ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ СЛУЖБОВИХ ОСІБ ДІЗНАННЯ ІДОСУДОВОГО СЛІДСТВА В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України, закріплюючи за громадянами України широку систему прав і свобод, передбачає одночасно дієві способи їх забезпечення. У період будівництва правової держави та формування громадянського суспільства на перший план висувається проблема досягнення такого становища, коли права, свободи та законні інтереси людини і громадянина захищені найбільш повно. Адже реалізація прав та інтересів особи залежить, насамперед, від рівня їх забезпеченості, тобто створення таких умов і засобів, за яких сама можливість порушення прав була б зведена до мінімуму, а у разі, коли таке порушення допущено, можна було б швидко і в повному обсязі ліквідувати його наслідки.

Основним гарантом закріплених за громадянами правових можливостей виступає держава Україна, яка вимагає неухильного дотримання законності, насамперед, від службових осіб державних установ та організацій. Ось чому глибоке вивчення зазначених норм права, виявлення основних тенденцій їх розвитку, розробка рекомендацій, спрямованих на удосконалення діючого законодавства і практики його застосування, виступають як важливе й актуальне завдання науки цивільного права. Актуальність цієї проблематики обумовлена також новизною нормативного матеріалу, складністю суспільних відносин, що виникають при відновленні майнового стану потерпілого, особливою правовою і політичною значимістю питань захисту інтересів громадян.

Важливо відзначити, що до виходу Закону України від 1 грудня 1994 року „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” (далі – Закон України від 1 грудня 1994 року) існувало лише декілька монографічних досліджень цієї теми. Вони були здійснені представниками науки кримінально-процесуального права, і цивільно-правові питання у них висувались на другорядні позиції або зовсім не розглядались. Ці питання досліджувались і представниками цивільно-правової науки, але в системі проблем деліктної відповідальності. Однак, новітнє законодавство висуває  нові проблеми, що потребують вивчення і подальшої наукової розробки.

Теоретичною основою дослідження стали праці вчених-правознавців: М.М.Агаркова, С.С.Алексеєва, Б.Т.Безлепкіна, І.А.Бірюкова, Г.М.Бєлякової, Д.В.Бобрової, О.В.Дзери, Т.Н.Добровольської, А.М.Ерделевського, Г.В.Єрьоменко, Т.І.Ілларіонової, Ю.М.Козлова, О.О.Красавчикова, В.В.Лазарєва, М.С.Малеіна, В.Ф.Маслова, Г.К.Матвєєва, Ю.Г.Матвєєва, Н.І.Мірошникової, В.Т.Нора, О.А. Підопригори, Л.А. Прокудіної, І.Б.Протаса, А.М.Савицької, В.Т.Смирнова, А.О.Собчака, Р.О.Стефанчука, В.О.Тархова, Р.О.Халфіної, Є.О.Харитонова, Я.М.Шевченко, С.І.Шимон та ін.

Більшість робіт зазначених вище авторів були присвячені дослідженню загальних питань цивільно-правового регулювання відносин по відшкодуванню шкоди. Однак, питання відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі органів внутрішніх справ (далі - ОВС) України на дисертаційному рівні не досліджувались.

Дискусійною є сьогодні значна кількість теоретичних та практичних питань цього правового інституту, а саме: визначення правової природи відносин по відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства; доцільність запровадження поряд із безспірним порядком відшкодування такої шкоди судового порядку; розширення кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди у разі смерті потерпілого внаслідок  незаконних дій службових осіб вищезгаданих органів; визначення в Законі від 1 грудня 1994 року граничного розміру моральної шкоди, яка відшкодовується.

Наведені обставини не лише обумовлюють вибір даної теми дослідження, але й свідчать про її актуальність як для виконання безпосереднього дослідження в даній сфері, так і для удосконалення цивільно-правового інституту відшкодування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри цивільного права Національної академії внутрішніх справ України та цільової програми „Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867).