ВЯЖУЩИЕ КОМПОЗИЦИОННЫЕ МАТЕРИАЛЫ НА ОСНОВЕ ГЕКСАФЕРРИТА И АЛЮМИНАТОВ БАРИЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність обраного напрямку дослідження, сформульовано мету та задачі дослідження, відзначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, надано загальну характеристику роботи.

Перший розділ містить огляд сучасної науково-технічної літератури з питань основних існуючих феро - оксидних магнітних систем на прикладі системи ферит-гранатів, нікель-цинкових феритів та гексаферитів барію. Наведено субсолідусну будову, діаграми стану систем, фізичні та магнітні властивості сполук, що утворюються в цих системах. Наведено електрофізичні та механічні властивості магнетиту, подвійних та потрійних сполук в системі BaO – Al₂O₃ – Fe₂O₃. Дослідження матеріалів на основі композицій системи BaО – Al₂O₃ – Fe₂O₃ розвивались в працях вчених: К. Haneda, Н. Kojima, Ю. Д. Третьяков, О. О. Пащенко, М. Г. Ілюха , Г. М. Шабанова та інші. 

Проаналізовано можливі області застосування феромагнітних матеріалів - феритів, магнітних рідин та магнітореологічних суспензій, які знаходять широке застосування в техніці та медицині. Зокрема в якості будівельних матеріалів, як конструкційні матеріали для побудови елементів зв’язку, для герметизації пор, для виготовлення магнітосорбентів.

Відзначено можливі методи синтезу феромагнітних матеріалів, магнетиту та магнітних рідин. Найбільш перспективними та прийнятними методами синтезу феритів є кріохімічний, золь-гель метод, метод спікання. Поширеним методом отримання магнетиту та магнітних рідин є метод хімічної конденсації.

У другому розділі наведено характеристику вихідних сировинних матеріалів, теоретичні та експериментальні методи дослідження, які реалізовані в роботі.

При дослідженні в’яжучих композиційних матеріалів використовувались реактиви, що відповідають діючим вітчизняним стандартам: барій вуглекислий, оксид алюмінію, залізо (ІІ) сіркокисле, 7-водне, залізо (ІІІ) хлорид 6-водний, аміак водний марки ЧДА.

Для дослідження трьохкомпонентної системи BaO – Al₂O₃ – Fe₂O₃ використовувались сучасні методи аналізу багатокомпонентних систем: термодинамічний, математичний. Вихідні термодинамічні дані, зміна енергії Гіббса для твердофазних реакцій в залежності від температури розраховувались згідно відомим методикам. Обробка результатів досліджень здійснювалась за допомогою комп’ютерних програм.

Оптимізацію електрофізичних та механічних властивостей в’яжучих композиційних матеріалів проводили симплекс – ґратчастим методом планування експерименту.