УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ ДЕРЖАВИ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подано загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано вибір теми та актуальність дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані щодо апробації отриманих результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи дослідження сутності управління корпоративними правами держави” досліджено особливості, сутність та структуру корпоративних прав держави, удосконалено  поняття  управління корпоративними правами держави, проаналізовано досвід управління корпоративними правами держави з позиції особливості реалізації корпоративного управління розвинених країн.

Доведено, що питання управління державною власністю стосуються відносин, які виникають у процесі виконання державою своїх функцій і конкретизуються у таких їх проявах: по-перше, це безпосереднє управління державним сектором економіки, по-друге, це регулювання економіки як сукупність заходів державного впливу на соціально-економічні процеси і явища з метою конкретного спрямування господарської діяльності суб’єктів національної економіки, узгодження їх інтересів та дій для реалізації загальнонаціональних цілей розвитку. На сьогодні державна власність характеризується як своїми родовими, так і новими сутнісними ознаками, що виникають у процесі формування корпоративних структур.

Обґрунтовано, що корпоративні права держави усувають суперечності між державною і приватною формами власності, дають змогу державі системно та динамічно виконувати покладені на неї функції. У найбільш загальному вигляді вони являють собою пакет акцій, що визначається у статутному капіталі товариства та встановлює право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі його ліквідації відповідно до вимог законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.

Автором запропоновано таке вдосконалене визначення: корпоративні права держави – це пакет акцій у статутному капіталі публічного акціонерного товариства, розмір якого визначає обсяг повноважень (майнових) та право на управління (організаційних повноважень) цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі його ліквідації відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законодавством та установчими документами. Це визначення, на відміну від попередніх, відображає подвійність значення корпоративних прав держави і як частки у статутному капіталі, і як її окремих повноважень, що належать власнику корпоративних прав – державі.

Визначено, що управління корпоративними правами держави є елементом реалізації корпоративного управління. Узагальнюючи підходи до розуміння сутності управління корпоративними правами держави, вважаємо за доцільне дати таке його визначення: управління корпоративними правами держави – це сукупність основних форм, методів і важелів впливу, за допомогою якої держава як власник корпоративних прав визначає стратегію та контролює діяльність підприємств із державною часткою у статутному капіталі для реалізації соціальної функції держави та функції суб’єкта господарювання з метою отримання прибутку.

У країнах із розвиненою економікою відповідно до особливостей управління державною власністю (зокрема корпоративними правами держави) на макрорівні сформувалися японська, американська та західноєвропейська моделі. Ці моделі розрізняються за ознаками реалізації прав власності та поділяються на такі види: децентралізована (модель галузевого міністерства), змішана (модель двох міністерств), централізована. Моделі відрізняються одна від одної низкою елементів та механізмів дії. Однак й вони мають дещо спільне, а саме: незалежно від моделі корпоративного управління держава володіє всіма різновидами майна і це вирізняє її серед інших власників економічної системи, що передбачає специфічні функції управління цією власністю, тобто діяльність держави як економічного суб’єкта ринкової системи відображає її економічну роль у суспільстві.

Всебічний аналіз моделей корпоративного управління дає змогу авторові визначити модель корпоративного управління в Україні як змішану, за цього механізм реалізації прав власності держави здійснюється за централізованою моделлю. Водночас діяльність держави у напрямку реалізації  власних корпоративних прав все ще характеризується відсутністю чіткої концепції, яка визначала б місце державного корпоративного сектора в економічній структурі країни, стратегію його розвитку, а також постійною зміною умов функціонування вибраної моделі управління корпоративними правами держави.

У другому розділі – “Аналіз стану управління корпоративними правами держави промислових підприємств” – досліджено особливості становлення системи управління корпоративними правами держави промислових підприємств, проаналізовано структуру корпоративних прав держави, а також визначено особливості їх оцінки.

Становлення системи управління корпоративними правами держави промислових підприємств в Україні зазнало істотного впливу процесів приватизації та відбувалося в кілька етапів. Визначено, що структура корпоративних відносин і особливості управління корпоративними правами держави формувалися під впливом багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів, а саме: зовнішнього середовища, що впливає на формування моделі управління, та внутрішнього середовища, що визначає особливості взаємовідносин учасників. Аналіз впливу цих факторів на існуючий механізм управління корпоративними правами держави засвідчив, що товариства з державною часткою у статутному капіталі є важливою складовою загальних активів національного господарства, проте окремі елементи механізму (правовий, управлінський, економічний) потребують удосконалення.

На сьогодні в управлінні корпоративними правами держави існує низка проблем. Зокрема, акціонерний капітал здебільшого сконцентрований у руках топ-менеджерів (товариствах із державною часткою 50% і більше  статутного капіталу), у керівників товариств, підзвітних органам виконавчої влади (переважно Фонду державного майна України); спостерігається формальний розподіл функцій між учасниками корпоративного управління, надмірний контроль з боку держави; управління акціонерними товариствами здійснюється здебільшого в контексті специфічних груп учасників, а саме – державної бюрократії, політичної еліти, що завдає збитків акціонерам, працівникам та державі; сформовано законодавчу базу (корпоративне законодавство), однак їй властиві  неоднозначність та неточності, немає координованості, функції з управління корпоративними правами держави розпорошені серед різних органів, наділених організаційно-господарськими повноваженнями, відсутні адекватні механізми управління ними, а також здебільшого необ’єктивним є оцінювання ефективності управління.

З огляду на те, що управління корпоративними правами держави – це система балансування інтересів усіх учасників корпоративного управління, її ефективність необхідно розглядати через концепцію ефективності управління на основі досягнення балансу інтересів. Для практичного використання такої категорії, як “ефективність управління корпоративними правами держави” під час планування й обліку необхідно розглядати її у різних аспектах, відповідно до цілей держави, а також враховувати специфіку діяльності публічних акціонерних товариств щодо виконання конкретних функцій, які забезпечують реалізацію цілей управління державним пакетом акцій. При цьому підвищення ефективності управління корпоративними правами держави потребує наявності двох складових: ефективності діяльності товариств із державною часткою у статутному капіталі, тобто поліпшення результатів їх фінансово-господарської, соціальної діяльності, та ефективності управління акціонерним товариством, тобто системи заходів, спрямованих на вдосконалення  процесів управління.

Аналіз існуючих методів оцінювання ефективності управління засвідчив, що вони не повною мірою можуть застосовуватися до оцінювання ефективності управління корпоративними правами держави та не формалізована, тобто не містять економіко-математичної моделі розрахунку і переважно базуються  на методі співвідношення показників. Так, результати оцінки ефективності недостатньо обґрунтовані через те, що ці показники не розглянуті в контексті їх взаємовпливу.

З метою усунення зазначених недоліків, для визначення об’єктивної оцінки управління корпоративними правами держави було запропоновано розробити методику оцінювання ефективності, що базується на визначенні ступеня впливу економічної, соціальної та управлінської складових на загальний показник ефективності управління корпоративними правами держави.