиції. В таких умовах особливого значення набувають питання реформування інституту закриття кримінальних справ, оскільки недосконалість його правової регламентації завдає шкоди інтересам правосуддя, порушуючи процесуальні права сторін. Зокрема, з одного боку дозволяє окремим злочинцям уникнути покарання і відповідно обмежує права та законні інтереси осіб, які постраждали від злочину, а з іншого може призвести до грубого порушення презумпції невинуватості особи.

Важливим етапом у реформуванні інституту закриття кримінальних справ було прийняття КК України, в якому розширено коло підстав та змінено правові умови звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відповідні зміни та доповнення внесено й до КПК України, зокрема щодо визначення цих підстав та порядку їх застосування органами досудового слідства та суду. Разом з тим, не всі запропоновані положення сприймаються беззаперечно позитивно, а деякі питання взагалі залишились поза увагою законодавця. Це вказує на непослідовність та безсистемність реформування інституту закриття кримінальних справ, як наслідок – численні суперечності та прогалини, які у правозастосовчій діяльності слідчих та судових органів створюють чимало проблем.

Наведене безумовно вказує на актуальність та необхідність вирішення ряду теоретичних і практичних проблем інституту закриття кримінальних справ з метою вдосконалення його правового регулювання.

Теоретичним підґрунтям дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних науковців та практичних працівників: М.С. Алєксєєва, Ю.П. Аленіна, Х.Д. Алікперова, Ю.В. Бауліна, С.М. Благодира, К.К. Вавилова, Л.М. Володіної, Г.І. Глобенка, Л.В. Головка, Ю.М. Грошевого, О.А. Губської, П.М. Давидова, А.Я. Дубинського, В.С. Єгорова, М.В. Жогіна, І.Г. Івасюка, Л.М. Карнєєвої, С.Г. Келіної, О.Г. Кибальника, П.П. Коркія, Л.М. Лобойка, В.З. Лукашевича, В.Т. Маляренка, Г.М. Міньковського, Д.Я. Мирського, О.Р. Михайленка, П.П. Михайленка, М.М. Михеєнка, Я.О. Мотовиловкера, В.Т. Нора, Д.П. Письменного, В.В. Скибицького, М.С. Строговича, Ф.Н. Фаткулліна, І.Я. Фойницького, Г.І. Чангулі, М.О. Чельцова, С.А. Шейфера, М.Є. Шумила та багатьох інших, які присвятили свої праці окремим питанням закриття

кримінальної справи з певних груп підстав та в окремих стадіях кримінального процесу, здебільшого на досудовому слідстві.

Таким чином, необхідність подальшої розробки зазначених питань зумовлюється відсутністю комплексних наукових досліджень інституту закриття кримінальних справ в судових стадіях кримінального процесу. Система підстав для закриття кримінальних справ, їх сутність та порядок застосування в суді залишаються недостатньо дослідженими. Особливої актуальності ці питання набувають саме зараз, коли триває робота над підготовкою нового КПК України.