ЗРУШЕННЯ У НАРОДЖУВАНОСТІ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зрушення у народжуваності є однією з важливих особливостей світового демографічного розвитку вже більш ніж століття. Насамперед йдеться про перехід від високої до низької народжуваності, що не здатна забезпечити просте відтворення населення. Результатом низького рівня дітородної активності стала депопуляція та старіння населення, що вже тривалий час характерні для низки розвинутих європейських країн та мають складні й довготривалі соціально-економічні наслідки. До таких країн з низькою дітородною активністю відноситься й Україна, де вже майже два десятиліття спостерігається природне скорочення населення унаслідок не лише низької народжуваності, а й високої, порівняно з розвинутими країнами, смертності.

Попри відчутний інтерес до проблематики зниження народжуваності, питання про рушійні сили цього процесу, структурні зрушення та трансформації у віковій моделі народжуваності залишаються недостатньо дослідженими. Закономірності впливу окремих чинників на динаміку народжуваності та специфіка цього впливу у сучасних умовах розкриті далеко не повною мірою. Назріла потреба розробки інтегральних показників для оцінки дії соціально-економічних чинників на народжуваність. Пізнання еволюції народжуваності через аналіз чинників, які на неї впливають, є необхідною передумовою для формування та реалізації сімейної політики, оскільки вона є регулюючою силою, що покликана вплинути саме на окремі чинники народжуваності.

Найбільш прийнятною базою для дослідження демографічних процесів є сукупності історично, інституційно та світоглядно близьких територіальних утворень, оскільки лише у такому випадку забезпечується коректність порівняння впливу соціально-економічних чинників та тенденцій досліджуваних процесів. Аналіз зрушень у народжуваності в Україні саме у  порівнянні з країнами Європи дає змогу охарактеризувати особливості демографічного розвитку нашої країни як складової європейського демографічного простору й визначити можливості застосування у вітчизняних умовах задіяних в інших країнах інструментів сприяння народжуваності. Наразі комплексні дослідження європейського досвіду впливу на народжуваність практично відсутні. Існує також потреба у дослідженні теоретичного підґрунтя сімейної політики, узагальненні застосовуваного інструментарію тощо. Вивчення накопичених десятиліттями ініціатив сприяння народжуваності в європейських країнах дасть змогу розробити більш обґрунтовані заходи щодо підвищення народжуваності, уникнути прийняття недалекоглядних рішень.

 Ступінь розробки проблеми. Дослідження чинників змін у народжуваності проводились в окремих країнах Європи, починаючи з ХІХ ст., як реакція на зниження народжуваності, паралельно здійснювались і  дослідження можливостей впливу на неї засобами державної політики. З другої половини ХХ ст. це питання набуло особливої актуальності у зв’язку з різким падінням народжуваності. З того часу дослідження чинників зрушень у народжуваності та можливостей впливу на неї набули значного розвитку у країнах Європи – насамперед тих, що реалізують активну сімейну політику. Загальні питання сімейної політики та впливу різних чинників на дітородну активність висвітлювались у роботах таких зарубіжних  учених як А. Д’Аудіо, Г. Андерсен, Г. Беккер, Д. Бланше, А. Готьє, Ф. Дюмон,
 Р. Зіммерман, O. Зоенен, Г. Еспін-Андерсен, Р. Істерлін, М. М. Д’ Ерколе,
Ш. Камерман, А. Кан, Ф. Кастлес, Х. Кауфман, Д. Коулмен, В. Луц, Р. Лестег,
П. Макдональд, В. Мілн, Г. Неєр, М. Ньюмен, А. Прскавец,
В. Скірбек, Дж. Слебос,  М. Р. Теста, А. Хайтлінгер,  Ж. М. Хоем, Д. Хатт,
Дж. Хаузіц.

Серед представників російської науки варто відзначити Я. Андру­­­щен­ко,
А. Антонова, А. Вишневського, С. Захарова, В. Єлізарова, О. Кайлову, М. Малєву, О. Синявську, К. Щербакову, в роботах яких викладені різні точки зору на проблематику чинників народжуваності в сучасних умовах.

Найбільш відомі роботи у царині народжуваності, політики сприяння дітородній активності та пов’язаних з ними аспектів демографічного розвитку в Україні належать С. Аксьоновій, С. Вакуленко, О. Грішновій, І. Курило,
 Е. Лібановій, О. Макаровій, Л. Мельничук, Д. Мельничуку, С. Ничипоренко,
О. Палій, І. Прибитковій, У. Садовій, В. Стешенко,  Л. Чуйко.

Незважаючи на значний науковий доробок, проблеми зрушень у народжуваності та впливу соціально-економічних чинників на неї потребують нових досліджень у зв’язку з постійними трансформаціями, що мають місце як у народжуваності, так і у соціально-економічному житті.  У дослідженнях вітчизняних авторів мало уваги приділено можливостям використання зарубіжного досвіду сімейної політики. Відсутні чіткі уявлення щодо напрямів подальшого розвитку сімейної політики в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є результатом досліджень, які здійснювались відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України: „Тенденції генеративної активності населення України та їх демографічні наслідки” (РК 0107U000707), „Розроблення методики прогнозування показників чисельності та статево-вікової структури населення на довгострокову перспективу” (РК 0108U009269), „Людський розвиток в умовах нестабільності процесів відтворення населення” (РК 0109U008249), „Демографічні чинники соціальних змін” (UKR1 P31A).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є  розвиток теоретико-методологічних засад дослідження чинників зрушень у народжуваності, розкриття механізмів їх впливу на народжуваність в сучасних умовах та обґрунтування основних напрямів удосконалення політики сприяння дітородній активності населення в Україні.

Відповідно до визначеної мети у дисертаційному дослідженні поставлено та вирішено такі завдання:

-         розглянуто теоретичні засади дослідження зрушень у процесах народжуваності;

-         охарактеризовано сутність взаємозв’язків народжуваності й умов та чинників, що на неї впливають;

-         здійснено порівняльний аналіз історичного контексту перебігу процесів народжуваності в Україні та розвинених європейських країнах;

-         досліджено окремі соціально-економічні чинники зрушень у народжуваності та сучасну специфіку їх впливу;

-         досліджено концептуальні засади сімейної політики в країнах Європи та Україні;

-         охарактеризовано основні напрями та засоби сучасної сімейної політики у розвинених країнах та оцінено можливості застосування позитивного досвіду в Україні;

-         визначено напрями подальшого розвитку сімейної політики в Україні та сформульовано рекомендації щодо її вдосконалення.

Об’єкт дослідження – зрушення у народжуваності та їх соціально-економічні чинники.

Предмет дослідження – процес впливу соціально-економічних чинників на народжуваність в Україні і розвинутих європейських країнах та її регулювання інструментами сімейної політики.

Методи дослідження. Дисертаційна робота виконана на методологічній основі, що включає комплекс фундаментальних, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання досліджуваних явищ та процесів. Для встановлення закономірностей еволюції демографічних та соціально-економічних процесів використано історико-логічний метод. У дослідженні теоретичного підґрунтя реалізації сімейної політики широко застосовано системний підхід. Метод історичної аналогії використано для передбачення перспективних змін у перебігу демографічних процесів. Для опрацювання масиву статистичних даних з метою порівняльного аналізу народжуваності  широко використовувалися методи аналізу й синтезу. Для дослідження змін у демографічних та соціально-економічних структурах використано методи аналізу рядів динаміки та структурних зрушень. Аналіз впливу окремих чинників на дітородну активність здійснювався за допомогою методів кореляційного аналізу та багатовимірного ранжування. Для наочної ілюстрації результатів дослідження та окремих емпіричних даних використано графічний метод. Проводився також соціологічний аналіз матеріалів анкетних опитувань.

Досліджувана проблематика має комплексний характер, що обумовило використання широкого кола джерел, присвячених як загальним питанням демографічного розвитку та державної політики, так і більш спеціалізованим аспектам. Інформаційна база дослідження включає в себе публікації численних міжнародних статистичних служб та національних статистичних відомств європейських країн: насамперед Eurostat, статистичні бази ОЕСР, інформація статистичних підрозділів  ООН. Для поглибленого аналізу інформації щодо окремих країн також використовувались публікації матеріалів національних статистичних підрозділів. Широко використано інформаційну систему щодо європейського соціального захисту MISSOC. Джерелами статистичної інформації щодо України були матеріали Державної служби статистики, вибіркових репрезентативних опитувань, що проводились Центром «Соціальний моніторинг».

Наукова новизна отриманих результатів. Найбільш суттєвими теоретичними та практичними результатами, що визначають новизну дисертаційного дослідження, є такі:

вперше:

-   розроблено методологічний підхід до оцінки сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини, який базується на врахуванні впливу найбільш вагомих чинників дітородної активності і дає змогу здійснити комплексну порівняльну оцінку соціально-економічного середовища для народження дитини у різних країнах Європи;

розвинуто:

- категоріальний апарат дослідження чинників дітородної активності шляхом введення поняття „соціально-економічне середовище для народження дитини”, що визначається як система умов і факторів, які впливають на прийняття рішення про народження дитини;

- трактування закономірностей історичної еволюції  дітородної активності населення в умовах атипового перебігу демографічного переходу, що полягають у: наявності типо­вих для періодів соціальних катаклізмів і трансформацій етапів обвального три­валого падіння народжуваності з її подальшим компенсаційним приростом, що породжує ефект інстабільності вікової структури населення; конвергентності розвитку процесів народжуваності, яка на європейському просторі найчіткіше виявляється у межах груп країн, найбільш близьких за територіальним розташуванням,  особливостями економічної й демографічної історії та за специфікою інституціональних умов;

- тлумачення змісту поняття „сімейна політика” через застосування багаторівневого підходу (широкого та вузького) до її визначення. При цьому „сімейна політика” у вузькому розумінні визначається як сукупність цілеспрямованих впливів щодо існуючих в суспільстві відносин з метою забезпечення  виконання сім’єю своєї відтворювальної функції;

доповнено:

- методологічні підходи до дослідження чинників зрушень у народжуваності, що, на відміну від існуючих, ґрунтуються на аналізі окремих чинників у контексті можливостей впливу на них засобами сімейної політики;

- уявлення про сучасну специфіку впливу на народжуваність соціально-економічних чинників: обґрунтовано позитивний вплив продуктивної зайнятості на народжуваність за умови, якщо інституціональна модель соціуму максимально сприяє поєднанню зайнятості жінок з материнством; 

- уявлення щодо взаємозв’язків сімейної політики та процесів народжуваності на основі узагальнення новітнього досвіду та оцінки результатів політики сприяння народжуваності в Україні. Встановлено, що активізація пронаталістської політики в Україні справила незначний позитивний ефект на перебіг процесів народжуваності;

- практичні рекомендації щодо вдосконалення і розвитку політики сприяння народжуваності в Україні, що ґрунтуються на використанні позитивного європейського досвіду.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розвитку теоретичної бази для удосконалення сімейної політики України та розробці відповідних рекомендацій. Сформульовані висновки та пропозиції можуть бути використані при подальшому формуванні державної політики сприяння дітородній активності населення. Пропозиції дисертанта, викладені в роботі, підтверджуються впровадженням у практичну діяльність Департаменту сімейної і гендерної політики та оздоровлення Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту при підготовці аналітичних матеріалів, виступів, доповідей, що розроблялись для формування засад державної соціальної політики (довідка № 4/4421 від 22.04.2010 р.), Департаменту статистики населення та адміністративно-територіального устрою Державного комітету статистики України при удосконаленні статистичного обліку народжуваності в Україні (довідка № 10/1-16/302 від 27.05.2010 р.). Матеріали дослідження було використано при викладанні курсу «Демографія» студентам спеціальності «Економічна теорія» факультету економічних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (довідка № 105 від 22.04.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, в якій висвітлено авторське бачення механізмів впливу соціально-економічних чинників на народжуваність та напрямів удосконалення політики сприяння народжуваності в Україні. У роботі використані лише ті висновки і результати, що отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях та засіданнях круглих столів, серед яких: «Актуальні проблеми управління людськими ресурсами та маркетингу в контексті стратегії розвитку України»
(м. Донецьк, 2007 р.), «Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» (м. Полтава, 2007 р.), «Демографическая ситуация в современной России: состояние и перспективы» (м. Твер, 2008 р.), «Женщина. Общество. Образование» (м. Мінськ, 2008 р.), «Народжуваність в Україні на початку ХХІ сторіччя: структурні особливості, перспективи, нові соціальні виклики» (м. Київ, 2009 р.),  «Женщина. Общество. Образование» (м. Мінськ, 2009 р.), «Социально-демографические процессы в современном обществе: от размышлений к действиям» (м. Кишинів, 2009 р.),  «Шлюб, сім'я та сімейна політика в Україні на початку XXI сторіччя» (м. Київ, 2009 р.), «Соціально-економічні та демографічні наслідки системної кризи в Україні та шляхи їх подолання» (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць. Загальний обсяг публікацій – 5,9 др. арк., з яких  8 опубліковано у фахових наукових виданнях, 6 – у  інших наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг основного змісту дисертації становить 191 сторінку друкованого тексту, що включає 6 таблиць і 40 рисунків. Список використаних джерел містить 150 найменувань на 16 сторінках, 4 додатки  займають 4 сторінки.