ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ДОЗ АЗОТНИХ ДОБРИВ І БАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ СОЇ НА ЧОРНОЗЕМІ ОПІДЗОЛЕНОМУ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

На початку ХХІ століття соя займає домінуюче положення серед бобових культур, які продукують рослинний білок. За валовим збором соя займає четверте місце в світі після пшениці, кукурудзи і рису. В 2006 році Україна зайняла перше місце в Європі за обсягами виробництва сої. Але існує потреба і надалі збільшувати виробництво соєвих бобів як на продовольчі, так і на кормові цілі.

Зростання її виробництва – це найбільш швидкий шлях збільшення продовольчих ресурсів країни і вирішення проблеми білка.

Актуальність теми. Суть проблеми недостатньої кількості виробництва зерна сої полягає в нестабільних площах посіву, та використанні не повною мірою біологічної продуктивності вирощуваних сортів сої. Тому важливого значення в умовах енергетичної кризи сьогодення набуває пошук та вдосконалення технологічних заходів вирощування сої, які повинні бути спрямовані на підвищення врожайності і якості зерна, в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах і сприяли б збільшенню вмісту в ґрунті доступних сполук азоту за рахунок азотфіксації.

Актуальність роботи знаходиться в площині колообігу азоту, пошуку оптимального поєднання в системі удобрення сої симбіотичного та мінерального азотного живлення. Особливо актуальним є встановлення кількісної, економічної і енергетичної оцінки цих процесів, та одержання високих врожаїв зерна на чорноземі опідзоленому в умовах Правобережного Лісостепу України. В роботі передбачалось установити можливість повної, або хоча б часткової заміни азотних добрив інокуляцією.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувались згідно з тематичними планами кафедри агрохімії і ґрунтознавства Уманського державного аграрного університету в рамках завдання 2.1.2. «Визначення адекватних реакцій нових сортів та гібридів сільськогосподарських культурна природну та ефективну родючість ґрунтів і удобрення» (№ ДР 0101U004495) НТП “Оптимальне використання природного і ресурсного потенціалу агроекосистем Правобережного Лісостепу України”, а також завдання 01.02. «Встановити закономірності сучасних процесів еволюції основних агрохімічних показників ґрунтів, вдосконалити теоретичні основи живлення рослин і розробити засоби підвищення ефективності застосування добрив» (№ ДР 0101U006052) НТП УААН «Родючість і охорона ґрунтів» 2001-2005 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – встановити оптимальні та економічно обґрунтовані дози застосування азотних добрив у поєднанні з бактеріальними препаратами з метою залучення більшої кількості біологічного азоту при вирощуванні сої на зерно на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому Правобережного Лісостепу України.

Для реалізації цієї мети передбачалось вирішення таких завдань:

-        встановити умови вологозабезпеченості рослин сої та розрахувати коефіцієнт водовитрачання залежно від умов азотного живлення;

-        вивчити особливості динаміки формування асиміляційної поверхні, наростання надземної маси рослин сої залежно від забезпеченості ґрунту рухомими формами азоту;

-        встановити зміну поживного режиму ґрунту під впливом мінерального і біологічного азоту;

-        встановити динаміку вмісту основних елементів живлення в органах рослин сої;

-        встановити винос основних елементів живлення з ґрунту та їх витрати на формування одиниці врожаю, а також коефіцієнт використання з добрив, і визначити їх баланс залежно від умов мінерального живлення;

-        встановити вплив умов живлення на врожайність, елементи продуктивності, азотфіксуючу активність культури і якісні показники зерна сої;

-        визначити агрономічну, економічну і енергетичну ефективність застосування мінеральних добрив, як окремо так і сумісно з бактеріальними препаратами під сою та на їх основі розробити рекомендації виробництву.

Об’єкт дослідження – поживний режим чорнозему опідзоленого залежно від удобрення сої, її ріст і розвиток, засвоєння елементів живлення, формування врожаю зерна і його якості.

Предмет дослідження – оптимізація азотного живлення сої на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України за різних доз азотних добрив і бактеріальних препаратів.

Методи дослідження – польові досліди, лабораторно-аналітичні і статистичні методи досліджень для виявлення взаємозв’язків між забезпеченістю рослин рухомими сполуками азоту, наростанням надземної маси і формуванням врожаю.

Серед загальнонаукових методів досліджень використовували:

1) діалектичний – для спостереженнях за динамікою росту і розвитку культури;

2) гіпотез – для складання схеми досліду;

3) аналізу – для детального вивчення об’єкту дослідження;

4) синтезу – для формування висновків, узагальнень, рекомендацій виробництву;

5) індукції та дедукції – для виділення варіантів з найвищими врожайними властивостями зерна для їхнього впровадження у виробництво;

6) абстрагування – для теоретичного узагальнення досліджень, виділення найістотніших зв’язків у досліджуваному об’єкті;

7) розрахунковий – для встановлення економічної та енергетичної ефективності заходів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному: вперше в умовах Правобережного Лісостепу України на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому встановлено розміри симбіотичної азотфіксації рослин сої, наростання вегетативної маси та формування врожаю і його якості залежно від доз внесених добрив і бактеріальних препаратів. Дістали подальшого розвитку шляхи оптимізації умов азотного живлення сої, що дозволяє зробити істотний внесок біологічного азоту в її живлення, зменшити дозу мінеральних азотних добрив, здешевити вартість білка, покращити екологію навколишнього природного середовища. Уточнено з економічної, агрохімічної та енергетичної точок зору для умов регіону та обґрунтовано ефективне поєднання доз мінеральних добрив і бактеріальних препаратів.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати досліджень щодо впливу удобрення на продуктивність сої дають змогу рекомендувати виробництву внесення фосфорних і калійних добрив у дозі 60 кг д.р./га сумісно з передпосівною інокуляцією високоефективним штамом нітрагіну 71-Т, що дозволяє одержувати врожай культури, як при внесенні 90 кг д.р./га азоту на фоні Р₆₀К₆₀. Основні результати досліджень впроваджено в 2005 р. СФ “Деметра” с. Матусів Шполянського району Черкаської обл. на площі 108 га, в 2006 – у СТОВ “ЛНЗ-АГРО” с. Лебедин Шполянського району Черкаської обл. на площі 80 га, та в 2007 р. у СПОП “Відродження” м. Шпола Черкаської обл. на площі 220 га. Також вони використовуються у навчальному процесі Уманського державного аграрного університету.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні мети та задач дослідження, закладанні і самостійному проведенні польового досліду, плануванні та проведенні лабораторних експериментів і польових спостережень, відборі ґрунтових і рослинних зразків та виконанні лабораторних аналізів за прийнятими методиками, статистичній обробці одержаних результатів, в аналізі наукової літератури з питань, що стосуються предмета досліджень. Основні наукові положення і висновки, які наведено в дисертаційній роботі, сформульовано та обґрунтовано автором особисто. Одноосібно проведено обробку результатів з наступною інтерпретацією матеріалів і їх узагальненням.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та положення дисертації доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри агрохімії і ґрунтознавства; наукових конференціях науково-педагогічних працівників і аспірантів Уманського державного аграрного університету; на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004); на ІІ Міжнародній конференції “Онтогенез рослин у природному та трансформованому середовищі. Фізіолого-біохімічні та екологічні аспекти” (Львів, 2004); на науковій конференції присвяченій 100-річчю від дня народження академіка П.А. Власюка і 150-річчю від дня народження професора Л.П. Симиренка (Умань, 2005); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях молодих вчених (Умань, 2004, 2006, 2007), на VII з’їзді ґрунтознавців і агрохіміків України (Київ, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертаційних досліджень опубліковано 14 наукових праць, з них 6 надруковано у виданнях, що затвердженні ВАК України як фахові для даної спеціальності.

Структура і обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 138 сторінках комп’ютерного набору, вона містить 34 таблиць і 3 рисунки. Робота складається із вступу, семи розділів, висновків і рекомендацій виробництву, списку використаних джерел, який включає 230 найменувань, з яких 10 латиницею. Додатки подано на 9 сторінках.