ВІКОВА ОСУДНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ У КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ УКРАЇНИ :

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

МИРОШНИЧЕНКО НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 343.224.1 (477)

ВІКОВА ОСУДНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ У КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія,
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
ТУЛЯКОВ Вячеслав Олексійович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрНУ

Одеса – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................... ....................................................4-14
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗГДЯДУ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ, ЯКІ ВІДСТАЮТЬ У ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТКУ.............................. 15-51
1.1. Огляд наукової літератури щодо питань кримінальної відповідальності неповнолітніх, які відстають у психічному розвитку.................................15-24
1.2 Ретроспективний огляд положень законодавства щодо неповнолітніх осіб, які мають відставання у психічному розвитку.................................. 24-49 Висновки до першого розділу ......................................................................49-51
РОЗДІЛ 2. ВІК, ЯК УМОВА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ, ЯКІ ВІДСТАЮТЬ У ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТКУ....................................................................................................52-90
2.1. Поняття віку як кримінально-правової категорії................................52-66 2.2. Мінімальна вікова межа кримінальної відповідальності .........67-88 Висновки до другого розділу........................................................................88-90
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВА ПРИРОДА ТА КРИТЕРІЇ ВІКОВОЇ ОСУДНОСТІ...............................................................................................91-146
3.1 Правова природа вікової осудності .....................................................91-109
3.2 Соціально-психологічний критерій вікової осудності......................110-129
3.3. Юридичний критерій вікової осудності........................................... 129-143
Висновки до третього розділу ..................................................................143-146
РОЗДІЛ 4 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ З ОЗНАКАМИ ВІКОВОЇ ОСУДНОСТІ. .................................147-183
Висновки до четвертого розділу ..............................................................180-183
ВИСНОВКИ .............................................................................................184-190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................191-220
ДОДАТОК .................................................................................................221-225
ДОДАТОК 2 ..............................................................................................226-228

ВСТУП

Актуальність теми. Охорона прав і свобод людини і громадянина є пріоритетним напрямком державної політики кожної правової держави. Окремої уваги потребують проблеми кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб. Одним із основних напрямків кримінальної політики залишається розробка та впровадження ефективних правових заходів протидії злочинності неповнолітніх, які повинні мати не тільки каральний характер, але й виховний. Для досягнення цієї мети необхідними є врахування та вивчення усіх факторів, які впливають на стан злочинності неповнолітніх. Тому поряд з іншими чинниками, велике значення має особистість неповнолітніх осіб з девіантною поведінкою.
Аналіз статистичних даних про рівень злочинності неповнолітніх в Україні свідчить про необхідність розробки нових підходів до попередження та протидії злочинності серед неповнолітніх.
Так, у І півріччі 2011 року на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ України знаходилося 12837 учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів. З числа неповнолітніх цієї категорії 1,6% − у віці 6-10 років, 18,4% − у віці 11−13 років (причому кількість неповнолітніх цієї категорії у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року зросла на 4,1%), 80% − у віці 14−18 років. Відповідно до офіційних статистичних даних, у 2010 році неповнолітніми було вчинено – 13950 злочинів, у 2011 році − 13933 злочинів. Упродовж 2012 року неповнолітніми або за їх участю скоєно 14 238 злочинів.
Поширеність негативних соціальних явищ (зниження рівня життя більшої частини населення, низький рівень правосвідомості, проблеми безпритульності, наркоманія, алкоголізм тощо) значною мірою впливають на рівень злочинності. Так, за офіційними даними, які були представлені Міністерством освіти та науки, молоді та спорту України за 1 півріччя 2011 року, із загальної кількості дітей, які перебували на обліку, – 652 з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; поза навчальним процесом залишалися 1214 дітей шкільного віку; у стані алкогольного сп’яніння було вчинено – 261 злочин; кількість неповнолітніх, які вживали наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори, в січні-червні 2011 року склала 310 осіб. У продовж 2012 року поставлено на облік 1 тис. 830 дітей, схильних до вживання алкогольних напоїв, із них з діагнозом „алкоголізм” – 26 осіб, також поставлено на облік 887 дітей, схильних до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з них з діагнозом „наркоманія” – 62 особи. Крім того, упродовж 2012 року виявлено майже 4 тис. сімей, які негативно впливають на виховання дітей та вчиняють насильство в сім'ї. У таких сім'ях проживає 6,9 тис. дітей.
Зазначені негативні соціальні явища значною мірою впливають не тільки на рівень злочинності, а також на рівень фізичного та морального здоров’я неповнолітніх, який на даному етапі розвитку держави є достатньо низьким. У неповнолітніх які виховуються поза сім’єю (дитячих будинках, притулках, на „вулиці”) або у несприятливих сім’ях, нерідко спостерігається відставання у психічному розвитку (у вольовій, емоційній та інтелектуальної сферах), що може виступати причиною зниження рівня усвідомлення своїх вчинків і бути однією із причин девіантної поведінки. Тому дослідження окремих питань кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб, що мають відставання у психічному розвитку, яке не пов’язано з психічними захворюваннями або психічними розладами є актуальними.
На відміну від законодавства деяких зарубіжних країн (наприклад, Росії, Бєларусі, Азербайджану, Вірменії, Польщі, Аргентини, Узбекистану, Таджикистану та ін.), норми діючого кримінального закону України чітко не регулюють питання щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб, які відстають у психічному розвитку, що не обумовлено психічними захворюваннями або розладами. Проте ст. 485 КПК України (від 19.11. 2012 року) вказує на необхідність під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень про злочини неповнолітніх, поряд з іншими обставинами встановлювати „стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси неповнолітнього. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі був здатний керувати ними”. Однак правові наслідки встановлення такого відставання, що знижує рівень усвідомлення не врегульовані діючим ані КК, ані КПК України, що, можна вважати, прогалиною діючого законодавства. Таке становище породжує певні розбіжності у правозастосовчій практиці, а також суб’єктивне ставлення з боку суддів, що суперечить принципам кримінального права.
Зазначені прогалини свідчить про те, що діюче вітчизняне кримінальне законодавство не завжди дозволяє повною мірою враховувати психологічні та соціальні особливості неповнолітніх осіб, що суперечить принципу індивідуалізації відповідальності. Крім того діючий КК України не повною мірою враховує положення деяких міжнародних договорів, які були ратифіковані Україною, щодо неповнолітніх правопорушників.
Зазначене свідчить про необхідність реформування та удосконалення деяких положень про кримінальну відповідальність неповнолітніх осіб. Також актуальність теми підтверджується тим, що Президент України своїм Указом від 24 травня 2011р. № 597/2011 схвалив Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, метою якої є розроблення державної політики у сфері захисту прав дітей, які потрапили у конфлікт із законом. Крім того, Розпорядженням Президента України від 25 січня 2012 року № 26 створено групу з питань реалізації зазначеної Концепції. Також, у Законі України „Про Загальнодержавну програму „Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року” від 05.03.2009 № 1065-VI поряд з іншими питаннями встановлюється необхідність – запровадити у практику новітні методи та форми роботи з дітьми, схильними до правопорушень.
Неузгодженість вітчизняного кримінального законодавства породжує певні дискусії у доктрині кримінального права, зокрема існують різні погляди щодо правової природи встановлення у неповнолітніх осіб, відставання у психічному розвитку, яке не обумовлено психічним захворюванням або розладами, внаслідок яких у особи знижується здатність до усвідомлення своїх дій (бездіяльності) під час скоєння злочину. Дане явище пропонують розглядати в контексті різних правових інститутів кримінального права (суб’єкта злочину, вини, тощо), що породжує дискусії щодо термінологічного визначення зазначеного явища, зокрема у літературі зустрічаються: „вікова осудність”, „вікова неосудність”, „вікова незрілість”, „вікова обмежена осудність”, „вікове неставлення”.
Окремі питання кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб, які відстають у психічному розвитку, що не обумовлено психічними захворюваннями, висвітлювались у працях науковців кримінального циклу, а також спеціалістів у галузі загальної та судової психології, педагогіки та медицини, зокрема у працях: Ю.М. Антоняна, Ю.П. Аленіна, Л.І. Аркуши, З.А. Астемірова, В.Д. Басая, С.В. Бородіна, С.М. Будзінського, В.М. Бурдіна, Р.І. Бабіченко, І.М. Гальперіна, В.О. Глушкова, М.Д. Гомонова, В.А. Гурєвої, Н.О. Гуторової, Т.О. Гончар, П.С. Дагеля, Д.А. Дриля, В.М. Дрьоміна, С.Ф. Денисової, В.П. Ємельянова, Н.А. Зелінської, О.Ф. Кістяковського, О.М. Костенка, І.А. Кудрявцева, М.М. Коченова, В.О. Меркулової, Р.І. Міхєєва, Г.М. Миньковського, Н.А. Мирошниченко, А.А. Музики, Е.Я. Немировського, Г.В. Назаренко, А.В. Наумова, В.С. Орлова, В.І. Осадчого, О.Д. Ситковської, Б.А. Спасєннікова, Н.А. Орловської, С.В. Познишева, В.Г. Павлова, М.С. Таганцева, В.О. Тулякова, А.П. Тузова, В.С. Трахтерова, С.І. Тихенко, Є.І. Цимбала, Н.С. Юзікової, О.О. Ямкової та ін.
Дисертаційні дослідження Ємець Ю. І. „Вчинення злочину неповнолітніми як обставина, що пом’якшує покарання: психолого-юридична сутність”. – Київ, 2010; Березовської Н.Л. „Покарання, пов’язані з виправно-трудовим впливом, що застосовуються до неповнолітніх” – Одеса, 2010;. Вечерової Є. М. „Некаральний кримінально-правовий вплив на неповнолітніх в Україні (кримінологічні засади)”. – Одеса, 2011;
Проте, на сучасному етапі розвитку науки кримінального права України низка питань, пов’язаних з поняттям вікової осудності, залишаються недостатньо дослідженими або не дослідженими взагалі, зокрема це стосується правової природи цього явища, законодавчої моделі, критеріїв формули вікової осудності, її правових наслідків тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії „Тенденції та перспективи розвитку кримінального права України” на 2006-2010 роки як складова плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на тему „Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970) на 2006-2010 роки, а також плану наукових досліджень кафедри кримінального права Національного університету „Одеська юридична академія” на 2011-2015 рр. „Механізм кримінально-правового впливу в умовах сталого розвитку” як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету „Одеська юридична академія” на тему „Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку Української державності та права” (державний реєстраційний номер 0110U000671) на 2011-2015 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення поняття, правової природи та критеріїв формули вікової осудності, а також внесення пропозицій щодо удосконалення положень КК України про кримінальну відповідальність неповнолітніх та практики його застосування.
Для досягнення мети поставлено такі завдання:
дослідити ґенезу вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо особливостей відповідальності неповнолітніх осіб, які відстають у психічному розвитку;
здійснити порівняльний аналіз кримінально-правових норм зарубіжного законодавства щодо окремих питань кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб;
дослідити такі ознаки неповнолітнього суб’єкта злочину, як осудність і вік;
на підставі аналізу наукових думок розробити законодавче визначення дефініції „вікова осудність”;
обґрунтувати доцільність закріплення у КК України основних положень вікової осудності, а також її кримінально-правових наслідків.
Об’єктом дослідження є кримінальні правовідносини, що зумовлюють особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб, які мають відставання у психічному розвитку, що не обумовлено психічними розладами.
Предметом дослідження є вікова осудність неповнолітніх у кримінально-правовій доктрині України.
Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові, філософські та спеціальні методи та прийоми, які були обрані з урахуванням мети та завдань дисертаційної роботи, а також відповідно до об’єкта та предмета дослідження.
В основу дисертації покладено діалектичний метод дослідження правових явищ, за допомогою якого досліджено поняття вікової осудності, віку (п.п. 1.1, 2.1). Метод історичного аналізу застосовано для вивчення розвитку законодавства щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб, які відстають у психічному розвитку (п. 1.2). Порівняльно-правовий метод застосовувався в процесі порівняння КК України із законодавчими актами зарубіжних країн (п.п. 3.1, 3.2, р. 4). Метод факторного аналізу було застосовано для виявлення деяких прогалин кримінально-правових норм діючого законодавства щодо відповідальності неповнолітніх (п.п. 1.2, 3.1).
За допомогою системно-структурного методу було досліджено формулу вікової осудності, а також проаналізовано співвідношення вікової осудності з обмеженою осудністю (п.п. 3.1, 3.2, 3.3). Соціологічний метод застосовувався при аналізі даних анкетування (п.п. 2.2, 2.3, р. 4).
Законодавчу базу дослідження становлять: Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони й підзаконні акти України, міжнародно-правові договори та інші акти, що ратифіковані Верховною Радою України.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані щодо злочинності неповнолітніх, результати анкетування суддів, прокурорів, слідчих, науковців у сфері кримінального права, а також слухачів Інституту підготовки професійних суддів Національного університету „Одеська юридична академія” на предмет доцільності внесення змін до КК України щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх. Загалом було опитано 150 респондентів. Крім того, було проаналізовано матеріали судової практики, а саме рішення судів різних рівнів та регіонів із кримінальних справ щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб.
Наукова новизна отриманих результатів Дисертаційне дослідження є першим у кримінально-правовій науці України спеціальним комплексним монографічним дослідженням проблем вікової осудності неповнолітніх у кримінально-правовій доктрині України.
У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних положень, висновків та пропозицій, які мають значення для науки та практики, зокрема:
вперше:
запропоновано законодавчу дефініцію вікової осудності (ст. 20-1 КК України), що стосується неповнолітніх осіб, які під час вчинення злочину не були здатні повною мірою усвідомлювати суспільну небезпеку або фактичний характер свого діяння або керувати своїми діями (бездіяльність) внаслідок відставання у психічному розвитку, не пов’язаного з психічними розладами та захворюваннями;
доведено, що зміст вікової осудності виражається в її юридичній формулі, яка складається з двох критеріїв, а саме: юридичного та соціально-психологічного, які є обов’язковими для встановлення вікової осудності;
обґрунтовано необхідність виділення в окрему норму КК України спеціальних правил призначення покарання неповнолітнім особам, які внаслідок відставання у психічному розвитку, що не обумовлено психічними захворюваннями, не були здатні повною мірою усвідомлювати суспільну небезпеку або фактичний характер свого діяння або керувати своїми діями (бездіяльністю). Доведено, що за наявності цієї обставини доцільно призначати покарання більш м’яке, ніж неповнолітнім особам, які були здатні повною мірою усвідомлювати свої дії, а саме строк або розмір покарання не повинен перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті;
аргументовано доцільність внесення змін до ст. 97 та ст. 105 КК України щодо особливостей звільнення від кримінальної відповідальності та відбуття покарання неповнолітніх з ознаками вікової осудності, а саме запропоновано перелік примусових заходів виховного характеру, який доцільно застосовувати до зазначеної категорії неповнолітніх осіб (обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання, направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення);
удосконалено:
пропозиції щодо мінімальних вікових меж кримінальної відповідальності, зокрема це стосується переліку злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років. Пропонується скоротити перелік злочинів, який передбачено у ч. 2 ст. 22 КК України;
визначення поняття віку кримінальної відповідальності, як кількісно-якісно категорія, яка враховує не тільки кількість прожитих років, а й ступень розумового (психофізичного) розвитку особи;
наукові підходи щодо звільнення неповнолітніх, які відстають у психічному розвитку, що не пов’язано з психічними розладами, від кримінальної відповідальності та покарання у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру;
підходи щодо кримінально-правових наслідків встановлення ознак вікової осудності у неповнолітніх осіб. Встановлення ознак вікової осудності не виключає кримінальної відповідальності, а лише є підставою можливості застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх;
визначення загальних засад призначення покарання шляхом доповнення переліку обставин, які пом’якшують покарання (ст. 66 КК України), що стосуються неповнолітніх осіб, які відстають у психічному розвитку, що не пов’язано з психічними розладами та захворюваннями;
набуло подальшого розвитку:
дослідження історико-правового аспекту проблем кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб, які відстають у психічному розвитку. У римському та канонічному праві вже з’являлися перші ознаки вікової осудності;
вчення про поняття, критерії та види осудності (обмежена осудність, вікова осудність, часткова осудність) і неосудності у вітчизняній та зарубіжній доктрині, а також співвідношення зазначених понять з іншими кримінально-правовими категоріями. Зокрема встановлено тісний взаємозв’язок між осудністю та віком;
дослідження кримінально-правових норм зарубіжного законодавства різних правових систем щодо особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, які відстають у психічному розвитку, що не обумовлено психічними захворюваннями;
положення про співвідношення понять „вікова осудність”, „осудність”, „неосудність” та „обмежена осудність”. Доводиться, що вікова осудність неповнолітніх є самостійним видом осудності, що потребує закріплення у діючому КК України, а саме у розділі 4 „Особи, які підлягають кримінальній відповідальності”;
положення про необхідність створення у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації спеціальних корекційно-освітніх класів (груп) для осіб, які відстають у психічному розвитку, що не пов’язано з психічними розладами, в яких буде надаватися соціальна та психологічна допомога неповнолітнім.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у:
правотворчій діяльності – при розробці проекту Закону України „Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб”;
правозастосовній діяльності – для підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів із застосування норм про кримінальну відповідальність неповнолітніх;
науково-дослідній сфері – для подальших теоретичних розробок кримінально-правового напрямку щодо положень вікової осудності;
навчальному процесі – при викладанні курсу „Кримінальне право”, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів із дисциплін кримінального циклу.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено та схвалено на засіданні кафедри кримінального права Національного університету „Одеська юридична академія”. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у доповідній записці до Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, сім’ї та дитинства (вихід. №1152-3 від 09.04.2013 р.). Основні положення і висновки дослідження доповідалися і обговорювалися на тридцяті науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції „Другі Прибузькі юридичні читання” (24 – 25 листопада 2006 р., м. Миколаїв); міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (25 травня 2007 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції „Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі” (21–22 вересня 2007 р., м. Одеса); 10-й ювілейній звітній конференції професорсько-викладацького складу НУ „ОЮА” „Правове життя сучасної України” (2007 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції „Кримінологія в Україні та протидія злочинності: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. 23 жовтня 2008 р., Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми правової системи України” (29 жовтеня – 1 листопада 2009 р., м. Алушта); 2-й Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики” (8 жовтня 2010 р., м. Одеса); 2-й Міжнародній науково-практичній конференції „Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи” (16–17 квітня 2010 р., м. Сімферополь); Міжнародній науково-практичній конференції „Кримінальна юстиція в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку „ (Другі Донбаські правові читання) (14–15 травня 2010 р., м. Луганськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Генезис публічного права: від становлення до сучасності” (26–27 листопада 2010 р., м. Миколаїв); Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми правової системи України” (28 жовтня 2010р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу „ Правове життя сучасної України” (20–21 травня 2011 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції „ Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні” (29–30 вересня 2011 р., м. Харків); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми правотворчості очима науковців” (1–2 листопада 2011р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції, що присвячена 15-річчю Національного університету „Одеська юридична академія” та 165-річчю Одеської школи права (30 листопада 2012 р., м. Одеса); ІХ Международной заочно-практической конференции „Научная дискуссия: вопросы юриспруденции” (31 января 2013 г. г. Москва); всеукраїнської науково-практичної конференції „Політика в сфері боротьби зі злочинністю” (1–2 березня 2013 р., м. Івано-Франківськ); XV международной научно-практической конференции „Инновационное развитие общества в условиях интеграции правовых систем” (6–7 марта 2013 г., г. Гродно, Республика Беларусь).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження викладено у 28 наукових працях, із них 7 наукових статей у наукових фахових виданнях України, 2 статті опубліковано у зарубіжних виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою дослідження і складається зі вступу, 4 розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок, із них основного тексту – 190 сторінок. Список використаних джерел налічує 285 найменувань і становить 31 сторінку, додатки – 7 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено комплексне дослідження категорії „вікова осудність” у кримінально-правовій доктрині, на основі якого сформульовано теоретичні положення, що мають певне значення для теорії та практики. До основних результатів дослідження слід віднести такі:
1. Кримінальна політика і заходи протидії злочинності неповнолітніх на різних етапах розвитку змінювалися в залежності від наявної політичної та соціально-економічної обстановки. Часто такі заходи відрізнялися: від повної відмови застосування кримінально-правових заходів до неповнолітніх за тяжкі злочини до встановлення низьких вікових меж кримінального переслідування за всі види злочинів.
Значний розвиток вітчизняного вчення про особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб прийшовся на середину ХІХ ст. У цей період такі вчені, як О.М. Богдановський, М.С. Таганцев, С.М. Будзиньский та ін. почали виокремлювати різновиди (ступені) осудності неповнолітніх осіб, які залежали від віку особи. Саме із цього періоду починаються наукові дискусії щодо правової природи та наслідків скоєння злочинів неповнолітніми особами, які мають відставання у психічному розвитку, що впливають на здатність усвідомлення ними своїх дій.
2. Із середини ХХ ст. в юридичній літературі і до теперішнього часу тривають дискусії щодо термінологічного визначення вікової осудності, що охоплює стан неповнолітньої особи, яка під час скоєння злочину не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії внаслідок відставання у психічному розвитку, не пов’язаного з психічними розладами, а саме, як: „вікова неосудність”, „вікова осудність”, „вікова обмежена осудність”, „вікова незрілість”, „вікове неставлення”.
3.Перші ознаки вікової осудності у вітчизняному законодавстві можна знайти у Зводі законів 1832 р. Вони виражалися в тому, що неповнолітні особи при вчиненні суспільно-небезпечного діяння діяли без належного „розуміння”. Незважаючи на те, що законодавець не зазначав причин, внаслідок яких особа діяла без розуміння, однак можна дійти висновку, що зазначені причини не залежали від психічних хвороб. Такий висновок ґрунтується на тому, що законодавство передбачало окрему норму, яка встановлювала правові наслідки вчинення особою діяння у стані психічної хвороби або розладу. Правові наслідки встановлення факту скоєння злочину без „розуміння” змінювалися в залежності від економічних, політичних, соціальних умов.
У більшості випадків такі неповнолітні не підлягали кримінальній відповідальності, до них застосовувалися виховні заходи (у вигляді передачі підлітка під нагляд батьків або іншим особам), такий підхід було передбачено у Зводі законів від 1842 р., Уложенні 1845 р. Однак за певних історичних періодів зазначений факт визнавався тільки обставиною, що пом’якшує покарання (Статут про покарання, що накладалися мировими суддями).
4. Аналіз кримінального законодавства різних правових систем щодо питань кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб свідчить про те, що вік є обов’язковою ознакою суб’єкта злочину. Проте сам законодавчий підхід до встановлення цієї ознаки відрізняється. Загальним є той факт, що на законодавчому рівні встановлено мінімальній вік кримінальної відповідальності, але у кожній державі він визначається в залежності від кримінальної політики. Достатньо знижений вік передбачений у деяких державах релігійної правової системи, наприклад, в Єгипті, Іраку, Лівані кримінальна відповідальність настає із 7 років. Більшість держав виокремлює декілька вікових груп неповнолітніх осіб для диференціації кримінальної відповідальності (Україна, Росія, Бєларусь, Франція, Німеччина, Туреччина та ін.). У залежності від зазначених груп законодавець встановлює особливості застосування заходів кримінального впливу.
5. Майже всі зарубіжні держави досліджених правових систем передбачають у кримінальному законодавстві правові наслідки встановлення у підлітка недостатнього розвитку (відставання у психічному або моральному розвитку). Однак вони визначаються по-різному. Наприклад, у Росії, Бєларусі неповнолітній із відставанням у психічному розвитку не може підлягати кримінальній відповідальності. У деяких державах наявність такого відхилення від норми враховується лише при призначенні покарання (Швейцарія). Однак переважна більшість держав пропонують застосовувати до неповнолітніх, у тому числі тих, які мають певні відставання у психічному розвитку, заходи безпеки або примусові заходи виховного характеру. Зазначене свідчить, що ознаки вікової осудності вбачаються в законодавстві багатьох зарубіжних країн, проте сам термін «вікова осудність» не вживається у законодавстві зарубіжних країн.
6. У науковій літературі немає єдності думок щодо самого визначення поняття „вік”. Аналіз різних наукових думок дозволяє дійти висновку, що „вік кримінальної відповідальності” необхідно розглядати як кількісно-якісну категорію, що включає кількість прожитих років, а також ступінь розумового розвитку особи. Видається можливим визначити вік кримінальної відповідальності як кількість прожитих років від народження до вчинення суспільно небезпечного діяння, який відображає інтелектуальний та соціальний розвиток людини і вказує на ступінь здатності усвідомлення своїх протиправних дій.
При вирішенні питань про кримінальну відповідальність неповнолітніх необхідно встановлювати не тільки хронологічний (паспортний, документальний) вік (передбачений у ст. 22 КК України), але й обов’язково психологічний (реальний) вік, який вказує на психофізіологічний (розумовий) розвиток особи.
7. Дослідження актуальних питань, які стосуються ознак суб’єкта злочину, вказують на необхідність реформування окремих кримінально-правових норм, зокрема пропонується внести певні зміни до ст. 22 КК України. Незважаючи на пропозиції деяких науковців про зниження мінімального віку кримінальної відповідальності, слід дійти висновку, що діючі мінімальні вікові межі у КК України є обґрунтованими. Однак перелік злочинів, за які настає кримінальна відповідальність із 14 років, потребує уточнення. Пропонується така редакція ч. 2 ст. 22 КК України: „Особи, які вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115 – 117), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121), середньої тяжкості тілесні ушкодження (стаття 122), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (стаття 147), зґвалтування (стаття 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153), крадіжку (стаття 185), грабіж (стаття 186), розбій (стаття 187), вимагання (стаття 189), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статті 194), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (статті 289), хуліганство (стаття 296)”.
8. Наявність у неповнолітнього відставання у психічному розвитку, не пов’язаного з психічними розладами або захворюваннями, внаслідок якого особа не може повною мірою усвідомлювати суспільну небезпеку або фактичний характер свого діяння або керувати своїми діями (бездіяльністю), необхідно розглядати у межах осудності. Найбільш повно відображає правову природу досліджуваного питання термін „вікова осудність”.
9. Вікову осудність визначає її формула, що містить два обов’язкових і взаємозалежних критерії: соціально-психологічний та юридичний.
Соціально-психологічний критерій указує на наявність у неповнолітньої особи відставання (затримки) у психічному розвитку, не пов’язаного з психічними розладами або захворюваннями. Виокремлюють такі причини виникнення відставання у психічному розвитку: педагогічна або соціальна занедбаність; негативне виховування дитини; виховування у неблагополучній сім’ї, проблеми сирітства та безпритульності тощо, проте всі зазначені умови мають соціальне, а не медичне походження. Соціально-психологічний критерій характеризує психологічний стан неповнолітнього.
Юридичний критерій характеризується двома ознаками: інтелектуальною та вольовою. Наявність двох зазначених ознак юридичного критерію дозволяє аналізувати різні сторони психічної діяльності особи під час скоєння злочину – її розумову, емоційно-вольову, інтелектуальну функції. Інтелектуальна ознака вікової осудності вказує на неповну здатність особи усвідомлювати суспільну небезпеку або фактичний характер свого діяння. Вольова ознака юридичного критерію визначається через категорію „воля” і вказує на неповну здатність неповнолітньої особи керувати своїми діями (бездіяльністю) під час скоєння злочину.
10. Для усунення деяких розбіжностей при застосуванні норм кримінального закону пропонується Розділ ІV „Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину)” КК України доповнити статтею 20-1 „Вікова осудність” такого змісту:
„1. Підлягають кримінальній відповідальності неповнолітні особи, які досягли віку, встановленого у ч. 1 та 2 ст. 22 цього Кодексу, однак під час вчинення злочину не були здатні повною мірою усвідомлювати суспільну небезпеку чи фактичний характер свого діяння або керувати своїми діями (бездіяльністю) через наявність відставання у психічному розвитку, не пов’язаного з психічними захворюваннями або розладами.
2. Особам, зазначеним у частині першій цієї статті, покарання має призначатися з урахуванням положень статті 103-1 даного Кодексу”.
11. Наявність у неповнолітнього відставання у психічному розвитку, незалежно від ступеня усвідомлення, необхідно враховувати як обставину, що пом’якшує покарання, оскільки цей факт знижує суспільну небезпеку особи. На підставі цього пропонується внести певні зміни до ст. 66 КК України і доповнити частину першу пунктом 3-1 наступного змісту:
„3-1) вчинення злочину неповнолітньою особою, яка має відставання у психічному розвитку, не пов’язане з психічними захворюваннями або розладами”. Такі зміни допоможуть акцентувати увагу суду на необхідності встановлювати цю обставину при призначенні покарання.
12. При встановленні ознак вікової осудності суд у першу чергу повинен ставити питання про можливість звільнення таких неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК ) або від покарання на підставі ст. 105 КК України, а саме із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Доцільно застосовувати тільки такі види примусових заходів виховного характеру, як: обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
13. Пропонується внести зміни до ст. 97 КК України, а саме доповнити ч. 1 ст. 97 КК України після слів „ ...передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу”, таким реченням: „До неповнолітнього, який під час скоєння злочину не міг повною мірою усвідомлювати суспільну небезпеку або фактичний характер свого діяння або керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок відставання у психічному розвитку, не пов’язаного з психічними захворюваннями, суд може застосовувати тільки ті примусові заходи виховного характеру, які передбачено у п.п. 2, 3 і 5 частини другої ст. 105 цього Кодексу”.
14. Для звільнення неповнолітніх осіб з ознаками вікової осудності від покарання на підставі ст. 105 КК України вважаємо за необхідне встановити сукупність таких умов: вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості; наявність у неповнолітньої особи відставання у психічному розвитку, не обумовленого психічними розладами (захворюваннями), що знижують рівень усвідомлення своїх дій під час скоєння злочину. Запропоновано доповнити ст. 105 КК частиною п’ятою такого змісту:
„Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, однак під час вчинення злочину не міг повною мірою усвідомлювати суспільну небезпеку або фактичний характер свого діяння або керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок відставання у психічному розвитку, не пов’язаного з психічними розладами (захворюваннями), може бути звільнений від покарання, якщо на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. До таких неповнолітніх можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, передбачені у пунктах 2, 3 і 5 частини другої цієї статті”.
15. Для забезпечення принципів кримінального права у КК України пропонується закріпити окрему заохочувальну норму, якою будуть передбачені спеціальні пільгові умови призначення покарання неповнолітнім особам з ознаками вікової осудності. Оскільки така норма стосується тільки неповнолітніх осіб, доцільно закріпити її у розділі, що передбачає особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Так, необхідно доповнити КК України статтею 103-1 „Призначення покарання неповнолітнім, які мають відставання у психічному розвитку” такого змісту:
„При встановленні у неповнолітнього відставання у психічному розвитку, не пов’язаного з психічними розладами (захворюваннями), що знижують рівень здатності усвідомлення суспільної небезпеки або фактичний характер свого діяння або керування своїми діями (бездіяльністю), строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авербух Е.С. Соотношение биологического и социального в формировании личностных особенностей при физиологическом и патологическом старении / Е.С. Авербух // Соотношение биологического и социального в человеке / отв. ред. В.М. Банщиков, Б.Ф. Ломов. – М., 1975. – С. 757 – 762.
2. Адигамова Г.З. Тенденции снижения возрастных пределов уголовной ответственности в современных условиях / Г.З. Адигамова, Ш.Р. Ямаев // Право и образование. – 2008. – № 5 – С. 102–108.
3. Андрюхин Н.Г. Дифференциация уголовной ответственности и наказания несовершеннолетних : автореф. дис. на соискание науч. степени кан. юрид. наук по специальности 12.00.08 уголовное право, криминология и уголовно-исполнительно право / Н.Г. Андрюхин. – М. – 2002. – 20 с.
4. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Избранные психологические труды / Б.Г. Ананьев. – М., Т. 1., 1999. с. 18-19.
5. Антонян Ю.М. Преступность и психические аномалии / Ю.М. Антонян, С. В. Бородин. – М. : Наука, 1987. – 208 с.
6. Антонян Ю.М. Преступники с умственной отсталостью : учеб. пособ. / Ю.М. Антонян, В.В. Горинов, Л.С. Саблина. – М. : НИИ МВД РФ, 1992. – 100 с.
7. Антонян Ю. М., Преступное поведение и психические аномалии / Антонян Ю.М., Бородин С.В.; Под ред.: Кудрявцев В.Н. – М.: Спарк, 1998. - 215 c.
8. Арьес Ф. Ребенок и семейная жизнь при Старом порядке / Ф. Арьес. – Е. : Изд-во Урал. ун-та, 1999. – 419 с.
9. Артеменко Н.В. Актуальные проблемы вменяемости (невменяемости) и возраста уголовной ответственности (сравнительный историко-правовой анализ уголовного законодательства РФ и Франции) : дисс. кандидата юрид. наук : 12.00.08 /. Артеменко И.В. – Ростов-на/Д, 1999. – 236 с.
10. Артеменко Н.В. Актуальные проблемы вменяемости (невменяемости) и возраста уголовной ответственности: Сравнительный историко-правовой анализ уголовного законодательства РФ и Франции : автореф. дис. на получен. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.00 „Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительно право” / Н.В. Артеменко. – Ростов-н/Д, 1999. – 32 с.
11. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних / З.А. Астемиров. – М. : Юрид.лит., 1970. – 120с.
12. Ахтирська Н.М. Судово-психологічна експертиза та використання її висновків у кримінальному судочинстві / Н.М. Ахтирська // Вісник Верховного Суду України – 2006. – № 8. – С. 19–22.
13. Бабиченко Р.И. Возрастная невменяемость : дис. кандидата юрид. наук :12:00:08 / Бабиченко Рита Ивановна. – СПб., 2004. – 221 с.
14. Байбарин А.А. Уголовно-правовая дифференциация возраста : монография / А.А. Байбарин . – М. : Высш. шк., 2009. – 252 с.
15. Бандурка А.М. Юридическая психология: Терминологический словарь / сост. Бандурка А.М., Венедиктов В.С., Тимченко А.В., Христенко В.Е., Калиновский В.Б. / под ред. Бандурки А.М. – Харьков : Тимченко, 2005. – 432 с.
16. Баштовая А.Н. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних / А.Н. Баштовая // Юристъ-Правоведъ. – 2008. – № 3. – С. 36 – 39.
17. Белякова А.М. Охрана прав несовершеннолетних / А.М. Белякова. – М. : Знание, 1983. – 192 с.
18. Березовська Н.Л. Покарання неповнолітніх і виправно-трудовий вплив : монографія / Н.Л. Березовська ; Нац. ун-т Одес. юрид. акад.. - О. : Фенікс, 2011. – 250 с.
19. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения / П.П. Блонский. – Москва : Педагогика, 1979. – Т. 2. – 400 с.
20. Богдановский А.М. Молодые преступники. Вопрос уголовного права и уголовной политики / А.М. Богдановский. – СПб. : Типогр. А. Моригеровского, 1870. – 306 с.
21. Борзенков Г.Н. Субъект преступления // Курс уголовного права. Общая часть. Т.1 Учение о преступлении ; под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тижковой и др. – М. : Зерцало, 1999. – 592 c. – Режим доступа : http://www.studylaw.narod.ru/kursup1/kursup1_9_2.htm
22. Боровых Л.В. Проблемы возраста в механизме уголовно-правового регулирования : автореф. дис. на получен. степени кан. юрид. наук. : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительно право” / Л.В. Боровых. – СПб., 1993. – 20 с.
23. Бочаров В.В. Антропология возраста / В.В. Бочарова – СПб. : Изд-во СПбГУ, 2001. – 196 с.
24. Будзинский С. Начала уголовного права / С. Будзинский. – В. : типогр. И. Яворского, 1870. – 362 с. – Режим доступу : http://www.allpravo.ru/library/doc101p/instrum3736/
25. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні / В.М. Бурдін. – К. : Атіка, 2004 – 240 с.
26. Бурдін В.М. Осудність і вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність: співвідношення понять / В.М. Бурдін // Вісн. Львів. ун-ту. Серія юридична. – 2007. – Вип. 45. – С. 143 – 152.
27. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні : дис. кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Бурдін Володимир Миколайович – К., 2002. – 225 с.
28. Бурдін В.М. Осудність та неосудність (кримінально-правове дослідження) : монографія / В.М. Бурдін. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2010. – 780 с.
29. Бытко Ю.И. Учение о рецидиве преступлений в российском уголовном праве : История и современность / Ю.И. Бытко. – Саратов : СГАП, 1998. – 220 с.
30. Васильевский А. Возраст как условие уголовной ответственности / А. Васильевский // Законность. – 2000. – № 11. – С. 23 – 25.
31. Василенко Н.П. Матеріали до історії українського права / Н.П. Василенко. – К., 1929. – Т.1. – 336 с.
32. Веселова Л.В. Ответственность несовершеннолетних с психическими отклонениями: уголовно-правовые и криминологические аспекты : дис. кандидата. юрид. наук. :12:00:08 / Веселова Лилия Викторовна. – М., 2006. – 202 с.
33. Ветров Н.И. Уголовное право. Общая часть / Н.И. Ветров. – М. : „ЮНИТИ”, Майстерство, 1999. – 415 с.
34. Вечерова Е.Н. некарательное уголовно-правовое воздействие на несовершеннолтених: аналитический дискурс : монография / Е.Н. Вечерова. – Николаев : Илион, 2012. – 324 с.
35. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / Владимирский-Буданов М.Ф. – М. : Издат. дом „Территория будущего”, 2005. – 800 с.
36. Власова Т. А. Учителю о детях с отклонениями в развитии / Т.А. Власова, М.С Певзнер. – М. : Просвещение, 1967. – 205 с.
37. Вовк М.З. Досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (історичний аспект) / М.З. Вовк // Наук. вісн. Лвів. держ. ун-ту внутрішн. справ. – 2011. – № 1 – С. 151 – 160.
38. Возрастная невменяемость: теоретические проблемы и практика применения ч. 3 ст. 20 УК РФ [Електронный ресурс] ; под ред. Н.Г Яковлева, Е.И. Цымбал, П.Е Разумовской, О.Д. Ситковской. – Режим доступу : http://lawdiss.org.ua/books/902.doc.html
39. Возрастная и педагогическая психология : учеб. пособ для студ. пед. ин-тов по спец. № 2121 „Педагогика и методика нач. обучения” /М.В. Матюхина, Т.С. Михальчик, Н.Ф. Прокина и др. ; под ред. М.В. Гамезо и др. – М. : Просвещение, 1984. – 256 с.
40. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) : статут від 1946
41. Выготский Л.С. Собрание сочинений // Выготский Л.С. – М. : Педагогика, 1984. – Т. 3. – 368 с.
42. Гаврилов О.В. характеристика розумово відсталих осіб як клієнтів соціальної роботи / О.В. Гаврилов : зб. наук. праць Кам’ян-Поділь націон. ун-ту ім. Івана Огієнка: Серія соціально-педагогічна : Вип. ХI / за ред. Л.П. Мельник, В.І. Співака. – Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2009. –266 с.
43. Гальперин П.Я. Актуальные проблемы возрастной психологии / Гальперин П.Я., Запорожец А.В., Карпова С.Н. – М. : МГУ, 1978. – 118 с.
44. Гальперин И.М. Уголовный кодекс. Часть общая / И.М. Гальперин // Российская юстиция. – 1994. – № 6. – С. 49 – 55.
45. Гарбузов В.И Психический инфантилизм. Нервные дети: Советы врача / В.И. Гарбузоа. – режим доступу : http://psymania.info/raznoe/332.php
46. Герасимова О.И. Отдельные аспекты уголовной ответственности несовершеннолетних / О.И. Герасимова // Вестник Адыгейского государственного университета. – 2005 – № 4 – С. 126 –130.
47. Гомонов Н.Д. Проблемы уголовной ответственности несовершеннолетних с признаками отставания в психическом развитии, не связанного с психическим расстройством / Н.Д. Гомонов, А.В. Безруков // Вестник МГТУ. – 2002. – Т. 5. – № 3. – С. 478 – 481.
48. Гончар Т.О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. стуення канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія, кримінальне-виконавче право” / Т.О. Гончар. – О., 2005. – 20 с.
49. Гончар Т.О. Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства) / Т.О. Гончар // матеріали наук.-практ. конф., 4-5 квітня 2003 р. – Львів. ЛІВС при НАВС України, 2003. – 296 с.
50. Гофман Э. Учебник судебной медицины / Э. Гофман. – СПб. : изд. Л.Ф. Пантелев, 1877. – 766 с.
51. Гродзинский М.М. Новый уголовный кодекс УССР. Общая часть / М.М. Гродзинский // Вестник советской юстиции. – 1927. – № 17. – С. 582 – 591.
52. Дагель П.С. Проблема „бессознательного” и некоторые вопросы вины в уголовном праве / П.С. Дагель // Ученные записки ДВГУ. – Владивосток, 1968. – Т. 14 – С. 69 – 82.
53. Дагель П.С. Совершенствование законодательного определения вины в советском уголовном праве / П.С. Дагель // Проблемы советской уголовной политики. – Владивосток, Изд-во Дальневост. ун-та, 1985. – С. 12 – 23.
54. Декрет СНК от 4 марта 1920 г. «О делах несовершеннолетних, обвиняемых в общественно опасных действиях» // Собрание узаконений РСФСР. 1920. № 13. Ст. 83.
55. Денисов С.Ф. Національні підходи до визначення віку кримінальної відповідальності / С.Ф. Денисов // Основні напрямки розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали. міжн. наук.-практ. конф. (11–12 жовтня 2012 р.) – Х. : Право, 2012. – С. 112–116.
56. Дефектология: Словарь-справочник / под ред. Б.П. Пузанова. –М. : Новая школа, 1996. – 80 с.
57. Добреньков В.И. Фундаментальная социология / В.И. Добреньков , А.И, Кравченко. – Т. 9: Возрасты человеческой жизни. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 1094 с.
58. Дозорцева Е.Г. Сравнительная психологическая характеристика интеллектуальной недостаточности при олигофрении и психофизическом инфантилизме / Е.Г Дозорцева, Е.И. Сулимовская // Современные проблемы подростковой общей и судебной психиатрии. Сб. научн. тр. / под ред. Г.В. Морозова. – М. : ВНИИ общ и судеб. Психиатрия, 1987. – 163 с.
59. Другий ( Волинський) статут великого князівства Литовського 1566 року – Режим доступу : http://litopys.org.ua/statut2/st1566_15.htm
60. Дубоносова А.Э. Исследования об ответственности малолетних преступников в творческом наследии Н.С. Таганцева / А. Э. Дубоносова // Юриспруденция. – 2006. – № 9. – С. 127 – 133.
61. Дубинский А.Г. К определению понятие „интеллект” / А.Г. Дубинский // Штучний інтелект. – 2001. – № 4. – С. 113 – 121.
62. Душкина Е.О. Исключение уголовной ответственности несовершеннолетних вследствие отставания в психическом развитии : дис. канидита юрид. наук :12.00.08 / Душкина Елена Олеговна. – М., 2008. – 200 с.
63. Егорова М.С., Марютина Т.М. Развитие как предмет психогенетики / М.С. Егорова, Т.М. Марютина // Вопросы психологии. –1992. – № 5 – 6. – С. 5 – 8.
64. Есаков Г. А. Уголовное право зарубежных стран : учеб. пособ. / Есаков Г.А., Крылова Н.Е. Серебренникова А.В. – М. : Проспект, 2011. – 336 с.
65. Эльконин Д.Б. Детская психология / Эльконин Д.Б. – М. : Академия, 2007. – 384 с.
66. Жамбалова А.Ю. Уголовная ответственность лиц с психическими аномалиями, не исключающими вменяемость : дис. кандидата юрид. наук. :12.00.08 / Жамбалова Алена Юрьевна. – М.; СПб., 2004. – 186 с.
67. Завальнюк А.Х. Судово-медична експертиза статевих станів та при статевих злочинах / А.Х. Завальнюк // Лекція для студентів. – Тернопіль. – 1998. – 72 с.
68. Зайцев О.В. Обмежена осудність у кримінальному праві : дис. кан. юрид. наук : 12.00.08 / Зайцев Олексій Володимирович. – Х., 2006. – 207 с.
69. Иванцова Н.В. Уголовно-наказуемое насилие и признаки, его характеризующие / Н.В. Иванцова // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. Серия: Право – 2003 – № 1 – С. 123 – 128.
70. История советского уголовного права / Герцензон А.А., Грингауз Ш.С., Дурманов Н.Д., Исаев М.М. и др. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 466 c.
71. Карнеева Л.М. Особенности пределов доказывания при принятии некоторых процессуальных решений в стадии предварительного следствия / Л.М. Карнеева, Г.М. Миньковський // Вопросы предупреждения преступления. – М. : Юрид. лит, 1966. – Вып. 4. – С. 83 – 110.
72. Квин В. Прикладная психология / В. Квин. – СПб : Питер, 2000. – 560 с.
73. Кенни К. Основы уголовного права / К. Кенни.; под ред.: Никифоров Б.С. – М. : Иностр. лит., 1949. – 599 с.
74. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права : Общая часть / А.Ф. Кистяковский – К., 1875. – Т.1. – 413 с.
75. Козаченко И.Я. Нижняя возрастная граница уголовной ответственности: пути оптимизации проблемы / И.Я Козаченко, Б.А Спасенников // Российский юридический журнал – 2001. – № 4. – С. 75 – 82.
76. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации с постатейными материалами и судебной практикой / под общ. ред. С.И. Никулина. – М. : Менеджер: Юрайт, 2001. – 634 с.
77. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. / под общ. ред. Ю.И. Скуратова и В.М. Лебедева. – М. :Издат. гр. ИНФРА • М—НОРМА, 1996. – 592 с.
78. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / отв. ред. А.И. Бойко. – Ростов-н/Д : Феникс, 1996. – 736 с.
79. Коченов М.М. Теоретические основы судебно-психологической экспертизы : автореф. дис. на получ. науч. степени .д-ра психол. наук : спец. 19.00.07 „Педагогическая психология” / М.М. Коченов. – М., 1991. – 46 с.
80. Кобзарь И.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних по новому уголовному законодательству : дис. канидата юрид. наук : 12.00.08 / Игорь Александрович Кобзарь – М., 1998. – 203 с.
81. Колоколов Г. Е. Новое Уголовное уложение. Толкование и критический разбор / Г.Е. Колоков – М. : Типо-литогр. Ю. Венер, 1904. – 44 с.
82. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30, ст. 141.
83. Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні від 24 травня 2011 р. № 597/2011 – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/597/2011
84. Красаевская Т.В. Социальная детерминация возрастных фаз человека / Т.В. Красаевская // Соотношение биологического и социального в человеке: Материалы к симпозиуму в г. Москве. (сентябрь 1975 г.) / отв. ред. В.М. Банщиков, Б.Ф. Ломов. – М. : Ин-т психологии АН СССР, 1975. – С. 747 – 757.
85. Краснушкин Е. Психиатрическая экспертиза в современном суде / Е. Краснушкин // ВСЮ. – 1925. – № 33. – С. 32 – 37.
86. Краткий психологический словарь: сост. Л.А. Карпенко; под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М. : Политиздат, 1985. – 432 с.
87. Кривоченко Л.Н. Борьба с преступностью несовершеннолетних по советскому уголовному праву : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Л.Н. Кривоченко. – Х., 1967. – 26 с.
88. Кримінальний кодекс УРСР від 8 червня 1927 р. Офіціальний текст із змінами і доповненнями на 1 листопада 1949 р., з постатейними матеріалами і додатками. – К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1950. – 80 с.
89. Кримінальний кодекс УРСР 1960 р. Офіційний текст зі змінами та доповненнями за станом на 1 грудня 1962 р. – К.: Державне вид-во політ.літ, 1963. – 138 с.
90. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III г. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25 – 26, ст. 131
91. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради – 2004. - №3-4. – ст.21.
92. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року № 1001-05 – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
93. Кримінально-процесуальний кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88.
94. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К. : Атіка, 2004. – 488 с.
95. Кроник А.А. Life Line и другие новые методы психологии жизненного пути / под ред. А.А. Кроник. – М. : Издат. гр. „Прогресс” – „Культура”, 1993. – 483 с.
96. Кудрявцев И.А. О предмете комплексной судебной психолого-психиатрической экспертизы несовершеннолетних обвиняемых / И.А. Кудрявцев, Е.Г. Дозорцева // Правовые вопросы судебной психиатрии. сб. науч. трудов под ред. акад. Г.В. Морозова. – М., 1991. – С. 71–78.
97. Кудрявцев И. А. Психологический возраст: методические проблемы и судебно-экспертная практика / И.А. Кудрявцев, Е.С. Дорофеева // Психологический журнал – 1988. – № 6. – С. 103-115.
98. Кудрявцев И.Б. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза / И.Б. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1988. – 224 с.
99. Курс правоведения по Народной энциклопедии [Електронний ресурс]: изд. 1911 г. Том 1. Общественно – юридические науки. – Режим доступа http://www.allpravo.ru/library/doc542p0/instrum1706/item1721.html
100. Курс российского уголовного права. Общая часть ; под ред. : В.Н Кудрявцев., А.В. Наумов. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
101. Куц В.М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб'єкта злочину / В.М. Куц // Вісник Університету внутрушніх справ. – 1996. – Вип. 1. – С. 18 – 23.
102. Лазарев А.М. Субъект преступления : учеб. пособ. для студ. ВЮЗИ. – М. : / А.М. Лазарев. – ВЮЗИ, 1981. – 64 с.
103. Лазаренко О. Профілактика злочинності неповнолітніх : шляхи вирішення / О. Лазаренко // Відновне правосуддя в Україні. – 2007. – № 2. – С. 6-9.
104. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность / Н.С. Лейкина – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. – 128 с.
105. Лист Прес-служба прокуратури Чернівецької області від 11.11.2011 – режим доступу : http://www.chrn.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=98993&fp=271&s
106. Локалова Н.П. Психологическое развитие как составляющая образования / Н.П. Локалова // Вопросы психологии. – 2003. – № 1. – С. 27 – 41.
107. Люблинский П.И. Международные съезды по вопросам уголовного права за десять лет (1905–1915). / П.И. Люблинский. – Сенатская типография , 1915. – 412 с.
108. Лунц Д.Р. Проблема невменяемости в теории и практике судебной психиатрии / Д.Р. Лунц. – М. : Медицина, 1966. – 236 с.
109. Львова Л.В. Истинный возраст [Електронный ресурс] / Л.В. Львова // Провизор – 2003. – № 3. – Режим доступа : http://www.provisor.com.ua/archive/2003/N3/art_29.php?part_code=72&art_code=3491
110. Маклаков А.Г. Общая психология / А.Г. Маклаков. – СПб : Питер, 2001. – 592 с.
111. Малинкина Ю.А. О Роль психофизического инфантилизма в патологии поведения подростков – правонарушителей / Ю. А. Малинкина // Вопросы изучения детей с отклонениями в поведении: материалы к конференции. – М., 1968. – С. 170 – 173.
112. Манова Н.С. Особенности предмета доказывания по делам несовершеннолетних : автореф. дис. на получение науч. степени кан. юрид. наук: спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Н. С. Манова. – Саратов, 1988. – 22 с.
113. Марчак В.Я. Кримінально-правове та психологічне значення і проблеми розмежування неосудності від осудності та обмеженої осудності [Електронний ресурс] / В. Я. Марчак // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2008. – №19. – Режим доступу до журнал : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/bozk/19text/g19_24.htm
114. Марчак В.Я. Психологічні дефекти в інтелектуальній сфері як підстави обмеженої осудності / В.Я. Марчак // Науковий Вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Вип. 478: Правознавство. Чернівці : Рута, 2008. – 124 с.
115. Марчак В. Методологія та методика дослідження обмеженої осудності / В. Марчак // Право України – 2007. – № 8. – С. 92 – 96.
116. Международные съезды по вопросам уголовного права за десять лет (1905 – 1915) / Люблинский П.И. – Петроград : Сенат. Тип., 1915. – 386 c.
117. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА – М, 1999. – 784 с.
118. Международная классификация болезней (10-й пересмотр): Классификация психических и поведенческих расстройств. – К. : Факт. 1999. – 270 с.
119. Мельникова Є.Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: история и современность / Мельникова Э.Б. – М. : Наука, 1990. – 120 c.
120. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция. Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии / Э.Б Мельникова. – М. : Дело, 2001. – 272 с.
121. Менчинская Н.А. Проблемы учения и умственного развития школьника: Избранные психологические труды / Н.А. Менчинская – М. : Педагогика, 1989. – 218 с.
122. Меркулова В.О. Сутність кари в кримінальному законодавстві України: сучасні тенденції наукових досліджень / В.О. Меркулова // Науковий Вісник Міжнародного Гуманітарного Університету. – 2012. – № 3. – С. 89-93.
123. Меркулова В.О. Правові та психологічні проблеми відповідальності жінок-злочинниць : посібник / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2001. – 105 с.
124. Меркушов А. Практика рассмотрения уголовных дел в отношении несовершеннолетних /А. Меркушов // Российская юстиция. – 2000. – № 6. – С. 8 – 10.
125. Минимальные стандартные правила ООН, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних („Пекинские правила”) [Электронный ресурс]. Приняты резолюцией 40/33 Генеральной Ассамблеи от 29 ноября 1985 года. - Режим доступа : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/beijing_rules.shtml
126. Миньковский Г.М. Права и долг молодого гражданина / Г.М. Миньковський, М.М. Бабаев. – М. : Знание, 1974. – 44 с.
127. Миньковский Г.М. Особенности расследования судебного разбирательства дел о несовершеннолетних / Г.М. Миньковский. – М. : Госюриздат, 1959. – 208 с.
128. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве / Р.И. Михеев. – В. : Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. – 300 с.
129. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости, вины и уголовной ответственности (теория и практика) : автореф. дис. на получен. науч. степ. докт. юрид. наук: спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительно право” / Р.И. Михеев. – М., 1995. – 36 с.
130. Михеев Р.И. Уголовная ответственность лиц с психофизическими особенностями и психогенетическими аномалиями : учеб. пособ. / Р.И. Михеев. – Хабаровск : Хабаров. высш. школа МВД СССР, 1989. – 96 с.
131. Мороз В.Ф. Делінквентність дітей до чотирнадцятирічного віку (кримінологічні проблеми) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право” / В.Ф. Мороз. –Х., 1999. – 19 с.
132. Моргун А.В. На захист дитинства / А.В. Моргун // Педагогічна скарбниця Донеччини. – 2006. – № 1. – С. 5–6.
133. Мясников О.А. Смягчающие и отягчающие наказание обстоятельства в теории, законодательной и судебной практике. – М. : Юрлитинформ, 2002. – 240 с.
134. Нагаев В.В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учебное пособие для вузов / В.В. Нагаев. – М. :ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 333 с.
135. Назаренко Г.В. Уголовно-релевантные психические состояния лиц, совершивших преступления и общественно опасные деяния / Г.В. Назаренко. – М. : Ось 89, 2009 – 240 с.
136. Назаренко Г.В. Невменяемость: Уголовно-релевантные психические состояния / Г.В. Назаренко. - М. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 206 с.
137. Нарушения умственного развития – Режим доступу : http://children.csa.ru/psihiatriya/narusheniya_umstvennogo_razvitiya/
138. Науково-практичний коментар кримінального кодекусу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юрилична думка, 2007. -1184 с.
139. Наумов А.В. Российское уголовное право: курс лекций / А.В. Наумов. – М. : БЕК, 1996. – 549 с.
140. Неклюдов Н.А. Уголовное прово. Общая часть / Н.А. Неклюдов – С.-Пб. : тип. П.П. Меркулева, 1875. – 192 с.
141. Неткачев К.Н. Формы реализации уголовно-правового воздействия в отношении несовершеннолетних : по материалам Республики Хакасия : дис. кандидата. юрид. наук : 12.00.08. / Кирилл Николаевич Неткачев. – К., 2005. – 189 с.
142. Новый толково-словообразовательный словарь русского языка [Електронний ресурс] / под ре