ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПИТАННЯ І ПРАКТИКА КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НОТАРІАТУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Визнання й захист прав та свобод людини постають за сучасних умов потужним фактором і чітким орієнтиром прогресивного розвитку всього світового суспільства в напрямі до співдружності правових держав, критерієм оздоровлення й гуманізації внутрішньої й зовнішньої політики її суб’єктів, виразним показником впровадження в життя головних засад правової держави. З огляду на це, варто підкреслити, що розбудова правової держави як такої не може бути самометою, це завжди соціально й історично зумовлена всезагальна форма виразу, організації, впорядкування й захисту свободи в суспільних відносинах людей. Зміст і характер визначених прав та свобод, їх широта та обсяг, рівень забезпечення та охорони завжди визначалися й визначаються рівнем розвитку суспільства. В зв’язку з цим було б неправильним вважати правовою будь-яку державу лише на тій підставі, що в ній є внутрішнє право, діє закон, адже самі закони й механізми їх реалізації, як і механізми захисту прав особи, можуть бути різними в різних державах.

Відповідно до положень „Загальної декларації прав людини”, кожна людина як член суспільства, має право на соціальне забезпечення, а також на реалізацію необхідних для підтримки її гідності й вільного розвитку особистості й прав у економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури й ресурсів кожної держави. Держава, яка відповідає ознакам правової, повинна забезпечувати охорону прав кожного свого громадянина не просто їх декларуванням, а насамперед наданням відповідної й кваліфікованої правової допомоги. То ж не випадково Конституція України гарантує кожному право на правову допомогу (ст. 59).

Діяльність держави із забезпечення прав та свобод громадян здійснюється системою створених нею органів, служб, підрозділів та посадових осіб. До таких зазвичай відносять суд, прокуратуру, органи внутрішніх справ, підрозділи служби безпеки, адвокатуру, до яких частіше за все громадяни звертаються за захистом в разі порушення їхніх прав. Проте обов’язок держави стосовно захисту прав громадян не можна зводити лише до припинення порушень, відновлення або визнання порушеними прав людини чи юридичної особи. Обов’язком держави є й недопущення правопорушень. Важливе значення має попереджувальна діяльність окремих органів і посадових осіб, яка спрямована на захист прав і законних інтересів особи в майбутньому та запобігає порушенню цих прав. До різновидів такої діяльності відносять нотаріальну.

З року в рік посилюється роль нотаріуса в економічному та соціальному житті країни, що робить його фігуру вагомою в системі органів правозастосування. Нотаріат очікує новий етап забезпечення судових й інших юридичних доказів, засвідчення юридичних фактів, оволодіння методологією узгоджувальних процедур. На часі стоїть здолання побутового уявлення про нотаріуса як оформлювача. Сьогодні нотаріальний потенціал відчуває потребу свого засвоєння як законодавчого, так і практичного. Водночас зростання обсягів роботи, збільшення кількості складних нотаріальних дій вимагають від нотаріуса поглиблених знань не лише норм діючого законодавства, а й всього комплексу юридичних знань, що забезпечують належний рівень та якість його діяльності. В переліку таких знань важливе місце належить криміналістичним, значимість яких є зрозумілою для науковців та практиків.

Питання теорії й практики застосування криміналістичних знань в роботі правоохоронних органів були предметом розгляду багатьох відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема: Т.В.Аверьянової, А.І.Вінберга, Р.С.Бєлкіна, Т.В.Варфоломеєвої, В.Г.Гончаренка, Г.І.Грамовича, Л.Г.Грановського, В.І.Громова, А.В.Іщенка, Н.І.Клименко, В.А.Колесника, В.К.Лисиченка, О.Р.Михайленка, О.Р.Росинської, М.В.Салтевського, М.Я.Сегая, В.Ю.Шепітька та інших. Проте праці цих вчених здебільшого були присвячені використанню криміналістичних знань в кримінальному або цивільному процесі, а така сфера правоохоронної діяльності як нотаріат залишилася поза увагою провідних фахівців в галузі криміналістики. Зазначені обставини й зумовили вибір теми дослідження, оскільки в правоохоронній сфері теоретичне осмислення шляхів вдосконалення практики має особливо важливе значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт "Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи", затвердженого рішенням Вченої Ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 р., протокол №5. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої Ради Академії адвокатури України від 27 листопада 2006 р., протокол №5.