ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, основні завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, визначено зв’язок з науковими програмами, засвідчено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи ефективного управління діяльністю банків” досліджено місце банків у системі фінансових відносин; розглянуто цілі та завдання управління діяльністю банків; систематизовано наукові підходи до вивчення корпоративного управління в банках, обґрунтовано його важливість в управлінні діяльністю банків; визначено основних стейкхолдерів банків, формалізовано розуміння принципів та механізму корпоративного управління з урахуванням мотивів стейкхолдерів.

Беручи до уваги значимість функціонування банку як фінансового посередника, стабільність його діяльності обумовлює ефективність функціонування системи фінансових відносин в країні та економіки в цілому. Все це обумовлює підвищення наукового інтересу до проблем управління діяльністю банків, зокрема корпоративного управління, підвищення якості якого є передумовою стійкого функціонування всієї банківської системи.

Автором встановлено, що управління діяльністю банків поєднує у собі управління процесами і відносинами, що можуть характеризувати їх діяльність, і торкаються фінансової, організаційної та інших сфер, реалізуються на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях. Система взаємовідносин, що виникають в результаті розробки, реалізації стратегічних рішень (стратегічне управління) та контролю за їх виконанням (стратегічний контроль) структурами КУ, від імені широкого кола стейкхолдерів банку та з метою забезпечення прибутку та стійкості у роботі банку складають сутність КУ.

У роботі систематизовано науково-теоретичні підходи до корпоративного управління у банках, його суті та значення. Ґрунтуючись на узагальненні проаналізованого матеріалу, автором розділено підходи на три групи: перша досліджує корпоративне управління як сукупність відносин з обслуговування банком інтересів власників; друга розглядає корпоративне управління як сукупність відносин між власниками банку та його вищим керівництвом, що дозволяє здійснювати стратегічне управління та стратегічний контроль за діяльністю банку, забезпечувати стабільність його діяльності, створення прибутку; третя – визначає широке коло зацікавлених у роботі банку осіб (стейкхолдерів), а сукупність економічних відносин з приводу стратегічного управління та контролю має забезпечити баланс інтересів стейкхолдерів банку.

З урахуванням цього автором упорядковано критерії розмежування наукових підходів до сутності корпоративного управління в банках, зокрема: сутність корпоративного управління, учасники корпоративного управління, мета корпоративного управління (рис. 1). Серед учасників КУ в банках пропонується виділяти дві основні групи зацікавлених у роботі банку осіб (стейкхолдерів) за критерієм участі в організаційній структурі банків: зовнішні (уряд, центральний банк, фондові біржі, міжнародні організації, клієнти, конкуренти, аудиторські компанії, асоціації та інші об’єднання) та внутрішні (акціонери банку, вище керівництво банку, профспілкові органи, інший персонал банку).