Золотар О.В. Генетична природа ознаки \"самофертильність\" та її використання в селекції кормових буряків (Beta vulgaris L.)

Краткое содержание

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ДОСЛІДЖЕНЬ ГЕНЕТИЧНОЇ ПРИРОДИ САМОФЕРТИЛЬНОСТІ У ВИДІВ З ГАМЕТОФІТНОЮ НЕСУМІСНІСТЮ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЦІЄЇ ОЗНАКИ В СЕЛЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ

(огляд наукової літератури)

У розділі подано короткий аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців з питань вивчення генетичної природи самофертильності у видів з гаметофітною несумісністю. Показано розвиток напрямків і методів селекції кормових буряків. Розглянуті результати досліджень з вивчення генетики гаметофітної несумісності, структури популяцій за ознакою самостерильності-самофертильності, використання самофертильних форм в генетичних дослідженнях і селекційній роботі.

З аналізу літературних даних випливає, що генетичні особливості ознаки самофертильності кормових буряків ще недостатньо вивчені, тому дослідження в цьому напрямку є досить актуальними.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань за темою дисертаційної роботи дослідження були проведені протягом 2001-2004рр. у відділі генетики та селекції кормових культур ННЦ «Інститут землеробства

УААН», в дослідному господарстві «Чабани», що розташоване в північній частині правобережного Лісостепу України.

Досліди закладали в польових сівозмінах на сірих лісових грунтах з такими характеристиками орного шару: вміст гумусу-1,08-1,15% (за Тюріним), рН_{сольовий}-5,4-5,6, легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом)-7,9-8,1мг/100г грунту, рухомого фосфору та обмінного калію (за Чириковим)-відповідно 11,4-12,6 і 8,0-9,0 мг на 100г грунту.

Погодні умови за основними гідротермічними показниками (температурний режим та кількість опадів) відрізнялись за роками проведення досліджень та мали суттєві відхилення від середніх багаторічних показників.

Об’єктами досліджень були інбредні лінії різної глибини інбридингу, міжсортові гібриди кормових буряків. В якості вихідного матеріалу були використані лінії, отримані з гібридних комбінацій від схрещування однонасінного самофертильного номера 1288 із багатонасінними сортами: Оброшинський жовтий, Полтавський білий та Урсус. На початок проведення досліджень із гібридних матеріалів шляхом застосування різних форм інбридингу (самозапилення і сибсового розмноження) були отримані однонасінні лінії.

Самофертильність оцінювали за двома показниками: кількість рослин, що утворили від самозапилення плоди та рівень зав’язування плодів на рослині, який виражався у відсотках від числа ізольованих квіток (самофертильними вважалися рослини, у яких показник утворених плодів становив не менше 10%).

Сибсове розмноження ліній та гібридизацію проводили на ізольованих

ділянках при екранній ізоляції у посівах жита. З метою прискорення одержання чергових поколінь самозапилення ліній, вирощування рослин здійснювали за однорічним циклом. Для вивчення біолого-господарських показників лінійних матеріалів коренеплоди вирощували весняним посівом в селекційному розсаднику.                           

Фертильність пилку визначали візуально та шляхом перегляду препаратів пилку, забарвленого розчином ацетокарміну у десяти полях зору мікроскопа. Життєздатність насіння визначали в польових умовах шляхом обліку відсотка схожих насінин від кількості висіяних.

У родовідних ліній покоління самозапилення позначені символом І, а сибсового розмноження – G, з відповідними цифровими показниками, що вказує на тривалість проведення тієї чи іншої форми інбридингу.        Математичний аналіз результатів досліджень здійснювали з використанням комп’ютерних програм варіаційної статистики та кореляційного аналізу.

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ УСПАДКУВАННЯ ОЗНАКИ САМОФЕРТИЛЬНОСТІ ПРИ РІЗНИХ СПОСОБАХ РОЗМНОЖЕННЯ ЛІНІЙ

Природній добір сприяв багатьом пристосуванням, які забезпечують перехресне запилення. У буряків контроль над запиленням здійснюється генетичною системою самонесумісності, яка характеризується у нездатності рослин зав’язувати насіння від самозапилення.

Самофертильність ліній в поколіннях інбридингу. Встановлено, що самофертильність може зберігатися в поколіннях ліній, які розмножуються шляхом чергування самозапилення із сибсовим розмноженням.

У ліній після одноразового циклу помірного інбридингу самофертильні нащадки зустрічаються з частотою від 14,3 до 100% з діапазоном мінливості показника самофертильності від 11,4 до 79,0%. У таких ліній середній показник самофертильності складає від 15,7 до 57,6%.