Звягін А.Ф. Створення вихідного селекційного матеріалу озимої м\'якої пшениці адаптованого до північно-східного Лісостепу України

Краткое содержание

СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ

АДАПТИВНОГО, ПРОДУКТИВНОГО ТА ЯКІСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОЗИМОЇ М'ЯКОЇ ПШЕНИЦІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Аналіз літературних джерел показав, що незважаючи на певні результати, отримані при селекції високоврожайних сортів озимої пшениці, які призначені для умов інтенсивного ведення сільськогосподарського виробництва, досягнутий потенціал урожайності і адаптивності до певних агрокліматичних зон не відповідає сучасним вимогам. Таке положення потребує мобілізації зусиль на проведення селекційно-генетичних досліджень в певних зонах і вивчення можливостей підвищення продуктивності та адаптивності шляхом селекції. Необхідно провести комплексне вивчення характеру прояву, успадкування і взаємозв'язку ознак продуктивності озимої пшениці в жорстких умовах північно-східного Лісостепу України. До слабо вивчених ознак відносяться адаптивність, пластичність, стабільність. Ці ознаки, як свідчать літературні джерела, мають важливе значення при селекційній оцінці, а також взаємопов'язані з реальною і потенційною продуктивністю.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові дослідження проведені на дослідних полях Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН, які розташовані в Харківському районі Харківської області в північно-східній частині Лівобережного Лісостепу України. Вихідним матеріалом в дослідженнях для з'ясування селекційної цінності сортів та ефективності селекційного процесу на продуктивність, адаптивність та інші господарсько цінні ознаки послужили 13 сортів озимої пшениці, що створені в різні роки, в різних наукових установах. Ці сорти різняться за генетичним та географічним походженням, тривалістю вегетаційного періоду, продуктивністю, якістю зерна, зимостійкістю, посухостійкістю, стійкістю до вилягання та хвороб. Вивчення сортів проводили в 1999-2004 роках, які різнилися за метеорологічними умовами при застосуванні загальноприйнятих для регіону прийомів агротехніки. Для проведення польових дослідів використовували методику Доспєхова Б. А. (1985) та методику державного сортовипробування сільськогосподарських культур. Попередниками були ячмінь та чорний пар, удобрений гноєм (20 т/га). Зимостійкість вивчали при штучному проморожуванні в холодильних камерах КНТ-1 у секторі фізіології рослин, а також шляхом підрахунку кількості рослин восени і навесні на заздалегідь закріплених ділянках за методикою ДСВ сільськогосподарських культур. Доповненням до цього була окомірна оцінка посіву весною за густотою травостою та станом рослин на ділянках за 9-бальною шкалою.

Імунологічну оцінку на проникнення патогенів проводили у лабораторії стійкості рослин до біо – та абіотичних чинників ІР ім. В.Я. Юр’єва на штучних інфекційних фонах за спеціальними методиками, а також в польових умовах на природному інфекційному фоні. Ступінь ураження бурою іржею оцінювали за шкалою Т.Д. Страхова. З метою отримання нового вихідного матеріалу та вивчення характеру успадкування ознак продуктивності та адаптивності була проведена гібридизація за загальноприйнятою методикою реципрокного типу, шляхом ручної кастрації квіток і подальшого запилення обмежено-вільним методом. По кожній комбінації кастрували 30 колосів: Юр’євка / Харус, Ферругінеум 1239 / Українка Одеська, Миронівська 808 / Одеська 267, Донецька 48 / Харківська 96, Волжская 23 / Лузанівка Одеська, Харківська 105 / Українка Одеська, Харус / Миронівська 808, Ехо / Сонячна. Починаючи з 1999 року в гібридних комбінаціях F₂: Ерітроспермум 311 / Харківська 96, Донецька 48 / Харківська 105, Харківська 105 / Донецька 48, Ерітроспермум 311 / Харківська 105, Харківська 96 / Донецька 48, Донецька 48 / Харківська 96, Ерітроспермум 311 / Донецька 48, Одеська 267 / Донецька 48, Одеська 267 / Харківська 105, Одеська 267 / Коломак 5 проводили індивідуальні добори, відібрані лінії в 1999 році були висіяні в селекційному розсаднику для подальшого вивчення.

Оцінку ознак якості зерна визначали в лабораторії якості зерна Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН. Загальний вміст білка в зерні визначали за методом К'єльдаля згідно ГОСТ 10846-91. Число седиментації визначали за модифікованою методикою Зелені. Електрофорез високомолекулярних глютенінів проводили у лужному середовищі за методикою Ng P. К. W., Scanlon M.G., Bushuk W (1988). Ідентифікацію субодиниць глютеніну і кодуючих їх локусів проводили за каталогом і номенклатурою Payne P., Ng P. К. W., Scanlon M.G., Bushuk W (1983).  Коефіцієнт успадковуваності визначали за формулою J. Mahmud, Н.Н. Kramer (1951). Ступінь домінантності визначали за методикою Petr .С, Frey С. J (1966). Трансгресію кількісних ознак по формулах Г.С. Воскресенської та В.І. Шпота (1967). Статистична обробка даних виконана за методиками Б.А. Доспєхова (1985) з використанням пакету прикладних програм „ОСГЭ”, розробленого в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН.