| Краткое содержание: | У Вступі обгрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету і зав дання роботи, об'єкт, предмет, окреслено методологічні й теоретичні засади дисертації, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, наведено дані про апробацію, структуру роботи.
У першому розділі «Были и небылицы»: задум і втілення», що складається з трьох під- розділів, розглядаються особливості сприйняття Далевого творіння в критиці й літературознавстві, творча історія циклу в цілому і його окремих текстів. Тут подана класифікація творів «Былей и небылиц» з урахуванням особливостей проблематики, жанру й стилю. Жанрово-стильова специфі- ка далевого циклу виявляється в ході порівняння з іншими книгами-циклами другої половини 1820-1830-х рр.
Специфіка вивчення «Былей и небылиц» пов'язана зі складною творчою історією і з особ- ливістю Далевого уявлення про циклізацію. Вихід «Былей и небылиц», що затягнувся майже на десятиліття, не сприяв їх цілісному сприйняттю сучасниками письменника. У 1830-х рр. критики аналізували окремі тексти й книги циклу. З 1846 р. після розформування циклу проводилося вибір- кове дослідження деяких творів «Былей и небылиц», його ж казки найчастіше розглядалися в сукупності з казками «п'ятка першого».
Інтерес критиків після появи «Былей и небылиц» (В. Бєлінський, М. Полєвой, М. Греч, П. Плетньов, В. Кюхельбекер, М. Надєждін, А. Краєвський, О. Сенковський, Ф. Булгарін та ін.) викликала робота автора над стилем і мовою розповіді. Увагу сучасників письменника привернули втілені тут засоби опрацювання фольклору. При цьому оцінка спроб Даля не була однозначною, що пов'язано, насамперед, із розбіжністю в естетичних поглядах критиків.
Згодом різниця в думках про твори «Былей и небылиц» багато в чому була обумовлена змінами в ставленні до творчості Даля в літературознавстві. Вчені звернули увагу на особливості жанру, стилю, мови творів «Былей и небылиц» (Л. Майков, М. Степанов, А. Скробова, В. Гофман, В. Троїцький, В. Скобелєв, Ю. Фесенко, О. Захарова та ін.). Вони проаналізували основні особли- вості авторського опрацювання фольклорних і лубочних казкових сюжетів (І. Лупанова, З. Власова, Т. Леонова), виявили деякі паралелі текстів «Былей и небылиц» із західноєвропейсь- кою і російською літературою (А. Скробова, Ю. Фесенко, В. Кошелєв, В. Грачова), відзначили вплив на поетику казок дружніх і творчих контактів письменника з Пушкіним (Ю. Фесенко).
Жанрово-стильова специфіка циклу в цілому ніколи не була предметом наукового вивчен- ня. Накопичені в цій галузі цінні спостереження багато в чому розрізнені й суперечливі, потре- бують аналізу, систематизації й критичного переосмислення.
«Были и небылицы» складаються з чотирьох книг. До I-ої книги входять повісті «Нападе- ние врасплох» і «Цыганка». II-у книгу складають казки «О прекрасной царевне Милонеге-Бело- ручке, по прозванию Васильковый Глазок, и о трехстах тридцати трех затяжных волокитах и по- клонниках ее», «О Строевой дочери и о коровушке-буренушке», «Про жида вороватого, про цыга- на бородатого». III-я книга включає чотири тексти: «Илья Муромец. Сказка Руси богатырской», «О некоем православном покойном мужичке и о сыне его, Емеле-дурачке», «О воре и бурой коро- ве», «Иван Лапотник. Сказка». IV-а - п'єсу «Ночь на распутье, или Утро вечера мудренее» і казки «О Георгии Храбром и о волке», «О нужде, о счастии и о правде», «Ведьма. (Украинская сказка)».
Названі тексти створювались Далем протягом 1830-1839 рр. Деякі з них публікувалися ра- ніше в періодиці (повість «Цыганка», казки «О Емеле-дурачке», «О воре и бурой корове», «Иван Лапотник», «О нужде, о счастии и о правде», «О Георгии Храбром и о волке», «Ведьма»). Усі інші твори вперше з'явилися на сторінках «Былей и небылиц».
На становлення «Былей и небылиц» особливо вплинули контакти Даля з О. Пушкіним. Справа в тому, що письменник включив до IV-ої книги п'єсу «Ночь на распутье» і казку «О Геор- гии Храбром и о волке», задум яких міг виникнути тільки після зустрічі з Пушкіним в Оренбурзі в 1833 р. У названих творах Даль наслідує пушкінські традиції та збагачує їх ідеями етнографа-тео- ретика й фольклориста-збирача. Мабуть, щоб виділити цю книгу серед інших, Даль дещо змінив її назву - з «Были и небылицы Казака Владимира Луганского» на «Были и небылицы Казака Луганс- кого».
Практично відразу після опублікування в «Былях и небылицах» окремі тексти (і їх частини) виходять у періодиці (3-й вставний сюжет «Милонеги» «Сказка о Морозе Снеговиче и о двух купцах, родных братьях» (1835), «Иван Лапотник» (1836)).
Згодом при включенні текстів «Былей и небылиц» у зібрання творів 1846 і 1861 рр. автор не зберіг специфічної послідовності творів циклу, казки тут перемежовуються з реалістичною про- зою. У посмертних зібраннях творів Даля 1883 і 1897-1898 рр. цей принцип був довільно пору- шений: твори згруповані в них за жанровою ознакою. У XX та на початку XXI сторіччя (1961, 1983, 1986, 1987, 1989, 2001 рр.) перевидаються лише окремі тексти циклу («О Георгии Храбром», «Цыганка», «Расплох», «О Милонеге», «О Строевой дочери», «О воре»).
Розгляд творчої історії «Былей и небылиц» дозволяє говорити про те, що вони не відпові- дають усім окресленим у сучасній теорії літератури ознакам циклу. Зокрема, задум «Былей и не-былиц» із часом змінювався. Твори з їх складу не довго були об'єднані під однією назвою, неза-баром «Были и небылицы» як єдине ціле перестали існувати. Більше того, «Были и небылицы» ще не вийшли в повному обсязі, а окремі твори і навіть частини творів із їх складу автор знову публі- кує в періодиці. Це давало право дослідникам розглядати «Были и небылицы» як збірник.
На наш погляд, мова йде про особливе уявлення Даля про циклізацію. Художній текст або його частина сприймаються автором як самостійна самодостатня естетична одиниця. Взаємодіючи з іншими творами в рамках циклу, текст (частина тексту) набуває додаткової значущості, «надсми- слів», що не зводяться тільки до сукупності змістів усіх складових циклу. Твори «Былей и небы- лиц», що згодом були вміщені Далем в інші контексти, обростають там новими зв'язками і сприя- ють, таким чином, втіленню концепції знову створеної художньої єдності. Циклізація у творчості Даля - «результат обобщения собственных художественных исканий и прогнозирования социаль- ных процессов».
Складною є творча історія не тільки циклу в цілому, але й окремих його текстів. Про це свідчить «Записная книжка 1832-1842 гг.» Даля, що зберігається у Відділі рукописів Російської державної бібліотеки. Зіставлення окремих творів «Былей и небылиц» («Цыганка» і «Нападение врасплох») з їхніми першими журнальними редакціями й чернетками дає можливість виявити ос-новні особливості роботи автора над текстом.
Для письменника була притаманна принциповість і підвищена вимогливість до себе. Про це свідчить його робота над «Цыганкой»: Даль відновлює викривлені при першій публікації редактором «Московского телеграфа» місця й відразу продовжує подальше вдосконалення тексту. Автор багаторазово звертається до того самого сюжету, епізоду, образу. Причому правка йде на всіх етапах створення тексту. Робота продовжується аж до відправлення твору до друку. Залишені в чернетці виправлення – свідчення того, що зміни у творі спрямовані на постійне збагачення його новими смислами, на те, щоб кожен елемент тексту системно співвідносився з іншими. Даль звер- тає особливу увагу на добір і розподіл матеріалу за частинами, добір назв частин і епіграфів. Також від редакції до редакції додається новий матеріал, що впливає на ідейно-художню специ- фіку твору, уточнюються характеристики головних героїв, триває робота над жанром і стилем. Даль скрупульозно вдосконалює свої тексти, домагаючись ясності, точності й художньої вираз- ності.
Для сприйняття «Былей и небылиц» як єдиного художнього цілого принципово важли- вими є внутрішні смислові зв'язки між окремими творами. Органічно поєднати реалістичні повісті та казки Далю дозволяє двоїстий образ оповідача - військового лікаря Козака Луганського і його тезки, простонародного казкаря. Фольклорні сюжети й цитати із шедеврів світової класики ство- рюють тематичні «ореоли» (античний, просвітительський, давньоруський, східний, російсько-український), що своєрідно продовжуються в наскрізних мотивах циклу. Даль у «Былях и небыли- цах» розглядає принципи взаємодії людей (представників однієї народності або різних), які спира- ються на певні моральні цінності - любов і вірність, дружбу і взаємодопомогу, суперництво і протистояння, злодійство й обман, підступність і самодурство, плітки й чутки. Твори в циклі об'єднані також єдиним «сюжетом», в якому уявлення про національну специфіку розвивається від загального до конкретного, а потім до висновків у циклі в цілому й у кожній книзі зокрема. До того ж єдність циклу підтримується численними перегуками між текстами. Змістовно-смислові зв'язки «прошивають» увесь простір «Былей и небылиц» і створюють єдність великого твору.
Цикл Даля яскраво вирізняється на тлі інших книг-циклів цього періоду - періоду станов- лення російської прози – винятковою різноманітністю своїх жанрів і стилів. У «Былях и небыли- цах» кожен твір із погляду жанру і стилю не повторює інший.
Твори в жанровому відношенні становлять собою поєднання різних ознак. Такими є побу- това повість-анекдот «Нападение врасплох», соціально-побутова повість, що близька до «подоро- жі», - «Цыганка», побутова казка, котра тяжіє до шахрайської повісті «Про жида и про цыгана», авантюрно-побутова новела «О воре», сатирико-побутова новела «Иван Лапотник», казка-сатира «О Емеле», притча-сатира «О Георгии Храбром», філософська казка «О нужде, о счастии и о прав- де», літературні казки «О Строевой дочери» та «Ведьма», в яких органічно поєднуються ознаки чарівної народної казки й побутової повісті. Іноді поєднання жанрових ознак у Далевих текстах дуже оригінальне. Жанр «Ильи Муромца» можна визначити як «богатирська» казка, що тяжіє до героїко-релігійної повісті. П'єса «Ночь на распутье», котрій Даль дав підзаголовок «Старая бы- вальщина в лицах», є ліричною казкою-феєрією. «Богатирська» казка про сватання «Милонега» побудована за принципом «розповідь у розповіді». Кожна вставна новела у творі відрізняється від двох інших за жанром: філософська притча «Об Адольфе Лападийском», «східна» казка-притча «О Халифе Багдадском», чарівна казка «О Морозе Снеговиче».
Подібна ситуація зі стилем «Былей и небылиц». Кожен твір Далевого циклу з погляду стилю оригінальний.
У повістях I-ої книги відтворені зразки літературних стилів. У «Нападении врасплох» «усна» розповідь від 1-ої особи поєднується з безособово-об'єктивованим стилем в уривках, в яких описується побут і мораль, а також із численними розгалуженими діалогами героїв. У «Цыганке» подана персоніфікована розповідь від 1-ої особи.
Стильовою основою казкових текстів циклу стає розповідь, яка підлягає ліризації в «Илье Муромце», в «Строевой дочери» і драматургізації в «Емеле», «Про жида и про цыгана», «Иване Лапотнике», «Ведьме». Окремі казки «Былей и небылиц» становлять собою незвичну єдність сти- льових модифікацій. Наприклад, у «Милонеге» в основній сюжетній канві оповідь збагачена еле- ментами билинного вірша, а кожен вставний сюжет відрізняється від іншого своїм стилем. «Сказка об Адольфе Лападийском» написана стилем, зорієнтованим на зразки західноєвропейсь- кої літератури класицизму. «Сказка о Халифе Багдадском» - стилем, що характерний для «схід- них» повістей російської просвітительської літератури XVIII ст. У «Сказке о Морозе Снеговиче» подана римована ритмізована проза, яка бере свій початок у творчості давньоруських скоморохів. У казці «О Емеле» в оповідь, що пересипана прислів'ями, приказками й жартівливими римованими фразами, включене сентименталістське кліше. В «Илье Муромце» оповідь поєднана із билинним віршем і стилізованою під давньоруський літопис розповіддю. У «Воре и бурой корове» розповідь перемежована з поданими у вигляді діалогу ритмізованими заставками, а в 2-ій частині переходить у райошний вірш. У казці «О нужде, о счастии и о правде» кожен сюжет, поданий в оповідній ма- нері, відкриває римована ритмізована заставка, у 2-му сюжеті «о счастье» оповідь переходить у стилізацію під давньоруську літописну розповідь. П'єса «Ночь на распутье» включає в себе численні народні пісні (весільні, ліричні, ігрові), її стиль – сплав вірша і прози.
Проведене зіставлення жанрово-стильових особливостей «Былей и небылиц» і книг-цик-лів другої половини 1820-1830-х рр. (В. Нарєжного «Славенские вечера», Антонія Погорєльсь- кого «Двойник, или Мои вечера в Малороссии», О. Пушкіна «Повести Белкина», М. Гоголя «Вечера на хуторе близ Диканьки», «Миргород», В. Одоєвського «Пестрые сказки», М. Полєвого «Мечты и жизнь», М. Загоскіна «Вечер на Хопре», М. Павлова «Три повести», «Новые повести») дозволяє говорити про те, що в Далевому циклі реалізована характерна для цього періоду розвитку російської літератури настанова на експериментаторство. Подібно до Пушкіна й Гоголя, Даль сміливо поєднує різноманітні жанри й стилі в окремому творі.
Разом з тим, такої кількості жанрів і стилів, як у «Былях и небылицах», ми не знаходимо в жодному іншому циклі другої половини 20-30-х рр. XIX ст. Даль включив до свого циклу в специ- фічній цілісності або в синтезі всі значущі прозаїчні жанри та їх різновиди й «процитував» основні стилі сучасної йому російської літератури. Наприклад, елементи «страшної» фантастичної повісті використані в «Ночи на распутье», побутової і повісті, що описує мораль, - у «Нападении врас- плох», «Цыганке», «Про жида и про цыгана», «світської» - у «Цыганке». До того ж в «Цыганке» знаходять своє втілення й риси одного з найпопулярніших жанрів першої третини XIX ст. – «подо- рожі». Далевий цикл становить своєрідний підсумок цього етапу розвитку російської прози.
Поряд із характерними для книг-циклів другої половини 1820-1830-х рр. жанрами й стилями в «Былях и небылицах» є й нетипові жанрово-стильові модифікації та їх поєднання в окремому тексті. Це спостерігається тоді, коли у творі починають взаємодіяти жанри й стилі, які належать до різних художніх систем (фольклору й літератури) і різночасних національних куль- турних традицій.
Другий розділ дисертації «Народність «Былей и небылиц», що включає три підрозділи, присвячений детальному дослідженню принципів опрацювання Далем фольклору, характеру ви- користання лубка й шедеврів світової літератури, виявленню авторських підходів в оцінці власти- востей національного характеру.
У циклі Даль у принциповому плані відтворює всі жанрові різновиди російської народної казки, її сюжетні типи. Він звертається до високохудожніх усних зразків жанру, розвиває існуючі у фольклорі прогресивні тенденції в інтерпретації казкових сюжетів. Подібним чином письменник виявляє перевірені досвідом багатьох поколінь моральні основи народного життя. У «Былях и не- былицах» Даль подає всі основні неказкові жанри національного фольклору (календарна й ве-сільна обрядність, билини, ліричні пісні, билички, легенди, перекази, духовні вірші, паремії). Кожен жанр при цьому висвітлює один чи кілька аспектів народного життя під певним кутом зору. При поєднанні різноманітних фольклорних сюжетів в одному тексті автор орієнтується на закони народнопоетичної творчості. Взаємодія різних жанрів фольклору в Даля грунтується на механіз- мах такого поєднання в усній народній творчості, і водночас багато в чому вона має літературний характер. Різноманіття включених у «Были и небылицы» сюжетів і жанрів дозволяє письменнику зобразити національне народне життя глибоко, різнопланово й достовірно.
Крім російських, автор звертається до міжнародних й оригінальних національних (українських, польських, циганських, східних і західноєвропейських) сюжетів. Російський і інона- ціональний фольклор у творах циклу співіснують, не вступаючи у взаємодію, або перетинаються, продовжують і доповнюють один одного, створюючи єдиний сюжет. Фольклор у «Былях и небы- лицах» - вираження особливої філософії і психології нації та загальнолюдських моральних ціннос- тей.
Далеве використання лубочних текстів при створенні літературних казок «Былей и небы- лиц» ні в якому разі не можна зводити до механічного відтворення. У кожному випадку звертання Даля до народного казкового сюжету в лубочному опрацюванні виправдане й глибоко мотивова-не. Йому потрібний або «заморський» колорит, або психологізація, або особлива інтерпретація казкового сюжетного типу, яка відсутня чи рідкісна в записах усних варіантів. При цьому Даль заміняє «не працюючі» в даному конкретному випадку або неприйнятні для нього лубочні ознаки (умовна достовірність розповіді, просте нанизування сюжетів, надмірна психологізація, послідов- на, «правильна» стилізація тексту, «чутливість» мови). Письменник повертає лубочним сюжетам деякі фольклорні риси (мотивування, характеристика образів, стиль), які були вилучені їх автора- ми. Характер і засіб зближення з усною народною традицією в кожному конкретному випадку залежить від використаного матеріалу й задуму письменника. Нове співвідношення фольклорного й літературного в тексті Даля веде до виникнення оригінальної інтерпретації лубочного сюжету.
Опрацюванням сюжетів з усної традиції, характером використання лубочних казкових текстів Даль висловив своє ставлення до народу. Він говорить про високі моральні якості, працьо- витість, патріотизм, життєлюбство і творчу енергію народу. У негативних народних героях Даль викриває прагнення до користолюбства, висміює дурість та впертість. При зображенні народного життя письменник не замовчує його негативних проявів.
Цитати зі світової класики в «Былях и небылицах» («Слово о полку Игореве», «Путешест- вие из Петербурга в Москву» О. Радіщева, «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, «Мандрівка на острів Любові» П. Тальмана) представляють різні національні культури, часто розділені часом. Даль під- креслює актуальність і цінність для сучасності літературних шедеврів далекого минулого. Прове- дені паралелі свідчать про спільність моральних норм, ідеалів у різних народностей і дозволяють виділити споконвічні якості національного характеру.
За рахунок того, що герої-представники різних народностей діють відразу в декількох тво- рах і при цьому потрапляють у найрізноманітніші ситуації, у рамках циклу з'являється можливість об'єктивно оцінити їхні національні якості. Стає зрозуміло, що унікальні, на перший погляд, риси на- ціонального характеру властиві представникам інших народностей.
Таким чином, національна своєрідність у циклі розглядається як органічний сплав непов- торних національних і типових загальнолюдських рис. Автор тут далекий від думки про перевагу однієї народності над іншою. Національна самобутність у циклі не ототожнюється з народністю, а є найважливішою її складовою. Письменник вважає простий народ найбільш життєздатною й та-лановитою частиною кожної нації, але при цьому не ідеалізує його. Таке уявлення про народність лягло в основу ідейно-художньої концепції «Былей и небылиц».
У третьому розділі дисертації «Новаторство «Былей и небылиц», що складається з трьох підрозділів, проаналізовано Далеву роботу в галузі жанру й стилю, тут визначено місце й роль «Былей и небылиц» в історико-літературному процесі 30-х рр. XIX ст., зазначено їх вплив на творчу еволюцію письменника й подальший розвиток російської літератури.
Оригінальне авторське бачення світу в «Былях и небылицах» складається із сукупності уявлень про дійсність, втілених в окремих творах циклу. У кожному тексті створена автором кон- цепція дійсності є неповторною. До того ж Далеве бачення національного образу світу в циклі від книги до книги стає все складнішим.
У I-ій книзі зображено цілу низку національних культурних традицій. Причому «Нападе- ние врасплох» репрезентує, а «Цыганка» доповнює й поглиблює сформоване початкове уявлення про них. Ці твори показують два протилежні засоби поцінування зображеної національної дійс- ності: в «Нападении врасплох» тонко сполучаються різноманітні позиції і точки зору (оповідача, учасників подій, сторонніх глядачів), у «Цыганке» всі події пропущені крізь призму сприйняття однієї людини – російського мандрівника.
Центральним у творах II-ої книги стає образ простонародного російського казкаря, який сприймає й оцінює національну й інонаціональну дійсність. У «Милонеге» з'являються й казкарі-іноземці, що передають свої національні уявлення про світ. Проте, попри всю своєрідність, захід- ноєвропейська культура в тексті виявляється близькою східній, а східна, у свою чергу, російській. Даль прагне показати не тільки унікальність, але й спільність національних культурних традицій. У казці «Про жида и про цыгана» складно перетинаються різні погляди на навколишню дійсність. Така багатоплановість у трактуванні національних проявів дозволяє Далю уникнути некоректної упередженої оцінки якостей народності.
У III-ій книзі події російського життя переломлені крізь сприйняття винятково російсь- кого казкаря. До того ж дія відбувається тільки на території російської держави. На відміну від творів попередньої книги, Даль пов'язує в одному тексті віддалені в часі культурні (фольклорні й літературні) традиції однієї нації.
У «Былях и небылицах» IV-а книга рельєфна й різнопланова. За допомогою різноманітних прийомів у ній розширюються просторові межі й часові рамки світу Далевого циклу. Тут виника- ють унікальні тонкі поєднання різнонаціональних і різночасних культурних пластів.
Образ світу, створений у циклі на основі взаємодії різних поглядів на дійсність, зумовлює складне та багато в чьому оригінальне співвідношення жанрів і стилів у кожному тексті.
У «Нападении врасплох» і «Цыганке» показані головні напрямки роботи Даля над жанром і стилем творів циклу. У «Нападении врасплох» письменник поєднує жанрово-стильові риси попу- лярної й широко вживаної в літературі (що бере початок у фольклорі) форми анекдоту й активно розроблюваної в 1830-і рр. форми побутової повісті та повісті, що описує мораль. Унаслідок цього універсальна анекдотична ситуація тут вмотивована побутом, що створює можливість розуміння специфіки життєвого устрою певної території й особливостей національного характеру людей, які тут мешкають. У «Цыганке» Даль продовжує кращі традиції російського подорожнього нарису, якому властивий гуманізм, демократизм, правдиве відображення важкого життя і страждань наро- ду. На основі записів мандрівника автор створює текст, в якому епізоди, що складають сюжет, об'єднані ідеєю й персонажами. Робота Даля над жанром перебуває в річищі розвитку «подорожі» в російській літературі (твори О. Радіщева, О. Бестужева-Марлінського, О. Пушкіна). Водночас «Цыганка» відзначається оригінальністю проблематики, глибиною художнього відображення дійс- ності, своєрідністю образу оповідача. Синтезуючи жанрові риси подорожнього нарису й побутової повісті, Даль сприяє розвитку жанру в російській літературі.
У «Милонеге», що написана в популярному в російському фольклорі жанрі «богатирсь- кої» казки, письменник використовує характерний для національної прози кінця XVIII - початку XIX ст. оповідний прийом «розповідь у розповіді». У літературі цього часу він сприяє руху сюже- ту. У Даля до того ж він є засобом характеристики образу оповідача, його індивідуальних і націо- нальних властивостей. За допомогою образів казкарів і їхніх казок у творі продемонстровано 3 різні національні культурні традиції. Таке використання прийому «розповідь у розповіді» сприяє трансформації традиційного стилю «богатирської» казки (фольклорної розповіді). У Даля орга- нічно поєднуються 4 різні стилі, обумовлені образом оповідача. В «Строевой дочери» синтез жан-рів чарівної казки й побутової повісті дозволяє реалістично зобразити стосунки в російській сім'ї. При цьому автор вдало знайшов образ казкаря, епічна розповідь якого пронизана ліричними інто- націями. У казці «Про жида и про цыгана», створивши оригінальний образ оповідача, Даль розви- ває популярний у російській літературі XVII-початку XIX ст. жанр шахрайської повісті. У тексті тісно переплітаються дві маски, що відрізняються походженням і рівнем освіченості. Це дозволяє автору уникнути однозначного трактування подій.
В «Илье Муромце» на матеріалі фольклору й лубка Даль створює оригінальну жанрову модифікацію, яку можна позначити як «богатирська» казка, що тяжіє до героїко-релігійної повісті. Жанру відповідає стиль, в якому поєднано билинний вірш, розповідь, «високий», урочистий стиль, збагачений ліричними інтонаціями. Подібне сполучення жанрів і стилів в «Илье Муромце» одно- часно спирається на фольклорні «закони» і має аналоги у творах літератури (наприклад, «Слово о полку Игореве»). Тільки на межі між фольклором і літературою автор зміг створити нове багато- гранне уявлення про діяльність національного фольклорного героя. В «Емеле» казка-сатира ство- рюється на стикові різночасних культурних традицій: лубок, фольклор, ярмаркова народна культу- ра. Згідно з жанром у творі є стиль казкаря-скомороха. У казці «О воре» Даль розвиває жанр аван- тюрно-пригодницької новели. У творі представлена багатозначність в оцінці дій героїв (поєднан- ня фольклорного й лубочного трактування), що мотивується оригінальним співвідношенням двох образів казкарів. В «Иване Лапотнике» синтез сатиричної фольклорної казки й побутової повісті робить зображені ситуації реалістичними, а характери героїв живими й виразними. Поєднати різні жанрові ознаки в тексті допомагає казкар-селянин Козак Луганський.
У IV-ій книзі «Былей и небылиц» робота письменника над жанром і стилем творів особли- во складна й різноманітна. У «Ночи на распутье» Даль поєднує різні роди й жанри фольклору та літератури. При цьому він орієнтується на західноєвропейську традицію. Спираючись на класич- ний зразок драматургічної казки-феєрії («Сон літньої ночі» Шекспіра), автор створює її національ- ний варіант. Одночасно Даль розвиває жанр: розширює виражальні засоби театру за рахунок вико- ристання суміжних видів мистецтва (танок, музика, спів), що посилює емоційно-почуттєве вра-ження від драматичної дії. У «Георгии Храбром» поєднується народна казка і притча. Розповідь доповнена коментарями вдавано простодушного оповідача. У той же час розповідь руйнується численними діалогами головних героїв. Це дозволяє донести до читача глибокий зміст твору. В «Нужде, счастии и правде» ми знаходимо приклад характерного для романтичної літератури жан- ру філософської казки. Особливість Далевої роботи полягає в тому, що філософська казка створе- на на матеріалі усної народної творчості. Складне переплетіння різноманітних національних фольклорних сюжетів підкреслює універсальний загальнолюдський характер поставлених проб- лем і прагнення автора до максимального узагальнення. Знайдений тут оригінальний компози ційний прийом обумовлює багатоплановість і багатозначність сюжетної розповіді. У «Ведьме» Даль синтезує жанр чарівної казки й побутової повісті. Казкові колізії «вписуються» в національ- ний життєвий устрій, а типово казкові герої стають представниками української нації. Образ Коза- ка Луганського у «Ведьме» сприяє синтезу не тільки різноманітних жанрово-стильових модифіка- цій фольклору й літератури, але й одночасно двох національних культур.
Таким чином, у «Былях и небылицах» письменник створив оригінальні жанрово-стильові модифікації. При цьому він зміг органічно поєднати в тексті жанри й стилі різних художніх систем і різночасні культурні пласти. Тим самим він зробив свій внесок у процес розвитку жанрово-стильової системи російської літератури 30-х рр. XIX ст. До того ж це дало письменникові уні- кальну можливість сполучити в літературному творі декілька різних уявлень про світ і події, які відбуваються в ньому, за допомогою складної системи взаємодії ликів і образів оповідачів. Роз- роблені Далем підходи в поєднанні фольклору й літератури сприяють реалістичному розумінню навколишньої дійсності в художньому творі.
Виявлені в «Былях и небылицах» можливості відкривають шлях для розвитку реалістичної творчості автора (фізіологічні нариси, «казахські» повісті). У циклі можна побачити виникнення задуму «Пословиц русского народа» и «Толкового словаря». При цьому мова йде не тільки про накопичення фольклорного матеріалу для фундаментальних робіт або про добір ілюстрацій із літературних творів до словникових статей, а й про розробку принципів поєднання матеріалу в них. У цьому сенсі «Были и небылицы» – важливий етап творчої еволюції письменника.
Далеві новації були використані в російській літературі XX ст. У «Поднятой целине» М. Шолохова і казці «Про жида и про цыгана» Даля подібні не тільки деякі сюжетні ситуації і характеристики персонажів, але й принципи відображення дійсності. Фольклорний пласт у шоло- ховському романі до певної міри «коригує» офіційну ідеологічну оцінку того, що відбуваєть- ся, сприяє виробленню більш об'єктивного погляду на історію й народ.
У Висновках узагальнено результати дослідження.
1. Сприйняття й аналіз сучасниками Даля окремих книг і творів «Былей и небылиц» поза специфічною єдністю багато в чому обумовлені тривалістю їхнього становлення. У 1846 р. цикл був розформований самим автором. Його твори в складі зібрань творів письменника вступили в нові смислові відношення з іншими текстами. Це надавало право дослідникам розглядати «Были и небылицы» як збірник.
2. Вивчення творчої історії «Былей и небылиц» дозволяє говорити про особливості Дале- вої циклізації. Об'єднання в цикл творів виражає сформоване на певному етапі творчої еволюції уявлення письменника про світ і створює умови для вирішення актуальних завдань літературного розвитку.
3. У «Былях и небылицах» виникає запрограмована художня єдність, яку зсередини під- тримують структурно-системні зв'язки (образ оповідача, тематичні «ореоли», наскрізні мотиви, на- скрізний «сюжет», міжтекстові перегуки). У результаті 13 дуже різних за темою, проблематикою, жанром і стилем творів виявляються близькими один одному.
4. Для сюжетної основи своїх творів Даль бере тексти фольклору й лубка. Він зближує їх зі світовою класикою. Синтез фольклорного та літературного в кожному тексті Далевого циклу дає можливість глибоко осягнути особливості народного життя, його моральні цінності й ідеали, уникнути зайвої ідеалізації національних народних героїв. Органічним поєднанням фольклорних і літературних сюжетів різних національних культур Даль показує їхню близькість, незважаючи на оригінальність, підкреслює загальнолюдську значущість поставлених і вирішених у творах проб- лем. Таке розуміння народності перетворює Далевий цикл на своєрідну емблему, що найбільш повно й рельєфно втілює в собі основні тенденції історико-літературного процесу цього періоду.
5. У творах «Былей и небылиц» віддзеркалено різні, часто розділені епохами національні культурні традиції, що їх репрезентує то російський казкар, то казкарі-іноземці. В окремих текстах особливості сприйняття світу кількома героями-представниками різних національностей перети- наються. Образ світу, що відзначається складністю, гнучкістю і пластичністю, дозволяє Далю включити в цикл максимально можливу кількість різноманітних жанрів і стилів.
6. На основі фольклору письменник створює свої варіанти популярних у російській літера- турі другої половини 20-30-х рр. XIX ст. жанрів фантастичної, побутової реалістичної, історичної повісті, філософської казки й трансформує традиційні літературні жанри притчі, авантюрно-пригодницької новели, шахрайської повісті, повісті, що описує мораль. Шляхом зближення з літе- ратурою Даль показує нові можливості різноманітних жанрових різновидів народної казки (чарів- ної, побутової сатиричної, «богатирської», про тварин), потенційно закладені у фольклорі.
7. Поєднання різних жанрових ознак в одному тексті підтримується оригінальним стилем. При сполученні жанрів фольклору й літератури виникає двоїстий образ оповідача, який має в собі різні маски, або два казкарі-співрозмовники. Ці образи або маски відрізняються один від одного соціальною приналежністю, індивідуально-особистісними властивостями, творчою манерою. У складній взаємодії між собою вони мотивують органічну єдність жанрових ознак фольклорної і літературної художніх систем.
8. У «Былях и небылицах» усі основні жанри й стилі, розроблені в книгах-циклах другої половини 20-30-х рр. XIX ст., подані в більш концентрованому вигляді, у більшій розмаїтості варіантів. Нешаблонні жанрово-стильові модифікації, зорієнтовані на фольклорне багатоголосся, показують невикористані можливості для розвитку прози. Даль розуміє фольклор як живлюще невичерпне джерело для всієї російської літератури.
9. Аналіз «Былей и небылиц» дозволяє уточнити уявлення про творчу еволюцію письмен- ника 1830-х рр. Від редакції до редакції Даль ускладнює ідейно-художню концепцію творів циклу, працює над їх жанром і стилем. Від книги до книги ускладнюється репрезентований письмен- ником образ світу, синтез різних національних і часових культурних пластів, сюжетів, жанрів і стилів фольклору й літератури. Особливо вирізняється в циклі IV-а книга, яка була створена під впливом Пушкіна і на пам'ять про нього. Зміни у відображенні Далем реальної дійсності свідчать про духовне зростання письменника і про його самовдосконалення.
10. Трансформований і збагачений, принцип поєднання фольклору й літератури, реалі- зований у «Былях и небылицах», знайшов згодом своє втілення в реалістичній прозі письменника та «Толковом словаре». Далеві новації вплинули й на російську літературу XX ст.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого розвитку та наукового обґрунтування вимагає питання про місце та роль казкових текстів «Былей и небылиц» у становленні й розвитку жанру літературної казки в російській прозі, аналіз дружніх та творчих контактів Даля з письменниками в 1830-і рр., що обумовили перегуки в їхніх творах (О. Пушкін, А. Вельтман, В. Одоєвський та ін.). Ще одним напрямком подальшої роботи над темою може стати широке вивчення впливу циклу Даля на російську літературу.
|
