УНІФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. За своєю природою уніфікація міжнародного приватного права (надалі – МПрП) в Європейському Союзі (ЄС) є правовою реформою, орієнтири якої суттєво змінилися у зв’язку з досягненням «критичної маси» нормативного матеріалу європейського права в останні 5-10 років.

Склалася нова правова ситуація, яка полягає в тому, що джерелом уніформованого європейського МПрП, тобто колізійного та конфліктно-процесуального (надалі – конфліктного), стають не міжнародні угоди, що укладалися з 1968 р. на підставі ст. 293 (колишня ст. 220) Договору про заснування Європейського Співтовариства, а нормативні джерела, передбачені ст. 249 (колишня ст. 189), переважно регламенти, які є способом зближення правопорядків країн ЄС у сфері внутрішнього ринку (ст. 61 названого Договору). Цей процес можна охарактеризувати як перехід від інтернаціоналізації до європеїзації МПрП в ЄС, яке за своєю суттю і походженням раніше було національним правом держав-членів ЄС.

Новим процесом, який потребує дослідження, є також формування когерентного європейського матеріального приватного права, насамперед підготовка «Загальної системи координат» (Common Frame of Reference, CFR). Цей правовий інструмент розглядається як реалізація офіційної політики ЄС, яка полягає в тому, що в третьому тисячолітті цілі та задачі, які стоять перед європейськими народами, можна краще досягнути за допомогою матеріально-правової, а не колізійно-правової уніфікації. Отже, колізійна уніфікація в ЄС, як і уніфікація конфліктного права, має зворотний бік і доповнюється уніфікацією у формі створення мінімальних стандартів у галузі загальноєвропейського цивільного процесуального права.

Стан дослідження проблеми уніфікації європейського МПрП у вітчизняній юридичній літературі не тільки не враховує згадані тенденції розвитку найбільш сучасного європейського МПрП та приватного права загалом, але й залишає поза увагою розвиток цієї сфери в останні кілька десятиліть. Враховуючи шлях, пройдений об’єднаною Європою після 1992 р., сучасним етапом якого є процес ратифікації Договору про ухвалення Конституції ЄС (надалі – Конституція ЄС), потрібно врахувати не тільки дані факти, але й спрогнозувати, зокрема, чи зможуть держави-члени ЄС прийти до ухвалення єдиних європейського цивільного кодексу (ЦК) та цивільного процесуального кодексу (ЦПК), які б створили умови для того, щоб між згаданими країнами МПрП як колізійне право та право про конфлікт юрисдикцій і про визнання та виконання судових рішень (документів) перестало застосовуватися.

Отже, утвердження права ЄС як загальновизнаної правової системи (правопорядку) sui generis, з одного боку, та політика добросусідства ЄС та України – з іншого, вимагає встановлення, на основі порівняльного аналізу, особливостей еволюції європейського МПрП. Це стає ще актуальнішим з огляду на необхідність виконання Україною зобов’язань щодо адаптації внутрішнього приватного права згідно із ст. 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та прагнення нашої держави стати у майбутньому повноправним членом ЄС.

Таким чином, аналіз європейського МПрП дає можливість констатувати недостатній рівень дослідження будь-яких аспектів цієї правової системи у вітчизняній науці. Водночас у зарубіжній літературі (зокрема, таких країн як Франція, Німеччина, Англія тощо чи РФ) відсутні такі наукові дослідження узагальнюючого та спеціального характеру, які б без застереження могли бути використані вітчизняною міжнародно-приватноправовою доктриною, що й обумовило актуальність вибору теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» і планової теми дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (ТЗ НДР № 01БФ048-01), а також науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було виявлення особливостей уніфікації норм МПрП в ЄС та розробка на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правової бази України для гармонізації відносин з ЄС та його державами-членами.

Для досягнення зазначеної мети були визначені такі завдання:

–       здійснити порівняльний аналіз тлумачень сутності процесу уніфікації права різними авторами та сформулювати на його основі авторське ставлення щодо змісту цього поняття;

–       розробити систему критеріїв для оцінки процесу уніфікації норм МПрП;

–       на основі запропонованої системи критеріїв провести аналіз норм колізійного та конфліктного права ЄС на фоні уніфікації відповідних йому норм матеріального та процесуального права ЄС для виявлення сучасних тенденцій усіх зазначених сфер права в рамках ЄС;

–       на основі проведених досліджень розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо гармонізації українського законодавства з МПрП ЄС.

Об’єктом дослідження є правова реформа міжнародно-приватноправового регулювання в ЄС.

Предметом дослідження є законодавство ЄС та уніфіковані міжнародні акти.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають: метод порівняльного правознавства (порівняльно-правовий метод), за допомогою якого досліджувався досвід регулювання міжнародних приватних відносин у сферах конфліктного, колізійного та матеріального права країн ЄС; історичний метод, який використано для дослідження «вертикальної» та «горизонтальної» історії уніфікації МПрП в ЄС; метод логічної семантики, який надав можливість з’ясувати зміст досліджуваних термінів і понять, дати їх сучасне тлумачення тощо.

Теоретичну основу дослідження склали праці сучасних вчених-юристів України, країн СНД та країн-членів ЄС, таких як: А.І. Абдулін, В.М. Аверков, В.А. Астапенко, Ю. Базедов, Н.К. Барчукова, С.А. Беляєв, М.М. Богуславський, Л.Г. Варшаломідзе, Н.Г. Вілкова, Г. Вінтер, Г. Дейпенброк, А.С. Довгерт, Л.М. Ентін, Г.Г. Іванов, Е.В. Кабатова, А.Я. Капустін, В.І. Кисіль, А.В. Клемін, С.Е. Корнєєв, М. Круше, Л.А. Лунц, О.О. Маковська, В. Обвексер, А.А. Попов, Ю.Д. Притика, О.К. Прокоф’єва, Р. Cтрейнз, Ю.А. Тихоміров, Б.Н. Топорнін,  В.В. Тру­­­тень, Т.К. Хартлі, А.Г. Хачатурян, В. Хьюмер, М. Швейцер та ін.

Основною нормативною базою дисертації слугували нормативні акти ЄС, опубліковані в «Офіційному журналі Європейських Співтовариств», а починаючи з 2003 р. – в «Офіційному журналі Європейського Союзу» та на офіційному сайті ЄС (www.europa.eu.int/eur-lex). Дисертантом здійснений власний переклад більшості нормативних матеріалів.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі проведеного автором дослідження досягнуті такі результати, що характеризуються науко­вою новизною та виносяться на захист:

1.     Уперше запропоновано розрізняти уніфікацію міжнародного при­­ватного права в ЄС та в рамках ЄС на основі критерію поділу пра­вопорядків на супра-, інтер-, транс- та інтранаціональні. Під супра­на­ці­о­нальним правопоряд­ком автор розуміє європейський правопорядок зага­лом; під інтернаці­о­на­­льним – міжнародний правопорядок, який склада­ється в рамках ЄС; під транснаціональним – своєрідний правопорядок (sui generis), локалі­зо­ва­ний у кордонах ЄС, тобто такий правопорядок, який загалом прий­ня­то називати «soft law», «lex mercatoria», «загальні прин­­­ципи права» то­­що; під інтранаціональним – національні правопо­ряд­ки держав-членів ЄС.

2.     Обґрунтовано поділ уніфікації міжнародного приватного права в ЄС та в рамках ЄС на уніфікацію у вузькому, широкому та технічному сенсі. Пред­ме­том уніфікації міжнародного приватного права ЄС в вузькому сен­сі дисертант вважає уодноманітнення європейського колізійного пра­ва, в технічному сенсі – колізійного та конфліктного права, а в широ­кому сенсі – європейського колізійного, конфліктного, матеріаль­но­го та процесуального права. При цьому автором доведено, що уніфіка­ція в ЄС у вузькому сенсі є супрауніфікацією, а в технічному сенсі – ще й інтеруніфікацією, в той час як  уніфікація в рамках ЄС охоплює по­ряд із попе­редніми двома типами уніфікації ще й трансуніфікацію (уніфі­ка­цію в широ­кому сенсі) та інтрауніфікацію (уніфікацію в найширшому сен­сі) між­на­род­ного приватного права.

3.     Дано нове визначення сучасної тенденції розвитку міжнародного приват­ного права в ЄС як поступового переходу від інтернаціоналізації до європеїзації.

4.     Обґрунтовано, що з 2003 р. у ЄС відбувається перео­рієнтація з уні­фікації матеріального приватного права на уніфікацію колі­зійного пра­ва та в замороженому стані залишається уніфі­кація єдиного європей­сь­ко­го процесуального права, що має своїм наслід­ком розвиток європейського міжна­родного цивільного процесуального права (конфліктного права).

5.     Виявлені три сучасні вимоги, які на сьогодні висуваються до між­на­­род­ного приватного права ЄС: транспарентність (прозорість, ясність), сім­плі­цитність (простота)  та когерентність (взаємопов’язаність).

6.     Уперше охарактеризовані пріоритетні тенденції уніфікації європейсь­ко­го колізійного, європейського конфліктного, європейського матеріаль­но­го приватного та європейського цивільно-процесуального приватного права.

7.     Уперше доведено, що перевага у зближенні матеріального при­ват­ного права ЄС надається такому специфічному правовому інстру­мен­ту як Загальна система координат, яка за своєю природою, з одного боку, нагадує принципи права, а, з іншого боку, є в порівнянні з остан­ньою більш обов’язковим джерелом права.

8.     Для підвищення ефективності процесу адаптації українського міжнародного приватного права до міжнародного приватного права ЄС дисер­тантом запропоновано спрямувати в майбутньому українські суди на застосування Загальної системи координат. З метою більш повної інтерпретації сучасного європейського міжнародного приватного права автором рекомендовано ввести в сучасну українську юридичну науку термін «когерентне право».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють зрозуміти специфіку процесу уніфікації в рамках ЄС, її відмінність і навіть унікальність. Комплексний підхід, який охоплює дослідження уніфікації всіх ланок МПрП (колізійного та конфліктного, а в найширшому сенсі – й матеріального та процесуального), сприяє формуванню цілісного уявлення про дану правову систему, про взаємозамінність її елементів і взаємодію між ними. Практичне значення роботи полягає також в аналізі ряду нормативних актів, розроблених у рамках ЄС протягом останнього десятиріччя і вперше перекладених українською мовою. Це дозволить спрямувати удосконалення нормативної бази МПрП України у відповідності з новими тенденціями, які намітились останнім часом у рамках ЄС, що сприятиме зближенню обох правових систем.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та кафедри міжнародного права Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Основні положення, висновки й рекомендації дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців «Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право» (Луцьк, 30 вересня – 1 жовтня 2004 р.), науково – теоретичних конференціях молодих учених Інституту міжнародних відносин (Київ, жовтень 2003 р., жовтень 2004 р.), науково-теоретичному семінарі юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича (жовтень 2006 р.), XIII регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 8 – 9 лютого 2007 р.).

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Чернівецького національного університету при читанні курсів «Міжнародне приватне право» та «Право міжнародних організацій».

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлені в 9-ти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та у 3-х тезах доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Структура роботи визначена метою та завданнями досліджень. Дисертація складається зі вступу, переліку основних скорочень, 4-х розділів, висновків, списку використаних джерел літератури (155 найменувань). Загальний обсяг дисертації 173 сторінки.