КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОГРОЗИ АБО НАСИЛЬСТВА ЩОДО ПРАЦІВНИКА ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ (СТ. 345 КК УКРАЇНИ)

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

на правах рукопису

УДОД АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 343.72

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОГРОЗИ АБО НАСИЛЬСТВА ЩОДО ПРАЦІВНИКА ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ
(СТ. 345 КК УКРАЇНИ)

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Володавська Олена Сергіївна,
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. Соціальна обумовленість криміналізації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу............................................................13
1.1. Соціально-історичні фактори криміналізації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу………………………………………………...13
1.2. Кримінологічні фактори криміналізації погрози або насильстви щодо працівника правоохоронного органу………………………………………………...34
1.3. Досвід зарубіжних країн з питань кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу………………43
Висновки до розділу 1…………………………………………………………….61
РОЗДІЛ 2. Юридичний аналіз складів злочинів, передбачених ст. 345 КК України………………………………………………………………………………..64
2.1. Кримінально-правова характеристика об’єктивних ознак складів злочинів, передбачених ст. 345 КК України……………………………………………………65
2.1.1. Характеристика об’єкту та потерпілого від погрози або насильства щодо працівника правоохоронних органів…………………………..65
2.1.2. Характеристика об’єктивної сторони погрози або насильства щодо працівника правоохоронних органів………………………………..104
2.2. Кримінально-правова характеристика суб’єктивних ознак складів злочинів, передбачених ст. 345 КК України……………………………………….124
2.3. Кваліфікуючі ознаки складів злочинів, передбачених ст. 345 КК України……………………………………………………………………………….142
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...150
РОЗДІЛ 3. Особливості кваліфікації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу…………………………………………….152
3.1. Особливості кваліфікації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу за повторністю та сукупністю злочинів……………….152
3.2. Особливості кваліфікації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу при відмежуванні від інших злочинів…………………163
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...173
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...187
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...216

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова в Україні громадянського суспільства висуває на передній план діяльності державного апарату завдання створення та реалізації надійного механізму гарантування й захисту прав, свобод, законних інтересів людини та громадянина. Незмінним пріоритетом у цьому процесі є створення криміногенно безпечного соціального простору. Основне організаційне навантаження щодо забезпечення останнього традиційно покладається на правоохоронні органи, які є ключовою ланкою в системі протидії злочинності. Тому належне їх функціонування є запорукою ефективної антикримінальної діяльності та, як наслідок – соціальної стабільності в багатьох сферах життєдіяльності. Разом з тим, достатньо поширеним явищем на сьогоднішній день залишаються фактори впливу на працівників правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, зокрема шляхом погроз або насильства. Цей злочин, передбачений ст. 345 КК України, суттєво знижує рівень функціональної спроможності відповідних органів, посягає на суміжні суспільні відносини – у сфері забезпечення недоторканості життя, здоров’я, власності, особистої недоторканості тощо. Таким чином, завдання укріплення законності, що є одним з першочергових на сучасному етапі розвитку нашої держави, безпосередньо залежить від належної організації діяльності правоохоронних органів та має реалізовуватись через створення дієвої системи правових гарантій такої діяльності, зокрема – через забезпечення ефективного кримінально-правового захисту.
Незважаючи на те, що в розділі XV Особливої частини КК України «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян» міститься низка норм, у яких встановлена відповідальність за посягання на працівників правоохоронних органів у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків (статті 342, 343, 345, 347, 348, 349 КК України), окремі положення цих норм є, однак, недосконалими. Зокрема, це стосується і складу злочину, передбаченого ст. 345 КК України – «Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу», законодавчі ознаки якого викликають чимало наукових дискусій та труднощів у практичному застосуванні. У зв’язку з цим нагальною та затребуваною практикою видається потреба в удосконаленні кримінально-правових механізмів захисту працівників правоохоронних органів.
Теоретичним дослідженням різних аспектів кримінально-правової охорони працівників правоохоронних органів, а також насильства в кримінальному праві ще з радянських часів приділялася чимала увага у працях таких науковців, як Б. С. Волков, Л. В. Сердюк, М. В. Стерехов, Г. К. Костров, Л. Д. Гаухман, В. Д. Меньшагін та ін. Суттєвий вклад цих вчених у розробку означеної проблематики обумовив, в свою чергу, розширення спектру наукового інтересу до самої суті правоохоронної діяльності, її співвідношення з авторитетом органу державної влади як об’єкта кримінально-правової охорони, природи кримінального насильства та погрози його застосування взагалі та щодо працівника правоохоронного органу зокрема тощо. Відкритість проблемних зон наукового пошуку спонукала до активної роботи вітчизняних і зарубіжних вчених пострадянського періоду. Так, значний доробок у справу вдосконалення кримінально-правової охорони правоохоронної діяльності внесли П. П. Андрушко, М. І. Бажанов, В. П. Беленок, А. В. Бойко, П. А. Воробей, В. О. Глушков, В. А. Горбунов, Д. Ю. Гуренко, І. О. Давидович, В. Т. Дзюба, В. П. Ємельянов, О. Ф. Імамутдинов, В. М. Кудрявцев, М. Й. Коржанський, О. М. Литвинов, О. А. Мартиненко, М. І. Мельник, А. В. Наумов, В. І. Осадчий, Д. В. Попов, М. М. Сенько, О. О. Титаренко, М. І. Хавронюк, В. Б. Харченко, О. В. Юношев, С. С. Яценко та деякі інші вчені. Однак, наукових розробок монографічного характеру стосовно кримінально-правової характеристики погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу у вітчизняній науці поки що не здійснено.
Викладені обставини в своїй сукупності зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з п. 7 Додатку 2 до Наказу МВС України від 29.07.2010 № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» (теоретичні та прикладні проблеми протидії злочинності кримінально-правовими та кримінологічними засобами), а також із положеннями Концепції наукової діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 роки.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 23 лютого 2012 р. (протокол № 2).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально-правова характеристика складу злочину, передбаченого ст. 345 КК України та формування пропозицій щодо її удосконалення.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі задачі:
– дослідити соціально-історичні та кримінологічні фактори криміналізації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу;
– проаналізувати зарубіжний досвід встановлення кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу;
– дати характеристику об’єктивним ознакам погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу;
– охарактеризувати потерпілого від погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу;
– проаналізувати суб’єктивні ознаки погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу;
– розкрити зміст кваліфікуючих ознак складів злочинів, передбачених ст. 345 КК України;
– дослідити особливості кваліфікації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу за повторністю та сукупністю злочинів;
– дослідити особливості кваліфікації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу при відмежуванні від інших злочинів;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинної редакції ст. 345 КК України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правового захисту правоохоронної діяльності.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження згідно з його об’єктом, предметом, метою та завданнями визначено: на філософському рівні – діалектичні закони і категорії теорії пізнання (принцип історизму, діалектичного протиріччя, системності тощо); на загальнонауковому рівні – основні логіко-гносеологічні принципи і прийоми пізнання соціальних явищ і процесів (гіпотеза, синтез, аналіз, індукція, дедукція та ін.); на спеціально-науковому рівні – низка статистичних, конкретно-соціологічних, юридико-догматичних методів дослідження (контент-аналіз, метод експертних оцінок, опитування, статистичне спостереження, порівняльно-правовий аналіз тощо). Принцип історизму знайшов своє використання у дослідженні ґенези законодавства про кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу на теренах нашої держави (підрозділ 1.1). Застосування загальнонаукових методів пізнання, таких як гіпотеза, аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння дозволило здійснити компаративістське кримінально-правове дослідження на базі законодавства країн постсоціалістичної, романо-германської та англосаксонської правових сімей та виділити окремі нормативні положення, що можуть бути використані для вдосконалення редакції ст. 345 КК України (підрозділ 1.3), а також утримати цілісність композиції, зберегти співвідношення різних за обсягом понять, якими описують об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 345 КК України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3), виробити рекомендації щодо особливостей його кваліфікації, зокрема за сукупністю, повторністю та при відмежуванні від інших злочинів (підрозділи 3.1, 3.2). Конкретно-соціологічні та статистичні методи дослідження, такі як опитування, спостереження, експертні оцінки, контент-аналіз, були використані при дослідженні кримінологічних факторів криміналізації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу (підрозділ 1.2), а також для виявлення окремих різновидів погроз, що мають місце в практиці діяльності правоохоронних органів, труднощів кваліфікації (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).
Емпіричну базу дослідження склали дані державної статистичної звітності – матеріали Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України, Судової адміністрації України, а також матеріали 300 кримінальних справ, за якими відбувся судовий розгляд; результати опитування 120 працівників підрозділів Державної автомобільної інспекції та патрульно-постової служби МВС, 115 дільничних інспекторів міліції, 60 слідчих ОВС, здійсненого у Харківській, Донецькій, Херсонській та Кіровоградській областях.
Нормативною базою дослідження є конституційні норми, нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Президента України, Верховного Суду України, рішення Конституційного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні на дисертаційному рівні надана комплексна кримінально-правова характеристика погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу. Деталізацію наукової новизни роботи втілено в положеннях, відповідно до яких:
вперше:
– проаналізовано соціально-історичні фактори криміналізації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу, в результаті чого виділено сім юридично значимих періодів ґенези законодавства про кримінальну відповідальність за означений злочин на території сучасної України. Виявлено історико-правові закономірності криміналізації вказаного злочину, чим підтверджено актуальність наявної кримінально-правової заборони;
– здійснено порівняльне кримінально-правове дослідження ст. 345 КК України та відповідних норм законів про кримінальну відповідальність низки зарубіжних країн постсоціалістичної, романо-германської та англосаксонської правових сімей, що дозволило виділити ряд правових зразків, імплементація яких до вітчизняного законодавства здатна оптимізувати конструкцію юридичного складу погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу, а саме: розширення переліку потерпілих через заміну вузького поняття «близькі родичі» на «близькі особи»; деталізація мети злочину; запровадження кваліфікуючої ознаки «за попередньою змовою групою осіб» тощо;
– ґрунтуючись на відмінностях у характері суспільно небезпечного діяння та суспільно небезпечних наслідків, доведено юридичну самостійність складів злочинів, закріплених в ч. 1 та ч. 2 ст. 345 КК України, на підставі чого запропоновано їх правове оформлення в окремих статтях КК України – ст.ст. 345 та 345-1;
удосконалено:
– систему наукових положень про фактори криміналізації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу із обґрунтуванням наявності реальної суспільної небезпечності цього злочину через встановлення його кримінологічних показників: рівня, динаміки, структури, географії, характеристики потерпілих тощо;
– положення про родовий об’єкт злочинів, об’єднаних в межах Розділу XV Особливої частини КК України, під яким запропоновано визнати суспільні відносини у сферах правоохоронної та адміністративної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян і фізичних осіб, офіційного документообігу та виконання цивільно-правових зобов’язань;
–положення про основний безпосередній об’єкт злочину, передбаченого ст. 345 КК України, який запропоновано розуміти як суспільні правоохоронні відносини;
– теоретичні засади характеристики потерпілих від злочину, передбаченого ст. 345 КК України, до переліку яких запропоновано віднести: а) працівників правоохоронних органів; б) державних виконавців; в) членів сім’ї та інших близьких працівникові правоохоронного органу осіб;
– вчення про кваліфікацію погрози або насильства при відмежуванні від суміжних складів, у процесі якої необхідно враховувати конструктивні особливості юридичних складів, закріплених в ст. 345 КК України, правила кваліфікації при конкуренції загальної та спеціальної кримінально-правової норми, а також конкуренції об’єктів злочинів;
дістало подальшого розвитку:
– наукове положення про поняття, ознаки та форми погрози насильством, під якою, зокрема, пропонується розуміти погрозу психічного насильства (як самостійний вид насильства, що здатен спричинити тілесні ушкодження і заподіянням якого можливо погрожувати), а також погрозу заподіянням побоїв, мордування, нанесення легких, середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;
– обґрунтування висновку про можливість вчинення злочину, передбаченого ст. 345 КК України виключно у формі суспільно небезпечної дії, перелік яких в ч. 2 ст. 345 КК України запропоновано доповнити мордуванням, незаконним позбавленням волі, в ч. 3 – зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;
– теоретичні засади характеристики про суб’єктивну сторону погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу, а саме: а) про можливість вчинення злочину, передбаченого ст. 345 КК України виключно з умисною формою вини; б) про характеристику мети цього злочину, якою може бути або помста, або перешкоджання виконанню працівником правоохоронного органу службових обов’язків чи схиляння до прийняття ним незаконного рішення;
– вчення про кваліфікацію множинності злочинів в розрізі конструктивних особливостей погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу, зокрема, про кваліфікацію реальної сукупності, продовжуваного одиничного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які містяться у дисертації, можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – у подальшій розробці проблематики кримінально-правової характеристики погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу, а також інших злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян;
– у правотворчості – для надання пропозицій щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність в частині кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу;
– у правозастосовчій діяльності – під час вирішення конкретних питань кваліфікації злочинів, передбачених ст. 345 КК України (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність прокуратури Донецької області № 04/1315 від 05.08.2013 р.);
– у навчальному процесі – у процесі викладання курсу «Кримінальне право» та похідних від нього спеціальних курсів із кваліфікації злочинів у юридичних вищих навчальних закладах й факультетах, а також при написанні монографій, підручників, посібників (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Донецького юридичного інститут МВС України № 348/56 від 29.07.2013 р.).
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ.
Результати дослідження оприлюднені на трьох науково-практичних конференціях: «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (м. Харків, 12 травня 2012 р.); «Рівень ефективності та необхідності впливу юридичної науки на нормотворчу діяльність та юридичну практику» (м. Донецьк, 23-24 березня 2013 р.); «Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні» (м. Харків, 19 квітня 2013 р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у дев’яти публікаціях, п’ять з яких – статті у виданнях, визнаних фаховими з юридичних наук (одна – у зарубіжному виданні), одна – стаття опублікована у друкованому засобі масової інформації, три – тези виступів на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено нове вирішення наукового завдання комплексної кримінально-правової характеристики погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу, а саме:
1. Норми права про кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу в своєму розвитку на теренах нашої держави пройшли тривалу еволюцію. Звертаючись до періодизації історико-правового поступу на шляху до створення оптимальної нормативної моделі кримінально-правового захисту працівників правоохоронних органів від злочинів означеної категорії, маємо змогу виділити наступні етапи, на кожному з яких відбулися суттєві інституційні зміни, пов’язані з осмисленням ролі правоохоронних органів в державному механізмі та системи правових гарантій їх діяльності: 1) XI-XVII ст.ст. – період дії положень Руської Правди та Литовських статутів, які вирізнялися становим підходом до відображення у нормах кримінально-правової спрямованості суспільної небезпечності та окремих форм прояву досліджуваного злочину; 2) XVIIІ – початок ХХ ст. – період розвитку кримінально-правової думки на підставі розвитку ідей гуманізму в епоху Просвітництва; вирізняється формуванням розширеного уявлення та законодавчого закріплення об’єктивної сторони погрози або насильства щодо працівників «протоправоохоронних органів»; 3) 1922-1927 рр. – відносно нетривалий період дій права революційного періоду, відображеного у першому кримінальному кодексі радянського зразка з чіткою політичною спрямованістю; 4) 1927-1960 рр. – період чинності КК УРСР 1927 р., в якому була передбачена кримінальна відповідальність за погрозу або насильство щодо працівників, які виконували функції правоохоронних органів, форма якої вирізнялася достатньо розвиненою диференціацією складів злочинів в залежності від низки об’єктивних та суб’єктивних критеріїв; 5) 1960-1990 рр. – період певної лібералізації у законодавчій регламентації кримінально-правової охорони працівників правоохоронних органів за досліджуваним критерієм; 6) 1990-2001 р. – формування законодавчого концепту щодо кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо працівників правоохоронних органів, який відповідав вимогам посилення їх кримінально-правової охорони у зв’язку з ускладненням криміногенної обстановки. Формується правова форма, максимально наближена до сучасного відтворення досліджуваного складу злочину у ст. 345 чинного КК України; 7) 2001 р. й до сьогоднішнього дня – період чинності КК України від 05 квітня 2001 р. Надається змістовна характеристика кожного з етапів.
2. Аналіз емпіричних даних щодо рівня, динаміки, структури злочинів, передбачених ст. 345 КК України за період з 2002 по 2011 рр. дозволяє вести мову про нестійку тенденцію у їх відтворенні при збереженні досить високого рівня (середній рівень ряду за означений період складає 584 злочини) із середнім темпом приросту 2,7 %. Разом з тим наше дослідження виявило суттєвий рівень латентності цих злочинів, який становить приблизно 85-90 %. Означені показники наочно демонструють наявність реальної суспільної небезпечності, істотного поширення погроз та насильства щодо працівників правоохоронних органів України та, відповідно, потребу в існуванні кримінально-правової заборони вказаних діянь як невід’ємного елементу в системі правових гарантій правоохоронної діяльності.
3. Дослідження зарубіжного законодавства про кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу засвідчило відсутність єдиного підходу, навіть в країнах однієї системи права. Так, для країн пострадянського правового простору характерним є наявність окремої спеціальної норми, яка передбачає відповідальність за досліджуваний злочин, чітко відмежовуючи його від опору працівникові правоохоронного органу чи втручання в його діяльність. Разом з тим, за низкою ознако законодавство РФ, Республіки Білорусь, Грузії відрізняється від КК України в контексті порушеної проблематики. Виявлено низку положень вартих до запозичення та впровадження до ст. 345 КК України, а саме: розширення переліку потерпілих через заміну вузького поняття «близькі родичі» на «близькі особи»; деталізація мети злочину; запровадження кваліфікуючої ознаки «за попередньою змовою групою осіб».
Для законодавства країн романо-германської правової сім’ї (за виключенням ФРН) характерним є, по-перше, визнання об’єктом погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу його життя та здоров’я, по-друге, суттєва диференціація кримінальної відповідальності за за різними статтями в залежності від способів вчинення злочину, його обстановки тощо, по-третє, певна надлишковість нормативної фіксації ознак суб’єктивної сторони складу злочину.
В англосаксонському кримінальному праві (США, Австралія, Аргентина), не виділяється окремий склад злочину про погрозу або насильство за критерієм приналежності потерпілого до службовців правоохоронних органів. Закріплюється узагальнена законодавча конструкція кримінально-правового захисту публічних службовців, до категорії яких потрапляють також і правоохоронці (однак, не потрапляють близькі їм особи, що не властиво для країн постсоціалістичної правової сім’ї), враховуючи юридичну природу їх служби.
4. На основі критичного аналізу існуючих в науці підходів до визначення родового об’єкту злочинів, об’єднаних в межах Розділу XV Особливої частини КК України, обґрунтовується доцільність визнання останнім суспільних відносин у сферах правоохоронної та адміністративної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян і фізичних осіб, офіційного документообігу та виконання цивільно-правових зобов’язань.
5. Доводиться, що склади злочинів, сконструйовані в ст. 345 КК України є багатооб’єктиними. Під основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 345 КК України запропоновано визнати суспільні правоохоронні відносини. Під обов’язковим додатковим об’єктом злочину, передбаченого ст. 345 КК України пропонується розуміти суспільні відносини у сфері забезпечення особистої недоторканості та здоров’я працівника правоохоронного органу та (або) його близьких родичів, та (або) відносини у сфері забезпечення недоторканості власності зазначених осіб.
Наведено додаткові аргументи на користь визнання саме правоохоронних відносин, а не життя, здоров’я, особистих недоторканості основним безпосереднім об’єктом досліджуваного злочину. Обґрунтовується, що основною метою запровадження кримінальної відповідальності за означені діяння є створення додаткових правових гарантій безперешкодного, у відповідності до чинного законодавства, здійснення правоохоронної діяльності уповноваженими суб’єктами. Зміст цих гарантій зводиться до встановлення підвищеної кримінальної відповідальності за посягання на суспільні відносини, які хоча і забезпечені кримінально-правовою охороною, сформованою в межах інших статей КК, однак у зв’язку з їх дотичністю до сфери правоохоронної діяльності набувають додаткових ознак. Відбувається, таким чином, певний синтез кількох груп суспільних відносин, в якому керівну, системоутворюючу роль відіграють саме правоохоронні відносини. Як наслідок – загроза здоров’ю, власності суб’єктів цих відносин створює й загрозу успішній реалізації правоохоронних функцій відповідного органу державної влади.
6. Запропоновано та обґрунтовано вичерпний перелік потерпілих від злочину, передбаченого ст. 345 КК України, який об’єднує в собі три групи осіб: а) працівники правоохоронних органів; б) державні виконавці; в) члени сім’ї та інші близькі працівникові правоохоронного органу особи.
На основі структурно-функціонального аналізу правового становища правоохоронних органів в Україні з’ясовано, що до зазначених органів доцільно віднести наступні: прокуратура, органи внутрішніх справ, Служба безпеки України, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, Служба зовнішньої розвідки України, Державної прикордонна служба України, органи Міністерства доходів і зборів України (у тому числі підрозділи податкової міліції та органи й підрозділи, які виконують митні функції), органи та установи виконання покарань Державної пенітенціарної служби України, слідчі ізолятори Державної пенітенціарної служби, органи Державної фінансової інспекції, органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, органи Державної лісової охорони, Антимонопольний комітет, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Управління державної охорони України, Державна санітарно-епідеміологічна служба, Державна екологічна інспекція України, Державна інспекція ядерного регулювання, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, Державна інспекція техногенної безпеки України. Державна інспекція з безпеки на морському та річковому транспорті.
Здійснене дослідження системно-правових зв’язків ст. 345 зі ст.ст. 342, 343 КК України та Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2012 від 18.04.2012 р. виявило доцільність та можливість внесення доповнення до ч. 1 ст. 345 КК України шляхом запровадження до переліку потерпілих працівника державної виконавчої служби.
Ґрунтуючись на техніко-юридичному та юридико-лінгвістиному аналізі положень Кримінально-процесуального та Сімейного кодексів України, також Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», а також вітчизняних фамілістичних традицій зроблено висновок про необхідність розширення меж кримінально-правового захисту в межах ст. 345 КК України шляхом внесення до неї змін, спрямованих на запровадження категорії «близькі родичі, члени сім’ї чи інші близьких йому особи» замістить «близькі родичі» в якості потерпілих.
7. Враховуючи структурно-змістовні особливості ст. 345 КК України, можна доводиться, що в ч. 1 та 2 закріплені два самостійні, а тому основні склади злочину за критерієм характеру суспільно небезпечного діяння. В першому випадку – суспільно небезпечне діяння виражається виключно в погрозі вбивством, насильством, знищення чи пошкодження майна, у другому ж – у фізичному насильстві. Зауважується на тому, що погроза не завжди передує насильству, що підтверджується також результатами вивчення 300 кримінальних справ. Так, 12 % (36 кримінальних справ) всіх досліджених випадків вчинення злочину, передбаченого ст. 345 КК України припадає на застосування фізичного насильства (побоїв, легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень), що застосовується до потерпілого без відповідної погрози. У зв’язку з цим обґрунтовується доцільність та можливість закріплення кримінальної відповідальності за погрозу вбивством, насильством, пошкодженням чи знищенням майна та за реальне фізичне насильство щодо працівника правоохоронного органу в різних статтях Особливої частини КК України – в ст. 345 та 345-1 КК України відповідно.
8. Погроза як вираз суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України відображає, по-перше, лише активну форму його вчинення; по-друге, – спрямованість дій на створення небезпечного стану потерпілої особи у майбутньому; по-третє, – можливість висловлення погрози у будь-якій формі; по-четверте, погроза може як містити конкретну інформацію про характер і зміст майбутніх негативних наслідків для потерпілого (бути конкретизованою), так не містити такої інформації (бути неконкретизованою); по-п’яте, відображає можливість вираження та сприйняття погрози, як обіцянки вчинити певні дії у майбутньому чи-то як умови зміни поведінки потерпілого, чи-то як неминучості за будь-яких умов. Слід також зауважити на тому, що погроза завжди має бути: а) дійсною (реальною), тобто мати свій вияв в об’єктивній реальності, що означає бути інформацією, зафіксованою чи-то на матеріальному носії, чи-то вираженою, доведеною до потерпілого в будь-який інший спосіб (в тому числі й невербальний); б) персоніфікованою, тобто зверненою до конкретної особи або групи осіб; в) перспективною, тобто спрямованою виключно у майбутнє; погроза застосувати насильство до працівника правоохоронного органу негайно під час виконанням ним службових обов’язків як спосіб опору виключає кваліфікацію за ст. 345 КК України.
Доводиться, що під погрозою насильством при вчиненні злочину, ознаки складу якого закріплені в ч. 1 ст. 345 КК України слід розуміти погрозу психічного насильства (як самостійний вид насильства, що здатен спричинити тілесні ушкодження і заподіянням якого можливо погрожувати), а також заподіянням побоїв, мордування, легких, середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, задоволенням статевої пристрасті неприродним способом. Пропонується внести відповідні доповнення щодо змісту погрози в ч. 1 ст. 345 КК України.
9. Аналіз об’єктивної сторони складів злочинів, передбачених ч.ч. 2 та 3 ст. 345 КК України засвідчує їх матеріальні конструкції, що передбачає настання одного з таких суспільно небезпечних наслідків, як побої, легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження (ч. 2 ст. 345 КК) або тяжкі тілесні ушкодження (ч. 3 ст. 345 КК), а також наявність причинного зв’язку між суспільно небезпечним діянням та зазначеними наслідками. Диспозиції ч.ч. 2, 3 ст. 345 КК України сконструйовані як відсильні, а тому при визначенні характеру й ступеня тяжкості відповідних суспільно небезпечних наслідків слід керуватися відповідними положеннями ст.ст. 121, 122, 125, 126 КК України, а також Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 6 від 17 січня 1995 року.
10. Ґрунтуючись на аналізі судово-слідчої практики, керуючись метою усунення прогалин в кримінально-правовому захисті правоохоронної діяльності, запропоновано доповнити ч. 2 ст. 345 КК України та додатково передбачити кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі працівника правоохоронного органу, його близьких родичів, членів сім’ї та інших близьких осіб у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, а також за мордування щодо зазначених осіб з тією ж метою. Відповідно, ч. 3 ст. 345 КК України доповнити такою кваліфікуючою ознакою, як зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо працівника правоохоронного органу, його близьких родичів, членів сім’ї та інших близьких осіб у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків. Зазначені види насильницьких злочинів мають самостійну кримінально-правову оцінку, їх застосування щодо працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів може пов’язуватися винним зі службовою діяльністю цього працівника. Відтак, запровадження зазначених вище об’єктивних ознак досліджуваного складу злочину до диспозицій ст. 345 КК України відповідатиме вимогам послідовності кримінально-правового захисту, а також сприятиме розширенню останнього щодо правоохоронних відносин.
11. З суб’єктивної сторони погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу можуть бути вчинені виключно умисно. При цьому злочин, передбачений ч. 1 ст. 345 КК – лише з прямим умислом, а передбачений ч. 2 ст. 345 КК України – щодо діяння – з прямим умислом, а щодо наслідку у виді тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості – й з непрямим.
Обґрунтовується, що інтелектуальний елемент умислу при вчиненні злочину, передбаченого ст. 345 КК України включає: 1) усвідомлення характеру діяння: а) того, що інформація, яка виражена винним є погрозою вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна; б) погроза є персоніфікованою; в) погроза доведена до відома адресата та сприйнята ним як реальна; 2) усвідомлення особливостей правового чи іншого соціального статусу потерпілого, а саме того, що він є працівником правоохоронного органу чи його близьким родичем; 3) усвідомлення суспільної небезпечності діяння – виражає розуміння винним того, що посягаючи на відносини у сфері забезпечення життя, здоров’я, власності, він ставить під загрозу правоохоронні суспільні відносини; 4) усвідомлення протиправності діяння; 5) передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків, а також причинного зв’язку (для злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 345 КК України).
Вольовий елемент у складі прямого умислу, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, зазначимо, що він виявляється у бажанні винного висловити чи іншим чином виразити погрозу вбивством, насильством, пошкодженням чи знищенням майна щодо працівника правоохоронного органу, його близьких родичів саме у зв’язку з виконанням цим працівником своїх службових обов’язків. При цьому не обов’язково, щоб винний дійсно мав намір реалізувати погрозу. Головним є те, що винний має бажання її донести до свідомості потерпілого. Щодо злочинів, передбачених ч.ч. 2 та 3 вказаної статті, – то це бажання стосується заподіяння потерпілому реальної фізичної болі чи тілесних ушкоджень відповідного ступеню тяжкості.
12. Доводиться, що обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу досліджуваного злочину є його мета, яка виражена законодавцем через конструкцію «…у зв’язку з…». Обґрунтовується позиція, згідно з якою мета злочину, передбаченого ст. 345 КК України може бути спрямована на: а) помсту за службову діяльність працівника правоохоронного органу; б) перешкоджання виконанню працівником правоохоронного органу службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення у майбутньому. На підставі цього запропоновано внести зміни до диспозиції ч. 1 ст. 345 КК України, що стосуються заміни категорії «у зв’язку з» на словосполучення «з метою перешкодити виконанню цим працівником службових обов’язків, добитися прийняття незаконного рішення або помсти».
13. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 345 КК України вчиненого у виді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень (в тому числі й у випадку їх вчинення організованою групою) є фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у виді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень – фізична, осудна особа з 14-річного віку. Наводяться додаткові аргументи на користь законодавчої градації віку кримінальної відповідальності. Разом з цим, вказується на непослідовності законодавця щодо встановлення загального віку кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 345 КК України. На підставі цього пропонується доповнення до ч. 2 ст. 22 КК України посланням на ч. 4 ст. 345 КК України.
14. Враховуючи поширеність групових форм вчинення досліджуваної категорії злочинів, запропоновано запровадити до складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 345 КК України такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення його групою осіб за попередньою змовою. Прийняття до уваги цієї пропозиції дозволить, на нашу думку, належним чином індивідуалізувати кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
15. Доводиться можливість існування продовжуваного одиничного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, що виражається у кількох об’єднаних єдиними умислом тотожних погрозах, висловлених в різний час, однак з одного й того самого приводу (мотиву), щодо одного й того самого потерпілого. Порушення будь-якої з наведених умов тотожності або переривання умислу обумовлює кваліфікацію дій за сукупністю чи повторністю.
16. Дослідження особливостей кваліфікації множинності злочинів в контексті порушеної проблематики засвідчило наявність прогалин у правовому регулюванні кримінальної відповідальності за повторне вчинення погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу. Обґрунтовується доцільність запровадження ознаки повторності в якості кваліфікуючої до ч. 4 ст. 345 КК України. Наводяться додаткові аргументи на користь змішаного підходу до кваліфікації повторності, в якому поєднується принцип охоплення («поглинання») повторним злочинів всіх попередніх, однак лише у випадку, коли вони є тотожними.
Досліджуються випадки кваліфікації реальної сукупності злочинів при поєднанні погрози або насильства із заволодінням майна потерпілого, при застосуванні способу погрози, який охоплюється самостійним складом злочину, а також при вчиненні додаткових супутніх злочинів, спрямованих на створення умов погрози чи насильства щодо працівника правоохоронного органу.
17. Відмежування злочину, передбаченого ст. 345 КК України від суміжних має ґрунтуватися на врахуванні специфіки правил кваліфікації при конкуренції загальної та спеціальної кримінально-правової норми, а також об’єктів злочинів. Крім того, конструктивні особливості погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу обумовлюють щільний зв’язок суспільно небезпечних дій винного із законною службовою діяльністю зазначеного працівника, яка розглядається як зовнішній фактор детермінації насильницьких дій, що, зокрема, відмежовує злочин, передбачений ст. 345 КК України від хуліганства.
Враховуючи викладене, запропоновано наступну редакцію ст. 345 КК України.
«Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу чи державної виконавчої служби, а також щодо його близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких йому осіб з метою перешкодити виконанню цим працівником службових обов’язків, добитися прийняття незаконного рішення або помсти за службову діяльність –
карається виправними роботами на строк до двох років або
арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи державної виконавчої служби, а також його близьким родичам, членам сім’ї чи іншим близьким йому особам побоїв, мордування, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а так само незаконне позбавлення волі з метою перешкодити виконанню цим працівником службових обов’язків, добитися прийняття незаконного рішення або помсти за службову діяльність, –
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або
позбавленням волі на той самий строк.
3. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи державної виконавчої служби, а також його близьким родичам, членам сім’ї чи іншим близьким йому особам тяжкого тілесного ушкодження, а так само зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом з метою перешкодити виконанню цим працівником службових обов’язків, добитися прийняття незаконного рішення або помсти за службову діяльність, а так само дії, передбачені цією частиною чи частинами першою, другою цією статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти
років.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї
статті, вчинені організованою групою або повторно, -
караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти
років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агузаров Т. К. Уголовно-правовая охрана власти по законодательству зарубежных государств / Т. К. Агузаров // Право и практика. – 2011. – № 8. – С. 79–113.
2. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под. ред. Л. Л. Попова. – М. : Акад. МВД СССР, 1990. – 223 с.
3. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : Підручник / За заг. ред. О. П. Рябченко. – Х. : Вид-во ХНУВС, 2009. – 256 с.
4. Алфьоров С. М. Погрози в кримінальному праві України: проблеми теорії і практики / С. М. Алфьоров [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vamsu_pravo/2010_1/ Alforov.htm.
5. Андреева Г. М. Социальная психология : Учебник для высших учебных заведений / Г. М. Андреева. — 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 363 с.
6. Андрушко П. П. Об’єкт кримінально-правової охорони, об’єкт злочину, об’єкт злочинного посягання та об’єкт злочинного впливу: основний зміст понять та їх співвідношення / П. П. Андрушко // Адвокат. – 2011. – № 12 (135). – С. 3–10.
7. Антонов С. Проблемні питання кримінально-правової охорони службової особи, її близьких родичів та громадянина, який виконує громадський обов’язок / С. Антонов // Право України. – 2006. – № 2. – С. 120–125.
8. Артикул воинский 1715 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://militera.lib.ru/regulations/russr/1715_artikul/index.html.
9. Афиногенов С. Насилие и угроза в проекте нового Уголовного кодекса РФ, принятого Государственной Думой / С. Афиногенов // Юридическая газета. – 1996. – №4. – С. 11–13.
10. Баглай Ю. В. Правовая регламентация уголовно-правовой охраны сотрудников правоохранительных органов, осуществляющих деятельность по охране общественного порядка и обеспечению общественной безопасности / Ю. В. Баглай // Ученые записки юридического факультета ОГУ. – 2009. – Вып. 6. – С. 467–474.
11. Балабанова Д. О. Загальні засади теорії криміналізації / Д. О. Балабанова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://vuzlib.com/content/view/1490/60.
12. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло : Монографія / В. С. Батиргареєва. – Х. : «Одіссей», 2003. – 256 с.
13. Безверхов А. Г. Уничтожение и повреждение имущества: вопросы истории, теории, практики : Монография / А. Г. Безверхов, И. Г. Шевченко. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 192 с.
14. Бойко А. В. Об’єктивні ознаки погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу / А. В. Бойко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.law-property.in.ua/articles/article-3-of-the-conference/111-boiko-av-object-objectively-symptoms-threats-or-violence-against-law-enforcement-officer.html.
15. Бондарчук Р. О. Поняття, критерії та ознаки знищення чужого майна (статті 194 та 196 КК України) / Р. О. Бондарчук // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 53–61 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-3/11broccu.pdf.
16. Буланов Г. И. О понятии и структуре общественной опасности по советскому уголовному праву / Г. И. Буланов // Проблемы советского уголовного права и криминологии: Сборник ученых трудов. – 1973. – Вып. 28. – С. 92–103.
17. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / В. Т. Бусел. – К. : Перун, 2005. – 1728 с.
18. Вебер М. Избранные произведения / Сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова ; предисл. П. П. Гайденко [пер. с нем.] / М. Вебер. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
19. Вирок у кримінальній справі № 1-100/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://reyestr.court.gov.ua/Review/14598850.
20. Вирок у кримінальній справі № 1-32/11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://reyestr.court.gov.ua/Review/15812814.
21. Вирок у кримінальній справі № 2042/1-97/11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://reyestr.court.gov.ua/Review/13605215.
22. Вирок у кримінальній справі № 2610/26728/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://reyestr.court.gov.ua/Review/28602834.
23. Віскунов В. В. Суспільна небезпечність як умова криміналізації складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу / В. В. Віскунов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : www.nbuv.gov.ua%2Fportal%2FSoc_Gum%2FVlduvs%2F2010_ 3%2Fv3_10_2_6.pdf&ei=2-r7T9C0I5LN4QS4vPRy&usg=AFQjCNFMFg R7PXS0KoJC4NKTg8PY1N2OBw&cad=rja.
24. Владимиров В. А. Советская уголовная политика и ее отражение в действующем законодательстве : Учебное пособие / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. – М. : Акад. МВД СССР, 1979. – 130 с.
25. Водянніков О. До питання про поняття «вік суб’єкта злочину» / О. Водянніков // Кримінальний кодекс України : 10 років очікувань : Збірник наукових праць / За заг. ред. Т. І. Созанського, М. М. Сенька. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – С. 89–92.
26. Возний В. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК України) : законодавчий та правозастосовний аспекти / В. Возний // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 155–160.
27. Волков Б. С. Ответственность за уничтожение и повреждение имущества по советскому уголовному праву / Б. С. Волков. – Казань : Изд-во Казанск. ун-та, 1961. – 90 с.
28. Волков Б. С. Проблема воли и уголовная ответственность / Б. С. Волков. – Казань : Изд-во Казанского гос. ун-та, 1965. – 136 с.
29. Ворошилин Е. В. Субъективная сторона преступления : учебное пособие / Е. В. Ворошилин, Г. А. Кригер. – М. : Изд-во МГУ, 1987. – 76 с.
30. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4–15.
31. Галиакбаров Р. Р. Проблемы криминализации многообъектных общественно опасных деяний / Р. Р. Галиакбаров // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний. – Омск : Омск. высш. школа милиции, 1980. – 144 с.
32. Гальперин И. М. Уголовная политика и уголовное законодательство / И. М. Гальперин // Основные направления борьбы с преступностью. – М. : Юрид.лит., 1975. – С. 56–64.
33. Гальперин И. М. Предмет уголовной политики и основные направления ее изучения / И. М. Гальперин, В. И. Курляндский // Основные направления борьбы с преступностью / Под ред. И. М. Гальперина и В.И. Курляндского. – М. : Юрид. лит., 1975. – С 9–15.
34. Гармаш Д. О. Кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом : дис…кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Денис Олександрович Гармаш. – Х., 2008. – 193 с.
35. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 316 с.
36. Гаухман Л. Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР / Л. Д. Гаухман. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1981. – 59 с.
37. Гегель Г. В. Ф. Наука логики : в 3 т. / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль. – Т. 1. – 501 с.
38. Георгиевский Э. В. Теоретический анализ объекта преступления / Э. В. Георгиевский, А. В. Чернов. – Иркутск : Восточносибирский ин-т МВД РФ, 1999. – 122 с.
39. Герцензон А. А. Уголовное право. Часть общая / А. А. Герцензон. – М. : РИО ВЮА, 1948. – 496 с.
40. Глистин В. К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
41. Горелик А. С. Конкуренция уголовно-правовых норм / А. С. Горелик. – Красноярск : Изд-во Красноярск. гос. ун-та 1996. – 167 с.
42. Грищук В. К. Методологічні засади сучасної державної кримінальної політики України / В. К. Грищук // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики: (Зб. наук. пр.). – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1994. – С. 158–165.
43. Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : Навч. посіб. / В. К. Грищук. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – 568 с.
44. Гуренко Д. Ю. Об’єктивні ознаки посягання на життя працівника правоохоронного органу / Д. Ю. Гуренко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 2. – С 168–175.
45. Гуренко Д. Ю. Суб’єктивні ознаки посягання на життя працівника правоохоронного органу / Д. Ю. Гуренко // Право і суспільство. — 2011. — № 2. – С.191–195.
46. Гуренко Д. Ю. Кримінальна відповідальність за посягання на життя працівника правоохоронного органу: автореф. дис…канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. Ю. Гуренко ; Харківський національний університет внутрішніх справ. – Х., 2011. – 18 с.
47. Гуренко Д. Ю. Кримінально-правова охорона життя працівника правоохоронного органу: зарубіжний досвід / Д. Ю. Гуренко // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 231–235 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11 gdjozd.pdf.
48. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид. – М. : Юрид.лит, 1988. – 256 с.
49. Давидович І. Насильство проти правоохоронців / І. Давидович [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.yurincom.com/ua/analytical_information/?id=609.
50. Давидович І. Окремі питання кваліфікації посягань на працівників правоохоронних органів у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків / І. Давидович, Ю. Кривобок // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 59–69.
51. Дагель П. С. Потерпевший в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Потерпевший от преступления: Сборник статей / Отв. ред. проф. П. С. Дагель. – Владивосток : ДВГУ, 1974. – С. 16–37.
52. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 с.
53. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка (современное написание слов): в 4 т. / В. И. Даль. – М. : Цитадель. – Т. 3. – 1998. – 876 с.
54. Демидов Ю. А. Предметное содержание умысла по советскому уголовному праву / Ю. А. Демидов // Труды ВШ МООП. – 1965. – № 12. – С. 26–31.
55. Джавадов Ф. М. Квалификация насильственных преступлений, совершенных с применением оружия : Автореф. дис… канд. юрид. Наук : 12.00.08 / Ф. М. Джавадов. – М.: МГУ, 1985. – 21 с.
56. Джафарова О. В. Сутність та напрямки адміністративної діяльності правоохоронних органів України / О. В. Джафарова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2009_4/PB-4/PB-4_15.pdf.
57. Довіра українців до соціальних інституцій: результати соціологічного дослідження КМІС [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=81.
58. Дроздов А. В. В. И. Ленин о проблеме общественных отношений / А. В. Дроздов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1969. – 187 с.
59. Дроздов А. В. Человек и общественые отношения / А. В. Дроздов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1966. – 124 с.
60. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7–11.
61. Емельянов В. П. Защита права собственности уголовным законодательством / В. П. Емельянов. – Х. : Рубикон, 1996. – 128 с.
62. Ємельянов В. П. Дискусійні питання щодо визначення об’єкту злочину у кримінально-правовій науці / В. П. Ємельянов [Електронний ресурс]. – Режим доступ : URL : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/bozk /2007/16text/g16_17.htm.
63. Ємельянов В. П. Кваліфікація злочинів проти власності : Навч. посібник / В. П. Ємельянов. – Х. : Консум,1996. – 112 с.
64. Ємельянов В. П. Щодо визначення предмету злочину та класифікації об’єктів злочинів: дискусійні питання / В. П. Ємельянов // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2007. – Вип. 17. – С. 225–232.
65. Жалинский А. Э. Насильственная преступность и уголовная политика / А. Э. Жалинский // Советское государство и право. – 1991. – №4. – С. 43–48.
66. Жена Луценка прокляла прокурора [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://timer.od.ua/news/Gena_Lucenko_proklyala_prokurora_ html.
67. Залялова І. М. Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронно¬го органу : дис…кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Залялова Ірина Миколаївна. – К., 2007. – 183 с.
68. Заруба В. М. Історія держави і права України: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. М. Заруба. – К. : Істина, 2006. – 416 с.
69. Зимин А. А. Памятки русского права. Вып. 1 / А. А. Зимин. – М. : Наука, 1952. – 512 с.
70. Зінченко І. О. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання : монографія / За заг. ред. проф. В. І. Тютюгіна. – Харків : Фінн, 2008. – 336 с.
71. Злобин Г. А. Умысел и его формы / Г. А. Злобин, Б. С. Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1972. – 264 с.
72. Иванова В. В. Преступное насилие: Учебное пособие для вузов / В. В. Иванова. – М. : ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2002. – 217 с.
73. Имамутдинов А. Ф. Насилие как признак объективной стороны угрозы или насильственных действий в связи с осуществлением правосудия или производством предварительного расследования / А. Ф. Имамутдинов // Вестник Челябинского государственного университета. – 2009. – № 15 (153). – Серия «Право». – Вып. 19. – С. 85–87.
74. Іванов В. М. Історія держави і права України : навч. посіб.: у 2 ч. / В. М. Іванов. – К. : МАУП. – Ч.1. – 2002. – 264 c.
75. Ігнатов О. М. Насильницькі злочини, що вчиняються працівниками органів внутріщшніх справ України: кримінологічна характеристика, детермінація та попередження : монографія / О. М. Ігнатов – Х. : ТОВ «Вид-во «Формат Плюс», 2008 – 296 с.
76. Кизилов А. Ю., Чучаев А. И. Уголовно-правовая охрана представителей власти в XI - XVII вв. / А. Ю. Кизилов, А. И. Чучаев // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 89–96.
77. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
78. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлении: Учеб. пособие / Н. И. Коржанский. – Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1976. – 120 с.
79. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів / М. Й. Коржанський. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
80. Коржанський М. Цінність суспільних відносин / М. Коржанський, О. Коржанська // Право України. – 2006. – № 12. – С. 20–22.
81. Коржанський М. Й. Предмет і об’єкт злочину : монографія / М. Й. Коржанський. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутрішніх справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
82. Коробеев А. И. Советская уголовная политика: проблемы криминализации и пенализации / А. И. Коробеев. – Владивосток: Дальневост. ун-т, 1987. – 268 с.
83. Костенко О. Поняття об’єкту злочину: дискусію варто продовжити / О. Костенко, А. Ландіна-Виговська. – 2008.