УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ

Краткое содержание

Актуальність теми. В умовах глобалізації управління інвестиційними ризиками відіграє все більш значну роль в ефективному функціонуванні будь-яких організацій і, насамперед, транснаціональних корпорацій, які оперують величезними матеріальними і нематеріальними активами, мультинаціональними фінансовими потоками. Витрати на страхування ризиків лише у 43% випадків дозволяють запобігти банкрутства відділень ТНК. Тому керівництво міжнародних компаній приділяє все більше уваги пошуку інших нефінансових інструментів ризик-менеджменту, нових моделей прийняття інвестиційних рішень, розвитку персоналу інвестиційних підрозділів, використання синергічного ефекту крос-культурних відмінностей у корпораціях.

Важливо зважувати на істотне зростання масштабів інвестиційної діяльності ТНК у приймаючих країнах, оскільки це сприяє нарощенню їх міжнародної конкурентоспроможності. Однак, прагнення корпорацій збільшувати обсяги прямих і портфельних інвестицій у країни з нестабільними політичними і економічними системами наштовхується на загрози втрати цих інвестицій через непередбачувані зміни у законодавстві чи невиконання положень нормативних актів, відсутності правонаступності у діяльності органів державної влади і управління, неочікуваної поведінки керівників зарубіжних відділень або місцевих партнерів.

Ризик-менеджмент органічно пов’язаний з іншими сферами, зокрема фінансами, маркетингом, зв’язками з громадськістю, оперативним управлінням виробництвом, матеріально-технічним постачанням, дослідженнями і розробками, юридичним захистом. Однак, у практиці управління міжнародними інвестиційними ризиками зазначені зв’язки часто порушуються, що викликає значні втрати компаній. Така ситуація потребує ретельного дослідження причин зазначених порушень і обґрунтування дієвих управлінських інструментів упередження інвестиційних ризиків.

В умовах сучасної глобальної фінансової кризи знижується надійність системи оцінки ризиків на всіх рівнях фінансової архітектури: від держави до компаній. Про це було заявлено в Декларації «Великої двадцятки», прийнятої восени 2008 року. Однією з вагомих причин цієї кризи є той факт, що «учасники ринку не проводили належного попереднього аналізу ризиків». Високі оцінки «іменитих» рейтингових агентств напередодні обвалу фінансових ринків провідних західних країн влітку 2008 року були визначені тим банкам і фінансовим компаніям, що невдовзі збанкрутували. Таким чином, корпоративні моделі оцінки ризиків не дозволяють визначити рівень безпечності інвестицій. Для вироблення нових інструментів і механізмів управління інвестиційними ризиками потрібні нові підходи і моделі. Наразі навіть ті інвестори, яким вдалось зберегти хоча б частину своїх капіталів, не поспішають вкладати їх навіть у найстабільніші країни і галузі бізнесу. Інтуїція та психологічні дослідження стають більш корисними інструментами ніж найобгрунтованіші оціночні моделі, автори яких свого часу були нобелевськими лауреатами. Про це зокрема переконливо свідчить гучний крах міжнародного хедж-фонду Long-Term Capital Management у вересні 1998 року, який оперував капіталом у розмірі 1,25 трлн. дол. США і ледве не призвів до колапсу світової фінансової системи. В числі його засновників були два нобелевських лауреати 1997 року – автори знаменитої формули для оцінки опціонів Майрон Шоуз та Роберт Мертон, а також легендарний трейдер облігаціями із Solomon Brothers Джон Мерівезер та колишній віце-президент правління ФРС США Девід Малінз.

Особливої актуальності проблематика інвестиційного ризик-менеджменту набуває для міжнародних корпорацій, що діють в Україні та інших країнах Східної Європи. Конфлікти, що виникли між «Венко Інтернешнл» та урядом України у зв’язку з освоєнням континентального шельфу Чорного моря, припиненням діяльності міжнародної корпорації «Моторола» (США) у складі технопарку «Київська політехніка» внаслідок втрат у впровадженні інноваційних розробок цієї компанії, та інші переконливо свідчать про низьку компетентність вітчизняних урядовців та менеджерів у сфері управління міжнародними інвестиційними ризиками. Ця ситуація стає причиною не лише значних фінансово-економічних втрат, а й вагомим дестабілізуючим фактором поліпшення міжнародного іміджу України.

Різноманітні аспекти управління міжнародними інвестиційними ризиками тривалий час перебувають у полі зору багатьох вчених і дослідницьких інституцій. Серед зарубіжних вчених варто зазначити праці Р.Вернона, Г.Грубера, Г.Куликова, Д.Лейбсона, Г.Марковіца, Р.Мертона, М.Міллера, Дж.Сакса, Дж.Сороса, Дж.Стігліца, Дж. Тоді, Д.Хемитона, Є.Чонга, У.Шарпа та ін. Серед вітчизняних вчених цій темі присвятили праці О.Гаврилюк, В.Геєць, Б.Губський, Д.Лук’яненко, З.Луцишин, О.Мертенс, О.Мозговий, В.Новицький, Є.Панченко, О.Плотніков, О.Рогач, О.Сльозко, А.Філіпенко та інші. Варто відзначити внесок низки транснаціональних корпорацій у розвиток практики інвестиційного ризик-менеджменту. В їх числі «Дженерал Електрик», (підрозділ ДЕ Кепітал), «Едвардс Ризик Менеджмент Текнікс», «Квантрум фанд», «МакКінсі Глобал Інститут», Міжнародний Інститут Ризик-менеджменту, «Морган Стенлі Кепітал Інтернешнл» та інших міжнародних організацій.

Разом з тим, багато аспектів цієї наукової проблеми залишаються недостатньо дослідженими. Аналітичне оцінювання наукових джерел і світової практики інвестиційного ризик-менеджменту дозволяє зробити висновок про наявність багатьох напрямів, що потребують подальших досліджень. Недостатньо обґрунтованою є система управління міжнародними інвестиційними ризиками в частині поєднання корпоративних та регулятивних механізмів. Удосконалення вимагають сучасні методологічні підходи до розвитку інструментів ризик-менеджменту транснаціональних корпорацій, насамперед з урахуванням поведінкових, крос-культурних факторів. Потребують поглибленого дослідження та обґрунтування перспектив ефективного використання в Україні сучасних інструментів інвестиційного ризик-менеджменту, які дозволяють якісно поліпшити вітчизняний інвестиційний клімат.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106V004357) факультету міжнародної економіки і менеджменту. Особисто автором у підрозділі 1.3 «Система управління міжнародними інвестиційними ризиками» було сформульовано поведінкову парадигму інвестиційного ризик-менеджменту та запропоновано організаційні інструменти прийняття ефективних інвестиційних рішень. Автор безпосередньо брав участь у виконанні науково-дослідної теми «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U002948), в рамках якої розроблені рекомендації щодо використання в Україні сучасних концепцій та механізмів управління міжнародними інвестиційними ризиками з метою якісного поліпшення інвестиційного клімату та нарощування обсягів прямих іноземних інвестицій.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне дослідження на базі новітніх економічних концепцій сутності міжнародних інвестиційних ризиків, розкриття ключових компонентів системи управління інвестиційними ризиками в транснаціональних корпораціях, а також розроблення науково обґрунтованого механізму управління міжнародними інвестиційними ризиками в Україні.

Виходячи з мети дисертації, автором поставлено низку конкретних дослідницьких завдань:

·  висвітлити та узагальнити сучасні теоретичні підходи у дослідженні міжнародного інвестиційного ризик-менеджменту;

·  дослідити внутрішню природу міжнародних інвестиційних ризиків та її модифікацію в умовах інвестиційного глобалізму;

·  ідентифікувати основні типи міжнародних інвестиційних ризиків;

·  виявити основні складові системи управління міжнародними інвестиційними ризиками та взаємозв’язки між ними;

·  обґрунтувати основні характеристики сучасної парадигми інвестиційного ризик-менеджменту;

·  розкрити передумови та напрями підвищення ролі хедж-фондів в системі управління міжнародними інвестиційними ризиками для їх диверсифікації;

·  провести порівняльний аналіз організаційних інструментів управління міжнародними інвестиційними ризиками для підвищення ефективності ризик-менеджменту;

·  визначити особливості управління інвестиційними ризиками транснаціональних корпорацій в Україні;

·  запропонувати шляхи підвищення ефективності інвестиційного ризик-менеджменту в Україні;

Об’єктом дослідження є сучасні процеси взаємодії факторів міжнародного середовища, які викликають інвестиційні ризики транснаціональних корпорацій.

Предметом дослідження є механізм функціонування системи управління міжнародними інвестиційними ризиками транснаціональних корпорацій. .

Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження сформували роботи провідних вітчизняних й зарубіжних вчених і фахівців з міжнародного інвестиційного менеджменту. В процесі вирішення поставлених завдань у роботі застосовано методи наукової абстракції, аналізу і синтезу (для обґрунтування інструментів управління міжнародними інвестиційними ризиками – підрозділ 1.3 та професіоналізації міжнародного інвестиційного ризик-менеджера – підрозділ 1.1), системного узагальнення (для визначення природи та ідентифікації міжнародних інвестиційних ризиків та їх типів – підрозділ 1.2; для виявлення функцій хедж-фондів в управлінні міжнародними інвестиційними ризиками – підрозділ 2.2), порівняльного аналізу (для визначення особливостей сучасної парадигми міжнародного інвестиційного ризик-менеджменту та дослідження культурно-інвестиційного потенціалу вітчизняних ризик-менеджерів – підрозділи 2.1 та 3.2), факторного аналізу (для обґрунтування особливостей контагіальних ризиків – підрозділ 1.2 та ідентифікації інвестиційних ризиків в Україні – підрозділ 3.1), методи соціологічних досліджень (для діагностики типів культури ризик-менеджерів в Україні – підрозділ 3.2).

Інформаційною базою дослідження стали широке коло вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, фактологічна інформація державних органів влади, експертні оцінки, результати наукових досліджень ДВНЗ «Київський національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана», Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Міжнародного інституту бізнесу, комісій ООН, зокрема UNCTAD, Гарвардської школи бізнесу, Лондонської школи економіки, міжнародних консалтингових компаній, включаючи МакКінсі, Морган Стенлі Кепітал Інтернешнл, інформаційні матеріали ряду міжнародних асоціацій, національних і зарубіжних дослідницьких і рейтингових агентств, аналітичні доповіді на електронних носіях.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на підставі проведеного теоретико-методологічного та прикладного аналізу управління інвестиційними ризиками в транснаціональних корпораціях визначено ключові напрями його трансформації під дією процесів інвестиційної глобалізації та формування в міжнародних і українських компаніях інтегрованих систем ризик-менеджменту.

Нові наукові результати, що отримані особисто автором і виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

·  обґрунтовано сучасну поведінкову парадигму міжнародного інвестиційного ризик-менеджменту, для якої притаманні непередбачуваність рішень інвесторів, різке посилення ролі контагіальних ризиків, стадна поведінка ключових міжнародних інвесторів, інтуїтивне поєднання когнітивної та маніпулятивної функцій у діяльності значущих інвесторів, посилення значення «агентської проблеми» (суперечностей між акціонерами та вищими менеджерами корпорації), завищені очікування синергії міжнародних злиттів та поглинань, використання крос-культурних технологій для подолання інвестиційно-когнітивного дисонансу та реалізації потенціалу міжкультурних відмінностей учасників інвестиційних команд. Ціль діяльності менеджерів з інвестиційних ризиків ТНК у контексті нової парадигми полягає не у пошуку страхових гарантів, (надійність міжнародних страхових компаній може бути сумнівною, а страхові виплати стають все більш пасивними при зростаючих преміях і непередбаченості коливань валютних курсів), а у запобіганні неминучих втрат шляхом: 1) розвитку і навчання відповідних фахівців, 2) ретельного відстеження змін міжнародного середовища, 3) надійного прогнозування ділової поведінки ключових міжнародних інвесторів;

·  запропоновано модель інтегрованого міжнародного ризик-менеджменту транснаціональних корпорацій, яка включає два блоки інструментів: фінансові (традиційні інструменти, що пов’язані з хеджуванням ринкових, валютних та інших ризиків, а також нетрадиційні інструменти: стратегії хедж-фондів, стратегії фондів хедж-фондів, кредитно-дефолтні свопи) та управлінські (функціональні інструменти, до складу яких входять: інвестиційні стратегії, РАМП-підхід, дорожня карта, інвестиційні стандарти, рішення, процедури; а також поведінкові інструменти: корпоративна культура, крос-культурна відповідність, технологія дружніх поглинань, крос-культурні тримірні команди, культура ризик-менеджменту, інвестиційна психологія, рефлексивні інвестиційні рішення);

·  досліджено еволюцію системи управління міжнародними інвестиційними ризиками від фінансового типу (прийняття інвестиційних рішень виключно з позицій співвідношення витрат та прибуткових ризиків на основі інвестиційного програмування та самострахування ТНК прибуткових ризиків); через конкурентний тип (важливою складовою якого вважається міжнародний конкурентний аналіз і пов’язане з ним деривативне інвестиційне хеджування глобальних ринкових ризиків і використання різноманітних інвестиційних процедур); до сучасного інтеграційного типу, у складі якого використовується комплекс інструментів управління міжнародними інвестиційними ризиками: фінансового, валютного, контагіального (інфекційного), ринкового, стратегічного та крос-культурного характеру. В основі системи управління міжнародними інвестиційними ризиками сучасного інтегративного типу лежать не лише традиційні фінансові та управлінські інструменти, а й крос-культурні технології формування прозорих та відповідальних відносин між учасниками інвестиційних процесів;

удосконалено:

·  механізм використання хедж-фондів в якості інструменту управління міжнародними інвестиційними ризиками, для якого притаманні: по перше, формування збалансованого інвестиційного портфелю довгих та коротких позицій, що забезпечує вищу дохідність інвестицій компаній у порівнянні із діяльністю на міжнародних фондових ринках; по друге, використання транскорпоративних інвестиційних стратегій таких, наприклад як міжнародні злиття, поглинання, утворення самостійних компаній на базі підрозділів корпорацій, реструктуризації; по-третє, залучення фондів хедж-фондів для зниження та уникнення міжнародних інвестиційних ризиків;

·  теоретичні засади міжнародних контагіальних ризиків, що стають передумовою валютного дефолту країни під впливом поведінкових та мікроекономічних факторів: поведінкові фактори із непередбаченими рішеннями та поведінкою ключових міжнародних інвесторів, а мікроекономічні фактори знаходять свій прояв у асиметрії між запозиченим та власним капіталом національних корпорацій та фінансово-промислових груп;

·  методику оцінки культурно-інвестиційного потенціалу вітчизняних фахівців шляхом співставлення їх інвестиційної ментальності із міжнародними стандартами тримірної моделі інвестиційної культури: прагнення ризику, усвідомлення ризику, етичність інвестиційної поведінки;

дістало подальший розвиток:

·  класифікація міжнародних інвестиційних ризиків з поділом на дві групи: а) базові ризики, що носять переважно об’єктивний характер, віддзеркалюють непередбачений вплив змін макроекономічних параметрів країн на світові фінансові потоки та включають валютні, фінансові і політичні ризики; б) поведінкові ризики, що виникають внаслідок неочікуваних рішень та дій ключових міжнародних інвесторів та вищих менеджерів ТНК на світових інвестиційних ринках і включають корпоративно-культурні, крос-культурні та контагіальні ризики;

·  організаційні технології управління міжнародними інвестиційними ризиками, пов’язаних із запровадженням крос-культурного проект-менеджменту, основою якого є формування тримірної моделі мультикультурних команд з управління міжнародними інвестиційними ризиками корпорацій (продавця та покупця зарубіжних активів): по-перше, керівником команди є розпорядник ресурсів – представник лінійного менеджменту; по друге, до складу команди включаються фахівці різних функціональних підрозділів; по-третє, розподіл ролей між членами команди базується на врахуванні крос-культурних відмінностей між продавцем та покупцем зарубіжних активів;

· система регулювання інвестиційних ризиків транснаціональних корпорацій в Україні шляхом посилення відповідальності і підзвітності вищих керівників компаній та аудиторських фірм, а також прозорості їх діяльності і об’єктивності отриманих результатів; запровадження новітніх інструментів інвестиційного ризик-менеджменту, зокрема арт-банкінгу, алгоритму розробки етично виважених інвестиційних рішень і т.і.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дисертаційного дослідження висновки та розроблені автором рекомендації мають важливе практичне значення, оскільки вони використовуються українськими підприємствами для розробки програм удосконалення управління міжнародними інвестиційними ризиками в умовах загострення конкуренції з боку іноземних компаній, насамперед ТНК. Вони можуть бути корисними для розробки загальнодержавних заходів щодо удосконалення регулювання інвестиційної діяльності в Україні та поліпшення вітчизняного інвестиційного клімату. Практичне значення отриманих результатів підтверджується довідками Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (№ 02-50 від 24.06.2008 року), Фінансової компанії «Укранет» (довідка від 24.06.2008 р.).

Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Міжнародний менеджмент» та «Міжнародна інвестиційна діяльність» студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту та слухачам Центру магістерської підготовки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 30.06.2008 р.).

Основні положення дослідження пройшли апробацію на міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: VII Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні» (14-15 квітня 2006 р., м. Київ), VIIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (23-24 березня 2007 р., м. Київ), Х Міжнародній науково-практичній конференції «Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти» (30 травня 2007 р., м. Київ), Науково-практичному семінарі «Проблеми менеджменту українських підприємств» (2 листопада 2007 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані автором у 6 наукових працях, в тому числі 4 – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,5 друкованого аркуша, особисто авторові належить 3,3 друкованого аркуша.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи становить 192 сторінки комп’ютерного тексту. Робота містить 10 рисунків на 8 сторінках, 31 таблицю на 22 сторінках, 15 додатків на 51 сторінці. Список використаних джерел містить 240 найменувань на 19 сторінках.