ЗАОЩАДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ У ФОРМУВАННІ БАНКІВСЬКИХ РЕСУРСІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його предмет та об’єкт, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 «Теоретичні засади формування заощаджень населення» розкрито економічну природу та роль заощаджень на різних етапах економічного розвитку, з’ясовано сутність понять «заощадження населення» та «ощадна поведінка», подано класифікацію заощаджень, визначено мотиви та фактори, що впливають на формування заощаджень населення.

За результатами вивчення, критичного аналізу та узагальнення поглядів економістів, в дисертації запропоновано власне трактування заощаджень населення як частини чистих сукупних доходів населення, що формується за рахунок скорочення особистих витрат, спрямовується на нагромадження фінансових і нефінансових активів, є власністю економічного суб’єкта та призначена для підвищення власного споживчого стандарту в майбутньому. Наголошено, що поняття власного споживчого стандарту не слід ототожнювати зі споживчим кошиком. Якщо споживчий кошик — це типовий набір товарів і послуг, складений за мінімальними нормами і нормативами споживання людини або сім'ї за певний відрізок часу, то власний споживчий стандарт не можливо формалізувати, він визначається кожними індивідуумом самостійно, виходячи з рівня можливостей, преференцій та потреб в той чи інший період.

Систематизовано класифікацію заощаджень населення за такими ознаками: форми розміщення тимчасово вільних грошових коштів; механізм використання; стратегія поведінки домашніх господарств; стратегія використання грошових коштів; з погляду розподілу; спонукальні причини; часовий вимір; мотиви утворення.

Дослідження історичної ретроспективи розвитку теорій заощаджень показало, що відповідно до зміни характеру суспільних відносин відбувається еволюція поглядів на сутність заощаджень, їх форми та мотиви, котрі в сукупності формують ощадну поведінку населення. Під ощадною поведінкою населення запропоновано розуміти свідомо спрямований вибір між споживанням та заощадженням, а також між різними формами заощаджень (організованими чи неорганізованими) для досягнення цілей та мотивів заощаджень.

Процес формування заощаджень населення відбувається під впливом мотивів, які згруповано на фінансово-економічні, соціальні і психологічні. Характерною особливістю процесу нагромадження заощаджень населення протягом останнього часу слід визнати зміну мотивів та стимулів заощаджень. Посилився страховий та інвестиційний характер заощаджень, що засвідчує зростання невпевненості у майбутньому та зростання потенційних можливостей населення до заощаджень у формі відкладеного попиту. Останній можна визначити як суму приросту фінансових заощаджень і строкових коштів фізичних осіб у банках.

Визначено структурно-логічну послідовність факторів, які впливають на формування заощаджень населення. За результатами систематизації виокремлено три групи факторів: 1) загальні; 2) індивідуальні; 3) специфічні. Загальні фактори, до яких віднесено макроекономічні, фінансові та політичні, впливають на зовнішнє середовище, яке визначає однакові умови та можливості економічних суб’єктів щодо формування заощаджень. Загальні фактори формують раціональну ощадну поведінку населення щодо майбутніх сподівань відносно сучасних уявлень про зовнішнє середовище. Індивідуальні фактори, до яких належать соціальні та психологічні, визначаються особистісними уявленнями, очікуваннями та знаннями кожного окремого індивідуума щодо сфери заощаджень. Дія цих факторів формує ірраціональну ощадну поведінку, тому що рішення про заощадження приймаються з урахуванням індивідуального сприйняття щодо фінансових важелів та організаційних форм заощаджень. Група специфічних факторів, яка включає територіальні та демографічні, визначає відмінності у потребах та можливостях населення щодо формування заощаджень. Дія цієї групи факторів перебуває під впливом як раціональної та ірраціональної ощадної поведінки індивідуума. Макроекономічні фактори створюють підґрунтя для формування заощаджень, але не є визначальними у формуванні ощадної поведінки, на яку безпосередньо впливає психологічне сприйняття населенням загальних умов, оцінка морального ризику та довіра до банківської системи.

Згідно із класифікацією Державної служби статистики України прийнято виокремлювати заощадження як: приріст фінансових активів і нагромадження нефінансових активів. Складовими заощаджень домогосподарства є: фінансові активи — готівкові кошти, депозити, акції та інші форми участі в капіталі, цінні папери; нефінансові активи — нерухомості, машин, цінностей (ювелірні вироби з дорогоцінного каміння і металів), природних активів