УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ РЕГУЛЮВАННЯ ЗМІН ФОРМ ВЛАСНОСТІ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. Розвиток економічних відносин і багатовекторність процесів економічного розвитку суспільства посилюють вимоги до майнової структури національного господарства. Зміна економічних тенденцій в умовах світової фінансово-економічної кризи оголила проблеми, що існують у суспільстві, загострила протиріччя, які визначаються розподілом власності. Потреба негайного прискорення структурних змін, переосмислення пріоритетів щодо значущості окремих галузей національної економіки та становлення ефективного інституту власності посилюється відсутністю адекватного нормативно-правового поля перерозподілу власності та тіньовими проявами в цій сфері.

Масштабні зміни, які мають відбуватися в Україні, вказують на те, що структурна перебудова, створення адекватного ринкового середовища, формування ринкових структур та інститутів у різних формах повинні сприяти становленню і зміцненню національної економіки. У контексті цього вагоме місце належить реформуванню форм власності та господарювання.

Регулювання змін форм власності в економічній системі характеризується великим розмаїттям підходів і протиріччям інтересів. За останні роки мали місце спроби закладення до основ цього процесу різних принципів та орієнтирів: соціальної справедливості, структурного реформування, домінування олігархічних інтересів, політичних,  фіскальних тощо. Нині процес реформування власності істотно уповільнився. Його ефективність є недостатньою. Відчутна нестача методичного інструментарію, що дозволяв би визначити пріоритетні напрямки реформування власності, які б створювали умови для економічного зростання. Саме тому у роботі здійснено спробу критичного переосмислення методології реформування відносин власності в контексті формування якісно нових умов економічного розвитку.

Пошук оптимальних механізмів управління процесом змін форм господарювання є предметом дослідження провідних учених, практиків і представників владних структур. Серед вітчизняних учених проблемами структурних трансформацій економіки займались Л.А. Антоненко, В.П. Бабич, В.Ф.Бесєдін, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, Б.М.Данилишин, В.Л. Дикань, М.М. Єрмошенко, С.В.Мочерний,  О.Д Рябченко, В.О. Улибіна, Я.Б. Усенко, В.І.Чижова, М.В. Чечетов, О.Ю. Чубукова, А.А. Чухно, М.М. Шкільняк та ін. Значний внесок у вивченні цієї проблеми в науці здійснили зарубіжні вчені Л. Абалкін, А. Акерлоф, Д. Бір, П. Друкер, Ернандо де Сото, В. Горфінкель, Я. Корнаі, Р. Коуз, В. Рутгайзер, О. Радигін, Дж. Стігліц, Дж. Сорос, Й. Шумпетер та ін.

Вищевказані автори дослідили достатньо широкий спектр проблем економічного розвитку, тенденції та перспективи економічних перетворень, зокрема еволюцію економічних систем у контексті можливостей і меж централізованого регулювання відносин власності.

Проте, незважаючи на досить велику кількість наукових робіт вітчизняних і закордонних учених з проблеми дослідження, варто зазначити, що в українській практиці залишаються недостатньо вивченими питання управління процесом регулювання змін форм господарювання в ринкових умовах, зокрема на рівні регіону.

Саме недостатній рівень вирішення наукової проблеми в цілому і необхідність обґрунтування практичних рекомендацій щодо окремих її аспектів визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі висвітлені результати наукових досліджень, проведених автором у процесі виконання науково-дослідних робіт кафедри маркетингу і підприємництва Вищого навчального закладу «Національна академія управління», зокрема науково-дослідницької роботи: «Дослідження процесів впливу реформування форм власності і господарювання» (номер державної реєстрації 0105U003603).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування концептуальних основ, інструментарію та механізму управління процесом реформування власності на принципах стимулювання економічного розвитку. Як база інструментальних рішень обґрунтовано методичні основи регулювання приватизаційних процесів, узгоджені з пріоритетами економічного розвитку територій.

Для досягнення цієї мети в дисертації вирішені такі завдання:

§ розглянуто та удосконалено  методологічні засади реформування власності на різних рівнях економіки в частині обґрунтування протиріч концепції приватизації та практики реформування форм власності в Україні;

§ узагальнено зарубіжний досвід реформування власності й уточнено проблемно-цільові орієнтири та стратегічні пріоритети регулювання відносин власності в Україні;

§ проаналізовано чинники розвитку процесів реформування власності, визначено ключові проблеми і ризики розвитку цих процесів;

§ досліджено особливості сучасного стану приватизаційних процесів з позицій активізації інструментів формування умов економічного зростання;

§ визначено систему активізації процесів реформування власності з огляду на найбільш впливові чинники регулювання підвищення їх ефективності;

§ обґрунтовано концептуальний підхід та організаційні засади механізму регулювання власності, адекватні сучасному стану національної економіки;

§ запропоновано методичний інструментарій реформування відносин власності в сучасних умовах.

Об’єктом дослідження є процеси регулювання змін форм власності в економіці України.

Предметом дослідження є організаційні та методологічні засади, а також інструментарій управління процесом реформування форм власності у їх взаємозв’язку, взаємозалежності та розвитку.

Методи дослідження. Методичною основою дисертації є загальнонаукові методи пізнання, концептуальні положення теорії ринкової економіки, методи комплексного та системного аналізу, а саме: абстрактно-логічний метод, що використано для розроблення концептуальних засад удосконалення процесу здійснення приватизації; метод аналізу та синтезу – для вивчення та узагальнення статистичної бази даних на різних рівнях управління; методи історичний і формалізації  - для вивчення еволюції процесу приватизації, виявлення переваг і недоліків; метод структурно-функціональних оцінок - використовується у другому розділі для оцінки структурних характеристик відносин власності в національній економіці; метод аналогії та математичний інструментарій багатовимірного аналізу схожості, а також картографічний метод - для побудови й обґрунтування картосхем впливу реформування форм власності на додану вартість, запропонованих у третьому розділі; методи аналітичного групування, економіко-математичні методи та методи оптимізації використано в процесі обробки масиву даних для оцінки кореляційної залежності та прогнозування.

Для досягнення мети дисертації використано широкий спектр підходів та методів: абстрактно-логічний, аналізу та синтезу, історичний, формалізації структурно-функціональних оцінок, аналогії, системного аналізу, статистичний, аналітичного групування, економіко-математичні. У роботі використано окремі спеціальні прийоми та процедури аналітичних досліджень.

Теоретичну та інформаційну базу дослідження склали фундаментальні положення світової економічної науки, наукові підходи й досягнення сучасних зарубіжних і вітчизняних економістів, дослідження провідних фахівців, присвячені проблемам економіки та управління національним господарством. У роботі використана інформація офіційних установ та відомств, а також їх регіональних підрозділів, результати власних авторських досліджень.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у формуванні та обґрунтуванні елементів концептуального підходу до управління процесами регулювання змін форм власності, який відповідає запитам та орієнтований на процеси стимулювання економічного розвитку України.

Найбільш суттєвими науковими результатами, отриманими особисто дисертантом, є такі:

вперше:

запропоновано концептуальний підхід до регулювання приватизаційних процесів в Україні, що характеризує взаємозв’язки в системі «приватизація – розвиток економіки регіону – загальнодержавний розвиток» і дозволяє якісно по-новому підійти до побудови механізму та реалізації стратегічних напрямків змін форм власності;

удосконалено:

підходи до розуміння сучасної тектоніки приватизаційних процесів, цільові орієнтири реформування власності на різних рівнях економіки, зокрема, показано пріоритетність забезпечення критеріїв економічної ефективності на регіональному та загальнонаціональному рівні (замість критеріїв реформування структури власності, фіскальних та політичних) у механізмі реалізації структурних змін;

обґрунтування концептуальних основ та відповідного інструментарію підвищення ефективності процесів реформування власності, адекватних сучасному етапу розвитку економіки, що спираються на проектну методологію та орієнтовані на забезпечення виконання державою функції ефективного власника;

дістало подальшого розвитку:

систематизація чинників та умов приватизації: переглянуто значення та пріоритетність чинників визначення необхідності реформування власності; уточнено шляхи подальшого удосконалення механізму управління державною власністю;

на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду уточнено домінанти регулювання розвитку процесів реформування власності, зокрема, механізми цілепокладання вимог зростання національної економіки та розвитку виробництва, стимулювання інноваційного розвитку, поєднання процесів реформування власності з оновленням та залученням нових технологій, що забезпечить ефективність цих процесів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в удосконаленні сучасної практики регулювання змін форм господарювання, використанні теоретичних і методичних узагальнень і висновків дисертаційної роботи для побудови ефективної системи державного регулювання змінами як форм власності, так і форм господарювання в умовах ринкової трансформації економіки  України.

Практичні розробки науково-методичних основ управління процесом регулювання змін форм господарювання, впроваджені протягом 2004-2008 рр. на підприємствах різних галузей економіки, використані у практичній діяльності органів регіональної влади та управління, що підтверджено відповідними довідками. Результати наукових досліджень використовуються в навчальному процесі Української державної академії залізничного транспорту.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Наукові положення, розробки, результати,  висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, що опубліковані у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення результатів наукових розробок і досліджень автора з теми дисертації апробовані та отримали позитивну оцінку на міжнародних і  всеукраїнських  науково-практичних конференціях. Основні з них: Міжнародна науково-практична конференція «Развитие учета и аудита как основы информационно-аналитической системы предприятия» (м. Харків, 2005 р.); XIV Міжнародна науково-практична конференція «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я» (м. Харків, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Экономика строительной отрасли на пути ее интеграции к синергетическим системам» (м. Харків, 2006 р.); Третя Науково-практична міжнародна конференція «Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України» (смт Коктебель, 2007 р.); Четверта Науково-практична міжнародна конференція «Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України» (смт Коктебель, 2008 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладені в 16 наукових працях, зокрема 4 монографіях, 8 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, з яких 7 одноосібних, і 4 тезах доповідей у матеріалах конференцій. Особисто автору належить 4,2 друк.арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (223 найменування). Робота викладена на 172 сторінках основного тексту, містить 31 рисунок, 20 таблиць та 3 додатки на 22 сторінках.

Логіка дисертаційного дослідження являє собою рух від загального до окремого в трьох взаємозалежних аспектах. 

У першому розділі (у методологічному аспекті) загальним виступають інституціональні, структурні зміни в національному господарстві під впливом технологічних, економічних, соціальних та інших факторів, які набувають якісно нову спрямованість в умовах роздержавлення й приватизації. Окремим виступає методологія економічних  процесів зміни форм власності, які неминуче впливають на зміни в інвестиційному полі функціонування господарюючих суб'єктів.

У другому розділі (в аналітичному аспекті) загальним виступає економічна система держави, а окремим функціонування її секторів власності та механізми переходу капіталу й прав власності між ними, тобто в цьому аспекті авторська увага сконцентрована на інституціональних змінах і механізмах їхньої реалізації.

У третьому розділі (у концептуально-методичному аспекті) загальним виступає внутрішнє економічне середовище країни, у якому "правила гри" у питаннях стратегічного розвитку все більше залежать від результатів роздержавлення ключових складових національної економіки, тобто процес функціонування великої мережі різногалузевих комплексів при зміні форм власності.

У цій триєдності полягає особливість авторської вихідної позиції виконаного дослідження. Це визначило структуру розділів, вибір основних напрямків, виявлення причинно-наслідкових зв'язків у вивчених процесах і явищах.

Від методологічних досліджень інших авторів даний підхід відрізняється спробою виявити залежність результатів приватизації від інструментарію та організації державних механізмів як самого процесу приватизації, так і державного управління багатоукладної економіки нового типу, в якій інституціональні зміни орієнтовані на євроінтеграцію.