Актуальність теми дослідження. Залучення інвестицій в Україну з часів набуття нею незалежності завжди належало до злободенних проблем теорії та практики. Як свідчить досвід, країни з транзитивною економікою не в змозі вийти з економічної кризи та провести глибокі структурні перетворення без залучення й ефективного використання іноземних інвестицій, які сприяють макроекономічній стабілізації, розв’язанню окремих соціальних та регіональних проблем трансформаційного періоду. Тому, зважаючи на досить обмежені джерела внутрішнього інвестування в Україні, залучення іноземного капіталу, особливо у формі прямого інвестування, давно набуло великої актуальності. Саме тому підвищення інвестиційної привабливості сприятиме залученню інвестицій, забезпеченню конкурентоспроможності й сталому росту національної економіки.
В умовах посилення тенденцій інтеграції, регіоналізації та глобалізації міждержавна конкурентна боротьба (в т.ч. за іноземні інвестиції) загострюється, набуваючи нових форм. Це є цілком логічним, оскільки конкурентоспроможною може бути лише національна економіка, яка ефективно використовує можливості глобалізації. Відкрита для міжнародної конкуренції країна забезпечує гнучкість використання всіх ресурсів для товаровиробників, що зрештою й спричинює підвищення її конкурентоспроможності. Виходячи з цього, остання знаходиться у діалектичному зв’язку з інвестиційною привабливістю. Окрім конкуренції на світових товарних ринках та ринках послуг, наприклад, у сфері аутсорсингу, Україна має конкурентів з країн, що швидко розвиваються (Росії, Індії, Китаю, Бразилії та ін.) за залучення інвестицій. У 2006 р. Китай отримав прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на 69,5 млрд. дол., а Росія – 28,7 млрд. дол., тому формування державної політики щодо трансформації та підвищення інвестиційної привабливості національної економіки в контексті глобалізаційних процесів є гостро актуальною темою.
Проблеми іноземного інвестування та конкурентоспроможності національної економіки доволі широко представлені в українській економічній науці. Різні їх напрями висвітлені провідними українськими науковцями О.Г. Білорусом, О.В. Гаврилюком, А.П. Гайдуцьким, В.М. Гейцем, Ю.В. Макогоном, Т.В. Нагачевською, А.М. Поручником, В.С. Савчуком, В.Р. Сіденком, А.М. Соколовською, А.А. Чухном та іншими. Дослідженню питань національної конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості приділяють увагу відомі зарубіжні вчені М. Портер, Д. Рапкін, Дж. Странд, Д. Сакс та ін.
У цілому багато дослідників тяжіють до теоретичних пошуків, однак досвід країн, що розвиваються в умовах глобалізації та можливості його адаптації для формування ефективної інтеграційної стратегії України часто залишаються поза увагою. Водночас варто віддати належне ґрунтовній розробці вітчизняними дослідниками питань конкурентоспроможності України у глобальному економічному середовищі: її конкурентних та порівняних переваг, сильних та слабких сторін тощо.
Апріорі вважається необхідним акцентувати на двох принципових обставинах і конкретизувати деякі положення.
1. Поява нових, ще недосліджених аспектів, пов’язаних із курсом України на вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) та прагненням набуття членства в Європейському Союзі (ЄС), нових якостей конкуренції, інвестиційно-підприємницького середовища України – злиттів й поглинань (ЗІП), рейдерства тощо – потребують розкриття з одночасним переглядом/удосконаленням вже існуючих положень.
2. Вимагає також конкретизації дефініція “в умовах глобалізації”, що передбачає урахування нових особливостей, як: наростаюча взаємозалежність та цілісність світу; інтеграція та глобалізація; лібералізація економіки й посилення міжнародної конкуренції; підвищення рівня інтеграції інформаційних, комунікаційних і комп’ютерних технологій і як наслідок – розвиток глобальних мереж; засилля транснаціональних корпорацій у світовому господарстві; зростання міжнародної торгівлі та інвестицій; активізація консолідації активів – міжнародних ЗІП, як одного з головних чинників глобалізації, формування ринкової економіки на постсоціалістичному просторі. Саме з урахуванням зазначених реалій і проводилося дане дослідження.
Актуальність зазначених вище проблем, їх недостатнє вивчення і визначили вибір теми дисертаційного дослідження, зумовили його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напрямків держбюджетної наукової роботи кафедри економіки підприємства і підприємництва Хмельницького національного університету “Дослідження проблем управління макро- та мікроекономічними процесами в умовах становлення ринкових відносин” (до 2006 р.), “Дослідження економічних проблем макро- та мікро рівня в умовах динамічного ринкового середовища” (з 2006 р.) та “Методологічні основи і методи планування на промислових підприємствах в умовах ринку” (2006-2007 рр., номер державної реєстрації 0105U000719). У рамках зазначених тем виявлено вплив глобалізації на місце України в системі світогосподарських зв’язків, здійснено оцінку інвестиційної привабливості економіки України та окреслено шляхи вдосконалення державної політики щодо її підвищення.
Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування методичних засад і практичних рекомендацій щодо напрямів посилення інвестиційної привабливості України.
Реалізація даної мети передбачає виконання наступних завдань:
– розкрити суть інвестиційної привабливості національної економіки і поглибити зміст поняття “глобальна конкурентоспроможність”;
– визначити місце України у світовому економічному просторі;
– ідентифікувати сильні та слабкі сторони, можливості й загрози економіки України в контексті глобалізації;
– здійснити оцінку стану та перспектив залучення іноземних інвестицій в економіку України;
– з’ясувати специфіку та суперечливість впливу комплексу чинників на мотивацію та функціонування іноземних інвесторів в Україні;
– дослідити конкурентні переваги української економіки при вступі до СОТ;
– здійснити прогноз впливу вступу до СОТ на зміну інвестиційної привабливості (галузевий аналіз);
– проаналізувати взаємозв’язок між вступом в НАТО, ЄС та підвищенням інвестиційної привабливості економіки на прикладі транзитивних країн;
– розкрити тенденції функціонування оборонних галузей України з точки зору можливостей залучення іноземного капіталу та сформулювати заходи, спрямовані на активізацію інвестиційної діяльності в оборонно-промисловому комплексі України;
– розробити та обґрунтувати шляхи вдосконалення державної політики щодо підвищення інвестиційної привабливості України.
Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі є процес становлення та розвитку інвестиційної привабливості України в умовах глобалізації.
Предметом дослідження виступає сукупність економічних відносин на основі взаємодії нормативно-правових, економічних та організаційних засобів (методів) і чинників, що обумовлюють певний стан та можливості покращення інвестиційної привабливості національної економіки.
Методи дослідження. Дисертація базується на загальнонаукових та спеціальних методах пізнання. У дослідженні теоретичних підходів до забезпечення глобальної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості, ідентифікації України у світовому глобальному просторі та конкурентних переваг використано метод аналізу і синтезу, принципи формальної логіки, прийоми індуктивного і дедуктивного аналізу. При виявленні реального та гіпотетичного впливу вступу України в СОТ, функціонування іноземного капіталу застосовано порівняльний аналіз і статистичні методи, методи кількісного та якісного аналізу. На основі методів аналізу і синтезу, прийомів індуктивного і дедуктивного аналізу, оцінювання, принципів формальної логіки, SWOT-аналізу окреслено напрями удосконалення державної політики підвищення інвестиційної привабливості України, розроблено стратегію інтеграції України у світовий економічний простір.
Інформаційною базою дослідження є дані міжнародної статистики і Державного комітету статистики України, офіційні дані Міністерств економіки та фінансів України, законодавчі та нормативно-правові акти з питань конкуренції та функціонування національного та іноземного капіталу в Україні.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає в подальшому розвитку теоретико-методологічних засад регулювання інвестиційної привабливості України в умовах світових інтеграційних процесів. Отримані елементи наукової новизни кваліфікуються наступними рубрикаціями:
вперше:
– розроблено теоретико-методичні основи системи державного регулювання інвестиційної діяльності в частині реалізації інвестиційної політики, що базуються на принципах адекватності існуючій системі державного регулювання сучасної ринкової економіки, ієрархічності формування, системності, спрямованості на розвиток. Вона складається із функціональних взаємозалежних блоків засобів регулювання – цілей і пріоритетних напрямів розвитку інвестиційної привабливості, ключових функцій державного впливу, системи чинників формування інвестиційної привабливості, технологічних засобів державного регулювання, заходів по реалізації;
– сформульовано концептуальні засади формування стратегії інтеграції України в світовий економічний простір на основі підтримки функціонування та розвитку існуючих фінансово-промислових груп (ФПГ) із одночасним забезпеченням умов реінвестування їхнього доходу у інноваційний розвиток. Стратегія орієнтована на розвиток економіки регіонів, росту доходів населення, активізацію інновацій, розвиток інфраструктури, законодавче закріплення захисту капіталу при одночасній лібералізації інвестиційного ринку;
удосконалено:
– сутність поняття “інвестиційна привабливість”, під яким в роботі розуміється інтегральна характеристика/стан економіки/галузі з позицій перспективності розвитку, прибутковості інвестицій і рівня інвестиційних ризиків, що спричинює мотивацію до вкладення коштів. Систему чинників формування інвестиційної привабливості економіки об’єднано в блоки: політична стабільність, нормативно-правове забезпечення, інвестиційна активність країни, стан інвестиційного ринку, статус іноземних інвесторів, грошово-кредитна політика, стан розвитку продуктивних сил, наявність ресурсного забезпечення виробництва товарів і послуг;
– сутність категорії “національна конкурентоспроможність” – на основі концептуальної бази положень класифіковано підходи до них вітчизняних і зарубіжних фахівців. Глобальну конкурентноспроможність національної економіки визначено як здатність національної економіки ефективно функціонувати в умовах глобальної конкуренції (в т.ч. на базі іноземного капіталу), досягати поставлених перед державою стратегічних цілей та адекватно реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому економічному середовищах держави, не піддаючи загрозам національні економічні інтереси.
– теорію інвестиційно-підприємницького клімату – за рахунок доповнення та дослідження нових компонентів – тіньова та передвиборча економіка, лобіювання, рейдерство, реприватизація і т.д., що сприяло поглибленню розуміння його стану в Україні. Виділено загрози виникнення криз – валютної (внаслідок нестабільності гривні й валютних законів Нацбанку) і на ринку нерухомості, а також основні ризики – мінливе законодавство та макроекономічний. Обґрунтовано вплив рейдерства на зниження інвестиційної привабливості українських підприємств, в результаті чого сформульовано й запропоновано пропозиції (в т.ч. законодавчого характеру) щодо регулювання та захисту ринку корпоративного контролю;
– методику оцінки інвестиційних інтересів іноземного приватного капіталу в Україні. В цій площині виявлено відсутність тісної кореляції між політичною стабільністю та надходженням іноземних інвестицій внаслідок адаптації іноземних підприємців до реалій України. Основними сприятливими чинниками, що обумовлюють інвестиційний інтерес іноземного приватного капіталу в Україні є відсутність (у більшості галузей) ефективної конкуренції серед вітчизняних виробників, наявність кваліфікованої й відносно дешевої робочої сили, відносно недорогого й ємного ринку сировинних ресурсів, масштабного споживчого ринку і, насамперед – можливості одержання значно вищої норми прибутку в порівнянні з розвинутими країнами;
отримало подальшого розвитку:
– теоретичне обґрунтування тенденцій української економіки, що детермінують як позитивну динаміку інвестиційної привабливості ряду національних секторів (зростання валового внутрішнього продукту, лібералізація фінансового ринку, активізація консолідаційних процесів тощо), так і негативну (монополізація, сировинна спрямованість, мінливість і суперечливість законодавства, наявність макроекономічних ризиків, корумпованість, тінізація економіки, низький рівень впровадження сучасних технологій тощо);
– методологічні засади трансформації зарубіжного досвіду щодо втручання держави в інвестиційно-інноваційну діяльність як дієвого і результативного засобу розвитку економіки, формування конкурентоспроможності країни на внутрішньому і зовнішньому ринках через лібералізацію економіки, політику протекціонізму та використання пільг, оподаткування, приватизацію, амортизаційну, грошово-кредитну політику тощо;
– методологія активізації інвестиційної діяльності на основі раціоналізації державної економічної політики щодо посилення інвестиційної привабливості, інтеграції у світовий економічний простір. Ідентифіковано напрями покращення інвестиційної привабливості ряду галузей України. Виходячи з існуючих реалій, запропоновано можливості посилення конкурентоспроможності ряду галузей, наприклад, хімічної промисловості – за рахунок зниження собівартості внаслідок скорочення енергоємності – через модернізацію.
Практичне значення одержаних результатів полягає у формуванні методологічних рекомендацій щодо підвищення інвестиційної привабливості національної економіки, які базуються на поточному та перспективному аналізі розвитку окремих галузей та економіки України в цілому. Положення та висновки роботи здатні слугувати теоретичною базою для фахівців, які займаються проблемами інвестиційної привабливості України та окремих галузей; пропозиції щодо підвищення інвестиційної привабливості національної економіки на тлі вступу до СОТ можуть бути використані при підготовці державних та регіональних програм реструктуризації економіки та розробці відповідних законодавчих актів, також у навчальних програмах у вищих навчальних закладах.
Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Зовнішньоекономічна діяльність”, “Державне регулювання економіки”, “Економіка підприємств” на економічному факультеті Хмельницького національного університету (довідка № 343 від 12 лютого 2008 р.).
Результати дослідження використано при розробці проекту “Стратегії економічного та соціального розвитку Хмельницької області на 2004-2015 роки” (затверджена рішенням тринадцятої сесії обласної ради четвертого скликання за № 4-13/2004 від 15 вересня 2004 р.), програми сприяння залученню інвестицій в економіку Хмельницької області на 2006-2010 роки (затверджена рішенням двадцять першої сесії обласної ради четвертого скликання за № 4-21/2006 від 1 лютого 2006 р.), середньострокової програми соціально-економічного розвитку Хмельницької області на 2007-2011 роки (затверджена рішенням дев’ятої сесії обласної ради п’ятого скликання від 11 липня 2007 року № 8-9/2007).
Матеріали дисертаційної роботи також використовуються при формуванні щорічних програм соціально-економічного та культурного розвитку Хмельницької області, зокрема, в частині визначення завдань і заходів щодо стимулювання інноваційно-інвестиційної активності підприємств, організацій, установ (довідка № 04-03/211/1 від 4 лютого 2008 р.).
Положення дисертації, що стосуються проблем функціонування підприємств України в рамках СОТ, використано в роботі ВАТ “ТЕМП” (довідка № 717 від 25 грудня 2007 р.), а пропозиції щодо можливостей використання конкурентних переваг України в процесі інтеграції до світового ринку враховано ТОВ “Укрзернотранс-К” (довідка № 14 від 23 січня 2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні розробки та практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема, Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (17-18 жовтня 2003 р., м. Хмельницький), Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (20-21 травня 2004 р., м. Рівне), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна на шляху до ЄС: прогнозування та регулювання політики пріоритетів в інвестиційно-інноваційній та соціально-трудових сферах” (27-28 жовтня 2004 р., м. Хмельницький), 4-ій Міжнародній науковій конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (28-30 вересня 2005 р., м. Алушта), 5-ій Міжнародній науковій конференції “Проблеми планування виробництва в умовах ринку” (29 вересня - 1 жовтня 2006 р., м. Алушта), 6-ій Міжнародній науковій конференції “Проблеми планування виробництва в умовах ринку” (27-29 вересня 2007 р., м. Алушта).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в 15 публікаціях загальним обсягом 6,5 д.а., у тому числі в наукових фахових виданнях – 12 робіт загальним обсягом 5,9 д.а.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, 10 додатків на 12 сторінках, списку використаних джерел, що налічує 295 найменування на 28 сторінках. Основний зміст викладено на 197 сторінках друкованого тексту, включаючи 9 таблиць на 9 сторінках та 6 рисунків на 6 сторінках.
Свідченням цього є нещодавня поява фундаментального видання Глобальний конкурентний простір: Монографія / О.Г. Білорус та ін. – К.: КНЕУ, 2007. – 680 с., в якому, зокрема, ґрунтовно досліджено головні передумови, чинники і стратегії конкурентного розвитку в умовах постіндустріалізму і глобалізму, міжнародні конкурентні стратегії та конкурентність у глобальній економіці тощо.
| 
