ЖЕРТВА ШАХРАЙСТВА: ВІКТИМОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З давніх часів і до наших днів обман та насильство вважаються найпоширенішими способами вчинення злочину. Сьогодні, враховуючи сучасну картину злочинності у світі, можна стверджувати, що обман все більше переважує насильство, і хоча зазначені тенденції почали вимальовуватися ще у позаминулому сторіччі, але лише на початку третього тисячоліття їхні прояви стали найбільш яскравими.

Підвищення швидкості товарообігу за наявності різних форм власності та своєрідної свободи економічної діяльності суттєво розширює сферу можливого застосування шахрайського обману. Не в останню чергу прояви шахрайства стають можливими завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, новітніх інформаційніх технологій. Як наслідок, специфіка боротьби з шахрайством на сучасному етапі характеризується не лише його зростаючими кількісними показниками, але й прискореним оновленням його типових форм, підвищенням суспільної небезпечності таких злочинів.

На жаль, доводиться констатувати, що правоохоронні органи та й держава в цілому поки що не можуть протиставити ефективні засоби протидії новітнім технологіям шахрайства, яке до того ж є досить гнучким, оперативно реагує на коливання і труднощі у соціальному та економічному житті держави, враховує зміни, пристосовуючись і використовуючи їх.

Низька ефективність традиційних кримінально-правових методів боротьби з шахрайськими проявами і обумовлює необхідність розробки та втілення у практику альтернативних засобів впливу на це негативне соціальне явище.

Одним з найперспективніших засобів протидії злочинності стає сьогодні використання досягнень сучасної віктимологічної науки. Проте, практика правозастосування свідчить, що значення віктимологічної інформації у справі запобігання корисливим злочинам часто недооцінюється правозасто­совувачами, майже не ведеться облік і аналіз даних, які стосуються жертв цих злочинів. Звертає на себе увагу також і та обставина, що й у наукових розробках як вітчизняні, так і зарубіжні вчені зосереджуються на віктимо­логічних дослідженнях, насамперед, злочинів проти особи (особливо насильницької злочинності), в той час як корисливі злочини (і шахрайство, зокрема) нерідко залишаються поза увагою науковців, хоча мають свою специфіку. Тому є багато підстав вважати дослідження віктимологічних проблем шахрайства актуальними і необхідними, особливо в аспекті подальшого розвитку кримінологічної науки та профілактики цих злочинів.

Серед важливих передумов віктимологічного дослідження шахрайства є безпосередня участь жертви у незаконному одержанні майнових благ злочинцем, тобто, так звана «посередницька» діяльність жертви шахрайства. А отже, знаючи типові види поведінки жертв шахрайства, особистісні характеристики, схожі риси, однорідні чинники, що сприяють віктимізації, можна істотно, на думку автора, зменшити ризик постраждати від цього злочину, а подекуди, і зовсім його нейтралізувати. Детальне віктимологічне дослідження шахрайства допоможе також з'ясувати причини негативної поведінки його жертв, яка, сприяючи віктимізації, є і однією з причин підвищеної латентності шахрайства.

Таким чином, розробка в якості дисертаційної роботи зазначеної вище теми допоможе певною мірою заповнити існуючі прогалини у кримінологічній науці, висвітлити нові, не реалізовані ще можливості для пізнання причин та умов вчинення шахрайства, сприятиме створенню ефективніших засобів запобігання таким злочинам, усуненню або нейтралізації їх негативних наслідків.

Дослідження кримінально-правових і кримінологічних аспектів шахрайства здійснені у працях Г.М. Анісімова, П.С. Берзіна, Г.М. Бор­зенкова, О.І. Гурова, П.М. Коваленка, М.Й. Коржанського, О.В. Лисодєда, П.С. Матишевського, В.Р. Мойсика, Б.С. Нікіфорова, М.І. Панова, А.О. Пінаєва, С.Ю. Романова, О.В. Рудзітіса, Р.А. Сабітова, О.В. Смаглюка, І.Я. Фойницького та інших. Напрацювання науковців у галузі віктимології складають, зокрема, роботи Ю.М. Антоняна, Л.В. Багрій-Шахматова, В.В. Вандишева, Т.В. Варчук, В.В. Василевича, Г. Гентига, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.П. Закалюка, Ю.Л. Заросинського, А.Ф. Зелінського, Ю.Ф. Іванова, В.П. Коновалова, С.С. Косенко, О.М. Костенка, В.М. Кудряв­цева, Н.В. Кулакової, І.Г. Куца, В.С. Мінської, Є.М. Моісеєва, О.М. Мойсюка, Г.І. Піщенка, В.Я. Рибальської, Д.В. Рівмана, А.Л. Сит­ковського, В.О. Тулякова, Л.В. Франка, В.Є Христенка, Г.Й. Шнайдера, О.Ю. Юрченко та деяких інших. Хоча у багатьох зі вказаних праць висвітлювались окремі питання характеристики жертв шахрайства, разом з тим, віктимологічні проблеми шахрайства детально на монографічному рівні досі не досліджувались вітчизняною кримінологічною наукою.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри господарського та кримінального права Національного технічного університету України «КПІ» за темою «Проблеми забезпечення захисту прав громадян України в сучасних умовах».

Мета і завдання дослідження. Автор поставив за мету виявити віктимні властивості жертви шахрайства, розкрити закономірності віктимізації жертв цього злочину та визначити шляхи її запобігання. В процесі досягнення зазначеної мети було вирішено ряд таких завдань:

– проаналізовано стан розвитку віктимологічної науки, її вихідних положень, основних понять, на основі чого внесені відповідні пропозиції щодо їх вдосконалення;

– досліджено природу шахрайства, зокрема, за допомогою з'ясування його найсуттєвіших кримінально-правових, кримінологічних та соціально-психологічних особливостей;

– на цій основі запропоновано вдосконалити визначення кримінально караного шахрайства;

– подано комплексну характеристику жертв шахрайства, досліджені їх демографічні, соціально-психологічні властивості та особливості поведінки;

– розроблено типологію жертв шахрайства;

– з'ясовані можливі соціально-економічні, соціально-культурні, психоло­гічні та інші причини і умови віктимізації при шахрайстві;

– проаналізовані віктимологічні особливості здійснення шахрайського обману, з'ясовано роль жертви у механізмі шахрайства та оцінені наслідки шахрайства для жертви;

– виходячи з одержаних результатів дослідження, запропоновані шляхи вдосконалення віктимологічної профілактики шахрайства.

Об'єктом дослідження є особистість жертви шахрайства.

Предметом дослідження виступає поведінка жертви шахрайства, її роль у механізмі вчинення цього злочину.

Методи дослідження. За допомогою формально-юридичного методу з використанням правил формальної логіки та синтаксису у дослідженні аналізується кримінально-правове визначення шахрайства, з'ясовується зміст поняття обману та зловживання довір'ям, а також досліджуються основні поняття віктимологічної науки. За допомогою історичного методу у роботі проаналізовані історичні аспекти встановлення кримінальної відповідальності за шахрайство та особливості захисту інтересів жертв злочинів на різних етапах розвитку законодавства. Порівняльно-правовий метод у дослідженні застосовано з метою порівняння використовуваних у різних країнах підходів щодо законодавчого забезпечення віктимологічної політики, а також нормативного регулювання кримінальної відповідальності за шахрайство. Використання статистичного методу дозволило проаналі­зувати дані Всеукраїнського перепису населення 2001 року, державної статистичної звітності та віктимологічних опитувань населення і на цій основі зробити висновки щодо демографічних характеристик жертв шахрайства та закономірностей віктимізації стосовно нього. З метою отримання емпіричної віктимологічної інформації із застосуванням конкретно-соціологічних методів автором були досліджені матеріали 220 кримінальних справ про шахрайство, розглянутих місцевими судами м. Києва у 1995–2002 роках.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням віктимологічних проблем шахрайства. У дисертаційному дослідженні:

– подається нове визначення понять: віктимності, як обумовленої біологічними, психологічними особливостями і соціальним статусом здатності особи сприяти вчиненню злочину стосовно себе; віктимізації, як процесу набуття, розвитку і реалізації здатності особи сприяти вчиненню злочину стосовно себе;

– доведено, що ймовірність постраждати від шахрайства є найбільш високою для молодих працездатних осіб віком 25-40 років незалежно від статі, непрацюючих громадян, сільських жителів, підприємців, а при певних видах шахрайства також для громадян похилого віку і неповнолітніх;

– обґрунтовується висновок, що основними соціально-психологічними факторами підвищення віктимності при шахрайстві є: зумовлена відсутністю необхідних знань (правових, економічних, кримінологічних) нездатність особи адекватно оцінити дійсний зміст складної ситуації, невміння рефлексувати (саморефлексувати) у віктимогенній ситуації, перевага у механізмі мотивації «приємності» очікувань над «реальністю» загроз, дисбаланс персоніфікованого і неперсоніфікованого довір'я, схильність до ризику;

– розроблена типологія жертв шахрайства, відповідно до якої з ураху­ванням соціальної нормативності поведінки жертви, її обачності (критич­ності), наявності мотиваційних домінант у її свідомості були виділені типи «жертв-обманщиків», «раціонально-корисливих», «зацікавлено-необачних», «жертв довір'я» та «нейтральних» жертв;

– запропонована двохкомпонентна структура віктимності особи стосовно шахрайства, яка включає: 1) соціальний компонент, який охоплює підструк­туру спрямованості (потребо-мотиваційний комплекс; ціннісно-нормативні орієнтації), підструктуру досвіду (знання, вміння, звички) та особливості характеру особи; 2) біологічний компонент, який визначається біологічними і психофізіологічними властивостями особи. Виявлено основні психічні фактори, які використовуються шахраєм: матеріальна зацікавленість жертви (а не корисливість, як часто вважають); споживацькі інтереси; так звані «благородні спонукання» (пов'язані із співчуттям, бажанням допомогти, щедрістю тощо); особисті почуття (прихильність, симпатія, інтимні почуття тощо); особистісні властивості (корисливість, жадібність, навіюваність, довірливість, цікавість, самовпевненість тощо);

– обгрунтовується висновок, що потенційна жертва при вчиненні щодо неї шахрайства нерідко набуває властивостей нестійко врівноваженої системи, що дозволяє шахраю, маніпулюючи певними «каналізуючими факторами» (елементами конкретної життєвої ситуації), порушувати таку рівновагу, спрямовуючи поведінку жертви у вигідному йому напрямі;

– виявлено наявність прямо пропорційної залежності між віктимоло­гічною обізнаністю жертви і рівнем злочинного професіоналізму шахрая;

– додатково обгрунтовується пропозиція про створення Фонду відшко­дування шкоди жертвам злочинів. При вирішенні питань відшкодування шкоди у разі негативної поведінки жертви пропонується використання критеріїв схожих із тими, які вироблені практикою з цивільних спорів для визначення розміру відповідальності сторін у випадку змішаної вини;

– обгрунтовано пропозицію щодо підвищення ефективності профілак­тики шахрайства шляхом включення віктимологічного захисту до кола важливих потреб держави, суспільства і особи, забезпечення найширшого доступу до віктимологічної інформації та орієнтування заходів віктимоло­гічного запобігання не лише на конкретну особу (потенційну жертву), але й на її найближче соціальне оточення;

– обгрунтовується доцільність викладення ч. 1 ст. 190 КК України у наступній редакції: «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману, поєднаного зі зловживанням довірою або без такого (шахрайство)».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації пропонуються зміни до кримінального закону, спрямовані на підвищення ефективності його практичного застосування. Отримана автором в результаті дослідження інформація стосовно жертв шахрайства може бути використана для організації віктимологічної профілактики шахрайства на різних її рівнях, при розробці комплексних програм боротьби з шахрайством. Запропонована автором типологія жертв шахрайства сприятиме оптимальному вибору методів індивідуальної профілактичної роботи з різними категоріями потенційних жертв. Врахування типологічних особливостей жертв сприятиме більш ефективному здійсненню правової, психологічної допомоги постраждалим від шахрайства. Автором розроблені конкретні практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення загальної та індивідуальної віктимологічної профілактики шахрайства, забезпечення справедливого відшкодування заподіяної злочином шкоди. Результати дослідження можуть використовуватись при підготовці підручників та навчальних посібників, методичних розробок з курсу «Кримінологія» для студентів юридичних вузів і факультетів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки, сформульовані у дисертації, доповідались: на Міжнародній науково-прак­тичній конференції «Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів» (28-29 квітня 2004 р., м. Київ), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (28-29 квітня 2005 р., м. Острог).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у чотирьох публікаціях у фахових виданнях та двох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатку. Обсяг дисертації становить 214 сторінок, з яких 22 сторінки займає список використаних джерел (276 найменувань) і 4 сторінки – додаток.