КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗСЛІДУВАННЯ ІНСЦЕНУВАНЬ ЗЛОЧИНІВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

САКОВСЬКИЙ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 343.98:343.222.2

КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗСЛІДУВАННЯ
ІНСЦЕНУВАНЬ ЗЛОЧИНІВ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Весельський Віктор Казимирович,
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНСЦЕНУВАНЬ ЗЛОЧИНІВ 10
1.1. Поняття та сутність інсценувань в криміналістиці як способу приховування злочину 10
1.2. Класифікація інсценувань як способу приховування злочинів 28
1.3. Психологічні особливості інсценувань злочинів 46
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗСЛІДУВАННЯ ІНСЦЕНУВАНЬ ЗЛОЧИНІВ 65
2.1. Криміналістичний аналіз інсценувань злочинів 65
2.2. Ознаки інсценувань та механізм їх виявлення 82
2.3. Тактика викриття інсценувань злочинів при проведенні слідчих дій 100
Висновки до розділу 2 118
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ІНСЦЕНУВАНЬ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ 122
3.1. Розслідування інсценувань крадіжок, грабежів та розбійних нападів 122
3.2. Розслідування інсценувань самогубств 140
3.3. Розслідування інсценування дорожньо-транспортної події 154
Висновки до розділу 3 168
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178
ДОДАТКИ 195

ВСТУП

Актуальність теми. Практика розслідування злочинів свідчить, що одним із факторів, який впливає на ефективність розслідування кримінальних правопорушень, є приховування злочину. У системі наукового знання про злочинну діяльність проблемним є виявлення такого способу приховування злочину, як інсценування. При здійсненні останнього мета і мотиви вчинення злочину всіляко приховуються певними діями, а його зміст маскує подію, причетних осіб та інші обставини з метою спрямування розслідування у хибному напрямі. Складність такої проблеми та відсутність єдиного підходу до її вирішення обумовленні причинно-наслідковими зв’язками у механізмі злочинного діяння, якісно новою спрямованістю дій щодо приховування злочину, вчинюваних в умовах певної обстановки, місця та часу під впливом низки факторів як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Виявлення інсценувань злочинів вимагає великих затрат часу, внаслідок таких дій зупиняється кримінальне провадження, винні особи залишаються безкарними, а до відповідальності можуть бути притягнуті невинні. Тому практичного значення набуває вивчення та аналіз одного зі способів приховування злочинну – інсценування. Формування уявлення про таке явище в цілому, про причини й умови його виникнення, а також сліди, що на нього вказують, уможливить повне, всебічне розслідування злочинів, встановлення винних осіб та у майбутньому – попередження можливості інсценування інших злочинів.
Інсценування, незалежно від мети його вчинення, спрямоване на дезорганізацію діяльності органів правосуддя, а тому є особливо небезпечним та являє собою протиправне винне діяння, що полягає у протидії роботі правоохоронних органів у забезпеченні принципу невідворотності покарання за вчинений злочин.
За результатами вивчення 274 кримінальних проваджень з різних областей України з’ясовано, що умисне приховування злочину було вчинене у 32 випадках (11,7 %), що дало змогу злочинцям виграти в часі, спрямувати хід розслідування у хибному напрямі, знищити об’єкт посягання та сліди злочинця та здійснити інші дії з метою уникнення відповідальності. З цих же проваджень інсценування злочину з метою його приховування було вчинене у 14 випадках, що складає 5,1 %.
Криміналістичний аспект вивчення інсценування полягає насамперед в аналізі його теоретичних та практичних аспектів. Це стосується поняття інсценування, його видів, типових ознак, психологічного аспекту, тактики викриття, а також особливостей встановлення інсценувань окремих видів злочинів. Проблемними для практиків залишаються використання методів виявлення інсценувань, доказування цього способу приховування злочину та фіксації отриманої інформації у матеріалах кримінального провадження.
Значний внесок у дослідження теоретичних проблем розслідування злочинів зробили такі вчені-криміналісти, як Ю. П. Аленін, Л. І. Аркуша, В. Д. Басай, В. П. Бахін, В. Д. Берназ, В. В. Бірюков, Р. С. Бєлкін, В. І. Галаган, В. К. Весельський, В. Я. Горбачевський, В. А. Журавель, А. В. Іщенко, Н. С. Карпов, Н. І. Клименко, І. І. Когутич, В. О. Коновалова, І. І. Котюк, В. С. Кузьмічов, В. В. Лисенко, Є. Д. Лук’янчиков, Д. Й. Никифорчук, М. А. Погорецький, М. В. Салтевський, В. М. Стратонов, В. В. Тіщенко, Л. Д. Удалова, В. Г. Хахановський, П. В. Цимбал, К. О. Чаплинський, С. С. Чернявський, В. Ю. Шепітько, Б. В. Щур, М. П. Яблоков.
У теорії криміналістики недостатньо уваги приділено дослідженню способів приховування злочинів, особливо такого складного, як інсценування. Деякі вчені торкались означеної проблеми, зокрема Е. В. Баранов, Г. Г. Зуйков, А. Г. Гельманов, В. П. Колмаков, А. М. Кустов, І. М. Лузгін, Г. М. Мадьюгін, В. А. Овечкін, А. Р. Ратінов, В. В. Семеногов, А. Т. Тимербаєва. Однак зміст цих праць не вичерпує усе коло питань, пов’язаних з інсценуванням.
Аналіз спеціальної криміналістичної літератури дозволив зробити висновки про те, що більшість опублікованих робіт присвячено розробці лише окремих питань приховування злочинів. Проте ці праці створили основу для подальшого розвитку теоретичних проблем розслідування злочинів й удосконалювання практичних рекомендацій, призначених для працівників правоохоронних органів.
Все вищевикладене дозволяє стверджувати, що актуальність теми дослідження визначається об’єктивною потребою в подальшій розробці криміналістичних методик, що підвищують ефективність процесу розслідування інсценувань злочинів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року № 105/2007, Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», схваленої Указом Президента України від 27 жовтня 2009 року № 870/2009, Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2011 року № 1911, Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, схваленої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1000/2011, Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., оголошених наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ (протокол № 17 від 27 грудня 2011 року) та включена до планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2012–2013 рр. Тема зареєстрована Координаційним бюро Національної академії правових наук України (реєстраційний № 1525, 2011 рік).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розроблення науково обґрунтованих концептуальних засад встановлення криміналістичної сутності інсценувань злочинів і формування основ методики розслідування злочинів, прихованих інсценуванням.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі задачі:
 сформулювати поняття і встановити сутність інсценування у криміналістиці як способу приховування злочину;
 надати характеристику видам інсценувань злочинів та виділити критерії їх класифікації;
 розкрити психологічні особливості інсценувань злочинів;
 показати криміналістичне значення інсценувань злочинів у загальній системі злочинної поведінки;
 виділити ознаки інсценувань та способи їх виявлення для удосконалення криміналістичної методики розслідування злочинів;
 визначити тактику викриття інсценувань злочинів при проведенні слідчих дій;
 розробити рекомендації щодо розслідування інсценувань корисливо-насильницьких злочинів;
 виділити типові слідчі ситуації інсценувань окремих видів злочинів;
 підготувати та запропонувати правоохоронним органам України методичні рекомендації розслідування інсценувань дорожньо-транспортних подій.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються у зв’язку з розслідування злочинів, пов’язаних із приховуванням злочинів.
Предмет дослідження – криміналістичні засади розслідування інсценувань злочинів.
Методи дослідження. При проведенні дослідження для вирішення поставлених задач використовувались у комплексі загальнонаукові та спеціальноправові методи. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість об’єктивно оцінити рівень й ефективність розслідування інсценувань злочинів. Догматичний метод використано при тлумаченні юридичних категорій, за його допомогою поглиблено та уточнено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); формально-логічний метод – при аналізі досліджуваних категорій і правових явищ, їх елементно-компонентного складу, виявленні елементів психологічного механізму інсценувань злочинів (підрозділи 1.3, 2.3); системний – при побудові класифікації інсценувань, визначенні змісту та взаємозв’язків елементів криміналістичної характеристики й основних етапів роботи з доказовою інформацією (підрозділ 1.2, 1.3, 3.1, 3.2, 3.3); формальної логіки (аналіз та синтез, гіпотеза) – при визначенні основних напрямів наукової роботи, головних проблемних питань, ідеї та логіки дисертаційного дослідження (підрозділ 1.1, 2.1); статистичний – при ілюстрації теоретичних висновків даними вивчення державної та відомчої статистичної звітності (підрозділи 1.1, 3.1, 3.2, 3.3); соціологічний метод – при вивченні правозастосовної практики, а також при анкетуванні слідчих і оперативних працівників ОВС щодо особливостей розслідування інсценувань злочинів.
Емпіричну базу дослідження становлять систематизовані матеріали офіційної статистичної звітності МВС України за період 2006–2012 рр.; узагальнені результати вивчення 287 кримінальних справ про злочини, пов’язані із інсценуванням злочинів, що перебували у провадженні слідчих ОВС протягом 2006–2012 рр.; узагальнені дані опитувань слідчих і оперативних працівників ОВС (246 респондентів з міста Києва, Вінницької, Донецької, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Одеської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької областей); аналіз оглядів судово-слідчої практики, офіційних звітів та довідок, а також іншого практичного матеріалу підрозділів системи МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є одним з перших в Україні монографічних досліджень, в якому запропоновано методику розслідування інсценувань злочинів, викладено рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності й оптимізації діяльності з їх розслідування. Автором сформульовано концептуально нові наукові положення та висновки, що мають важливе теоретичне і практичне значення, зокрема:
вперше:
– обґрунтовано теоретичні основи інсценувань злочинів та їх криміналістичне значення у загальній системі злочинної поведінки;
– на основі міждисциплінарного підходу (аналізу теоретичних положень кримінального права, кримінології, юридичної психології) визначено категорії «інсценування злочину»; «інсценування некримінальної події», «інсценування самогубства» та «інсценування дорожньо-транспортної події», що є основою для подальшої диференціації розслідування злочинів;
– визначено способи виявлення інсценувань злочинів шляхом зіставлення отриманих під час розслідування фактичних даних та моделювання;
– розроблено методичні рекомендації щодо розслідування інсценувань крадіжок, грабежів, розбоїв, вбивств, прихованих самогубством, та дорожньо-транспортних подій;
удосконалено:
– класифікацію видів інсценувань злочинів за відповідними критеріями;
– типові ознаки характерні інсценуванню злочинів, що слугують інформаційною базою для формування рекомендацій з розслідування;
– порядок проведення слідчих дій з метою виявлення інсценувань;
дістало подальшого розвитку:
– психологічні особливості інсценувань злочинів;
– способи виявлення інсценувань злочинів за їх ознаками;
– слідчі ситуації інсценувань окремих видів злочинів (проти власності, дорожньо-транспортних подій, самогубств).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження впроваджено як рекомендації:
– у практичній діяльності органів внутрішніх справ України – щодо удосконалення виявлення інсценування під час розслідування злочинів (акти впровадження ГСУ МВС України від 4 лютого 2012 року; Апеляційного суду Чернівецької області від 20 лютого 2013 року);
– у навчальному процесі – як матеріали для підготовки відповідних навчально-методичних і наукових видань та для проведення занять з навчальних дисциплін «Криміналістика» та «Особливості розслідування окремих видів злочинів» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 25 грудня 2012 року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднено автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Взаємодія слідчого зі спеціалістами експертних підрозділів ОВС у ході дослідчої перевірки. Проблемні питання» (м. Київ, 23 грудня 2011 року); «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів» (м. Київ, 29 березня 2012 року); «Державотворення та правотворення в період реформ: питання теорії та практики» (м. Київ, 19 – 20 квітня 2012 року); «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Дніпропетровськ, 26 жовтня 2012 року); «Досудове розслідування у сучасних умовах: проблеми, тенденції та перспективи» (м. Київ, 26 грудня 2012 року).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в 11 наукових публікаціях, серед яких п’ять статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, одна стаття – у виданнях іноземних держав та п’ять статей – у збірниках тез наукових доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення визначених у вступі завдань дисертаційного дослідження, аналіз криміналістичної літератури та інших джерел, що розкривають криміналістичне значення і суть інсценування, дозволяє зробити такі висновки:
1. Інсценування злочину можливе за наявності таких умов: 1) умови зовнішнього середовища; 2) місце та час інсценування; 3) фізіологічний стан особи, що інсценує подію, її розумові здібності та навики; 4) можливість виконання дій щодо приховання самостійно або ж із допомогою інших осіб; 5) наявність підручних або інших засобів, що сприятимуть знищенню слідів, зміні обстановки події; 6) постійна підтримка несправжньої події (повідомлення про подію, поширення чуток, неправдиві свідчення тощо).
2. Інсценування злочину – це спосіб приховування злочину, який складається з системи дій злочинців щодо створення негативних обставин, що не відповідають дійсності, які проявляються у знищенні, не виникненні, приховуванні, створенні нової слідової або іншої інформації з метою введення слідства в оману і уникнення відповідальності за вчинене.
3. Практичне значення класифікації інсценувань полягає в тому, що вона дозволяє зрозуміти роль, зміст цього поняття, розкриває його логічний обсяг та надає максимально повну інформацію про інтерпретації видів інсценування. Завдяки класифікації можна спланувати розслідування таким чином, щоб уже на початковому його етапі встановити істину у кримінальному провадженні та причетних до інсценування осіб.
4. На основі аналізу класифікацій способів приховування злочинів, запропонованих різними вченими, ми сформували власну, за такими критеріями: 1) за метою, що ставить перед собою особа; 2) з метою приховати злочин; 3) за видом злочинної діяльності; 4) за рівнем майстерності злочинця; 5) за об’єктом; 6) за суб’єктом; 7) за характером поведінки суб’єкта; 8) за ступенем підготовленості; 9) за способом вчинення; 10) за способом виявлення; 11) за ступенем виявлення інсценованих дій; 12) за тривалістю дії; 13) за місцем вчинення; 14) за часом вчинення.
5. Психологічний аспект приховування злочину шляхом інсценування відіграє важливу роль у розслідуванні злочинів. Це пов’язано з тим, що людині властиві певні особливості психіки, які не дозволяють їй знаходитися у спокійному стані після вчинення злочину. Це зумовлено страхом зазнати покарання, соромом перед близькими, прагненням заробітку тощо. Ці фактори дуже активно впливають на психіку людини, тим самим спонукаючи її до приховування злочину. Психологічно ідеальне інсценування має включати в себе комплекс дій: до вчинення злочину (підготовка до вчинення та приховування), під час вчинення злочину (створення штучної обстановки на місці події), після вчинення злочину (забезпечення алібі, поведінка відповідно до інсценованої події, надання неправдивої інформації тощо).
6. Криміналістичний аспект інсценування полягає у розгляді криміналістичного вчення про спосіб вчинення злочину, зокрема однієї його сторони – способу приховування злочину. Завдяки вибору останнього злочинець перешкоджає розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні. Центральне місце в криміналістичній характеристиці інсценувань злочинів відіграє механізм слідоутворення, який не здатний адекватно відобразити обстановку реальної події і тим самим сприяє виявленню інсценування. Виявляючи сліди інсценування, слідчий отримує дані про дії суб’єктів його вчинення (мету і мотив, місце і час, послідовність дій, знаряддя, тощо), їхні індивідуальні особливості (звички, уміння та навички) тощо. Аналіз інформації про можливе інсценування можливий завдяки кропіткому вивченню як окремо кожної його ознаки, так і їх сукупності та взаємозв’язку.
7. Ознаками механізму слідоутворення при інсценуванні є: матеріальні (негативні обставини, «сліди-надлишки», «сліди-недостатки», сліди самоушкодження – таких, що не відповідають за своїми параметрами реальній події); комунікативні (особливості поведінки).
8. Тактика викриття інсценування полягає у таких рекомендаціях для слідчого: 1) необхідно виявити та зафіксувати максимально можливий об’єм доказів на початковому етапі розслідування; 2) необхідно вчасно провести відповідні слідчі та розшукові дії, обрати правильну їх послідовність; 3) необхідно враховувати взаємозв’язок між елементами приховування, які в сукупності утворюють інсценування (наприклад, при заяві про крадіжку зі складського приміщення встановлено, що викрали лише дешеві товари); 4) варто зіставляти ознаки інсценованої події з ознаками прихованого злочину чи некримінальної події, виявляти логічну послідовність вчиненого; 5) перевіряти джерело походження виявлених фактичних даних (особливо показання свідків, можливо, підозрюваного); 6) отримані під час розслідування фактичні дані потрібно оцінювати критично, не підта¬совувати їх до характеру події; 7) не поспішати з висновками на початковому етапі розслідування, а надалі продовжувати збирати докази, висувати лише версії події, що сталася; 8) докласти усіх зусиль для отримання правдивих детальних показань співучасників про механізм вчинення злочину з метою подальшої їх оцінки; 9) використовувати при розслідуванні допомогу спеціаліста, експерта, а також власний досвід роботи та уяву; 10) здійснити пошук злочинця та співучасників, використовуючи отримані фактичні дані про інсценування; 11) не допустити впливу членів співучасників злочину один на одного, свідків чи потерпілих щодо обставин інсценування або ж самого факту інсценування; 12) у разі виявлення використання корумпованих зв’язків в органах державної влади, офіційно запросити особу, що цікавиться справою, на допит у якості свідка у справі; 13) при виявленні ознак приховування відшукати заховані знаряддя, трупи, майно та інші приховані сліди злочину.
9. Головну роль у виявленні інсценувань крадіжки, грабежу та розбійного нападу, самогубства та ДТП відіграє виявлення негативних обставин, тобто фактичних даних, які, виходячи з передбачуваного розвитку події, не мали знаходитися на місці події, або, навпаки, мали бути, але їх немає.
10. До способів інсценування крадіжки з приміщення належать: 1) залишення слідів проникнення; 2) створення слідів декількох злочинців; 3) вилучення майна; 4) залишення слідів вилучення майна; 5) порушення обстановки в приміщенні; 6) залишення на місці події знаряддя інсценованого злочину тощо.
До способів інсценування грабежу належать: 1) залишення слідів боротьби, знарядь нападу на імітованому місці події; 2) залишення частин власного одягу на місці нападу; 3) залишення на місці події фрагментів «пограбованого» майна тощо.
Способами інсценування розбійного нападу є: 1) залишення слідів боротьби, знарядь нападу на імітованому місці події; 2) залишення частин власного одягу на місці нападу тощо.
11. Інсценування самогубства – це змішаний спосіб приховування вбивства, що полягає у створенні видимості події некримінального характеру з метою недопущення встановлення правоохоронними органами підстав для відкриття кримінального провадження.
12. Інсценування дорожньо-транспортної події - це імітація випадкового або навмисного зіткнення транспортних засобів, наїзду на пішохода з метою отримання інсценуючою особою матеріальної вигоди або приховання злочину.
13. До типових слідчих ситуацій, які дають підстави висунути версію про інсценування ДТП, належать: 1) обстановка, при якій на місці події наявний винуватець ДТП (водій та його автомобіль), а потерпілий (водій з іншим автомобілем) зникли – у такому випадку версія про інсценування можлива, якщо винуватець ДТП стверджує, що інший водій умисно підставив свій автомобіль для зіткнення; 2) обстановка, при якій на місці події наявні обидва автомобілі та обидва водії, що зіштовхнулися внаслідок ДТП, і один з них стверджує, що інший умисно створив аварійну ситуацію – у такому разі можливо висунути версію про інсценування ДТП з метою отримання страхової виплати; 3) обстановка, при якій в зоні дорожнього руху виявлено труп, але відсутні специфічні ознаки ДТП – за таких умов може бути висунута версія про інсценування ДТП з метою приховання іншого злочину; 4) обстановка, при якій виявлено труп поза трасою руху (на узбіччі, в лісовому масиві тощо), на якому наявні пошкодження на тілі та сліди нашарування (частки лакофарбового покриття, змащувальних матеріалів тощо), волочіння, що свідчать про ДТП.
14. До ознак інсценування дорожньо-транспортної події належать: 1) сліди, що вказують на те, що подія у місці виявлення трупа не відбувалася; 2) сліди характерні для іншого злочину; 3) сліди наїзду на вже мертве тіло. Більш детально ці групи ознак розглянуто у відповідному підрозділі.
15. У дисертації розглянуто та охарактеризовано початковий та наступний етапи розслідування інсценувань крадіжки, грабежу, розбою, самогубства та ДТП. Систематизація та аналіз такої інформації удосконалить криміналістичну методику розслідування злочинів в частині розслідування інсценувань окремих видів злочинів.
16. Розроблено методичні рекомендації з розслідування інсценувань таких злочинів: крадіжка, розбій, грабіж, вбивство, приховане самогубством, ДТП.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Юридическая психология : учебник для вузов / Г. Г. Шиханцов. – Москва, 1998. – 263 с.
2. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Р. С. Белкин; [2-е изд. доп.]. – М. : Мегатрон XXI, 2000. – 334 с.
3. Овечкин В. А. расследование преступлений, скрытых инсценировками : учебное пособие / В. А. Овечкин. – Х. : Юридический институт, 1979. – 64 с.
4. Криминалистика : учебник / под ред. Е. П. Ищенка. – М. : Юридическая фирма «КОНТРАКТ» : ИНФРА-М, 2003. – 748 с.
5. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. – К. : «POLICE-центр», 2001. – 167 с.
6. Криміналістика : підручник / кол. авт. : В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. / за ред. проф. В. Ю. Шепітька. – 4-е вид., перероб. і доп. – Х. : Право, 2008. – 464 с.
7. Криміналістика : підручник / за ред. П. Д. Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
8. Зав’ялов С. М. Спосіб вчинення злочину: сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю : Дис. …кандидата юрид. наук : 12.00.09. – К., 2005. – 232 с.
9. Лисиченко Б. В. О способах сокрытия преступлений / Б. В. Лисиченко // Сборник статей адъюнктов и соискателей. – М. : ВШ МВД СССР, 1974. – С. 132–136.
10. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики / Р. С. Белкин. – Т. 3. – М., 1979. – 367 с.
11. Зуйков Г. Г. О способе совершения и способе сокрытия преступления / Г. Г. Зуйков // Оптимизация расследования преступлений: сб. науч. трудов. – Иркутск, 1982. – С. 56–64
12. Демин К. Е. Понятие и содержание приемов противодействия расследованию преступлений, совершенных организованными преступными формированиями / К. Е. Демин // Проблемы преодоления противодействия расследованию преступлений : сб. науч. трудов. – М., 2007. – С. 11–18
13. Журавлев С. Ю. Противодействие деятельности по раскрытию и расследованию преступлений и тактика его преодоления: Автореф. дис... канд. юрид. наук. / Нижегородская высшая школа. – Нижний Новгород, 1992. – 18 с.
14. Москвин Е. О. Противодействие предварительному расследованию: понятие и классификация / Е. О. Москвин // Воронежские криминалистические чтения. Вып. 3 / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж : Изд-во Воронежского государственного университета, 2002. – С. 137–145.
15. Белкин Р. С. Противодействие расследованию и пути его преодоления криминалистическими и оперативно-розыскными средствами и методами / Р. С. Белкин // Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции органов предварительного расследования / под ред. Т. В. Аверьяновой, Р. С. Белкина. – М., 1997. – С. 128–132.
16. Формы противодействия расследованию преступлений, совершаемых в сфере компьютерных технологий [Электронный ресурс] / Н. Ахтырская // Центр исследования проблем компьютерной преступности. – Режим доступа : http://www.crime-research.org/library/Akht_01_03.htm
17. Дирдін М. Є. Повторність, пов’язана з протидією розслідуванню злочинів / Дирдін М. Є., Грицюк І. В. // Держава і право. – Вип. 52. – 2009. – С. 472–477.
18. Белкин Р. С. Равен самому себе / Р. С. Белкин, М. Я. Сегай. – К. : Лыбидь, 1991. – 144 с.
19. Лузгин И. М. Способ сокрытия преступления и его криминалистическое значение / И. М. Лузгин, В. П. Лавров. – М. : МФЮЗО Академии МВД СССР, 1980. – 152 с.
20. Даньшин М. В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці : автореф. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук : спец. : 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза / Максим Валерійович Даньшин. – Харків, 2000. – 19 с.
21. Моисеенко И. Я. Понятие и виды инсценировок как способа маскировки хищения / И. Я. Моисеенко // Оптимизация расследования преступлений. – Иркутск, 1982. – С. 78–84.
22. Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / глав. ред. А. М. Прохоров. – [изд. 3-е]. – М., Советская энциклопедия, 1969–1978. Т. 10: Ива–Италики. – 1972. – 592 с.
23. Новий тлумачний словник української мови : в 3 т. / [уклад. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2003.
24. Коновалова В. О. Вбивство: мистецтво розслідування: монографія / В. О. Коновалова. – X. : Факт, 2001. – 311 с.
25. Большой юридический словарь / под. ред. А. Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – [2-е изд., передел. и доп.]. – М. : ИНФРА, 2002. – 704 с.
26. Якимов И. Н. Криминалистика. Уголовная тактика : практическое пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : НКВД РСФСР, 1929. – 312 с.
27. Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования: Учебное пособие / И. М. Лузгин. – М. : Юрид. лит., 1973. – 215 с.
28. Овечкиин В. А. Общие положения методики расследования преступлений, скрытых инсценировками : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юр. наук. : специальность 12.00.09 – «Криминалистика» / Валерий Анатольевич Овечкин. – Харьков, 1975. – 17 с.
29. Баранов Е. В. Раскрытие инсценировок при расследовании преступлений: учебное пособие / Е. В. Баранов, Ю. Г. Торбин. – Волгоград : изд-во Высшей следственной школы МВД СССР, 1981. – 40 с.
30. Баранов Е. В. Криминалистическая сущность инсценировок и методы их разоблачения при расследовании преступлений : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юр. наук. : специальность 12.00.09 – «Криминалистика» / Евгений Владимирович Баранов. – Москва, 1977. – 24 с.
31. Криминалистика : учеб. для вузов / И. Ф. Герасимов, Я. Л. Драпкин, Е. П. Ищенко и др. ; [под ред. И. Ф. Герасимова, Л. Я. Драпкина]. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Высш. шк., 2000. – 672 с.
32. Яблоков Н. П. Криминалистика: учебник / под. ред. проф. Н. П. Яблокова ; [узд. 2-е перераб. и доп.]. – М. : Юристь, 2001. – 718 с.
33. Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів: наук.-практ. посібник / за ред. Н. І. Клименко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 216 с.
34. Юридическая психология : учебник для вузов / Г. Г. Шиханцов. – Москва, 1998. – 263 с.
35. Курс криминалистики: в 3 т. / [Т. I. Общетеоретические вопросы.] Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика / под ред. [О. Н. Коршуновой, А. А. Степанова. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 683с.
36. Давыдова Н. А. Криминалистическая классификация преступлений в зависимости от видов противодействия расследованию / Давыдова Н. Н., Михайлова Ю. Н. // Проблемы преодоления противодействия расследованию преступлений : сб. науч. статей. – М., 2007. – С. 5–10.
37. Ермолович В. Ф. Способы и механизм преступления / под ред. доктора юридических наук, проф. Басецкого И. И. – Минск, 2000. – 107 с.
38. Великородный П. Г. Криминалистическая характеристика и классификация способов совершения преступления и способов уклонения от ответственности / П. Г. Великородный // Криминалистическая характеристика преступлений: сб. науч. трудов. – М., 1984. – С. 89–92.
39. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике / Р. С. Белкин. – М. : Юрид. лит., 1988. – 304 с.
40. Виницкий Л. В. К вопросу о притиводейстии расследованию / В. В. Виницкий, Н. Е. Шинкевич // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы : сб. науч. тр. – М., 2007. – С. 86–97.
41. Челышева О. В. Криминалистическое учение о механизме преступления: учебное пособие / под ред. И. А. Возгрина. – СПб. : Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000. – 38 с.
42. Образцов В. А. Криминалистическая психология : учебное пособие / В. А. Образцов, С. Н. Богомолова. – М. : Изд-во : Юнити-Дана, Закон и право. – 2002. – 448 с.
43. Семеногов В. В. Методика розслідування вбивств, прихованих інсценуваннями : автореф. дис. на здобуття наук. степеня канд. юрид. наук. : спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза / В’ячеслав Володимирович Семеногов. – Харків, 2004. – 20 с.
44. Настільна книга слідчого : [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М. І., Шепітько В. Ю., Коновалова В. О. та ін. – К. : Видавничий Дім «ІнЮре», 2003. – 720 с.
45. Саковський А. А. Класифікація інсценувань як способу приховування злочинів / Андрій Саковський // Митна справа. – 2012. – № 2. – С. 142–147.
46. Кримінальна справа № 08290123 // архів СВ Староміського райвідділу ВМУ УМВС України у Вінницькій області.
47. Еникеев М. И. Структура и система категорий юридической психологии / М. И. Еникеев. – М., 1996. – 38 с.
48. Юридическая психология : учебник / за ред. Бандурки А. М., Бочаровой С. П., Землянской Е. В. – Харьков : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 596 с.
49. Психология оперативно-розыскной и следственной деятельности: учеб. пособие / Ю. В. Чуфаровський. – М. : Изд-во Проспект, ТК Велби, 2006. – 208 с.
50. Карагодин В. Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию / В. Н. Карагодин. – Свердловск : изд-во Уральского госуниверситета, 1992. – 176 с.
51. Кримінальна справа № 06290238 // архів СВ Староміського райвідділу ВМУ УМВС України у Вінницькій області.
52. Антонян Ю. М. Психология преступника и расследования преступлений / Ю. М. Антонян, М. И. Еникеев, В. Е. Эминов. – М., 1996. – 318 с.
53. Коченов М. М. Изучение следователем психологи обвиняемого : методическое пособие / М. М. Коченов, Н. И. Ефимова, А. С. Кривошеев, О. Д. Ситковская. – М., 1987. – 52 с.
54. Юридическая психология : учебник / за ред. Бандурки А. М., Бочаровой С. П., Землянской Е. В. – Харьков : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 596 с.
55. Лузгин И. М. Некоторые аспекты криминалистической характеристики и место в ней данных о сокрытии преступлений / И. М. Лузгин // Криминалистическая характеристика пре ступлений : сб. науч. трудов. – М., 1984. – С. 25–30.
56. Гельманов А. Г. Криминалистическая характеристика способа сокрытия притуплений против жизни и здоров’я : учебное пособие / А. Г. Гельманов. – Омск : Высшая школа милиции МВД СССР., 1989. – 83 с.
57. Солодовников А. Г. Характеристика видов проблемных следственных ситуаций, возникающих при расследовании разбоев, совершенных организованными группами / А. Г. Солодовников // Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства: вісник Луганського академії ВС МВС імені 10-річчя незалежності України ; спец. вип. у 2 ч. / Ч. 2. – Луганськ, 2005. – С. 173–178.
58. Гельманов А. Г. Понятие способа сокрытия преступления и его криминалистическое значение / А. Г. Гельманов // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы по делам о тяжких преступлениях : сб. науч. трудов. – Караганда, 1982. – С. 78–88.
59. Ишин А. М. К вопросу о противодействии расследованию преступлений в современных условиях / А. М. Ишин // Проблемы преодоления противодействия расследованию преступлений : сб. науч. трудов. – М., 2007. – С. 47–57.
60. Гурев М. С. Убийства на «разборках» : методика расследования / М. С. Гурев. – СПб : Питер, 2001. – 288 с.
61. Коновалова В. Е. Криминалистические проблемы борьбы с убийствами по заказу, совершенными организованными группами / В. Е. Коновалова // Збірник наукових праць Харківського Центру вивчення організованої злочинності. – Вип. 1. – Харків, 2000. – С. 167–174.
62. Корухов Ю. Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений : научно-практическое пособие / Ю. Г. Корухов. – М.: Издательская группа НОРМА- ИНФРА, 1998. – 288 с.
63. Криминалистика. Схемы и термінологія: учебно-методическое пособие / под ред. И. А. Возгрина, К. И. Сотникова. – СПб. : Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000. – 165 с.
64. Семеногов В. В. Методика розслідування вбивств, прихованих інсценуваннями : дис. на здобуття наук. степеня канд. юрид. наук. : спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза / В’ячеслав Володимирович Семеногов. – Харків, 2004. – 183 с.
65. Обухова С. С. Расследование неочевидных убийств / С. С. Обухова. – Бузулук : БГТИ, 2008. – 80 с.
66. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
67. Бахин В. П. Тактика – профессионализм и майстерство в общении: учебное пособие / В. П. Бахин. – К. : Изд-во Семенко Сергея, 2006. – 108 с.
68. Еникеев М. И. Следственные действия: психология, тактика, технология : учебное пособие / Еникеев М. И., Образцов В. А., Эминов В. Е. – Проспект, 2011. – 257 с.
69. Криминалистика. Схемы и термінологія: учебно-методическое пособие / под ред. И. А. Возгрина, К. И. Сотникова. – СПб. : Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000. – 165 с.
70. Малышкин П. В. Распознавание преступных инсценировок при криминалистическом исследовании обстановки места происшествия: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1990. – 26 с.
71. Саковський А. А. Проблеми розслідування інсценувань злочинів вчинених організованими злочинними групами / Андрій Саковський // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2012. – № 27 – С. 43–50.
72. Белкин Р. С. Курс криминалистики: В 3-х т. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Юристъ, 1997. – 480 с.
73. Быховский И. Е. Осмотр места происшествия / И. Е. Быховский. – М. : ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности, 1973. – 97 с.
74. Справочная книга криминалиста. – М. : Издательство: Инфра-М, Норма, 2000. – 728 с.
75. Глазырин Ф. В. Психология следственных действий: учеб. пособие / Ф. В. Глазырин. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1983. – 136 с.
76. Громов В. И. Осмотр места преступления / В. И. Громов. – М. : Изд-во НКВД РСФСР, 1931. – 48 с.
77. Ратинов А. Р. Осмотр места происшествия / А. Р. Ратинов. – М. : Юрид. лит., 1960. – 320 с.
78. Осмотр места происшествия: Справочник следователя / Рук. авт. кол. А. А. Леви. – 2-е изд. – М. : Юрид. лит., 1982. – 272 с.
79. Барон Л. Б. Особености назначения судебной экспертизы при расследовании дел, связанных с сожжением трупов / Л. Б. Барон // Вопросы криминалистики и сдебной экспертизы по делам о тяжких преступлениях: сб. науч. тр. / под ред. проф. Ю. Д. Лившица. – Караганда, 1985. – С. 127–133.
80. Мудьюгин Г. Н. Расследование убийств, замаскированных инсценировками / Г. Н. Мудьюгин. – М.: Юрид. лит., 1973. – 157 с.
81. Закатов А. А. О разоблачении ложных показаний лиц, подозреваемых в совершении тяжких преступлений, связанных с наркотиками / А. А. Закатов // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы по делам о тяжких преступлениях : сб. науч. трудов. – Караганда, ВШ МВД СССР, 1982. – С. 53–62.
82. Шепитько В. Ю. Роль негативных обстоятельств в расследовании преступлений, совершенных в условиях неочевидности / В. Ю. Шепитько // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершенных в условиях неочевидности. – Волгоград, 1989. – С. 82–86.
83. Настільна книга слідчого: наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів / [Панов М. І., Шепітько В. Ю., Коновалова В. О. та ін.]. – К. : Видавничий Дім «ІнЮре», 2003. – 720 с.
84. Волобуев А. Ф. Противодействие расследованию преступлений: сущность и преодоление / А. Ф. Волобуев // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы : сб. науч. тр. – М., 2007. – С. 98–113.
85. Следственные действия. Криминалистические рекомендации. Типовые образцы документов / под ред. В. А. Образцова. – М. : Юристь, 1999. – 501 с.
86. Золотько А. В. Проблема выявления лжи в психологии / А. В. Золотько // Проблемы современной психологии: теория, практика, эксперимент : материалы юбилейной научно-практической конференции молодых ученых, посвященной 40-летию кафедры психологии (кафедры психологии). – Саратов : ИЦ «Наука», 2012. – С. 81–83.
87. Образцов В. А. Основы криминалистики / В. А. Образцов. – М. : Юристъ, 1996. – 160 с.
88. Клименко Н. И. Криминалистика как наука и учебная дисциплина: Монография / Н. И. Клименко, А. А. Кириченко. – Дн. : Видавництво ДДУ, 1994. – 198 с.
89. Денисюк С. Ф. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистический анализ) : Научно-практ. пособие / С. Ф. Денисюк, В. Ю. Шепитько. – Х. : Консум, 1999. – 160 с.
90. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар : [у 2 т.]. – Т. 1 / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. Ф. Фесенка. – [3-є вид., перероб. та доп. ]. – К.: Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури. – 2009. – 964 с.
91. Ермолович В. Ф. Криминалистическая характеристика хищений сельскохозяйственной продукции: учебное пособие / В. Ф. Ермолович, А. А. Вишневский. – Мн. : Академия МВД РБ, 1996. – 54 с.
92. Даньшин М. В. Негативные обстоятельства как признак сокрытия преступления / М. В. Даньшин // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Нац. юрид. акад. України. – 2000. – Вип. 43. – С. 184–187.
93. Шурухнов Н. Г. Расследование краж: практическое пособие / Н. Г. Шурухнов. – М. : Юристъ, 1999. – 112 с.
94. Малышкин П. В. Распознавание преступных инсценировок при криминалистическом исследовании обстановки места происшествия : автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1990. – 26 с.
95. Бахин В. П. Допрос на предварительном следствии (уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы) / В. П. Бахин, М. Ч. Когамов, Н. С. Карпов. – Алмааты : Еркениет, 1999. – 208 с.
96. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов пре ступлений : учебник для юрид. ин-тов и фак-тов / под ред. В. К. Лисиченко. – К. : Вища школа, 1988. – 404 с.
97. Моисеенко И. Я. Разоблачение хищений социалистического имущества, маскируемых методами преступных инсценировок / И. Я. Моисеенко, П. П. Тепляков // Уголовно-правовые формы борьбы с хищениями социалистического имущества в свете решений XXVII съезда КПСС: Сб. науч. трудов – М. : изд-во ВЮЗИ, 1987. – С. 96–103.
98. Справочная книга криминалиста / за ред. Н. А. Селиванова. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 727 с.
99. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: учебник для юристов / под ред. В. Ю. Шепитька. – Х. : Одиссей, 2001. – 528 с.
100. Криминалистика: учебник для вузов / Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. / под ред. Белкина Р. С. – М. : Изд. группа "НОРМА", 2001. – 971 с.
101. Коновалова В. Е. Криминалистические проблемы борьбы с убийствами по заказу, совершаемыми организованными группами / В. Е. Коновалова // Збірник наукових праць Харківського Центру вивчення організованої злочинності. Вип. 1. – Харків, 2000. – С. 106–117.
102. Криминалистика : учебник / под ред. И. Ф. Крылова, А. И. Бастрыкина. – М. : Дело, 2001. – 800 с.
103. Криминалистика : учебник / под ред. Т. А. Седовой, А. А. Эксархопуло. – СПб. : Издательство «Лань», 2001. – 928 с.
104. Осмотр места происшествия : практическое пособие / под ред. А. И. Дворкина. – М. : Юристъ, 2001. – 336 с.
105. Практикум по криминалистике / под ред. проф. Н. П. Яблокова. – М. : Издательство БЕК, 1995. – 503 с.
106. Криминалистика : учебник / под ред. А. Г. Филиппова. – 2-е изд., перераб. доп. – М. : Спарк, 2000. – 687 с.
107. Криминалистика : учебник / под ред. Е. П. Ищенко. – М. : Юристь, 2000. – 751 с.
108. Соловьев А. Б. Как организовать расследование: учебно-методическое пособие / А. Б. Соловьев. – М. : ООО Издательство «Юрлитинформ», 2000. – 88 с.
109. Ищенко Е. П., Топорков А. А. Криминалистика : учебник / под ред. Е. П. Ищенко. – М. : Юридическая фирма «КОНТРАКТ» : ИНФРА-М, 2003. – 748 с.
110. Дворкин А. И. Методика расследования убийств, совершенных с при¬менением взрывных устройств / А. И. Дворкин, Л. В. Бертовский. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 96 с.
111. Криминалистика : в 2 т. / [под ред. проф. Р. С. Белкина и проф. И. М. Лузгина]. – М. : Редакционно-издательский отдел, 1978–1980.
Т. 1. – 1978. – 384 с.
112. Криміналістика : підручник / [П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко, Н. І. Клименко та ін.] ; под ред. П. Д. Біленчука. – [вид. 2-е, випр. і доп.]. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
113. Ларин А. М. Криминалистика и паракриминалистика : научно-практическое и учебное пособие / А. М. Ларин. – М. : издательство ВЕК, 1996. – 192 с.
114. Експертизи в судовій практиці / [за заг. ред. В. Г. Гончаренка]. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 388 с.
115. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : монографія / В. К. Весельський. – Київ : НВТ «Правник». – НАВСУ, 1999. – 126 с.
116. Коровин Н. К. Методика расследования отдельных видов пре ступлений : учебное пособие / Н. К. Коровин. – Новосибирск : Изд-во НГТУ, 2009. – 80 с.
117. Домке Э. Р. Расследование и экспертиза дорожно-транспортных происшествий: учебное пособие / Домке Э. Р. – Пенза : ПГУАС, 2005. – 260 с.
118. Писаренко И. В. Расследование дорожно-транспортных происшествий / И. В. Писаренко, В. Н. Магера, В. И. Ткаченко, В.В. Чудновский. – К. : РИО МВД Украины, 1994. – 336 с.
119. Криминалистическая методика расследования отдельных видов пре ступлений : Учебное пособие в 2-х частях. Ч. 2. / под ред. А. П. Резвана, М. В. Субботиной. – М. : ИМЦ ГУК МВД России, 2002. – 232 с.
120. Зуев П. М. Методика расследования дорожно-транспортных происшествий : учеб. пособие / П. М. Зуев. – М., 1990. – 56 с.
121. Дорожньо-транспортні пригоди. Особливості розслідування / Авт.-уклад. А. М. Шабадей, С. О. Шевцов, К. В. Дубонос. – X.: Факт, 2003. – 127 с.
122. Алгазин А. И. Методика расследования преступлений, совершаемых с целью получения страховой выплаты : автореферат дис. ... кандидата юридических наук : 12.00.09 / Рос. Фед. Омская академія. – Омск, 2000. – 23 с.
123. Кримінальна справа № 2006/1-132/11 // архів Валківського районного суду Харківської області
124. Назначение и производство судебных экспертиз (пособие для следователей, судей и экспертов) / за ред. С. Н. Чихалова. – М. : «Юридическая литература», 1988. – 320 с.
125. Зорин Г. А. Руководство по тактике допроса : учебно-практическое пособие / Г. А. Зорин. – М. : ООО Издательство «Юрлитинформ», 2001. – 320 с.
126. Разумов Э. А. Осмотр места происшествия / Э. А. Разумов, Н. П. Молибога. – К. : РИО МВД Украины, 1994. – 672 с.
127. Шепітько В. Ю. Допит : науково-практ. посібник / В. Ю. Шепітько. – Х. : НЮАУ ім. Я.Мудрого, 1998. – 35 с.
128. Порубов Н. И. Тактика допроса на предварительном следствии: учебное пособие. – М. : Издательство БЕК, 1998. – 208 с.
129. Волчецкая Т. С. Современные проблемы моделирования в криминалистике и следственной практике : учебное пособие / Т. С. Волчецкая. – Калининград : Калинингр. ун-т., 1997. – 95 с.
130. Методика проведення відтворення обстановки та обставин події у кримінальних справах про злочини, скоєні проти життя і здоров’я особи : метод. рекомендації / розроб. : Горбачевський В. Я., Топчій В. В., Мельник А. В. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2009. – 46 с.
131. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – Київ ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
132. Новий тлумачний словник української мови : в 3 т. / [уклад. Василь Яременко, Оксана Сліпушко]. – К. : Вид-во “Аконті”, 2003.
Т. 1: А–І. – 2003. – 927 с.
133. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [голова ред. колегії Ю. С. Шемшученко та ін.]. – К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998–2004.
Т. 4: К–О. – 2003. – 733 с.
134. Шепітько В. Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський і російсько-український) / [за ред. акад. НАН України В. Я. Тація]. – Х. : Право, 2001. – 560 с.
135. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов пре ступлений / А. Н. Васильєв. – М. : Изд-во МГУ, 1978. – 72 с.
136. Якимов И. Н. Практическое руководство к расследованию преступлений / И. Н. Якимов. – М.: НИИ уголовной политики, 1924. – 179 с.
137. Якимов И. Н. Криминалистика. Руководство по уголовной технике и тактике / И. Н. Якимов. – М. : НКВД РСФСР, 1925. – 430 с.
138. Шепітько В. Ю. Про негативні обставини і фальшиве відображення в розслідуванні злочинів / В. Ю. Шепітько // Слідча практика України. – К., 1998. – С. 34–41.
139. Шепитько В. Ю. Негативные обстоятельства в расследовании преступлений: логико-психологический подход / В. Ю. Шепітько // Проблеми законності: Республ. міжвіж. наук. зб. – Вип. 50. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 145–152.
140. Криміналістична техніка : навч. посібник. Кн.1 / [за ред. А. В. Кафанова]. – К. : КИЙ. – 2006. – 456 с.
141. Федотов Ю. Д. Особенности осмотра места происшествия при самосожжении, а также при убийствах, инсценируемых под самосожжение / Ю. Д. Федотов. – Ташкент, 1958. – 183 с.
142. Салтевський М. В. Криміналістика: підручник / М. В. Салтевський. – У 2-х ч. – Ч. 2 : Методика і тактика. – Х. : Консум, 2001. – 528 с.
143. Криміналістика : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюков, А. Ф. Волобуєв] ; за заг. ред. А. Ф. Волобуєва ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2011. – 665 с.
144. Николайчук И. А. Выявление признаков сокрытия преступлений / И. А. Николайчук // Законность. – 2000. – № 6. – С. 40–42.
145. Рыбников Б. Б. Проблема сокрытия преступлений и ее место в советской криминалистике / Б. Б. Рыбников // Криминалистический сборник. – Рига, 1972. – С. 412–419.
146. Николайчук И. А. Выявление признаков сокрытия преступлений / И. А. Николайчук // Законность. – 2000. – № 6. – С. 40–42.
147. Митричев С. П. Методика расследования отдельных видов преступлений / С. П. Митричев // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1973. – Вып. 10. – С. 13–28.
148. Малышкин П. В. Распознавание преступных инсценировок при криминалистическом исследовании обстановки места происшествия : Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1990. – 26 с.
149. Панов Н., Шепитько В. Рефлексивное управление при допросе // Юридический вестник. – 1999. – № 4. – С. 96–98.
150. Ратинов А. Р. Теория рефлексивных игр в приложении к следственной практике / А. Р. Ратинов // Правовая кибернетика. – М. : Юрид. лит., 1970. – 234 с.
151. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: учебник для вузов / М. И. Еникеев. – М.: Юристъ, 1996. – 631 с.
152. Рассейкин Д. П. Осмотр места происшествия и трупа при расследовании убивств / Д. П. Рассейкин. – М. : Юрид. лит., 1967. – 152 с.
153. Ратинов А. Р. Некоторые вопросы производства обыска / А. Р. Ратинов // Вопросы криминалистики. – М. : Госюриздат, 1961. – № 1–2. – С. 16–17.
154. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей: учеб. пособие / / А. Р. Ратинов. – М. : Высшая школа МООП СССР, 1967. – 290 с.
155. Ратинов А. Р. Лжесвидетельство (происхождение, предотвращение и разоблачение ложных показаний) / А. Р. Ратинов, Ю. П. Адамов. – М. : ВИ по изуч. причин и разработке мер предупр. преступности, 1976. – 133 с.
156. Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология : учеб. пособие / В. Е. Коновалова. – Х. : Консум, 1999. – 157 с.
157. Лисенко Б. В. Самоповреждения как один из способов инсценировки преступного события / Б. В. Лисенко // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы. – 1978. – № 2. – С. 80–85
158. Лисиченко В. К. Негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів: монографія / В. К. Лисиченко, І. І. Когутич. – К.: Дія, 2002. – 182 с.
159. Лузгин И. М. Сущность и основные черты способов сокрытия пре ступлений / И. М. Лузгин // Криминалистическая сущность, средства и методы установления способов сокрытия следов пре ступлений : [сборник науч. трудов] – М.: Академия МВД СССР, 1987. – 160 с.
160. Медведев С. И. Негативные обстоятельства и их использование в раскрытии преступлений: [учебное пособие] / С. И. Медведев. – Волгоград : Научно–иследовательский и редакционно-издательский отдел, 1973. –119 с.
161. Кежоян А. Негативные обстоятельства по делам об убийствах / А. Кежоян // Социалистическая законность. – 1971. – № 7. – С. 43–45.
162. Коновалова В. Е. Негативные обстоятельства и их значение в расследовании преступлений / В. Е. Коновалова // Радянське право. – 1958. – № 6. – С. 53–59.
163. Осмотр трупа на месте его обнаружения / [под ред. А. А. Матышева]. – Л.: Медицина, 1989. – 264 с.
164. Антонян Ю. М. Психология преступления и наказания / Ю. М. Антонян, М. И. Еникеев, В. Е. Эминов. – М. : Пенатес–Пенаты, 2000. – 673 с.
165. Бандура О. А. Криминалистическая версия: гносеологический, логичес¬кий и психологический аспекты : Учебное пособие / О. А. Бандура., В. Г. Лукашевич – Киев : КВШ МВД СССР им. Ф. Е. Дзержинского, 1991. – 80 с.
166. Коновалова В. Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве / В. Е. Коновалова. – X. : Консул, 2000. – 175 с.
167. Селиванов Н. А. Типовые версии, следственные ситуации и их значение для расследования / Н. А. Селиванов // Соц. законность. – 1985. – № 7. – С. 52–55.
168. Ларин А. М. От следственной версии к истине / А. М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1976. – 198 с.
169. Мудьюгин Г. Н. Построение и проверка версий // А. Н. Васильев, Г. Н. Мудьюгин, Н. А. Якубович. – Планирование расследования преступлений. – М., 1957. – С. 65–66.
170. Герасимов И. Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования / И. Ф. Герасимов // Методика расследования преступлений. – М., 1975. – С. 94–95
171. Герасимов И. Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / И. Ф. Герасимов. – Свердловск : Средне-Уральское книжное изд-во, 1975. – 183 с.
172. Курс криминалистики: общая часть / отв. ред. В. Е. Корноухов. – М. : Юристъ, 2000. – 784 с.
173. Великородный П. Г. О понятии способа совершения преступления / П. Г. Великородный // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы. –