УЧАСТЬ ЗАХИСНИКА НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування правової системи України, що розпочалось у 1991 р. та продовжується у даний час, передбачає та обумовлює необхідність системного підходу до вирішення усіх питань, що регулюються нормами права, їх відповідності міжнародно-правовим актам, згоду на які дала Верховна Рада України, та диктує потребу в удосконаленні правозастосовної практики. Досить вагомими у цьому контексті є проблеми, пов’язані з реалізацією конституційного принципу права особи та захист від обвинувачення та з особливостями захисту за окремими категоріями кримінальних справ (щодо неповнолітніх; осіб, які мають фізичні або психічні вади та при провадженні справ про застосування примусових заходів медичного характеру; осіб, що не володіють мовою, якою ведеться судочинство).

Як показує практика, щорічно в Україні визнаються неосудними та виправдуються судами від 1000 до 1200 осіб відповідно (до 0,1% від усіх, які притягуються до кримінальної відповідальності). Не менше осіб звільняється від кримінальної відповідальності та покарання, а також тих, щодо яких застосовуються примусові заходи медичного характеру та примусового лікування. У зв’язку з цим зростає роль і місце захисника у кримінальному процесі, враховуючи зміни, що відбулись у правовому просторі України у зв’язку з гуманізацією кримінально-правової та кримінально-процесуальної політики України з часу прийняття КК 2001 р. та внесення суттєвих змін у чинний КПК. У таких умовах особливої актуальності набуває теоретична розробка питань, пов’язаних з дієвою охороною прав та інтересів учасників кримінального процесу та з реалізацією функцій захисту від обвинувачення на стадії досудового слідства. Більше того, тільки дієвий і професійний захист зможе протистояти випадкам незаконного обвинувачення, неправильної кваліфікації злочинів та в цілому підвищить рівень правової культури у правозастосувальній практиці.

Різні аспекти реалізації права на захист від обвинувачення були предметом досліджень В.Д. Адаменка, О.С. Александрова, Ю.П. Аленіна, С.А. Альперта, Н.Ф. Бабченка, М.І. Бажанова, В.Д. Басая, О.В. Батюка, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, О.Д. Бойкова,                               Л.О. Богословської, Т.В. Варфоломєєвої, Ю.М. Грошевого, П.С. Елькінд, В.А. Журавля, Я.П. Зейкана, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, О.Ю. Костюченко, В.С. Кузьмічова, Н.І. Кліменко, В.М. Коваля, Н.М. Ковтуна, Л.Д. Кокорєва, Ю.В. Коренєвського,                     Л.М. Ленського, В.В. Лисенка, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, П.А. Лупінської, В.Т. Маляренка, Є.Г. Мартинчика, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, О.В. Острогляда, Г.П. Падви, І.Л. Петрухіна, В.А. Познанського, В.О. Попелюшка, А.Н. Разінкіна, О.П. Рижакова, А.Л. Рівліна, В.М. Савицького, Г.П. Саркисянца, О.Д. Святоцького, А.Н. Сергєєва, Ю.І. Стецовського, М.С. Строговича, В.В. Тіщенка, В.М. Трофименка, Ю.В. Хоматова, І.Я. Фойницького, А.Л. Ципкіна, Т.В. Шевченка, В. П. Шибіки, О.Г. Шило, М.Є. Шумила, М.О. Чельцова-Бебутова, Ю.П. Яновича та ін. Проте, незважаючи на численні дослідження, багато проблем, пов’язаних з реалізацією особою цього конституційного права у сфері кримінального судочинства, залишаються невирішеними, що негативно позначається на рівні забезпеченості прав і свобод людини в державі. Зокрема, дискусійними залишаються питання стосовно кола осіб, які мають право брати участь у кримінальних справах як захисники, їх процесуальний статус. Потребують комплексного висвітлення професійні та інші способи захисту та деякі інші проблеми, які мають суттєве значення для забезпечення ефективності діяльності захисників у кримінальних справах на стадії досудового слідства.

Крім цього, актуальність обраної теми дослідження та необхідність її всебічного аналізу стали можливими завдяки сучасному динамічному розвиткові теорії кримінально-процесуального права та напрацьованій слідчо-судовій практиці участі захисників при провадженні кримінальних справ на стадії досудового слідства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зазначений напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006. Крім цього, дане дослідження виконане відповідно до вимог Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767, а також тематики пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004–2009 рр., затвердженої наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 775 «Про затвердження пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр.».