Завадська О.В. Підбір сортименту та вдосконалення технології вирощування перцю солодкого в продовженій культурі зимових теплиць

Краткое содержание

УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження проводили в зимових блокових теплицях відкритого акціонерного товариства “Київська овочева фабрика”, в агрокомбінаті “Світанок” упродовж 2001-2003 рр. шляхом вегетаційних дослідів. Господарство знаходиться в умовах IV світлової зони. Розсаду вирощували касетним способом. Висаджували її на постійне місце у скляну ґрунтову блокову зимову теплицю. Температуру повітря у споруді протягом усього вегетаційного періоду підтримували в межах 23-25⁰С у сонячні дні, 21-22⁰С – у хмарні та 18-20⁰С – вночі.

Температуру повітря у теплиці визначали за допомогою датчиків та тижневого термографа (М-21). Відносну вологість повітря фіксували тижневим гігрографом (М-16). Виміри проводили всередині дослідних ділянок на висоті  1 м від ґрунту. Освітленість визначали люксметром Ю-16 (у третьому досліді), розміщеним за центральною віссю крони куща.

Досліди закладали згідно з методиками викладеними в працях               В.Ф. Моисейченка (1988, 1996) та Інституту овочівництва та баштанництва (2001). Повторність досліду 4-разова. Площа облікової ділянки становила 5 м². Схема висаджування розсади – 90×40 см, кількість рослин на 1 м² – 2,8 шт. Біометричні вимірювання проводили на 5 типових рослинах у першому та третьому повтореннях кожного варіанта (А.А. Плохинский, 1961). Площу поверхні листків визначали розрахунковим методом за лінійними розмірами листкової пластини за формулою (В.И. Костюк, 1990).

Для визначення основних біохімічних показників плодів перцю солодкого у період масового плодоношення відбирали середній зразок стандартних плодів у фазу технічної стиглості (2 кг). Вміст сухої речовини визначали гравіметричним методом, цукрів – за Бертраном, аскорбінової кислоти – за Муррі, клітковини – за Геннебергом і Штоманом, нітратного азоту – потенціометричним методом за допомогою іонселективного електрода ЭИМ-11.

Математичну обробку одержаних даних проводили за Б.А.Доспєховим методом дисперсійного аналізу з використанням програми “Ttest”. Для виявлення закономірностей використовували метод кореляції. Економічну ефективність визначали за загальноприйнятою методикою.

На постійне місце висаджували 50-денну розсаду. Після приживання, рослини підв’язували до шпалери (кожен пагін окремо). Формували рослини, крім досліду з вивчення способів формування, в два пагони. Плоди збирали у фазу технічної стиглості. Бокові пагони, крім комбінованого способу при вивченні формування рослин, прищипували на 2-3 зав’язі. При підборі сортименту перцю солодкого (схема досліду наведена у табл. 1) вивчали шість гібридів іноземної селекції: Бібер F₁, Боссанова F₁ Карпатія F₁, Нассау F₁,     Ніва F₁ та Чіка F₁ і вітчизняний сорт Дружок.

При вивченні регуляторів росту та способів їх застосування (схема досліду наведена у табл. 5) насіння перцю солодкого, згідно з рекомендаціями, замочували на 18 годин у 0,01% розчині івіну і на 8 годин у 0,001% розчині емістиму С. Рослини обприскували в фазу бутонізації водним 0,0001% розчином препаратів. Додатково вивчали комплексне застосування регуляторів росту: намочували насіння у 0,01% розчині івіну та двічі (у фази бутонізації та цвітіння) обприскували рослини 0,0001% розчином емістиму С. Контролем були обробки насіння та рослин дистильованою водою. У досліді використовували гібрид нідерландської селекції Ніва F₁.

При вивченні способів формування рослин (схема досліду наведена у  табл. 7) технологія вирощування відрізнялася кількістю штучно сформованих пагонів. Як контроль використали двопагонове формування. У другому варіанті вивчали рослини, сформовані у три пагони. За комбінованого формування, на основі двопагонового способу, після збирання перших плодів (у 10-12-му міжвузлях), на кожній 2-й рослині формували додаткове стебло. Кількість пагонів на 1 м² становила: 1. – 5,6 шт.; 2. – 8,4 шт.; 3. – 7,0 шт. У цьому досліді також використовували гібрид Ніва F₁.

ПІДБІР СОРТИМЕНТУ ПЕРЦЮ СОЛОДКОГО ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ В ПРОДОВЖЕНІЙ КУЛЬТУРІ ЗИМОВИХ ТЕПЛИЦЬ

Упродовж усього розсадного періоду спостерігалася перевага гібридів порівняно з сортом Дружок (контроль) за інтенсивністю росту та розвитку. Сходи їх з’явилися на 2-5 днів швидше від контролю. У період висаджування розсади на постійне місце гібриди перевищували контроль на 7,4-12 см за висотою, на 63-99 см²/рослину – за площею листків та на 3,8-6,5 г (40-66%) – за “сирою” масою однієї рослини. У післярозсадний період ця закономірність збереглася. Найбільша інтенсивність росту встановлена для першої половини вегетації (кінець квітня-липень). При цьому до червня виділявся гібрид       Бібер F₁. Приріст його стебла за добу у цей період становив 1,86 см. У всіх інших варіантах цей показник був на рівні 1,0-1,2 см/добу. Починаючи з червня і до кінця вегетації інтенсивніше наростали гібриди Чіка F₁ та Нассау F₁ –       1,4 см/добу. Найвисокорослішими виявилися Бібер F₁, Чіка F₁ та Нассау F₁. Кінцева висота їх становила відповідно 264, 260 та 258 см. Проведений кореляційний аналіз свідчить про середню пряму залежність між висотою рослин та їх загальною врожайністю (r=+0,34).

У перші місяці плодоношення найактивніше формувалася листкова поверхня в гібрида Бібер F₁ – 132,8 см²/добу/м², що майже вдвічі більше порівняно з контролем (74,8 см²/добу/м²). Під час інтенсивного надходження плодів (травень-липень) середньодобовий приріст листків на одиниці площі найбільшим виявився у гібрида Боссанова F₁ (376 см²/добу/м²), що на              141,5 см²/добу/м² більше від контролю. У останні місяці вегетації переважали Чіка F₁ та Нассау F₁ (146,4 та 141,5 см²/добу/м² відповідно). Максимальна площа листків на одній рослині встановлена в липні - серпні для гібридів     Чіка F₁ та Нассау F₁ – 254 та 248 дм² відповідно.

За результатами досліджень, тривалість періодів розвитку залежала від біологічних особливостей сорту та гібридів (табл.1). Масові сходи найшвидше з’являлися у гібрида Бібер F₁. У фази бутонізації, цвітіння та плодоношення також найшвидше вступав цей гібрид. За скоростиглістю, крім Бібера F₁, виділився гібрид Ніва F₁, плодоношення якого розпочалося на 103-й день після появи сходів. У всіх варіантах воно тривало до 24 жовтня у середньому за роки досліджень і найдовшим було у скоростиглих гібридів Бібер F₁ та Ніва F₁ – 226 та 223 дні відповідно.