ВИХОВАННЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ ПІДЛІТКІВ У ДИТЯЧОМУ ОБ’ЄДНАННІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, задачі дослідження, об’єкт, предмет, теоретико-методологічну основу та методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; наведено дані про впровадження та апробацію результатів дослідження; представлено перелік публікацій, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – „Власна гідність як предмет наукового аналізу” – здійснено аналіз стану розробленості проблеми у філософській та психолого-педагогічній літературі; розкрито особливості виховання власної гідності у підлітковому віці; обґрунтовано можливості дитячих об’єднань як середовища виховання у підлітків власної гідності.

Поняття „власна гідність” є предметом вивчення різних наук: філософії (як пошук місця людини у світі, сенс буття), психології (як невід’ємний аспект самосвідомості, самоповаги, Я-концепції особистості), педагогіки (як елемент виховання, без якого неможливе становлення повноцінної, самодостатньої, високоморальної особистості). Окремі аспекти цієї проблематики висвітлено у соціології, правознавстві та релігієзнавстві.

Розуміння гідності має глибинну історико-філософську традицію, причому кожна історична епоха пропонувала своє бачення цього феномену. У зв’язку з цим простежується трансформування сутності власної гідності: зростає значимість моральних критеріїв та тенденція апріорного ставлення до кожної людини як безумовної цінності.

У психолого-педагогічних дослідженнях поняття гідності традиційно пов’язується із незмінними духовними цінностями людства: совістю, честю, справедливістю, які характеризують моральний ідеал.

Аналіз результатів психологічних досліджень феномену „власна гідність” уможливив виокремлення таких його компонентів: спрямованість особистості, яка охоплює особливості її морального розвитку та системи цінностей; саморегуляція поведінки і діяльності, емоційно-ціннісне ставлення особистості до себе (Б. Ананьєв, І. Кон, В. Мясищев, В. Столін, У. Джеймс, Е. Еріксон, К. Юнг, А. Маслоу, К. Роджерс та інші).

Серед сучасних педагогічних теорій окремої уваги потребує теорія особистісно орієнтованого виховання. Теоретико-технологічною основою такого виховання є „самоцінність особистості, її духовність та суверенність”, а метою – „формування людини як неповторної особистості, творця самої себе й своїх обставин”. Відповідно, уся діяльність педагогів основується на таких вихідних положеннях: у центрі уваги має стояти людина честі й гідності як творець цінностей людської культури та панувати повага і самоповага до почуття честі й гідності кожного (І. Бех, О. Кононко, В. Рибалка, К. Чорна). Зокрема, І. Бех обґрунтовує доцільність визначення поняття „власна гідність” як усвідомлення і переживання особистістю самої себе у сукупності її морально-духовних характеристик, що викликають повагу оточення.

Під час дослідження визначено спільні риси в підходах до гідності у філософській, правовій, психолого-педагогічній літературі: гідність розуміється як усвідомлення своєї безумовної цінності, моральної рівності з усіма іншими; гідність є невід’ємним правом, яке належить людині від народження; гідність відображається у структурі особистості та нерозривно пов’язана з її самосвідомістю; гідність визначається через систему ставлень (ставлення людини до самої себе, інших людей, держави, суспільства) та є регулятором поведінки.

З’ясовуючи особливості становлення власної гідності у підлітковому віці, ми спиралися на дослідження Л. Божович, І. Кона, А. Реана, В. Мухіної, К. Левіна, О. Безкоровайної, І. Булах, Н. Ємузової, які актуалізують проблематику підліткового віку та особливості виховання власної гідності саме у цей віковий період.

На підставі аналізу досліджень зроблено такі висновки: у підлітковому віці відбувається інтенсивний розвиток психіки поряд зі складними анатомо-фізіологічними змінами в організмі дитини; провідними чинниками розвитку стають спілкування з однолітками і прояв індивідуальних особливостей; характерним є усвідомлення себе як особистості, звернення до самого себе, виявляється тенденція до дорослості; саме підлітковий вік є сензитивним для виховання власної гідності; новоутворення, характерні для цього віку, є підґрунтям виховання власної гідності як однієї з найвищих моральних цінностей, прояву заслуженої поваги до підлітка.

Під час дослідження процесу виховання власної гідності в умовах дитячих об’єднань з’ясовано, що цінність дитячого об’єднання полягає у: допомозі підлітку в пошуках надійної життєвої опори у вигляді духовних цінностей, осмисленні себе і свого місця у житті, набутті впевненості в своїх силах; ствердженні почуття самоцінності та значущості; оволодінні вмінням самоаналізу, розкриття своїх можливостей, самовдосконалення; збагаченні досвіду різноманітної діяльності, можливостей випробувати власні сили, навчитися долати ситуації неуспіху; рольовому розподілі, коли підліткам надається можливість самостійної творчої діяльності, співкерівництва; наявності дорослих лідерів, здатних повести за собою інших. Отже, дитячі об’єднання, маючи високий виховний потенціал, є дієвим інструментом виховання підростаючої особистості.

У другому розділі – „Дослідження стану вихованості власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні” – визначено критерії та показники сформованості власної гідності підлітків; представлено методику та результати констатувального етапу експерименту; визначено типологію сформованості власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні.

У процесі дослідження визначено такі критерії та показники сформованості власної гідності підлітків: реалістичність образу Я (орієнтація у своїх чеснотах і вадах, уміння диференціювати власні позитивні та негативні риси; адекватна самооцінка; усвідомлення своєї цінності, значущості для інших; уміння оцінювати та цінувати інших людей);

сформованість мотивації досягнення (упевненість у своїх можливостях; намагання реалізувати задумане; позитивне емоційне самопереживання, сприйняття власної гідності як особистісної цінності);

здатність до саморегуляції поведінки (самопідтримка; самозахист, уміння протистояти небажаному впливу, утриматися від соціально неприйнятної поведінки).

Дослідження здійснювалося на базі трьох експериментальних майданчиків: дитячого громадського об’єднання Парламент дітей м. Рівне (структурний підрозділ Рівненського міського Палацу дітей та молоді); Миколаївської обласної дитячої громадської організації „Миколаївська спілка скаутів”; Луганської обласної дитячої громадської організації „Лугарі”. Експериментом було охоплено 224 підлітки: 142 дівчини та 82 хлопця. Віковий розподіл був таким: 13–14 років – 146 (100 дівчат та 46 хлопців); 15–16 років – 78 (42 дівчат та 36 хлопців).

На констатувальному етапі експерименту використано такі діагностичні методи: метод системного, статистичного й порівняльного аналізу; спостереження; усне та письмове опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування, тестування); моделювання ситуацій вибору.

Якісний аналіз даних, отриманих у результаті констатувального етапу експерименту, став підґрунтям для визначення типів сформованості власної гідності у підлітків (сутнісні характеристики виділених типів сформульовано за означеними вище критеріями та показниками):

гармонійно-збалансований – 8,3% (підлітки цього типу мають високий рівень знань про себе, уміють об’єктивно аналізувати свої індивідуально-типологічні особливості; позитивно ставляться до себе; упевнені у власних здібностях і можливостях; сприймають власну гідність як особистісну цінність; у разі потреби відстоюють власні погляди та переконання; виявляють до інших повагу та розуміння, визнають право на гідність кожної людини);

відносно збалансований – 22% (підлітки цього типу мають досить високий рівень знань про себе та свої особливості; як правило, сприймають власну гідність як особистісну цінність, позитивно ставляться до себе; упевнено почуваються лише у діяльності, досвід якої мають, намагаються, за можливості, уникати відповідальності, оскільки нерідко сумніваються у своїх силах; власні погляди та переконання висловлюють і відстоюють ситуативно);

незбалансовано-суперечливий – 32,2% (підлітки цього типу мають неточні і неповні уявлення про свої індивідуально-типологічні особливості; не завжди усвідомлюють та переживають власну цінність та цінність кожної людини; емоційне самопереживання носить суперечливий характер; часто невпевнені у своїх можливостях; мають низький рівень саморегуляції поведінки, не вміють відстоювати власні погляди);

незбалансовано-залежний – 22,9% (підлітки цього типу мають розмиті уявлення про себе, відчувають труднощі в описі власних якостей; не сприймають власну гідність як особистісну цінність; емоційне самопереживання часто носить негативний характер, проявляють байдужість до інших, неповагу до їхньої людської гідності; невпевнені у власних силах; поведінка нерідко зумовлена мотивом не виділятися з-поміж інших);

незбалансовано-егоцентричний – 14,6% (підлітки цього типу мають високий рівень знань про себе; недостатньо усвідомлюють та розуміють цінність інших людей, їхнє право на власну гідність, не сприймають власну гідність як особистісну цінність; мають яскраво виражену акцентуацію на себе; не здатні узгоджувати власні емоції із обставинами; упевнені у своїх можливостях).

На констатувальному етапі експерименту виявлено певні тенденції, зокрема встановлено, що розуміння гідності як усвідомлення власної апріорної цінності виявляється у підлітків незначною мірою та в опосередкованому вигляді; більшість підлітків асоціює гідність із почуттям самоповаги та повагою до них з боку інших, що пов’язано з віковими особливостями, коли потреба у самоповазі та повазі з боку оточуючих є надзвичайно актуальною; для підліткового віку властиве бажання зайняти певну соціальну позицію, що визнається значущою найближчим оточенням.

Отримані результати засвідчили необхідність посилення уваги до виховання власної гідності підлітків, обґрунтування та розроблення педагогічних умов та напрямів відповідної виховної роботи у дитячому об’єднанні. Проведена робота дала змогу визначити стратегію формувального етапу експерименту.

У третьому розділі – „Модель виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні” – висвітлено методику й організацію формувального етапу експерименту; визначено зміст, форми, методи і педагогічні умови виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні.

Формувальний етап експерименту концентрувався навколо таких аспектів: системність процесу виховання підлітків в умовах дитячого об’єднання; залучення досліджуваних до реальних соціально значущих стосунків та ціннісно орієнтованої діяльності; накопичення підлітками досвіду моральних переживань, пов’язаних з почуттям власної гідності.

Аналіз експериментальних матеріалів, отриманих на констатувальному етапі дослідження, зумовив визначення педагогічних умов виховання власної гідності підлітків у дитячому об’єднанні:

-   збагачення уявлень підлітків про власну гідність у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії;

-   накопичення досліджуваними досвіду позитивних моральних переживань у виховній діяльності дитячих об’єднань;

-   створення ситуацій успіху та надання підліткам права вибору для формування позитивної Я-концепції за допомогою інтерактивних методів виховної роботи.

Під час формувального етапу експерименту були задіяні підлітки контрольної (КГ – 92 особи) та експериментальної (ЕГ – 124 особи) групи. До їхнього складу увійшли підлітки – члени дитячих об’єднань, на базі яких здійснювалося дослідження: громадське об’єднання Парламент дітей м. Рівне: ЕГ– 22 особи, КГ – 18 осіб; Миколаївська обласна дитяча громадська організація „Миколаївська спілка скаутів”: ЕГ– 35 осіб, КГ – 31 особа; Луганська обласна дитяча громадська організація „Лугарі” – ЕГ– 67 осіб, КГ – 43 особи.

Експериментальна робота проводилася у двох напрямах: з підлітками та дорослими лідерами дитячих об’єднань.

Робота з дорослими лідерами дитячих об’єднань спрямовувалася на: висвітлення важливості виховання у підлітків власної гідності; збагачення уявлень дорослих лідерів дитячих об’єднань про особливості психічного розвитку підлітків та врахування специфіки підліткового віку у процесі виховання власної гідності; повідомлення інформації про зміст, форми, прийоми виховання власної гідності підлітків; забезпечення необхідними методичними матеріалами; ознайомлення педагогів дитячих об’єднань з результатами дослідження та визначеними типами сформованості власної гідності підлітків, надання методичних рекомендацій для проведення різних форм роботи, порад щодо роботи з різними типами підлітків.

Робота з підлітками спрямовувалася на допомогу досліджуваним у: збагаченні уявлень про власну гідність, прийнятні та неприйнятні прояви гідності у різних ситуаціях; реалістичному оцінюванні себе та формуванні позитивної Я-концепції, збагаченні знань про себе та свої індивідуальні риси; усвідомленні власної значущості та самоцінності; набутті впевненості у власних можливостях за допомогою досвіду перебування у різних соціальних ролях; протистоянні тиску зовнішніх та внутрішніх негативних чинників; оволодінні прийомами аналізу та оцінювання власної поведінки; навчанні адекватним засобам самодопомоги та самопідтримки у складних ситуаціях, умінням конструктивно діяти у нових умовах.

Зважаючи на специфіку діяльності дитячих об’єднань, доцільними формами роботи для виховання власної гідності підлітків визначено: тематичну зміну, тренінг, дискусійний клуб, бесіди, години спілкування, вікторини, тематичні вечори.

У процесі експериментальної роботи було розроблено тренінг „Виховання власної гідності підлітків”, план-сітку тематичної зміни „Як виховати власну гідність”, програму дискусійного клубу „Аргумент”; бесіди та виховні години відповідної тематики („Що таке свобода”, „Бути вимогливим до себе та інших”, „Навчитися казати „Ні”); вікторини („Права людини”, „Правила етикету”, „Характер людини”); конкурс проектів „Дитячі соціальні ініціативи – Україні!”; круглі столи („Що таке особистий простір”, „Як навчитися визнавати та виправляти помилки”, „Хочеться і треба”), тематичні вечори („Мої права і обов’язки”, „Що таке власна гідність?”, „Поговоримо про самоповагу”) тощо.

Проводячи заняття тренінгу, ми зосередили увагу на вправах для підлітків кожного типу сформованості власної гідності. Зокрема, для підлітків гармонійно-збалансованого типу оптимальними стали: участь в обговоренні усіх тем занять тренінгу, що сприяло подальшому самопізнанню, отриманню досвіду гідної поведінки, збагаченню новими знаннями; переконаності в правильності обраних цінностей, тактики поведінки, стимулювало до подальшого розвитку.

У роботі з підлітками відносно збалансованого типу ми вважали за необхідне приділити особливу увагу заняттям третього блоку – „Саморегуляція поведінки”, які мали на меті формування вміння протидіяти небажаному впливу, відстоювати власні інтереси, тренування впевненої поведінки.

Із підлітками незбалансовано-суперечливого типу було доцільно проводити заняття, які сприяли оптимістичному ставленню до власних можливостей, розвитку уміння конструктивно діяти у нових умовах, чинити опір небажаному впливу, відстоювати власні інтереси. Підлітків цього типу ми максимально залучали до активної участі у різноманітних видах діяльності, заохочували до обговорення та висловлення власної позиції.

У роботі з підлітками незбалансовано-залежного типу ми вважали за необхідне насамперед формувати в них досвід гідної поведінки, допомогти в оволодінні умінням здійснювати самоаналіз, саморозкриватися, презентувати власні можливості, проявляти впевненість у міжособистісних стосунках, відстоювати власну позицію, навчити протидіяти небажаному впливу.

Для підлітків незбалансовано-егоцентричного типу доцільними визначено заняття, які орієнтували на здійснення самоаналізу, допомогли побачити себе очима інших, зрозуміти сутність поваги до інших людей. Доручення для таких підлітків добиралися у спосіб, аби виникала необхідність працювати в команді, пробувати себе в різних ролях (як керівника, так і підлеглого). Успішність виконання доручень залежала від здатності підлітків співставляти власні інтереси з інтересами групи, прислухатися до позиції інших.