УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИМИ І ПЕРЕСТРАХУВАЛЬНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПРИ СТРАХУВАННІ ЖИТТЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичні засади здійснення страхових та перестрахувальних операцій при страхуванні життя» на основі узагальнення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних учених, опрацювання законодавчої та нормативно-правової бази за темою дисертації уточнено концептуальні основи страхування життя, які є визначальними для обґрунтування особливостей управління страховими і перестрахувальними операціями зі страхування життя. Здійснено комплексне дослідження загальних принципів побудови перестрахувального захисту договорів страхування життя.

Дослідження концептуальних основ страхування життя здійснено у порівнянні із загальним (ризиковим) страхуванням. Зроблено висновок, що найкраще сутність страхування життя відображає теорія забезпечення, яка служить об’єднанню усіх видів страхування та базується не на наслідках, які можуть настати для страхувальника, а на тих цілях, якими він керується під час укладення договору страхування.

Опрацювання спеціальної літератури за темою дисертації дозволило виявити характерні для здійснення страхування життя особливості: неможливість визначити у повному обсязі матеріальні збитки, пов’язані зі смертю застрахованої особи; страхова сума виплачується повністю без вирахування будь-яких витрат; страховик не може в односторонньому порядку припинити дію договору страхування життя, а тому він наперед приймає усі зростаючі ризики; тривалий строк дії договору, протягом якого формуються довгострокові страхові резерви, кошти яких інвестуються, утворюючи інвестиційний дохід, більша частина якого належить страхувальнику.

Дослідження концептуальних основ страхування життя дало змогу зробити висновок, що не варто виділяти функції, які притаманні тільки страхуванню життя, оскільки функції властиві економічним категоріям, якою є «страхування». Отже, доцільно визначати функції для страхування загалом: ризикову, заощаджувальну (нагромаджувальну), фінансову, попереджувальну функції, які б враховували особливості страхування життя.

На основі здійсненого аналізу принципів страхування загалом, досліджено можливість використання їх при страхуванні життя. У зв’язку з цим автором запропоновано визначити специфічні принципи здійснення страхування життя, що є основою, якою потрібно керуватися у діяльності, та які відрізняють його від загального страхування, а саме: принцип страхового ризику, страхового інтересу; довгостроковості; майнового права страхувальника на довгостроковий резерв за договором.

На підставі критичного аналізу поглядів науковців, вивчення особливостей, функцій та принципів страхування життя зроблено висновок, що страхування життя насамперед слід виділяти в окрему сферу страхової діяльності. Пріоритетним повинен бути поділ на загальне (ризикове) страхування та страхування життя замість наявної класифікації за об’єктами, де страхування життя є підгалуззю або видом особового страхування. За результатами дослідження уточнено визначення сутності «страхування життя» як економічних відносин, пов’язаних із формуванням страхових резервів з метою виплати страхових сум (одноразово або частково) у разі смерті застрахованої особи під час дії договору або дожиття до обумовленого договором терміну.

Для досягнення необхідної впорядкованості страхових послуг використовується класифікація. Опрацювання теоретичних засад здійснення страхування життя на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду дало змогу систематизувати та розробити власну класифікацію страхування життя. Зокрема, в класифікації класу «страхування капіталів» (рис.1) автором запропоновано використання поняття «перманентне страхування життя» (тобто страхування життя зі страховою сумою, яка буде виплачена у будь-якому разі). У зв’язку з цим пропонується внести зміни до податкового законодавства в частині визначення «довгострокових» договорів з метою пільгового оподаткування, а саме: відносити до цієї категорії не лише договори, які «передбачають страхову виплату за ризиком дожиття», а й договори довічного страхування життя.