Вдосконалення законодавства України про суміжні права до рівня основних універсальних міжнародних договорів про суміжні права

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сьогодні проблемам охорони суміжних прав приділяється значна увага як на національному, так і міжнародному рівнях. Протягом декількох останніх десятиріч були прийняті численні універсальні, регіональні та двосторонні міжнародні договори, спрямовані на захист прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Україна, прагнучи наблизити своє національне право до світових стандартів та усвідомлюючи важливість ефективного захисту суміжних прав, не залишилася осторонь цього процесу. Нещодавно вона приєдналася до декількох важливих міжнародних договорів про суміжні права, а саме: Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 року (далі – “Римська конвенція”); Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 року (далі – “Женевська конвенція”); Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми 1996 року (далі – “Договір ВОІВ про виконання та фонограми”). Відповідно до Конституції України приєднання до цих договорів поклало на нашу державу зобов’язання щодо дотримання їх положень та, що не менш важливо, забезпечення їх ефективної дії. Разом з тим національне законодавство у цій сфері містить протиріччя та прогалини, які перешкоджають повністю виконати такі зобов’язання. Виявлення цих неточностей та розробка пропозицій щодо їх подолання і обумовлюють актуальність теми дослідження, адже вирішення цієї проблеми підсилить ефективність дії міжнародних договорів та національного законодавства України про суміжні права.

Крім того, важливим практичним та теоретичним напрямком є приведення чинного законодавства України про суміжні права у відповідність до Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (надалі – “Угода ТРІПС”) та права Європейського Союзу. Актуальність розв’язання цієї проблеми є очевидною, адже це дозволить визначити конкретні заходи, які сприятимуть вступу України в СОТ та ЄС.

Стан дослідження. Проблеми, пов’язані з охороною суміжних прав, досліджувалися багатьма вітчизняними та іноземними вченими. Загальні питання міжнародної охорони суміжних прав вивчалися
М.М. Богуславським, Е.П. Гавриловим, В.А. Дозорцевим, Ю.Г. Матвєєвим,
І.В. Савельєвою, О.П. Сергєєвим, а також такими іноземними науковцями, як: M. Вальтер, Х. Варнер, К. Вінк, П. Геллер, Д. Дрексель, М. Емері,
В. Етін, Б. Жуэль-Сендбай, П. Катзенбергер, С. Левінскі, В. Нордеманн,
С. Стюарт, П. Хертін та іншими. Серед сучасних українських вчених, які займаються дослідженням проблем авторського права і суміжних прав слід відзначити А.С. Довгерта, Ю.М. Капіцу, В.Л. Мусіяку, О.А. Підопригору, О.О. Підопригору та ін. Роботи зазначених авторів заклали підґрунтя для вивчення широкого кола напрямків в галузі авторського права і суміжних прав. Хоча вони не присвячуються дослідженню проблем, поставлених в цій дисертаційній роботі, та не завжди торкаються України, їх положення були використані дисертантом при досліджені окремих питань, зокрема – для аналізу міжнародних договорів про суміжні права.

Кількість наукових праць, що безпосередньо стосуються питання вдосконалення законодавства України до рівня основних універсальних міжнародних договорів про суміжні права, є незначною. Передусім це обумовлюється новизною даної проблеми. Переважна більшість робіт в цьому напрямку зосереджена в наукових статтях або окремих розділах монографій (в цьому відношенні слід згадати роботи Г.О. Андрощука,
С.О. Довгого, В.С. Дроб’язка, Р.В. Дроб’язка, Ю.М. Капіци,
П.П. Крайнева, О.Д. Святоцького та інших). Зазначені роботи, як правило, вивчають лише окремі аспекти проблем, поставлених в дисертації, або не містять їх ґрунтовного аналізу.

Таким чином, існує необхідність теоретичного дослідження проблем, пов’язаних з вдосконаленням законодавства України про суміжні права до рівня основних універсальних міжнародних договорів про суміжні права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика даного дослідження відображає продовження одного з напрямів науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка на тему “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (ТЗ НДР № 01БФ048-01) і наукового дослідження Інституту міжнародних відносин “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” – № 97132, а також науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин, зокрема, в сфері реформування правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності та кодифікації міжнародного приватного права.