УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено мету та завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, викладено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів і їх апробацію, наведено кількість та обсяг публікацій за результатами дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади управління організаційним розвитком підприємства” досліджено сутність таких понять як “організація”, “організаційний розвиток”, “організаційні зміни”, “управління організаційним розвитком”, визначено їх особливості та досліджено процес управління організаційним розвитком на підприємствах.

У результаті критичного аналізу наукового доробку зарубіжних науковців, виокремлення тих його положень, які відповідають вимогам сучасності, дало змогу розвинути методичний інструментарій управління організаційним розвитком, адаптувати його до реалій вітчизняного середовища господарювання. На основі чого підкреслено основну ідею структурного функціоналізму – внеску кожної функціональної складової організації у кінцевий результат.

Результати аналізу сучасних робіт, присвячених проблемам організаційного розвитку, показали, що майже всі науковці виділяють якісні характеристики організаційного розвитку. Залишаються невирішеними питання управління організаційним розвитком, що дадуть можливість оцінити рівень організаційного розвитку, вибрати ті критерії, що можуть слугувати мірилом цього процесу, якими можна користуватись для оцінки ефективності зусиль менеджменту по удосконаленню стану організації і які б свідчили про наближення стану до ідеального.

На основі проведеного дослідження запропоновано вважати, що організаційний розвиток промислового підприємства – це цілеспрямовані зміни його стану в межах життєвого циклу, що підвищують здатність підприємства ефективно функціонувати, задовольняючи ринкові потреби, результатом чого є позитивна динаміка відповідних показників. Також для забезпечення керованості організаційним розвитком важливо методично вірно підійти до вибору таких показників (вимірників результативності організаційних змін).

Під впливом світової глобалізації економічний макросвіт знаходиться у стані постійного розвитку. Саме організаційні зміни та організаційний розвиток – це два взаємопов’язаних процеси впливу на діяльність підприємства, необхідні для його існування в умовах невизначеності та збереження.

Проведений аналіз низки робіт, що стосуються поняття організаційні зміни, дав змогу зробити висновок, що організаційний розвиток можна тлумачити як заходи у сфері менеджменту, спрямовані на здійснення організаційних змін на підприємствах з метою переходу на нову якісну стадію розвитку. На сьогодні в економічній науці описані моделі організаційного розвитку та організаційних змін, що носять переважно якісний характер. В практичній діяльності їхнє застосування обмежене через відсутність опрацювання окремих методологічних моментів.

Аналіз викладеного в науковій літературі сучасного досвіду з удосконалення управління організаційним розвитком підприємств показав, що немає єдиного набору методик та рекомендацій для побудови оптимальної системи управління організаційним розвитком. Результати досліджених робіт дали змогу запропонувати поділ організаційного розвитку на соціальний та економічний. У процесі діагностики за складовими організаційного розвитку вивчатимуться проблеми у діяльності підприємства, причини їх виникнення та помилки при прийнятті управлінських рішень. Причому, економічний розвиток відображатимуть ресурсно-збутова, операційна, інноваційна, фінансова та капітало-відтворювальна складові. Соціальний розвиток – кадрова складова. Діагностика необхідна для збору інформації про рівень організаційного розвитку, аналізу цих даних та формування напрямів щодо потенційних змін. Ефективна діагностика передбачатиме організаційні зміни, що сформують систему заходів для забезпечення необхідного розвитку підприємства. Головним правилом управління організаційним розвитком стає не пошук недоліків, а виявлення наявних ресурсів. Проведення діагностики не ставить за мету отримання нових знань, воно покликане зафіксувати поточний стан за складовими організаційного розвитку, з визначенням їх ефективного рівня. Основною метою діагностики складових організаційного розвитку є опис їх стану та прогноз майбутньої ситуації. Доведено, що побудова ефективного процесу управління організаційним розвитком на основі поділу підприємства на складові за функціональними ознаками, базуючись на системному підході та застосовуючи діагностику для оцінки рівня організаційного розвитку даних складових є головним завданням, яке необхідно вирішити у подальших дослідженнях.

У другому розділі “Стан та оцінка організаційного розвитку підприємств машинобудування” здійснено оцінку стану організаційного розвитку машинобудівних підприємств, проведено аналіз існуючих моделей розвитку підприємств, запропоновано ідентифікацію складових організаційного розвитку на підприємстві. За допомогою оцінки розвитку машинобудівних підприємств Вінниччини виявлені позитивні та негативні сторони в системі управління розвитком підприємств.

При проведені аналізу різних методик та методичних підходів визначено, що всі вони дають можливість оцінити конкурентоздатність, інноваційний розвиток, розвиток підприємства. Залишається не вирішеною проблема оцінки рівня організаційного розвитку підприємства. Організаційний розвиток повинен показати, які стратегічні рішення повинні бути прийняті, а які – ні. Для цього пропонується розрахунок рівня організаційного розвитку підприємства за складовими, що вказує на слабкі місця у діяльності підприємства. На основі визначеного рівня можна правильно та швидко розставити пріоритети та визначити сценарії розвитку на довгострокову перспективу. Недостатній рівень організаційного розвитку підприємства надасть можливість усвідомити, що вихід з цього можливий за рахунок підвищення ефективності та зростанні конкурентоздатності підприємства, у постійному пошуку нових можливостей для розвитку, впровадження інноваційних рішень та технологій, в удосконаленні бізнес-процесів та безперервному розвитку співробітників. На основі визначених рівнів складових виникає необхідність концентрації уваги та зусиль на показниках, які мають рівень нижче одиниці. Для цього пропонується проводити всебічний аналіз поточної ситуації, яка знизила рівень. Виділення складових організаційного розвитку надасть можливість провести детальну діагностику фінансового стану, проаналізувати витрати, визначити місце підприємства на ринку. Базуючись на системному підході запропоновано поділити підприємство на складові підсистеми, що дає можливість отримувати інформацію про рівень організаційного розвитку підприємства. Сума усіх складових формує загальний рівень організаційного розвитку підприємства.

Відповідно до функціонального підходу у менеджменті було виділено наступні складові організаційного розвитку: ресурсно-збутова, операційна, кадрова, фінансова, інноваційна, капітало-відтворювальна. Зазначено, що основною метою групування показників складових та їх визначення стало отримання певної інформації та ключових параметрів, що покажуть об’єктивну картину фінансового стану, ресурсно-збутову основу діяльності, інноваційний розвиток, виробничий стан та можливості, проблеми та перспективи, а також кадрове забезпечення підприємства. Тому метою процесу організаційного розвитку є повна синхронізація усіх складових, що дасть змогу визначити загальну ефективність організаційного розвитку підприємства.

Відбір показників базується на принципі “доступності”, що означає можливість оперативного отримання інформації за допомогою діючої на підприємствах бухгалтерської звітності. Результати проведених експертних досліджень на машинобудівних підприємствах Вінниччини дали можливість, на основі отриманих коефіцієнтів вагомості складових, визначити їх першочергову роль та пріоритетність для розвитку. Застосовуючи метод простого ранжування було визначено перевагу складових організаційного розвитку у процесі розвитку підприємства. Визначено, що для більшості експертів обраних підприємств найвагомішими складовими рівня організаційного розвитку підприємства є капітало-відтворювальна та фінансова. На основі даного розрахунку стало можливим формування системи цілей, їх упорядкування та послідовність впровадження в часі, обґрунтування розвитку тої чи іншої складової, що стало основним завданням управління процесом організаційного розвитку підприємства. Саме визначення відносної вагомості складових, надає можливість правильно розставити сили, для подолання проблем та збільшити зростання рівня організаційного розвитку підприємства. Вагомість складових відображає їх здатність впливати на узагальнений рівень організаційного розвитку підприємства.

Тому визначення рівня організаційного розвитку підприємства необхідно для підвищення стійкості та конкурентоздатності підприємства на стратегічному рівні на основі розробленого науково-методичного підходу комплексної оцінки рівня ОР підприємства, що надасть можливість прийняти обґрунтовані управлінські рішення з точки зору їх впливу на збільшення вартості підприємства. Отримані коефіцієнти вагомості складових дозволяють: визначити пріоритети та збалансувати цілі операційної, ресурсно-збутової, кадрової, інноваційної, фінансової та капітало-відтворювальної складових; системно та комплексно вирішувати задачі розробки та оптимізації виробничої, інвестиційної та фінансової політики; ефективно використовувати матеріальні, фінансові та людські ресурси; забезпечити конкурентоздатність підприємства.

У третьому розділі “Оптимізація управління організаційним розвитком підприємств” доведено, що підвищення ефективності управління процесом організаційного розвитку машинобудівного підприємства залежить від системи контролю за відхиленнями параметрів, які описують динаміку зміни рівнів організаційного розвитку, які на відміну від інших методичних підходів згруповані за функціональним підходом, що дає змогу своєчасно вносити корективи у діяльність функціональних служб підприємства, підвищуючи збалансованість організаційного розвитку. Запропоновано забезпечувати стратегічне управління розвитком машинобудівного підприємства шляхом введення оцінки рівня його здатності до організаційного розвитку, диференційованої за функціональними складовими, що дає змогу коригувати стратегічні плани підприємства, надаючи пріоритети організаційним змінам у тих функціональних сферах діяльності підприємства, які підвищуватимуть його адаптивність та здатність до розвитку.

Доведено, що в основі оцінки організаційного розвитку підприємства повинні лежати наступні принципи: системний підхід, у відповідності з яким підприємство розглядається як складна система, що діє у середовищі відкритих систем та така, що складається у свою чергу, з цілого ряду підсистем; принцип комплексного аналізу усіх складових організаційного розвитку; динамічний принцип та принцип порівняльного аналізу. Визначено, що важливе місце при отримані рівня організаційного розвитку підприємства займає аналіз рівнів організаційного розвитку складових, який є основним елементом функції контролю, що допомагає оцінити ефективність використання усіх ресурсів підприємства, зібрати інформацію для підготовки планів та прийняття раціональних управлінських рішень у області витрат.

Запропоновано науково-методичний підхід визначення рівня ефективності організаційного розвитку будувати на основі моніторингу рівнів організаційного розвитку складових. Достатній рівень організаційного розвитку складових приймати за одиницю. Якщо рівень нижче одиниці, це буде сигналізувати про проблеми по показниках, а отже – про необхідність детального аналізу, що дасть можливість визначення нагальності проблем, які потребують негайного вирішення. Виходячи з принципу “доступності” автор пропонує обирати показники для складових з відкритої, доступної фінансової звітності, а також звітності по персоналу та інноваціям, що суттєво спрощує процес отримання рівня організаційного розвитку за складовими. Доведено, що усі показники, які запропоновано вводити у складові неоднаково впливають на діяльність підприємства. Одні впливають позитивно, інші негативно. Тому автор пропонує поділити їх за ознакою впливу на рівень розвитку на стимулятори та дестимулятори, що дає можливість отримати рівень організаційного розвитку складових під впливом негативних та позитивних чинників.