ГОБЕЛЕН У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 1960 – 1990-х РР.

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

Ямборко Ольга Ярославівна

УДК 745.52 (09) (477) „1960 1990”

ГОБЕЛЕН У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 1960 1990-х РР.

17.00.05 образотворче мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
мистецтвознавства

Науковий керівник:
Стельмащук Галина Григорівна,
доктор мистецтвознавства, професор

Львів 2008

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ...... 10
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКИЙ ГОБЕЛЕН ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ.. 23
2.1. Історична ретроспектива становлення національної школи 23
2.2. Культура художнього образу: витоки і мотивації . 31
2.3. Вітчизняний гобелен у процесі текстильної метаморфози. 42
РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА ГОБЕЛЕНА 60 80-Х РР. ХХ СТ. 62
3.1. Основні етапи розвитку декоративного мистецтва..... 62
3.2. Гобелен у контексті монументального мистецтва .... 72
3.3. Сюжетно-тематична апологетика доби...... 94
3.4. Дискурс традиції, фольклорний напрям та ідея «національної
самоідентифікації» в контексті художнього текстилю ... 108
3.5. «Асоціативний напрям» як етап модернізації художньої практики.. 142
РОЗДІЛ 4. ГОБЕЛЕН 90-Х РОКІВ ХХ СТ. СПЕЦИФІКА КРЕАТИВНОГО ПРОЦЕСУ................................................................................................................ 157
4.1. Орієнтири мистецької практики... ... 157
4.2.Тематичні вектори українського гобелена кінця ХХ століття .. 164
4.3. Гобелен та образотворче мистецтво: проблема єдності
образного мислення 174
ВИСНОВКИ................................................................................................................ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................. . 188
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ. 190
Примітки....................................................................................................................... 203
ДОДАТКИ

ВСТУП

Загальна характеристика роботи. Мистецтво гобелена у ХХ столітті пройшло активний, чи не найкреативніший період свого розвитку. Друга половина ХХ ст. є важливою віхою для його утвердження в системі пластичних мистецтв, виходу на якісно інакший щодо усталених практик рівень загальномистецького позиціонування. Картина розвитку гобелена впродовж цього періоду насичена потужними креативними імпульсами, що спричинили виникнення нового явища, значно відмінного за своїми сучасними засадами від традиційних уявлень про художній текстиль. Певний заспів мистецтву гобелена другої половини ХХ ст. виразив свого часу французький художник Жан Люрса: „Гобелени це вікна у зовнішній світ, котрі не зачиняються ніколи. І в тому, як і які знайти засоби, що дозволили б втілити мрію в реальність, полягає вся складність” [цитата за 1].
У чому унікальність сучасного гобелена, якою є його мистецька ідентифікація, якими засобами даний матеріал може впливати на глядача? Сукупно це аспекти, що визначають гобелен як креативну субстанцію. Їх висвітлення бачиться нам можливим шляхом аналізу таких понять як традиція, культура ремесла, культура образу, новаторство. На певному етапі у процесі їх реалізації корегуючу роль відіграє чинник загальномистецького середовища. Комплекс цих питань пропонується розглянути у даному дослідженні.
Актуальність даної роботи зумовлена трьома основними чинниками: дефіцитом мистецтвознавчих досліджень з питань українського гобелена (і загалом мистецтва другої половини ХХ ст.), відставанням теорії від практики у цій галузі на сучасному етапі і загальними тенденціями, що намітились в останніх дослідженнях українського декоративного мистецтва.
Аналізуючи ступінь висвітлення практик гобелена вітчизняним мистецтвознавством, доводиться констатувати брак спеціальних праць і фрагментарний рівень характеристики гобелена у дослідженнях мистецтва України визначеного періоду, як і в цілому недостатність наукових матеріалів з проблем сучасного мистецтва. Останні значно поступаються розвідкам фольклорно-етнографічного плану, а також мистецтва попередніх історичних періодів. Так, художній текстиль як галузь, з якої походить гобелен, представлений у сучасному вітчизняному мистецтвознавстві ґрунтовними працями Т.Кари-Васильєвої (сфера наукових інтересів вишивка, літургійне шитво) [2; 3; 4; та ін.]; Р.Захарчук-Чугай [5]; ткацтво, тканина С.Сидорович [6], А.Жука [7; 8; 9], О.Никорак [10; 11]. У дисертаційних роботах 2000 2003 років текстиль досліджується Т. Лупій [12], Р. Косів [13], Г. Когут [14], Л. Цимбалою [15].
Основний обсяг матеріалів, в яких так чи інакше фігурує гобелен у початкових формах (тематичний килим) і самостійно, припадає на 70 80-ті роки ХХ ст. Це монографії Я.Запаска [16], А.Жука [8], Л.Жоголь [17; 18; 19], Н.Гасанової [20]; альбом Л.Жоголь, Н.Велігоцької „Декоративно-прикладное искусство Украинской ССР (70-е начало 1980-х гг.)” (1986) [21], підручник Є.Антоновича, Р.Захарчук-Чугай, М.Станкевича „Декоративно-прикладне мистецтво” (1992) [22]. Гобелен тут згадується в загальному контексті, однак не розглядається осібно. Крім того, частка робіт має оглядовий характер. Окремих монографічних праць, подібних, наприклад, до „Львівської кераміки” О.Голубця, (1991) [23], про гобелен немає до сьогодні. Йому присвячено дисертаційне дослідження (1987) та статті Г.Кусько (1985, 1986, 1989, 1998, 2001), а також спеціальні публікації Н.Гасанової (1978, 1984), А. Бєляєвої (1988, 1989), С. Євсюкової (1994), доробок митців львівської школи текстилю висвітлено у публікаціях Є. Шимчук (1995, 1997, 1998), Г.Стельмащук (1997, 1998) [24; 25]. Якщо оминути згадки мистецької хроніки та портрети майстрів, які загалом обмежені кількома іменами, то ці дослідження буквально становлять головний обсяг наукових текстів на теми гобелена.
Слід зауважити й другий напрям, у контексті якого розглядається гобелен, українське образотворче мистецтво 1960 1990-х рр. З-поміж дисертаційних праць 2000 2003 років за цією спеціальністю (17.00.05) (всього 18) фігурує тільки дослідження О.Голубця [26]. Додатково, як такі, що виявляють напрям теоретизувань у сфері вітчизняного образотворчого мистецтва, слід відзначити праці Г.Рудик [27], Л.Медведєвої [28] та В.Сидоренка [29]. Незначним тут є й обсяг мистецтвознавчої літератури. Серед останніх джерел, що були опубліковані за роки незалежності та якісно реконструюють мистецьке життя України 60 90-х років ХХ ст., в тому числі теоретично, виділяються монографії О. Голубця [30] та О.Петрової [31].
Недостатність спеціальних досліджень, теоретичної бази у сфері українського гобелена особливо відчутні сьогодні, коли вітчизняний текстиль активно відходить від класичних засад, звертаючись до більш альтернативних, концептуальних форм розвитку. Художня практика за таких умов гостро потребує пояснення та об’єктивного бачення процесу, вимагаючи тим самим від теорії нових адекватних методологічних підходів, виникнення яких неможливе без комплексного перегляду та інтерпретації усього попереднього досвіду.
Така постановка питання суголосна висвітленню декоративного мистецтва у сучасній спеціалізованій літературі, де основну увагу привертають комплексні праці, спрямовані на презентацію усього спектру його практик впродовж ХХ ст., про що свідчать такі видання останнього часу як „Декоративне мистецтво України кінця ХХ ст. 200 імен” (2002) [32] та „Декоративне мистецтво України ХХ ст.” Т. Кари-Васильєвої і З.Чегусової (2005) [33]. За цих умов важливим є визначення місця та ролі гобелена у загальномистецькому контексті.
Мета роботи: виявити художньо-естетичні засади вітчизняного гобелена та здійснити рецепцію його практик у контексті українського образотворчого мистецтва 60-х 90-х рр. ХХ ст.
Для досягнення поставленої мети виводяться наступні завдання:
- на основі критичного аналізу попередніх досліджень здійснити огляд літератури, з’ясувати рівень теоретичного дискурсу гобелена та виявити у цьому контексті здобутки вітчизняного мистецтвознавства;
- розкрити становлення і засади національної школи гобелена, визначити витоки її образотворчої культури порівняно з іншими сучасними школами текстилю;
- виявити основні орієнтири практики декоративного мистецтва радянського періоду й встановити їх вплив на формування пріоритетів у розвитку українського гобелена;
- дослідити гобелен у контексті тенденцій вітчизняного мистецтва 1960-х 1990-х рр., шляхом висвітлення його через призму актуальної тематики, проблематики та аналізу на предмет входження у практику провідних мистецьких напрямів;
- розглянути „асоціативний напрям” в українському гобелені як новий етап його практики, а також з’ясувати значення даного напряму для декоративного мистецтва;
- висвітлити характер розвитку вітчизняного гобелена в умовах художнього процесу 90-х рр. ХХ ст.;
- розглянути гобелен у взаємозв’язку з образотворчим мистецтвом та виявити критерії, що визначають творчу матерію гобелена і гарантують збереження його специфіки;
Об’єктом дослідження є гобелени, а також твори декоративного і образотворчого мистецтва зі збірок музеїв, мистецьких галерей, виставок, громадських інтер’єрів, особистого архіву авторів.
Предметом дослідження є витоки й засади мистецької традиції українського гобелена та його розвиток у контексті основних тенденцій вітчизняного образотворчого мистецтва 1960-х 1990-х рр.
Методологічною основою є комплексний підхід до вивчення предмету із базовими компаративним, діахронно-синхронним, дедуктивно-індуктивним, описово-аналітичним методами дослідження і методом художнього аналізу твору.
Територіальні межі. Постановка титульної проблеми вимагає комплексного підходу й щодо встановлення територіальних меж. Оскільки йдеться про особливості української школи гобелена, до уваги беруться вітчизняні фахові школи художнього текстилю, репрезентовані відповідно Львівською національною академією мистецтв, Київським, Косівським інститутами, Львівським, Вижницьким коледжами прикладного мистецтва, Решетилівським та Кролевецьким професійними училищами. Предметом аналізу виступатиме творчість митців художнього текстилю вихованців цих навчальних закладів і майстрів, що працюють на всій території сучасної України, а подекуди й поза її межами.
Хронологічні межі, що охоплюють 1960 1990-ті рр., є загалом усією історією сучасного гобелена в Україні, відображають основні етапи його формування і за своїм обсягом дозволяють з’ясувати зміст і специфіку цього явища в декоративному мистецтві другої половини ХХ ст. Саме з 60-х рр. ХХ ст. у вітчизняній практиці художнього текстилю з’являється назва „гобелен”, змінюючи поширену номінативну форму „тематичний килим”; 70-ті рр. ХХ ст. знаменують виникнення поняття „сучасний гобелен”, наступні ж десятиліття демонструють динаміку розвитку цього виду декоративного мистецтва. У даній роботі використані також результати мистецької практики 2000 2005 рр., що загалом продовжують тенденції 90-х рр. ХХ ст.
Наукова новизна одержаних результатів має кілька аспектів. У дослідженні акцентовано на висвітленні гобелена у загальномистецькому контексті, на тлі взаємозв’язків між декоративним та образотворчим видами мистецтв. Український гобелен вперше фігурує як прикладне поле для такого роду аналізу. Описаний у вітчизняній науковій літературі як елемент синтезу архітектури і декоративного мистецтва, текстильна метаморфоза 70 80-х рр. ХХ ст., вітчизняний гобелен розглядається як органічна складова художнього процесу в Україні 60-х 90-х рр. ХХ ст. Вперше з’ясовано специфічні риси внутрішнього походження та інспіровані мистецьким середовищем ззовні, які визначали характер розвитку гобелена, формували його образотворчу модель у досліджуваний період.
Вперше на сторінках наукового дослідження комплексно розглядається маловисвітлений період 90-х рр. ХХ ст., позначений формацією нового мистецького середовища, приходом молодої генерації художників. Гобелени останньої декади ХХ ст. проаналізовано на фоні попередніх періодів, у контексті історично-мистецької спадкоємності й водночас охарактеризовано як новітній етап художньої практики.
Практичне значення полягає у можливості використання одержаних результатів як у соціокультурній, так і в освітній сферах та є однаково раціональним для наступних теоретичних студій декоративного мистецтва й для впровадження на практиці, у методиках, спеціальних програмах мистецьких навчальних закладів.
Основну частину дисертаційної роботи становлять чотири розділи. У першому з них „Історіографія та методика дослідження”, сучасний гобелен аналізується як сфера мистецтвознавчого інтересу, з’ясовується діапазон теоретичного дискурсу і ступінь його розвитку у вітчизняній спеціальній літературі. Також обґрунтовується методика даної роботи, залучені в ній способи одержання наукових результатів. Другий розділ „Український гобелен засади національної школи” містить аналіз низки особливостей, що виявляють унікальність та характер творення гобелена в Україні і сукупно атрибутуються як національна школа. Окрему увагу в цьому контексті приділено мотиваціям формування образотворчих преференцій. Третій розділ „Тенденції розвитку мистецтва гобелена 60 80-х рр. ХХ ст.” присвячений важливому періоду в історії гобелена, який розглядається різновекторно в напрямі теоретичних студій декоративного мистецтва, їх апробації на практиці; нарису проблемного поля та ідейного наповнення творчості у кореляції із загальномистецькою художньою практикою. Остання частина „Гобелен 90-х років ХХ ст. специфіка креативного процесу” присвячений переломним процесам у художньому текстилі кінця ХХ ст. та їх зв’язку з тенденціями сучасного українського мистецтва. Виходячи з актуальних умов, що мають місце на практиці в доробку митців гобелена, у діяльності спеціалізованих акцій, накреслено можливі перспективи галузі.
Апробацію результатів дисертації здійснено на засіданні кафедри історії та теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв (протокол № 11 від 15. 03. 2007 р.). Основні положення та результати дослідження обговорено на наукових конференціях, зокрема на Науковій конференції викладацько-аспірантського складу ЛАМ (27.04. 2004 р.), Науковій конференції викладацько-аспірантського складу ЛНАМ (20.04.2005р.), Науковій студентській конференції, присвяченій мистецтву Гуцульщини (Вроцлавський педагогічний університет, Польща, липень 2005 р.), Четвертій електронній конференції молодих науковців, докторантів, аспірантів, магістрантів (ХДАДМ, 15.12.2005). За темою дисертації опубліковано вісім статей, з них сім у виданнях, рекомендованих ВАК:
1. Художній текстиль: Фахова школа Вижницького коледжу декоративно-прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка // Вісник ЛНАМ. 2004. Вип. 15. С. 24 34.
2. Михайло Білас: парадигма творчості // Наукові записки Рівн. держ. гуманітарного ун-ту. 2004. Вип. 9. С. 96 101.
3. Традиція і новаторство в системі виражально-зображувальних засобів тканого панно України 6090-х рр. //Вісник ХДАДМ.2005. № 6. С. 101 111.
4. Гобелени у творчості Івана-Валентина Задорожного // Вісник ХДАДМ. 2005. № 7. С. 80 88.
5. Рецепція вітчизняного гобелена 1960-х 2000-х рр. в процесі текстильної метаморфози // Вісник ХДАДМ. 2005. №9. С.132 142.
6. Асоціативний гобелен як етап модернізації художньої практики // Вісник ХДАДМ. 2005. № 10. С. 131 141.
7. Український гобелен у контексті мистецької практики фольклорного напряму 1960-1980-х рр. // Вісник ХДАДМ. 2006. № 1. С. 136 145.

8. Український гобелен: культура образу // Образотворче мистецтво. 2006. - №2. С. 100 103.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті даного дослідження, метою якого було висвітлення художньо-естетичних засад українського гобелена та його рецепція у контексті вітчизняного образотворчого мистецтва 60-х 90-х рр. ХХ ст., згідно з поставленими завданнями, з’ясовано:
1. В українському мистецтві ХХ ст. гобелен є новаторською художньою практикою, яка за п’ятдесятилітню історію свого існування активно увійшла у мистецький процес і витворилось як самобутнє, багатогранне явище.
2. Аналіз теоретичного дискурсу сучасного гобелена та його екстраполяція у вітчизняний контекст свідчать, що в українському мистецтвознавстві проблеми гобелена висвітлені фрагментарно і займають незначну складову у дослідженнях художнього процесу ХХ ст. Найбільш активно теоретичні дискусії навколо гобелена розвинулися у 70 80-х рр. ХХ ст., коли розглядалися проблеми його видової специфіки та взаємодії з іншими видами мистецтв. В українському мистецтвознавстві вагому частку становлять джерела, що розглядають гобелен у проекції його тематики. Існуючі окремі теоретичні студії з даного предмету не стали тенденцією. До сьогодні не існує ґрунтовного дослідження усього комплексу складових національної школи гобелена.
3. Український гобелен є історично сформованим явищем, що налічує кілька етапів становлення й відзначається неперервністю спадкоємності поколінь майстрів, педагогів, художників. Його появі передували розробки тематичного килима 20 50-х рр. Розвиток гобелена в українському художньому текстилі стимулювавала модернізація системи художньо-виражальних зсобів, що відбулася у декоративному мистецтві в 60-х рр. ХХ ст. Протягом 60 80-х вітчизняний гобелен плідно утверджувався у сфері монументально-декоративного мистецтва, у 90-х рр. ХХ ст. актуалізувалися камерні форми. На цій хвилі розвинувся так званий концепційний текстиль.
4. Українська школа текстилю вже понад півстоліття становить собою симбіоз спеціалізованих фахових шкіл ЛНАМ, Київського та Косівського інститутів декоративного і прикладного мистецтва, Львівського та Вижницького коледжів, художньо-професійних училищ Решетилівки, Кролевця.
5. Культура образу, як виразник унікальності тієї чи іншої національної мистецької школи в контексті українського гобелена своїми витоками сягає народного килимарства та народного мистецтва. Це проявляється на різних рівнях творчого процесу: технічному, зображувально-виражальному, образотворчо-семантичному.
6. З’ясовано, що в українській художній традиції гобелен ХХ ст., як і народний килим корелює з монументально-декоративними видами мистецтва, таке позиціонування у світовій практиці тотожне поняттю „мюральномад”, що трактує гобелен як „кочівну фреску”.
7. Встановлено, що спадкоємність традиціям народного килима позначилась на видовій структурі вітчизняного гобелена, що органічно поєднує декоративно-орнаментальне й живописно-зображувальне начала. Якісно інший варіант демонструє мистецька практика, мотивована зв’язком із класичною шпалерою. Їй притаманне домінування живописно-зображувального начала, тяжіння до наслідування образотворчого мистецтва.
8. Український гобелен ідентифікується як класична текстильна структура, ознаками якої є двовимірна площина та образотворча формула „композиція рисунок колір техніка”. Прототипом вироблених засад виступає народний килим, комплекс характеристик якого домінування безворсого ткання, техніки та засоби художньої виразності виформували в українському гобелені перевагу зображальних категорій над структурно-пластичними.
9. Про послідовність такої позиції свідчить реакція на текстильну метаморфозу як на провідну світову тенденцію в художньому текстилі 70 80-х рр. ХХ ст. В українському гобелені вона кардинально не змінила пріоритетів й відобразилась на рівні пластичних засобів. Структурна ж трансформація гобелена як головний мотив текстильної метаморфози відбулася тільки в межах навчальних практик. Водночас, з’ясовано, що гобелен у його камерних формах виявився індикатором новаторських змін в українському художньому текстилі 90-х рр. ХХ ст. У їх процесі розвинувся концептуальний формат текстилю, що тяжіє до творення за принципом „матеріал структура образ”. Таке розширення меж художньої діяльності суттєво не видозмінило самого гобелена сучасні українські художники продовжують дотримуватися класичних засад.
5. Визначено, що образотворчо-семантичне наповнення, як і усі інші складові творення вітчизняного гобелена, несе відбиток народної традиції. Відсутність тут деструктивного начала, не сприйняття індустріальної тематики та звернення до певних образів-архетипів, виявляють теософічне ставлення митців до витоків.
6. Розвиток українського гобелена в 60 80-х рр. ХХ ст. визначали теорія і практика декоративного мистецтва, а також загальна кон’юнктура в радянському мистецтві. Виявлено, що радянська теорія декоративного мистецтва ґрунтувалася на принципах прикладної доцільності та художньо-естетичної виразності артефакту. На цьому тлі, упродовж 60 80-х рр. відбулася поступова зміна акцентів із ужиткового чинника (60-і рр.) на художньо-виражальні якості (70 80-і рр.), що на практиці проявилося у посиленні ролі унікального зразка.
7. Художня творчість як важливий інструмент державної політики в радянський час була спрямована на масову презентацію, відтак пріоритети належали монументальному мистецтву. Репрезентативність гобелена, можливість реалізації в ньому ідейно-змістовних тем мотивували його швидке утвердження в авангарді монументально-декоративного мистецтва. Протягом 60 80-х рр. виробились різні концепції монументального гобелена від декоруючого елемента, акомпонуючої складової до організатора й смислового центра предметного середовища. Український гобелен представлений на усіх рівнях взаємодії з архітектурним середовищем як компонент ансамблю та синтезу мистецтв.
8. Кон’юнктура радянської доби акцентувала на дидактичній функції мистецтва, що зумовило домінування сюжетно-тематичних творів. Цей напрям виявився пріоритетним й для українського гобелена 60-х 80-х рр. ХХ ст., у якому відображені основні теми свого часу героїко-революційна, теми праці, молоді та спорту, що сукупно представляють напрям соцреалізму, а також тема історії, екології природи і людини та фольклор. До безсюжетних належить тема природи, яка в декоративному мистецтві часто розвивалась у орнаментальних творах, а у гобелені стала платформою для виникнення асоціативного напряму. Характер розвитку теми в українському гобелені виявляє в його жанровому діапазоні ліричні, лірико-епічні, епічні твори.
9. У контексті загальномистецьких процесів досліджуваного періоду провідне місце займає дискурс традиції, з яким пов’язана розробка нових художньо-стильових, образно-семантичних моделей. Встановлено, що його презентація у вітчизняному гобелені 60 80-х рр. здебільшого корелює із килимоткацькими інспіраціями. З другої половини 80-х років образотворча фразеологія змінила сюжетно-тематичні перегуки з традицією на символічно-знакову мову. У цей час детермінуючий вплив килима на гобелен послабився, що уможливило появу навих джерел інспірації.
10. Помітними акумулюючими явищами в українському мистецтві 60 80-х рр. виступають фольклорний напрям та творчість митців-шістдесятників. Виявлено, що розробки фольклорного напряму у гобелені, як і згалом у декоративному мистецтві, сприяли виробленню його художньо-стильової платформи. Одночасно український гобелен зміг реалізуватися як маніфест системи поглядів митців-шістдесятників і був представлений у авангарді тієї практики. У 90-х рр. ХХ ст. модифікацією фольклорного напряму стала етніка.
11. У другій половині 80-х рр. у гобелені формується „асоціативний напрям”, який ознаменував новий виток його розвитку і пов’язаний зі зміною мистецького покоління, що сьогодні визначає обличчя українського художнього текстилю. Його практика продукувала дві образні моделі : „імпресіоністичну” та „знакову”.
12. Встановлено, що розвиток „асоціативного напряму” у декоративному мистецтві відображає ознаки так званого декоративно-станкового ухилу і є симптомом зміни пріоритетів у даному виді мистецтва. На цьому тлі втрачають актуальність сюжетно-тематичні твори, їх змінює тенденція до нефігуративного, абстрактно-символізованого формовираження.
13. Упродовж останньої декади ХХ ст. мистецтво перейшло від домінуючих раніше репрезентативних до авторських форм творчості, що зумовило перепрофілювання з монументальних розробок на камерні твори.
14. З’ясовано, що перехід гобелена у більш індивідуальний вимір творчості в 90-х рр. спричинив рафінованіший добір тем. Серед актуальних тем кінця ХХ ст. тут представлені сакрально-релігійна та етно-архаїчна тематики, тема природи, натомість рідко зустрічаються твори історичної та сучасної тематики.
15. Мобільність мистецької практики останньої декади ХХ ст. у художньому текстилі збільшила кількість альтернатив гобелену, що не зменшило його актуальності, але дещо змінило її : як класична структура, гобелен залишається певною константою, до якої митці звертаються для реалізації цілісного завершеного образу.
16. Гобелен у мистецтві відзначається високими зображувальними якостями, що часто сприяє його використанню у суто репродуктивній функції й загрожує втратою креативної специфіки. Взаємодія гобелена з видами образотворчого мистецтва живописом, графікою, скульптурою містить три якісні підходи: некритичний, де гобелен виконує репродуктивну функцію; диференційований, коли зберігається його видова ідентифікація та синтетичний, що здійснює комбінування різних парадигм. Інновацією 90-х рр. є взаємодія гобелена і комп’ютерної графіки, специфіка їх взаємозв’язку, крім нової візуальності пов’язана з такими поняттями, як рукотворність та нерукотворність.
17. З’ясовано, що образно-естетичною якістю та критерієм, який виявляє суть творчої матерії гобелена, гарантує збереження його специфіки, є тактильність. Це основний чинник, що органічно об’єднує у гобелені матеріал і образ. Світова практика знає різні шляхи його використання, у тому числі з позицій антиестетики. Українському гобелену властиве традиційне розуміння тактильності. В його контексті ця властивість має різне прочитання, від ігнорування до розвитку у образній канві твору.
18. П’ятдесятилітня історія гобелена в українському мистецтві другої половини ХХ ст. продемонструвала широкий вимір художньої практики. Як нове явище у вітчизняному мистецтві гобелен швидко адаптувався, став його невід’ємною складовою та зміг уповні виразити символіку, ідеали свого часу. Творчість у гобелені представлена яскравими особистостями та знаковими творами, що увійшли до мистецької скарбниці української культури 60 90-х рр. ХХ ст. і формують її на початку ХХІ ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Фондові колекції:
- Вижницького коледжу ім. Ю. Шкрібляка;
- Косівського державного інституту декоративного і прикладного мистецтва;
- Музею етнографії та художнього промислу (м. Львів);
- Музею народної етнографії та побуту (м. Львів);
- Музею Михайла Біласа (м. Трускавець);
- Музею „Бойківщина” (м. Самбір);
- Музею „Бойківщина” (м. Долина);
- Музею „Дрогобиччина” (м. Дрогобич);
- Музею „Гуцульщина” (м. Коломия);
- Музею Л.Українки (с. Колодяжне, Волинська обл..);
- Музею Л. Українки (м. Київ);
- Музею Івана-Валентина Задорожного (КМ Академія, м. Київ);
- Краєзнавчого музею м. Надвірна (Івано - Франківська обл.);
- Тернопільського обласного краєзнавчого музею;
- Волинського краєзнавчого музею (м. Луцьк );
- Чернівецького краєзнавчого музею;
- Чернівецького художнього музею;
2. Матеріали, зібрані з виставок художнього текстилю та образотворчого мистецтва:
- „Текстильний шал 4” (березень 2004, Палац мистецтв, м. Львів);
- „Трієнале українського гобелена”, (розпочала свою роботу 22.10.2004, НСХУ, м.Київ);
- „Україна від Трипілля до сьогодення” (КМ Академія, 15. 10 12.10. 2004);
- „Гобелени Ірини Яреми” (листопад 2004, Палац мистецтв, м. Львів);
- „Бієнале гобелена” (березень, 2005, Палац мистецтв, м. Львів);
- Виставка гобеленів Людмили Жоголь (червень-липень 2005, НСХУ, м. Київ);
- Виставка художнього текстилю Богдана Губаля (листопад грудень 2006, музей „Бойківщина”, м. Долина).
3. Польові матеріали, зібрані у громадських інтер’єрах:
- м. Трускавця (Львівська обл.);
- м. Моршина (Львівська обл.);
- м. Косова (Івано Франківська обл.);
- м. Верховини (Івано Франківська обл.);
- м. Луцька;
- м. Тернополя;
- м. Чернівців;
- м. Києва;
- м. Дрогобича (Львівська обл.);
- м. Мюнхена (Німеччина);
4. Польові матеріали, зібрані від інформаторів:
- І. Баричевої (1964 р.н., м. Вижниця, Чернівецька обл.);
- А. Гинги (1970 р.н., Вижниця Чернівецької обл.)
- О. Гинги-Петращук (1975 р.н., м. Кути, Івано Франківська обл.);
- В. Дутки-Жаворонкової (1965 р.н., м. Косів, Івано Франківська обл.);
- Б. Губаля (1952 р.н., м. Івано-Франківськ);
- Н. Куки (1972 р.н., м. Львів);
- С. Бурак (1961 р.н., м. Львів);
- С. Костирко (м. Львів);
- Н. Паук (1939 р.н., м. Львів);
- О. Крип’якевич (1941 р.н., м. Львів);
- О. Парути-Вітрук (1954 р.н., м. Львів);
- Т. Ядчук-Богомазової (1961 р.н., м. Луцьк);
- А. Попової-Хижинської (1971 р.н., м. Луцьк);
- Н. Пікуш (1956 р.н., м. Київ);
- І. Яреми (1942 р.н., Казахстан);
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Михайло Л. Гобелены, созданные в четыре руки // Независимая Молдова. 10.10.2001. С.4.
2. Кара-Васильєва Т. Полтавська народна вишивка. К.: Наук.думка, 1983.133 с.
3. Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України ХVII XVIII ст. Львів: Свічадо, 1996. 230 с.
4. Кара-Васильєва Т., Заволокіна А. Українська народна вишивка. К.: Либідь, 1995. 96 с.
5. Захарчук-Чугай Р. Українська народна вишивка : Західні області УРСР. К.: Наук. думка. 1988. 190 с.
6. Сидорович С. Художня тканина західних областей УРСР. К.: Наук. думка, 1979. 153 с.
7. Жук А. Українські народні килими. К.: Наук. думка, 1966. 148 с.
8. Жук А. Український радянський килим. К.: Наук. думка, 1973. 166 с.
9. Жук А. Сучасні українські художні тканини. К.: Наук. думка, 1985. 117 с.
10. Никорак О. Сучасні художні тканини Українських Карпат. К.: Наук. думка, 1988. 224 с.
11. Никорак О. Українська народна тканина ХІХ ХХ ст. Львів, 2004. 583 с.
12. Лупій Т. Рушники Західного Полісся кінця ХІХ першої половини ХХ століть: Технологія. Семантика. Художні особливості: Автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.06 / Львівська академія мистецтв. Львів, 2002.20 с.
13. Косів Р. Українські хоругви XVII XVIII ст.: Основні типи. Історико-художні та іконографічні особливості. Автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.06 / Львівська академія мистецтв. Львів, 2002. 16 с.
14. Когут Г. Українські „панські”килими XVII XVIII ст. :Історія та стилістика: Автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.06/ Львівська академія мистецтв. Львів, 2003. 19 с.
15. Цимбала Л. Золототкацтво Галичини XVIII першої третини XX ст. : Історія, типологія, художньо-стильові особливості : Автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.06/ Львівська академія мистецтв. Львів, 2003. 18с.
16. Запаско Я. Українське народне килимарство. К.: Мистецтво, 1973. 110 с.
17. Жоголь Л. Декоративне мистецтво в інтер’єрі житла. К.: Будівельник, 1973. 112 с.
18. Жоголь Л. Декоративное искусство в интерьерах общественных зданий. К.: Будівельник, 1978. 200 с.
19. Жоголь Л. Декоративное искусство в современном интерьере. К.: Будівельник, 1986. 110 с.
20. Гассанова Н. Текстиль в дизайне интерьера. К.: Будівельник, 1987. 88 с.
21. Жоголь Л., Велигоцкая Н. Декоративно-прикладное искусство Украинской ССР: 70-е начало 1980-х гг.: Альбом. М.: Сов. художник, 1986. 200 с.
22. Антонович Є., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1992. 272 с.
23. Голубець О. Львівська кераміка. К.: Наук. думка, 1991. 120 с.
24. Стельмащук Г. Виставка художнього текстилю і писанки // Вісник ЛАМ. 1997. Вип. 8. С. 171 174.
25. Стельмащук Г. Національне в творах львівських митців сучасного художнього текстилю // Український килим: генеза, іконографія, стилістика: Тези і резюме доп. міжнародної наук.-практ. конф., м. Київ, 10 11 квіт. 1998 р. К., 1998. С. 64 66.
26. Голубець О. Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ ст.: Соцреалізм і свобода творчості: Автореф. дис... д-ра. мистецтвознавства: 17.00.05 / Львівська академія мистецтв. Львів, 2002. 20 с.
27. Рудик Г. Культурологічно-естетичні параметри українскього нефігуратиного живопису (90-ті роки ХХ ст.): Авторефер. дис... канд. філософ. наук. 17.00.01 / Національний ун-т „Києво-Могилянська академія”. К., 2001. 16 с.
28. Медвєдєва Л. Стильова еволюція творчості В.І. Зарецького в контексті мистецького нонконформізму 60-80-х років ХХ ст.: Автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.01 / Київський національний ун-т культури і мистецтв. К., 2003. 18 с.
29. Сидоренко В. Культорогічні аспекти художньо-стильової еволюції візуального мистецтва України (ХХ початок ХХІ ст.): Автореф. дис... канд. мистецтвознавства:17.00.01/ Харківська держ. академія культури. Харків, 2004. 16 с.
30. Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом: мистецьке середовище Львова другої половини ХХ ст. / Львівська академія мистецтв. Львів: Академічний експрес, 2001. 175 ст.
31. Петрова О. Мистецтвознавчі рефлексії. К.: КМ Академія, 2004. 400 с.
32. Декоративне мистецтво України кінця ХХ ст. 200 імен: Альбом-каталог / Упор. Т.Придатко, З.Чегусова. К.: АтлантЮЕмСі, 2002. 511 с.
33. Кара-Васильєва Т., Чегусова З. Декоративне мистецтво України ХХ століття: У пошуках „великого стилю” К.: Либідь, 2005. 280 с .
34. Пещанський В. Давні килими України. Львів, 1925. 14 с.
35. Крыжановский Б. Украинские и румынские килимы. Ленинград, 1925.
36. Крыжановский Б. Орнамент украинских и румынских килимов. В кн.: Материалы по Этнографии. Ленинград, 1926. Т. ІІІ. Вып.І.
37. Щербаківський Д. Український килим: Попередні студії. К., 1927. 32 с.
38. Щербаківський В. Українське мистецтво : Вибрані неопубліковані праці / Упоряд. В.Уляновський, П.Герчанівська. К.: Либідь, 1995. 288 с.
39. Федорук О. Художник і пропагандист народного мистецтва // Народна творчість та етнографія. 1988. №4. С. 24 27.
40. Новицька М. Тематичний килими Радянської України // Вісник Академії архітектури України. 1948. №4. С. 24 32.
41. Велігоцька Н. Окраса інтер’єра // Мистецтво. 1966. №4. С.22 24.
42. Савицкая В. Гобелен пластика активная // ДИ СССР. 1972. № 4. С.1 9.
43. Монахова Л. В диалоге с архитектурой // ДИ СССР. 1985. №11. С. 6 20.
44. Кабанова О. Гобелен в интерьере // ДИ СССР. 1988. - №3. С. 20 - 25.
45. Савицкая В. Советский гобелен сегодня // Искусство. 1977. №. 1. С. 15 23.
46. Савицкая В. Тенденции развития гобелена в социалистических странах // Современное искусство социалистичесских стран. М.: Искусство, 1981. С. 132-169.
47. Стриженова Т. Гобелены и текстильне панно 60-х годов // Вопросы советского изобразительного искусства и литературы. М.: Искусство, 1973. С. 291 332.
48. Стриженова Т. Гобелен сегодня // Советское декоративное искусство ’75. М.: Искусство, 1976. С. 117 123.
49. Стриженова Т. Современный гобелен и его проблемы // Советское декоративное искусство 1977 / 78. М.: Искусство, 1980. С. 76 91.
50. Стриженова Т. Советский гобелен и его пластика // Советское декоративное искусство. М.: Искусство,1982. Вып. 5. С. 72 92.
51. Стриженова Т. Гобелен возвращается на стену // ДИ СССР. 1988.№8.С. 4-5.
52. Кусько Г. Становление и развитие украинского советского гобелена: Опыт исторически-теоретического освещения проблемы: Автореф. дис... канд. искусств: 17.00.06 / Моск. высш. худ.-пром. училище (б. Строгановское). М., 1987. 21 с.
53. Крамаренко Л., Кабанова О. Гобелен на выставке и в интерьере // ДИ СССР. 1986. №8. С. 4 11.
54. Жук А. Українська ленініана в декоративному мистецтві // Образотворче мистецтво. 1981. № 4. С. 9 11.
55. Жук А. Здобутки українського декоративно-прикладного мистецтва в десятій п’ятирічці // Образотворче мистецтво. 1980. № 2. С. 28 31.
56. Бєляєва А. Громадська тематика в сучасному гобелені // Образотворче мистецтво. 1980. №3. С. 12 14.
57. Євсюкова С. Фольклорно-етнографічні мотиви в сучасному українському гобелені // Народна творчість та етнографія. 1994. № 5 6. С. 26 30.
58. Гасанова Н. Твори монументально-декоративного мистецтва в музейній експозиції // Народна творчість та етнографія. 1984. №3. С. 9 15.
59. Бєляєва А. Майстри і майстерність // Образотворче мистецтво. 1988. №4. С.25 27.
60. Художній текстиль : Львівська школа / Упоряд. Т.Печенюк. Львів: Поллі, 1998. 160 с.
61. Кусько Г. Біля витоків українського гобелена // Жовтень. 1985. № 11. С. 85 87.
62. Кусько Г. Гобелен в інтер’єрі // Образотворче мистецтво. 1986. № 1. С. 14 22.
63. Кусько Г. Гобелени на білій стіні // Жовтень. 1986. №10. С. 83 87.
64. Кусько Г. Масштаби текстилю малих форм // Образотворче мистецтво. 1989. № 3. С. 22 24.
65. Кусько Г., Бабков С. Типологічний діапазон мистецтва гобелена // Вісник ЛАМ. 2001. Вип. 12. С. 251 259.
66. Калниете С. Латышский гобелен сегодня // ДИ СССР. 1987. - № 5. С.18-23.
67. Шимчук Є. Львівський гобелен // Образотворче мистецтво. 1997. №1. С.77 79.
68. Стриженова Т. Джумабай Уметов // Советское декоративное искусство. М.: Искусство, 1982. Вып. 5. С. 185 194.
69. Стриженова Т. Созвучие времени // Советское декоративное искусство. М.: Искусство, 1985. Вып. 7. С. 112 122.
70. Эдит Вигнере : Альбом / Сост. Т.Стриженова. М.: Сов. художник, 1979.
71. Гиви Кандарелли: Альбом / Сост. Т. Стриженова. М.: Сов. художник, 1981.
72. Стриженова Т. Гобелен и малая пластика: Каталог выставки. М.: Искусство, 1984.
73. Запаско Я. Українському килимові повернути колишню славу // Український килим: генеза, іконографія, стилістика: Тези і резюме доп. міжнародної наук.-практ. конф., м. Київ, 10 11 квіт. 1998 р. К., 1998. С. 26 28.
74. Декоративно-ужиткове мистецтво : Словник: У 2-х т. Т.1. / Гол. ред. Я.Запаско. Львів: Афіша, 2000. 465 с.
75. Некрасова М. Народное искусство как часть культуры: теория и практика. М.: Изобр. искусство, 1983. 340 с.
76. Яців Р. Львівська графіка. К.: Мистецтво, 1992. 354 с.
77. Юрченко В. Пропала грамота // Поетичне кіно: заборонена школа / Упоряд. Л. Брюховецька. К.: АртЕк, 2001. С. 145 147.
78. Генисаретский О. Традиции и образование : Многообразие традиций и единство образовательного пространства // Этнометодология. Вып. 6, Институт культурного и природного наследия им. Д. С. Лихачева. М., 1999. С. 32 37.
79. Станкевич М. Автентичність мистецтва: Питання теорії пластичних мистецтв. Львів: АФІША, 2004. 192 с.
80. Голубець М. Гуцульське мистецтво в Косові коло Коломиї. Львів: Кооператив графічного промислу, 1930. 15 с.
81. Федорук О. Бутович на ниві гуцульського килимарства // Народне мистецтво. 1999. № 3 4. С. 52 53.
82. Колос С. Предмет вартий глибинного аналізу // Народна творчість та етнографія. 1968. №1. 97 99.
83. Мистецтво України 1991 2003: Альбом / Упор. Т.Придатко, Г.Скляренко, З.Чегусова. К.: Мистецтво, 2003. 416 с.
84. Супрун Л. Декоративно-прикладное искусство Украинской ССР // Советское декоративное искусство. Вып. 8. М.: Искусство, 1986. С. 246 254.
85. Наталія Паук. Гобелен, акварель. Стефан Костирко. Акварель : Каталог виставки. Львів: Музей етнографії та народного промислу, 1989.
86. Воронов Н. Асмик Казарян // ДИ СССР. 1986. №9. С. 24 25.