НАРОДНА ХОРЕОГРАФІЧНА КУЛЬТУРА КРИМСЬКИХ ТАТАР XIX – першої половини XX століття (до 1941 р.) у Криму

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису
УДК 793.31 (477.75)

ПІДЛИПСЬКА Аліна Миколаївна

НАРОДНА ХОРЕОГРАФІЧНА КУЛЬТУРА КРИМСЬКИХ ТАТАР
XIX першої половини XX століття (до 1941 р.) у Криму

Спеціальність 17.00.01
теорія та історія культури

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидат мистецтвознавства

Науковий керівник:
кандидат історичних наук
професор Поріцька О. А.

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП . 5
РОЗДІЛ 1. Історіографія питання.. 13
РОЗДІЛ 2. Танцювальний фольклор кримських татар.31
2.1.Кримськотатарський фольклорний танець за писемними
джерелами XIX початку XX століть . 31
2.2. Основні фольклорні танцювальні зразки, їх класифікація. 56
РОЗДІЛ 3. Становлення та розвиток аматорського народносценічного
танцю кримських татар 69
3.1. Зародження кримськотатарського народносценічного
танцю в аматорському середовищі наприкінці
XIX на початку XX століть . 69
3.2. Розвиток кримськотатарського аматорського
танцювального мистецтва у 20-х роках XX століття .74
3.3. Кримськотатарський народносценічний танець
в системі організованого самодіяльного руху
30-х початку 40-х років XX століття ...81
РОЗДІЛ 4. Професіоналізація кримськотатарського народного
танцювального мистецтва . 101
4.1. Функціонування кримськотатарського народносценічного
танцю на професійній драматичній театральній сцені 101
4.2. Діяльність перших професійних ансамблів пісні і танцю
кримських татар113
4.3. Спроба створення академічного напрямку
кримськотатарського народносценічного танцю
в умовах оперно-балетного театру 133
ВИСНОВКИ . 146
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 151

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДААРК Державний архів Автономної республіки Крим

ККМ Кримський краєзнавчий музей

РТПВК Російське товариство по вивченню Криму

ТВАК Таврійська вчена архівна комісія

ВСТУП

Актуальність дослідження. У сучасних умовах транснаціоналізації, нівелювання особливостей культури різних народів важливою є проблема самоідентифікації, усвідомлення унікальності та неповторності духовних надбань етносів. Вагомою частиною культурно-мистецького життя завжди була народна хореографічна культура, інтерес до якої в українському хореознавстві останнім часом пожвавився. На особливу увагу в галузі народного танцю заслуговують малі народи, що через політичні чинники протягом тривалого часу за радянської доби були позбавлені можливості проводити історичні та мистецтвознавчі дослідження. До таких народів належать і кримські татари.
Тяжка доля, що спіткала кримських татар (декілька масових хвиль еміграції за часів Російської імперії, депортація у 1944 р., дисперсне розселення, багаторічна дискримінація), призвела до значних втрат у національній культурі. Зараз помітно зростає інтерес до наукового осмислення різних видів мистецтва цього народу. З’явились дослідницькі роботи, що стосуються кримськотатарського театру довоєнного періоду та часів фашистської окупації [80], [81], [103], архітектури, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва [88], [61], [179]. Народне хореографічне мистецтво ще не стало предметом комплексного наукового дослідження.
Протягом десятиліть творчість тих, хто визначав обличчя” кримськотатарського хореографічного мистецтва довоєнної доби (до 1941 р.) залишалась закритою темою. Саме тому художнє життя зазначеного періоду становить інтерес з точки зору вивчення фактів, документів, що дозволяють відновити забуті імена та явища. Стає можливим виявлення витоків багатьох пізніших тенденцій, відновлення перерваного ланцюга спадкоємності.
Етнохореознавство, що сформувалось на межі етнографії, хореографії та мистецтвознавства, вивчає народний танець як окрему галузь народного мистецтва. Поняття народний танець”, народна хореографічна культура” ще не знайшли остаточного визначення. Більшість сучасних дослідників розглядають танець як вид просторово-часового мистецтва, в якому засобами створення художнього образу виступають пластично виразні рухи та пози людського тіла в їхній ритмічно чіткій та систематизованій зміні (М. Жорницька, Е. Корольова, В. Уральська та ін.). Традиційно терміном народний танець” поєднують всі форми та різновиди фольклорного” (непрофесійного) танцю” [108; 123], а до хореографічної культури” відносять весь комплекс, пов’язаний з танцювальним мистецтвом: власне танці, мистецтво танцю, методику його запису, творчість постановників, наукові дослідження, систему підготовки фахівців для цієї галузі (О. Єльохіна, С. Легка, В. Пастух). Поняття хореографічна культура” нами розглядається як частина загальносвітової культури, що залежить від об’єктивних та суб’єктивних чинників конкретно-історичної епохи.
Народна хореографічна культура кримських татар є невід’ємною складовою загального процесу етнокультуротворення, частиною смислового простору етнічної ментальності[1]. Саме смисловий простір життя етносу зберігає енергію народу, закріплюючи її у символах, контексті і ментальних структурах. З огляду на це, образний стрій танців, їх композиційні та лексичні більш-менш усталені конструкції можна розглядати як своєрідну форму закріплення енергії народу”.
Автор вважає цілком обґрунтованим сучасний підхід до народного танцю як до артефакту[2], тобто класу об’єктів, без яких людина не могла існувати в минулому і не зможе існувати в майбутньому.
Таким чином, народна хореографічна культура кримських татар це частина об’ємніших явищ на загальносвітовому або історично-стильовому рівні. Таке бачення зумовлює потребу виявлення у її системі постійно діючих чинників, взаємодією котрих формується її специфічне обличчя”.
З цієї точки зору народна хореографічна культура кримських татар довоєнного періоду є надзвичайно цікавим предметом дослідження. Аналіз та систематизація матеріалу проводились крізь призму триєдності фольклорного, аматорського та професійного у кримськотатарському хореографічному мистецтві, що відповідає сучасним філософським, мистецтвознавчим та етнографічним концепціям (Ю. Афанасьєв, С. Безклубенко, С. Грица та ін.).
Дослідження форм побутування кримськотатарського народного танцю проводилося з урахуванням специфіки фольклору та фольклоризму. Спираючись на роботи С. Грици, В. Гусева, І. Земцовського, Х. Штробаха, які визначають фольклоризм як процес освоєння фольклору в різних сферах культури, цілком правомірним видається розгляд народносценічного танцю на театральній сцені та на естраді, в аматорських та професійних колективах як вторинної форми побутування фольклору, тобто як прояв фольклоризму. Однак, у різних сферах побутування народного танцю фольклоризм проявляється по-різному.
Розвиток народної хореографічної культури кримських татар періоду входження до складу Російської імперії (1783 1917) та радянської довоєнної доби (до 1941 р.) обумовлений тогочасними суспільно-політичними реаліями. Після приєднання Криму до Російської імперії, що було проголошено 8 лютого 1783 року у маніфесті О принятии полуострова Крыма, острова Тамана и всей Кубанской стороны под Российскую державу”, пожвавився інтерес до історії та культури Кримського півострова, де більшість населення на той час складали кримські татари [25; 271]. Незважаючи на численні акти шовіністичного ставлення з боку російської влади до кримських татар, що проявлялося у культурному, економічному, релігійно-ідеологічному та національному утиску, красномовним наслідком чого стало значне зменшення чисельності кримських татар через еміграцію та фізичне знищення (у 1897 році кримські татари складали лише 13% загальної чисельності населення півострова [67; 55]), російські мандрівники та науковці цікавились минулим та сучасним кримських татар. Однак дослідники не приділяли кримськотатарському народному танцю належної уваги. В умовах завуальованого національно-культурного утиску за радянські часи довоєнного періоду кримськотатарський народний танець також не став предметом дослідження. Практична непрописаність” історії народного танцю кримських татар робить цю проблему надзвичайно актуальною.
Народна хореографічна культура кримських татар до цього часу не була предметом спеціального наукового дослідження: в існуючих роботах фрагментарно висвітлені деякі аспекти її генези (А. Джемілев, Я. Шерфединов та ін.). Об’єктивною причиною цього було державне цензурне обмеження на будь-які дослідження, пов’язані з кримськими татарами, а також відсутність можливості ознайомлення та опрацювання документальних джерел та необхідних матеріалів, які зберігались у спецфондах архівів. Це спричинило наявність істотних прогалин в історії вітчизняного танцювального мистецтва.
Слід зауважити, що численна кримськотатарська діаспора, сформована багатьма хвилями еміграцій, починаючи з часів анексії Криму Росією, дбайливо зберігає та розвиває в інокультурному середовищі (Румунія, США, Туреччина та ін.) власну народну танцювальну культуру. Цей аспект потребує окремого наукового аналізу.
Актуальність проблеми, її недослідженість й зумовили вибір теми дисертаційної роботи Народна хореографічна культура кримських татар XIX першої половини XX ст. (до 1941 р.) у Криму”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в межах державної комплексної наукової програми Міністерства культури і мистецтв України (Культура. Просвітництво. Дозвілля.”), і є складовою комплексної теми кафедри народної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв.
Об’єкт дослідження - народна хореографічна культура кримських татар.
Предмет дослідження - процес становлення й розвитку кримськотатарської народної хореографічної культури у природному середовищі та в сценічному побутуванні періоду входження до складу Російської імперії (1783 1917) та радянського довоєнного часу (1917 1941) у Криму.
Мета дослідження: відтворити цілісну картину побутування кримськотатарського танцювального мистецтва як у його природному середовищі, так і в сценічному (аматорському та професійному) варіанті на підставі систематизації відомостей про кримськотатарську народну хореографію в історичному та соціокультурному аспектах.
Тема дисертації зумовила такі завдання:
- здійснити комплексний аналіз процесів зародження та розвитку хореографічного мистецтва кримських татар;
- виявити особливості та національні стилістичні ознаки кримськотатарського народного танцю, класифікувати його за жанрами;
- висвітлити особливості формування кримськотатарського народносценічного танцювального мистецтва як окремого виду національної культури;
- виявити специфіку діяльності аматорських та професійних кримськотатарських колективів, що працювали в галузі народносценічної хореографії, розглядаючи їх функціонування в загальному контексті розвитку хореографії в країні.
Матеріалами для дослідження стали сучасні мистецтвознавчі та культурологічні джерела; документи спеціальних фондів Державного архіву Автономної республіки Крим, Кримського краєзнавчого музею у м. Сімферополі; тогочасні публіцистичні статті; праці зарубіжних авторів; власні експедиційні матеріали. Обрана тема дисертаційного дослідження зумовила опрацювання фахової літератури з питань теорії та естетики народносценічного танцю (Г. Іноземцева, О. Луцька, І. Моісеєв, Т. Пуртова, І. Смирнов, В. Уральська, Ю. Чурко та ін.), проблем розвитку національних шкіл танцю (азербайджанської Г. Алієв, грузинської Є. Гварамадзе, молдавської Е. Корольова, російської К. Голейзовський, А. Климов, Л. Нагайцева, М. Жорницька, узбецької Л. Авдеєва, С. Салімова, української К. Василенко, В. Верховинець, А. Гуменюк, А. Кривохижа, С. Легка, В. Шкоріненко та ін.).
Основоположну роль у формуванні дослідницької концепції автора відіграли праці в галузі культурології (С. Безклубенка, Д. Урсу, Н. Шахназарової) та мистецтвознавства (С. Грици, В. Гусева).
Методологічною основою дослідження є принципи історико-порівняльного, проблемно-хронологічного, культурологічного та мистецтвознавчого аналізу кримськотатарської народної танцювальної культури. Також застосовуються історико-типологічний, ретроспективний, синхронний та описовий методи. Історико-порівняльний дозволив дослідити еволюцію кримськотатарського народного танцю від складової синкретичних дійств до самостійного виду народної творчості; допоміг розкрити сутність діяльності аматорів-одинаків, самодіяльних та професійних хореографічних колективів, що вивчаються за схожістю та відмінністю характерних властивостей; в роботі наведено порівняння в просторі і часі. Проблемно-хронологічний дозволив виявити культурно-мистецькі проблеми у хронологічній послідовності, конкретизувати розгляд особливостей народної хореографічної культури кримських татар стосовно певного хронологічного періода розвитку танцювального мистецтва. Культурологічний слугував дослідженню культурно-мистецького життя Криму XIX початку XX ст. в контексті загальних культурологічних процесів Росії та СРСР. Мистецтвознавчий дав змогу дослідити лексичні та стилістичні особливості кримськотатарського народного танцю, розглянути кримськотатарську народносценічну хореографію в загальному контексті розвитку різних видів хореографічного мистецтва в країні. Історико-типологічний допоміг впорядкувати сукупність об’єктів та явищ у певні типи на підставі властивих їм загальних істотних ознак (систематизація джерел в історіографічному аналізі; жанри кримськотатарського народного танцю; періодизація розвитку кримськотатарського аматорського хореографічного мистецтва). Ретроспективний дав змогу віднайти елементи старого, які збереглися в подальших часових епохах (особливості виконання, стилістика рухів, власне танці тощо). Синхронний допоміг вивчити різні події та явища, які відбувалися в різних місцевостях, різних установах, різних сферах життя суспільства одночасно (розглянуто народні танці різних місцевостей в контексті обрядів та поза обрядами; досліджено діяльність аматорських та професійних колективів, що репрезентували різні види мистецтв, але всі виконували кримськотатарські танці тощо).
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній вперше:
- здійснено комплексний аналіз зародження та розвитку хореографічного мистецтва кримських татар у зазначений період;
- виявлено особливості та національні стилістичні ознаки кримськотатарського народного танцю, запропоновано його класифікацію за жанрами;
- виявлено специфічні ознаки кримськотатарського народносценічного танцю та діяльності професійних колективів, що працювали в цьому виді хореографії;
- введено до наукового обігу нові матеріали та архівні джерела, що суттєво збагачують історію розвитку танцювальної культури краю.
Практичне значення. Дисертаційна робота допоможе ліквідувати лакуни в історії кримськотатарської культури. Матеріали дослідження можуть використовуватись фахівцями в балетмейстерській та виконавській діяльності, а також в теоретичних (Історія хореографічного мистецтва”, Історія кримськотатарської культури”, Хореознавство” тощо) та практичних (Народносценічний танець”, Зразки народносценічної хореографії” тощо) навчальних курсах для студентів вищих навчальних закладів відповідного профілю.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження виголошувались у доповідях та повідомленнях, обговорювались на науково-практичних конференціях у Київському національному університеті культури і мистецтв (2002, 2003), всеукраїнській науково-практичній конференції Театральне і хореографічне мистецтво України в контексті світових соціокультурних процесів” (Київ, 2004), всеукраїнській науково-практичній конференції Художня освіта і суспільство XXI століття: духовні, культурологічні, мистецькі виміри” (Київ, 2004), восьмій міжнародній науково-практичній конференції Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано сім одноосібних праць, три з них - у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації. Відповідно до визначеної мети й завдань наукового пошуку робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 165 сторінок, у тому числі список використаних джерел (195 найменувань) 15 сторінок.

[1] Сучасна філософія під ментальністю розуміє глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості (включаючи і несвідоме), що характеризується сукупністю соціальних установок, спонукань до дії, мисленням і відчуттям, певним сприйняттям світу. «Етнічна ментальність являє собою продукт широкої інтеграції багатьох поколінь, сформований під впливом різних умов і творчості окремих осіб та суспільних груп. Вона проявляється у способі творення етносом власної історії і визначає способи світовідчуття, мислення, стереотипи поведінки та творчості, способи існування у ландшафті та специфічну роль етносу в цивілізації» [Федорович У. Етнонаціональна ідентичність як форма становлення людини в світі // Етнос. Культура. Нація: Збірник наукових праць за матеріалами Другої міжнародної науково-практичної конференції 27 28 жовтня 2000 року. Дрогобич, 2001. Вип. 2. С. 72].

[2] «..у новій культурній парадигмі танець вивчаємо як артефакт До артефактів відносять не лише безпосередні предмети, механізми, створені людиною, але і явища культурної діяльності, предмети ритуального, мистецтвознавчого призначення» [Мацієвська Н. Хореографічна лексика сучасної російської мови у системно-семасіологічному та лінгвокультурологічному аспектах: Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 2003. С. 5].

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз широкого кола джерел з предмета дослідження виявив відсутність системної історії кримськотатарської народної хореографічної культури в цілому, ґрунтовного розгляду хоча б окремих її складових (фольклорний, народносценічний, характерний кримськотатарський танець, виконавська та балетмейстерська діяльність, система підготовки фахівців для галузі і т. ін.). Кримськотатарська народна хореографічна культура, на відміну від хореографічних культур інших народів, не зазнала досі комплексного дослідження та у сучасних умовах досить повільно перетворюється на об’єкт наукової рефлексії, що зумовлено багатьма історико-політичними обставинами, найтрагічніша з яких депортація 1944 року, що мала руйнівні наслідки для всієї кримськотатарської культури.
1. Становлення кримськотатарської народної танцювальної культури як складової загальнонаціональної культури відбувалося одночасно з процесом етногенезу у XIII XVI ст. і під впливом культур тих народів, що брали участь у формуванні кримських татар як етносу. Форми побутування танцювальної складової фольклору кримських татар розвивались від синкретичних дійств обрядів та свят, де танцювальні елементи були невід’ємною складовою загального контексту, до самостійного виду народного мистецтва. Нові форми побутування танцювальної складової народної культури, що поступово набували самодостатності, у процесі розвитку не заміняли старих. Таким чином, паралельно побутували різнокомпонентні синкретичні твори, в яких танець відігравав другорядну чи провідну роль, а також безпосередньо зразки народного танцювального мистецтва як самостійні твори.
2. На формування національних стилістичних ознак кримськотатарських народних танців, їх жанрової та тематичної палітри значний вплив мали історичні та соціокультурні чинники. Специфіка традицій кримськотатарського суспільства вплинула на загальний характер народного танцювального мистецтва, зумовила стилістичні та лексичні особливості жіночого та чоловічого танців. Для створення цілісного уявлення про форми побутування кримськотатарських народних танців, тісно пов’язаних з матеріальною та духовною культурою етносу, було здійснено їх жанрову класифікацію. Зокрема, умовно виділено три групи: хороводи та хороводні танці, колективні танці, сольно-імпровізаційні танці.
3. Перша поява кримськотатарських народних танців на сцені пов’язана з діяльністю аматорів наприкінці XIX ст. Танець був складовою вистав кримськотатарської тематики в аматорських театральних колективах; поширилося й виконання окремих танцювальних номерів аматорами-одинаками в умовах, наближених до концертної естради. Виконання народних танцювальних зразків у сценічних умовах зумовило перші спроби сценічної інтерпретації кримськотатарського танцювального фольклору. Спочатку народні танцювальні джерела зазнавали незначної обробки з урахуванням наявності глядача. Ці твори вже належали не стільки до фольклору, скільки були першими зразками кримськотатарської народносценічної хореографії. Отже, зародження народносценічного танцю у кримських татар відбулося в аматорському середовищі наприкінці XIX початку XX ст.
4. Подальший розвиток кримськотатарської народносценічної хореографії пов’язаний з діяльністю аматорів-одинаків, аматорських та професійних театральних і танцювальних колективів у 1917 1941 рр. У кримськотатарських театральних аматорських колективах та Кримському державному татарському театрі народносценічний танець посилював національний колорит, підвищував емоційне напруження окремих сцен, сприяв розкриттю загального художнього задуму вистав. В умовах театральної творчості відпрацьовувались принципи сценічної інтерпретації народних танцювальних зразків. На початку виконання народносценічних танців саме в контексті театральних вистав сприяло формуванню ставлення глядачів до кримськотатарського народного танцю на сцені як до мистецького феномена, поглиблювався процес естетизації народної танцювальної культури кримських татар.
5. На початку 30-х років, коли згідно з державними директивами розпочалося масове створення аматорських національних танцювальних колективів як складових загальнодержавного організованого аматорського руху художньої самодіяльності, у Кримській АРСР виникло багато самодіяльних ансамблів танцю, ансамблів пісні і танцю кримських татар, більшість репертуару яких становили зразки кримськотатарського фольклоризму. Завдяки самодіяльним колективам кримськотатарський народносценічний танець зазнав значного поширення на території Криму, з ним ознайомилась численна аудиторія за межами півострова під час їх виступів в Українській РСР та в Москві. Участь у фестивалях, оглядах, олімпіадах сприяла піднесенню художнього рівня кримськотатарських колективів, виконавської майстерності танцюристів.
6. В умовах самодіяльних ансамблів випробовувались різні підходи до сценічного втілення фольклорних танців, вводились нові теми, художні прийоми, лексичні конструкції. Однак не вдалося уникнути негативних тенденцій, серед яких - поступовий відхід від використання конкретного фольклорного першоджерела як основи для створення танцю, захоплення стилізацією, наприкінці 30-х років XX cт. - перебільшена орієнтація на твори професійного мистецтва, що нівелювало власне художнє обличчя самодіяльних ансамблів. Однак в цілому діяльність самодіяльних танцювальних колективів мала позитивне значення: вона сприяла утвердженню кримськотатарського народносценічного танцю як окремого виду хореографії, збагаченню його зображально-виражальних засобів, становленню творчого методу кримськотатарських хореографів, підготувала створення професійних танцювальних колективів народносценічного танцю.
7. У річищі загальнодержавного процесу створення професійних ансамблів народного танцю, ансамблів пісні і танцю, танцювальних груп при народних хорах у союзних та автономних республіках у другій половині 30-х років XX ст. утворився перший професійний ансамбль у Криму - Ялтинський ансамбль пісні і танцю кримських татар, що орієнтувався на обробку та розробку танцювального, пісенно-музичного фольклору південнобережних татар. Створення зразково-показового Державного ансамблю танцю СРСР під керівництвом І. Моісеєва, що мав на меті за допомогою народносценічних танцювальних творів демонструвати досягнення соціалістичного ладу, сприяло появі державних колективів у республіках із подібними ідеологічними установками. Одним із таких колективів став Кримський державний ансамбль пісні і танцю, створений на початку 1939 року. В діяльності цього колективу кримськотатарські народні танці зазнавали більш глибокої розробки та стилізації, кількість національних творів у репертуарі була значно меншою, ніж у Ялтинському ансамблі. Незважаючи на певні недоліки, в цілому діяльність Ялтинського ансамблю пісні і танцю кримських татар та Кримського державного ансамблю пісні і танцю сприяли розвитку професійного кримськотатарського народносценічного танцю, піднесла танцювальне мистецтво кримських татар на якісно новий рівень.
Отже, протягом XIX першої половини XX ст. (до 1941 р.) у кримськотатарській народній хореографічній культурі відбулися значні зрушення, що мали загалом позитивний характер, однак не були позбавлені негативних тенденцій. Розгляд основних напрямів та характеру змін кримськотатарського танцю дозволяє стверджувати про загальний прогресивний його розвиток. Значно різноманітнішою стала жанрово-тематична палітра фольклорного кримськотатарського танцювального мистецтва, відбулися якісні зміни в структурі кримськотатарської хореографічної культури: виникло й набуло розвитку народносценічне аматорське та професійне танцювальне мистецтво; було зроблено перші кроки на шляху до створення кримськотатарського національного балету; сформувалась національна хореографічна школа; було зроблено спроби концептуального та структурного оформлення системи хореографічної освіти.
Дане дослідження становить собою першу спробу комплексного аналізу кримськотатарської народної хореографічної культури на визначеному етапі її розвитку і не претендує на абсолютно вичерпний аналіз. З нашої точки зору, потребує подальшого вивчення проблематика, пов’язана з функціонуванням кримськотатарського хореографічного мистецтва в умовах дисперсного розселення після депортації; традиції та новації у кримськотатарській хореографії після повернення до Криму; термінологічні труднощі кримськотатарського народного танцю в загальнохореографічному контексті; розробка та впровадження системи викладання кримськотатарського народносценічного танцю у відповідності із сучасними технологіями хореографічної освіти тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аб. А. Вечер ритмо-пластики // Красный Крым. 1926. 5 января.
2. Аирчинская Р. Незавершенный альбом: Хроника архивных данных о крымскотатарских культурных учреждениях 1923 1944 гг. // Репрессированное поколение крымскотатарских общественно-политических деятелей, подвижников науки и культуры: Материалы международной конференции 28 29 мая 1999 года / Ред. Э. Сеитбекиров. Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2001. С. 150 160.
3. Аирчинская Р. Мелодия для Арзы // Голос Крыма. 2000. 22 декабря.
4. Алимов А. Танцы крымских татар: Хореографический сборник. Симферополь: ТПО Вариант, 1994. 40 с.
5. Алимов А. Отрицательную сторону успеха многие недопонимают // Голос Крыма. 2003. 26 сентября.
6. Алимов Р. Оптимист олмай чаре екъ // Янъы дюнья. 1992. 21 февраля.
7. Аметова Н. Истидат яратылмай: Шевкет Мамутов онагъанда сананынъ бир башындан сычрап, учып, экинджи башына тиз устюне тюше эди // Къырым. 2004. 24 июля.
8. Асанов Л. Истоки крымскотатарского танца // Голос Крыма. 1999. 17 сентября
9. Баккал С. Художественная самодеятельность // Красный Крым. 1939. 9 января.
10.Балет: Энциклопедия / Гл. ред. Ю. Н. Григорович. М.: Советская энциклопедия, 1981. 623 с.
11.Барская Т. Из истории «Хайтармы» // Крымская газета. 1995. 13 сентября.
12.Безклубенко С. Д. Етнокультурологія: Критичний аналіз наукових та методологічних засад. К., 2002. 288 с.
13.Берг Н. Бахчисарай: Отрывок из походных заметок // Словесность. Бахчисарай Одесса, 1833 1856. С. 1 30.
14.Боданинский У. Археологическое и этнографическое изучение татар в Крыму: Отдельный оттиск из сб. Крымплана «Реконструкция народного хозяйства в Крыму». Симферополь, 1930. 32 с.
15.Бонч-Осмоловский Г. А. Брачные обряды татар горного Крыма // Известия Государственного русского географического общества. Л., 1926. Т. 58, вып. 1. С. 21 61.
16.Бонч-Осмоловский Г. А. Крымские татары // Крымские татары: Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре / Авт.-сост. М. А. Араджиони, А. Г. Герцен. Симферополь: Издательство «ДОЛЯ», 2005. - С. 82 123.
17.Булатов Е. Реван или торжественный обряд татар ремесленников в Крыму // Очерки России, издаваемые Вадимом Пассеком. М., 1840. Кн. 3. С. 138 154.
18.В. В. Концерт художественной самодеятельности // Красный Крым. 1939. 8 апреля.
19.В Москву на всесоюзную олимпиаду самодеятельного искусства // Красный Крым. 1936. 29 мая.
20.В одной из последних программ // Красный Крым. 1936. 17 мая.
21.В санаториях и домах отдыха // Красный Крым. 1935. 9 декабря.
22.В Театре Народного творчества // Театральная декада. 1936. - № 18. С. 12.
23.Васюков И. Татарский театрально-музыкальный техникум // Красный Крым. 1935. 16 июня.
24.Весело и радостно отпраздновали 1 Мая // Красный Крым. 1938. 4 мая.
25.Возгрин В. Е. Исторические судьбы крымских татар. м.: Мысль, 1992. 448 с.
26.Восточный вечер // Терджиман. 1902. 22 марта.
27.Всесоюзный комитет по делам искусств при СНК Союза ССР Крымскому Совнаркому И. Самединову. ДААРК, ф. Р 652, оп. 10, спр. 127, арк. 1.
28.Всесоюзный конкурс артистов эстрады // Красный Крым. 1939. 14 ноября.
29.Выписка из Протокола заседания Бюро ВКП(б) от 26. 10. 36 г. о мероприятиях по укреплению татарской художественной студии. ДААРК, ф. Р 652, оп. 9, спр. 211, арк. 35.
30.Гастрольная поездка Крымского национального ансамбля // Красный Крым. 1940. 12 апреля.
31.Годовой отчет по основной деятельности за 1937 г. Татарского театра оперы и балета. ДААРК, ф. Р 3076, оп. 1, спр. 14, арк. 60.
32.Годовой отчет Симферопольского Государственного татарского театра за 1936 год. ДААРК, ф. Р 3076, оп. 1, спр. 9, арк. 240.
33.Грица С. Й. Народний професіоналізм // Мистецтво та етнос. К.: Наук. думка, 1991. С. 5 18.
34.Гусев В. Фольклор и социалистическая культура // Современность и фольклор: Статьи и материалы / Отв. ред. В. Е. Гусев. М.: Музыка, 1977. С. 7 27.
35.Гусев В. Е. О полифункциональности фольклора // Актуальные проблемы современной фольклористики / Сост. В. Е. Гусев. Л.: Музыка, 1980. С. 180 183.
36.Гъ. Артист Баккал аркъадаш Германияда // Енъи дюнья. 1927. - 12 августа.
37.Давидович Н. Второй сезон Театра народного творчества // Театральная декада. 1936. - № 25. С. 1 3.
38.Данилевский Г. П. Письма из степной деревни // Библиотека для чтения. 1850. Т. 104. С. 198- 266.
39.28-го ноября в Петербурге // Терджиман. 1904. 10 декабря.
40.Две олимпиады художественной самодеятельности // Красный Крым. 1940. 29 января.
41.Две олимпиады художественной самодеятельности // Красный Крым. 1940. 9 февраля.
42.Джемилев А. Танцы ансамбля «Хайтарма». Ташкент: Изд-во литературы и искусства им. Гафура Гуляма, 1984. 98 с.
43.Дмитриевский М. Картина Крыма или краткое описание татар и других народов в Таврии живущих // Крымские татары: Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре / Авт.-сост. М. А. Араджиони, А. Г. Герцен. Симферополь: Издательство «ДОЛЯ», 2005. - С. 140 152.
44.Добровольская Г. Н. Танец. Пантомима. Балет. Л.: Искусство, 1975. 128 с.
45.Докладная записка. ДААРК, ф. Р 652, оп. 11, спр. 282, арк. 8.
46.Докладная записка. ДААРК, ф. Р 652, оп. 11, спр. 282, арк. 26 27.
47.Докладная записка ВОК ВКП(б), СНК и Управление по делам Искусств по вопросу об организации репертуара для Татарского театра оперы и балета на три года 1938 1940 г. включительно. ДААРК, ф. Р 652, оп. 11, спр. 282, арк. 6 7.
48.Докладная записка композитора Рефатова А. М. ДААРК, ф. Р 652, оп. 10, спр. 152, арк. 41.
49.Докладная записка о положении Татарского театра оперы и балета. ДААРК, ф. Р 652, оп. 11, спр. 282, арк. 35.
50.Докладная записка о состоянии и перспективах Крымского Государственного музыкального и Татарского театрального техникумов. ДААРК, ф. Р 652, оп. 7, спр. 82, арк. 36 47.
51.Докладная записка о состоянии хозяйства учреждений искусства в Крымской АССР. ДААРК, ф. Р 3076, оп. 1, спр. 50, арк. 78.
52. Докладная записка по организации вечера к 20-летию Красной Армии. ДААРК, ф. Р 652, оп. 11, спр. 282, арк. 9.
53.[Доповідна записка]. ДААРК, ф. Р 652, оп. 15, спр. 349, арк. 84.
54.[Доповідна записка] Наркому финансов Крымской АССР. ДААРК, ф. Р 652, оп. 15, спр. 318, арк. 71.
55.[Доповідна записка] Председателю СНК Крымской АССР тов. Самединову. ДААРК, ф. Р 652, оп. 9, спр. 180, арк. 19.
56.[Доповідна записка] Секретарю Кр. ОК ВКП(б) тов. Семенову Б. А. ДААРК, ф. Р 652, оп. 9, спр. 257, арк. 2.
57.Дорогих Л.В. Аматорське мистецтво як історично-культурне явище (на матеріалах України другої половини XIXст.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 17.00.01 / Київський державний університет культури і мистецтв. К., 1998. 21 с.
58.Дьяченко П. Свадебные обряды крымских татар // Крымские татары: Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре / Авт.-сост. М. А. Араджиони, А. Г. Герцен. Симферополь: Издательство «ДОЛЯ», 2005. - С. 187 203.
59.Дэви. Эмир-Заде Хайри // Современный театр. М., 1928. - № 23. С. 448.
60.Заатов И. Истоки и становление традиций крымскотатарского сценического и театрального искусства // Культура народов Причерноморья. 2003. - № 43. С. 136 144.
61.Заатов І. Кримськотатарське образотворче і декоративно-прикладне мистецтво XX ст.: Генезис, еволюція, сучасний стан. Сімферополь: Доля, 2002. 280 с.
62.Заатов И. А. О крымскотатарской музыкальной культуре // Крымская АССР: 1921 1945 / Сост. Ю. И. Горбунов. Симферополь: Таврия, 1990. С. 153 161.
63.Заатов И. Этнические контакты Юго-Восточной Европы в крымскотатарской народной музыке // Этноконтактные зоны в Европейской части СССР. М., 1989. С. 134 148.
64.Заиграл чал // Красный Крым. 1935. 12 октября.
65.Заключенные Центрисправдома. Благодарность заключенных артистам // Красный Крым. 1924. 7 сентября.
66.Звучи Хайтарма / Сост. Я. Шерфединов. Ташкент: Изд-во литературы и искусства им. Гафура Гуляма, 1990. 232 с.
67.Зінченко Ю. Кримські татари: Іст. нарис. К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 1998. 208 с.
68.И. К. Татарский театр // Красный Крым. 1925. 9 января.
69.И. Н. Два музыкальных коллектива // Красный Крым. 1941. 7 марта.
70.Из нашей жизни // Терджиман. 1894. 26 мая.
71.Из Петербурга нам сообщают // Терджиман. 1902. 25 января.
72.Изидинова С.Р. О национальной музыке крымских татар. Севастополь, 1995. 48 с.
73.Ильмий А. Ачлыкъ хатирелери // Керим И.А. Къырымтатар эдебияты: Юкъары саныф телеребери ве филология факультетинъ студентлери ичюн къуланма дерслик. Акъмесджит: Къыромдевокъувпеднешир, 1995. С. 148 210.
74.Иноземцева Г. В. Народный танец. М.: Знание, 1971. 48 с.
75.Ипчи У. Таланты одной деревни // Красный Крым. 1936. 12 апреля.
76.Иргант-Кадыр. Ялтинская национальная концертно-эстрадная студия в Симферополе // Красный Крым. 1935. 6 октября.
77.К.А. Музыкальный техникум: К сегодняшнему концерту // Красный Крым 1925. 14 октября.
78.Каралезли Х. Старинный обычай татарского заручения и свадьбы в деревнях: Дерекой, Ай-Василь и Аутка Ялтинского района // Крым. М., 1926. - № 2. С. 132 142.
79. Керимов И. А. Театральное искусство Крыма // Крымская АССР: 1921 1945 / Сост. Ю. И. Горбунов. Симферополь: Таврия, 1990. С. 144 153.
80.Керімова С. Становлення і розвиток кримськотатарського театру кінця XIX початку XX століття: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.02. К., 2004. 20 с.
81.Керимова С., Заатов И., Велиев А. Къырымтатар милий театри: Тарих саифелери. Симферополь: Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2003. 264 с.
82.Керчь. Камыш-Бурун // Красный Крым. 1935. 5 октября.
83.Книга путешествия. Турецкий автор Эвлия Челеби о Крыме: 1666 1667 гг. / Перевод и комментарий Е. В. Бахревского. Симферополь: Дар, 1999. 144 с.
84.Кондараки В. Х. В память столетия Крыма. Этнография Тавриды. М.: Типография В. В. Чичерина, 1883. Т. 2. 520 с.
85.Кондараки В. Х. Универсальное описание Крыма. СПб.: Типография В. Веллинга, 1875. Ч. 12. 90 с.
86.Кончевский А. Песни Крыма // Музыка и быт. М., 1927. - № 4. С. 3 4.
87.Кригер В. О народных танцах // Народное творчество. 1937. - №2-3. С. 38 40.
88.Крикун Е. В. Памятники крымскотатарской архитектуры (XIII XX вв.). Симферополь: Крымучпедгиз, 1998. 112 с.
89.Крымские артисты на всесоюзном конкурсе эстрады // Красный Крым. 1939. 9 декабря.
90.Крымский татарский театрально-музыкальный техникум готовится к всекрымской олимпиаде // Красный Крым. 1935. 23 октября.
91.Куртиев Р. Календарные обряды крымских татар. Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 1996. 64.
92.Куртиев Р. Крымские татары: этническая история и традиционная культура. Симферополь, 1998. 152 с.
93.Къоран” къора эстафында тепильген // Къырым. 2001. 21 декабря.
94.Л-ская А. Ава: Рассказ из татарской жизни // Русская Ривьера. 1911. 28 августа.
95.Ларионов А. Народная пляска // Известия физической культуры. М., 1926. - № 2. С. 5 6.
96.Левченко В. Олимпиада художественной самодеятельности промкооперации // Красный Крым. 1935. 17 мая.
97.Лукьянов. Театральная работа в Крыму // Красный Крым. 1935. 16 мая.
98.Лупей Г. Ансамбль песни и пляски крымских татар требует внимания и помощи: Письмо в редакцию // Красный Крым. 1940. 14 июля.
99.Луцкая Е. Жизнь в танце. М.: Искусство, 1968. 80 с.
100. Маркова Е. Н. Проблемы музыкальной культурологии. Одесса: Астропринт”, 2000. 104 с.
101. Моисеев И. Я вспоминаю Гастроль длиною в жизнь. - М.: Согласие, 2001. 226 с.
102. Мурат Г. Оюн устасы // Ленин байрагъы. 1962. 22 марта.
103. Мурат Г. Театр санъатымызнынъ саифелеринден. Ташкент: Эдебият ве санъат нешрияты, 1990. 152 с.
104. Мурат Г. Эмир-Заде ве Усеин мырза // Янъы дюнья. 1997. 24 октября.
105. Мусульманский вечер // Терджиман. 1899. 21 февраля.
106. Н. Г. Возмутительное отношение к Ялтинской национальной студии // Красный Крым. 1935. 9 октября.
107. Наблюдатель. На празднике. // Красный Крым. 1925. 2 октября.
108. Народные знания. Фольклор. Народное искусство. М.: Наука, 1991. Вып. 4. 168 с.
109. Народы России. Живописный альбом. СПб, 1878. Вып. 3. О крымских татарах: С. 217 302.
110. Национальный ансамбль песни и пляски крымских татар симферопольского консервного завода «Трудовой Октябрь» // Красный Крым. 1939. 24 октября.
111. Невидимка [Гаспринский]. Мысли и наблюдения // Крымский вестник. 1888. 2 сентября.
112. Непомнящий А. А. Історичне кримознавство: кінець XVIII початок XX століття: Біобібліографічне дослідження. Сімферополь: Бізнес-Інформ, 2003. 456 с.
113. Новосельский Е. Неисчерпаемый родник творческих сил // Красный Крым. 1935. 23 октября.
114. Новый игровой национальный танец «Юзюк» // Красный Крым. 1940. 29 января.
115. Об итогах областной олимпиады детской художественной самодеятельности 1940 г.: Докладная записка. ДААРК, ф. Р 20, оп. 10, спр. 141, арк. 45.
116. Объяснительная записка к годовому отчету Крымского Государственного татарского театра за 1937 г. ДААРК, ф. Р - 3076, оп. 1, спр. 13, арк. 48 50.
117. Объяснительная записка к годовому отчету Татарского театра оперы и балета за 1937 г. ДААРК, ф. Р 3076, оп. 1, спр. 13, арк. 52 53.
118. Объяснительная записка к годовому отчету театрально-зрелищных предприятий Управления по делам искусств при СНК Крымской АССР за 1937 г. ДААРК, ф. Р 3076, оп. 1, спр. 14, арк. 3.
119. Основные принципы изучения и разработки хореографического фольклора: Информация, опыт / Сост. Ю.М.Чурко. М: ВНМЦНТ и КПР,1989. 34с.
120. Олександрова Н., Є Бурцева М., Шишмарьова Є. Масові танки. Харків: ДВОУ «На варті», 1932. 45 с.
121. Пассек Т. П. Приезд в Бахчисарай. Увеселения и обычаи татарок // Очерки России, издаваемые Вадимом Пассеком. М., 1840. Книга III. С. 197 220.
122. Песни и танцы крымских татар / Сост. Я. Шерфединов. М. Симферополь, 1931. 96 с.
123. Положение о I-ом Всекрымском фестивале народного танца, песни и музыки. ДААРК, ф. Р 652, оп. 9, спр. 257, арк. 4 10.
124. Постановление Коллегии КрымНаркомпроса об организации Крымского Областного Дома Самодеятельного Искусства им. Н. К. Крупской. ДААРК, ф. Р 652, оп. 4, спр. 755, арк. 19.
125. Постановление управления по делам искусств по утверждению годового отчета за 1937 г. по театру оперы и балета. ДААРК, ф. Р 3076, оп. 1, спр. 13, арк. 15 16.
126. Пояснительная записка к годовому отчету Крымского государственного ансамбля песни и пляски на 1940 г. ДААРК, ф. Р 3076, оп. 1, спр. 27, арк. 200 201.
127. Программа смотра художественной самодеятельности областной Олимпиады совхозов и колхозов Крыма. ДААРК, ф. Р 652, оп. 15, спр. 582, арк. 60, 69 74.
128. Проект постановления СНК Крым АССР об организации татарского театрально-музыкального техникума. ДААРК, ф. Р 652, оп. 7, спр. 82, арк. 31.
129. Производственный план Крым-Диска (Крымского Дома самодеятельного искусства А. П.). ДААРК, ф. Р. 652, оп. 4, спр. 755, арк. 29.
130. Протокол № 2 заседания Оргкомитета Областного смотра детского творчества совместно с жюри олимпиады. ДААРК, ф. Р 20, оп. 10, спр. 141, арк. 22 25.
131. Протокол 33-го заседания Таврического Общества истории археологии и этнографии. ККМ, ф. КП 24584, спр. 9516, арк. 37 об.
132. Протокол заседания Бюро Крымского Областного Комитета ВКП(б) от 31. 05. 1937 г. ДААРК, ф. Ф - 1, оп. 1, спр. 17.48, арк. 139.
133. Пуртова Т.В. Этапы становления хореографического искусства на любительской сцене в период 1917 1941 гг.: Автореф. дис. канд. Искусствоведения: 17.00.01. / Ин-т театр. Искусства им. А.В. Луначарского. М., 1990. 23 с.
134. Радде К. Крымские татары // Вестник Русского географического общества. СПб, 1856. Ч. 18. С. 290 330.
135. Радде К. Крымские татары в настоящее время // Отечествоведение. Россия по рассказам путешественников и ученым исследованиям / Сост. Д. Семенов. СПб, 1871. Т. 2. Южный край. С. 178 196.
136. Резолюция по докладу Крымс