ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ СТРУКТУРАМИ В УКРАЇНІФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ СТРУКТУРАМИ В УКРАЇНІ : ФОРМИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ КОРПОРАТИВНЫМИ СТРУКТУРАМИ В УКРАИНЕ

Краткое описание

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ”

На правах рукопису

САВ`ЮК Любомир Маркіянович

УДК 35:658.114(477)

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ СТРУКТУРАМИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ КАНДИДАТА НАУК З ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Науковий керівник
Воротін Валерій Євгенович,
доктор наук з державного управління,
професор

ЗАПОРІЖЖЯ - 2007

З М І С Т
стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................................................4
ВСТУП............................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ОРІЄНТАЦІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ..................................................................16
1.1. Переорієнтація державного управління підприємствами на ринок. Огляд літератури, вибір методів дослідження.....................................................................16
1.2. Концепція системного підходу та протиріччя її застосування в
сучасних умовах корпоративного господарювання.................................................44
1.3. Сутність, функції та модифікація системи макроекономічного управління
корпоративними підприємствами..............................................................................67
Висновки до першого розділу....................................................................................87
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ТА МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В КОРПОРАТИВНОМУ СЕКТОРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ...............................................................................................................91
2.1. Дослідження системи управління в корпоративному секторі
економіки України.......................................................................................................91
2.2. Особливості, функціональний зміст і принципи управління корпоративними структурами.................................................................................................................97
2.3. Організаційне регламентування процесів реструктуризації корпоративних структур......................................................................................................................103
2.4. Оцінка ефективності діяльності органів управління суб’єктів корпоративних відносин......................................................................................................................113
Висновки до другого розділу....................................................................................122
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
КОРОПОРАТИВНИМИ СТРУКТУРАМИ ТА
ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ЄФЕКТИВНОСТІ......................................................................125
3.1. Чинники впливу макроекономічного управління на підприємницьку діяльність корпоративних структур.........................................................................125
3.2. Впровадження механізму регламентації операцій з похідними фінансовими інструментами на вторинному ринку цінних паперів............................................150
3.3. Методичні основи організаційного регламентування бізнес-процесів на корпоративному ринку цінних паперів...................................................................166
3.4. Шляхи реалізації стратегічного завдання вдосконалення ринкової моделі управління корпоративними підприємствами........................................................181
Висновки до третього розділу..................................................................................197
ВИСНОВКИ...............................................................................................................201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................210
ДОДАТКИ..226

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний корпоративний сектор розвивається у винятково складних умовах ринкових перетворень у національному господарстві, докорінних змін внутрішньовиробничих і зовнішніх відносин в економіці України. Нові вимоги зумовлені розгортанням ринкових відносин, формуванням підприємницької діяльності, змінами функцій і методів державного управління та регулювання, станам навколишнього середовища.
У сучасних умовах глибоких ринкових перетворень в економіці України центральне місце починають посідати питання раціонального та ефективного державного управління діяльністю суб’єктів корпоративних відносин, удосконалення механізмів управління, зумовлених переходом до ринкової економіки. Перехід до використання ефективної системи макроекономічного управління корпоративними структурами на наукових принципах повинен стати одним з головних засобів здійснення економічних реформ. Негативний вплив на діяльність корпоративних структур справляє неупорядкована, недієздатна система управління діяльністю акціонерних товариств, відсутність чіткого розмежування прав і відповідальності власників та керівників, невпорядкованість їх діяльності. Дезорганізація зв'язків між владними структурами та господарюючими корпоративними суб'єктами доповнюється неузгодженістю внутрішніх управлінських структур, фактичною безгосподарністю акціонерних підприємств. Потребує вирішення проблема забезпеченості правового захисту договірних відносин, довірчого управління власністю. Стає все більш очевидним, що ці та інші питання вимагають негайного розв`язання. Це особливо актуалізує проблему теоретичного дослідження розвитку системи державного управління корпоративними структурами в ринковій економіці, яка може і має стати основою переходу від посткризового відновлювального зростання до етапу динамічного розвитку в рамках соціально орієнтованої моделі розвитку.
Питанням визначення ролі системи державного управління діяльністю корпоративних підприємств, принципів ефективного функціонування первинних організаційних ланок управління, взаємодії сукупності управлінських відносин з економічною системою в цілому приділено багато уваги в дослідженнях економістів і управлінців. Особливо слід відзначити наукові праці зарубіжних учених: М.Альберта, Р.Акоффа, Д.Вурворда, Дж.мол.Грейсона, П.Друкера, Р.Дорнбуша, Б.Карлоффа, Е.Мейо, Ф.Котлера, А.Маслоу, М.Мескона, У.Оучі, М.Портера, Г.Саймона, Ф.Тейлора, Р.Фалмера, Г.Форда, С.Фішера, Ф.Хедоурі, Л.Якоккі.
Однак застосування теоретичних положень західної науки має обмежений характер. Тому в сучасній економічній теорії та теорії державного управління українські й російські дослідники інтенсивно нагромаджують аналітичний матеріал, що дає змогу формулювати вихідні теоретичні положення, на яких можна будувати системи управління підприємством, адекватні реальним створеним умовам. Важливі аспекти теорії державного управління досліджується у працях таких українських учених як О.Амосов, В.Бакуменко, З.Варналій, В.Воротін, Л.Воротіна, О.Галушко, В.Геєць, Г.Губерна, А.Дєгтяр, В.Дорофієнко, В.Євтушевський, Ю.Єхануров, М.Ермошенко, В.Ільяшенко, Г.Козаченко, А.Мерзляк, О.Мордвінов, Т.Мотренко, В.Огаренко, В.Павлов, Е.Панченко, О.Поважний, В.Рижих, І.Розпутенко, А.Чухно, В.Шамрай, А.Шегда та інші. Пліднопрацюють російські дослідники Л.Абалкін, Р.Белоусов, І.Бєляєва, П.Буніч, С.Ленська, Г.Попов, З.Румянцева та інші.
Але в цілому відчувається дефіцит теоретичних досліджень з концептуальних проблем державного управління діяльністю корпоративних підприємств. Необхідні узагальнення теорії державного управління, що стосуються періоду формування ринкових відносин в Україні, становлення нової парадигми управління корпоративним підприємством. Відсутні дослідження, де аналізувалися б системні підходи в теорії державного управління, проблеми вибору ефективної системи управління корпоративними підприємствами в умовах глибоких ринкових перетворень.
Особливо бракує узагальнень світового досвіду використання існуючих систем макроекономічного управління діяльністю корпоративних структур у розвиненій економіці для вирішення низки проблем виходу з кризового стану українських акціонерних підприємств. Недостатньо досліджені системи макроекономічного управління в умовах реформування власності підприємств і формування підприємницької діяльності в корпоративному секторі національної економіки. Отже, потреба в комплексній науковій розробці механізму державного управління корпоративними структурами за умов якісних ринкових перетворень зумовила вибір теми, визначила мету та завдання роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснена в межах комплексного наукового плану Гуманітарного університету Запорізький інститут державного та муніципального управління” відповідно до наукового проекту Механізми управління об’єктами і процесами ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0105U002566). Роль автора полягає в узагальненні сучасних методів державного управління діяльністю суб`єктів господарювання в корпоративному секторі національної економіки, опрацюванні сучасного стану механізмів макроекономічного регулювання корпоративних відносин і запропонуванні практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності корпоративного управління.
Водночас дисертаційна робота є складовою частиною проектів Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України, Спілки союзу економістів України, проектів Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Світового банку, Інституту конку­рентного суспільства.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне дослідження проблем розвитку та модифікації системи державного управління корпоративними структурами з урахуванням економічного стану України та специфіки сучасних ринкових перетворень; розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення управління на макро- та мікро рівні і визначення пріоритетних напрямів, методів і чинників впливу макроекономічного управління на підприємницьку діяльність корпоративних структур.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- дослідити науково-теоретичні основи формування системи державного управління корпоративними структурами в умовах глибоких ринкових перетворень національної економіки;
- здійснити аналіз нормативно-правової бази та практики становлення й розвитку макроекономічного управління діяльністю суб’єктів господарювання в корпоративному секторі національної економіки;
- розкрити зміст, цілі, завдання та функції державного управління акціонерними підприємствами в конкурентному середовищі;
- узагальнити досвід державного управління діяльністю корпоративних структур на макро- та мікро рівні в країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин;
- обґрунтувати теоретичні підходи до розробки основних напрямів модифікації механізмів, методів, стилів управління підприємницькою діяльністю корпоративних підприємств як основи забезпечення їх конкурентоспроможності;
- визначити концептуальні підходи до моделювання державного управління підприємницькою діяльністю акціонерних товариств з метою встановлення критеріїв для обґрунтування напрямів розвитку систем управління підприємницькими структурами;
- охарактеризувати концептуальні положення і принципи становлення корпоративного управління та його вплив на формування підприємницького середовища в Україні;
- удосконалити методологічні підходи до розробки основних напрямів модифікації механізму, методів, стилів управління підприємницькою діяльністю підприємств як основи забезпечення їх конкурентоспроможності;
- виявити зміни в українській практиці макроекономічного управління в окремих сферах господарювання та розробити перспективну структуру ринкової моделі раціонального управління корпоративними підприємствами;
- науково обґрунтувати практичні пропозиції щодо створення в національній економіці ефективної системи засобів, інструментів і механізмів управління корпоративними підприємствами в умовах ринкової орієнтації розвитку економіки.
Об'єктом дослідження є процес державного управління корпоративними структурами у єдності та взаємодії її складових в умовах глибоких ринкових перетворень національної економіки.
Предметом дослідження є формування системи державного управління діяльністю корпоративних структур в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що необхідною умовою сталого економічного зростання корпоративного сектору національної економіки є розвиток і модифікація дієвої системи державного управління за умов глибоких ринкових перетворень в економіці України.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення сучасних теорій ─ економічної та теорії державного управління, теорії відтворення, циклічності, рівноваги (загальної і часткової), а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань управління та розвитку системи макроекономічного управління в умовах глибоких ринкових перетворень. Для перевірки гіпотези та виконання поставлених завдань у роботі було використано сучасні методи дослідження: системно-аналітичний, який дав змогу узагальнити наукові концепції, розробки та пропозиції провідних вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені проблемі макроуправління; історичний та логічний методи - для дослідження еволюції функцій управління, зокрема в ринкових умовах госпо­дарювання; метод функціонально-структурного аналізу, що передбачав поста­новку досліджуваної проблеми і дав змогу простежити причинно-наслідкову зумовленість її виникнення; економіко-статистичний метод ─ для досліджен­ня еволюції системи корпоративного управління, розуміння динаміки, структури та ефективності управління підприємством; метод порівняльного аналізу (SWOT-аналіз) ─ для визначення сильних і слабких сторін, зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на формування системи управління підприємницькими структурами; програмно-цільовий метод ─ для надання науково-практичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення та оптимізації систем управління й обґрунтування практичних пропозицій щодо створення в національній економіці ефективної системи засобів, інструментів і механізмів державного управління акціонерним підприємством в умовах ринкової орієнтації розвитку економіки.
Інформаційну базу дослідження становлять звітні дані Держкомстату України, основоположні законодавчі й нормативно-правові акти і програмні документи державних органів України, зокрема Конституція України, закони України, Укази Президента України, нормативні документи Верховної ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки, монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному науковому дослідженні розвитку системи державного управління корпоративними структурами та розробці науково-теоретичних засад забезпечення розвитку корпоративного сектора у тому числі корпоративних прав держави, в умовах глибоких ринкових перетворень та модифікації впливу ринкового механізму на суб’єкти господарювання. Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається в таких положеннях:
уперше:
-розкрито сутність системи макроекономічного управління корпоративними структурами, що зумовлена єдністю об’єктивного (об’єктивних економічних законів) і суб’єктивного, свідомої управлінської діяльності, спрямованих на функціонування та розвиток економіки підприємств, досягнення певного рівня виробництва обсягу товарів і послуг при дотриманні суспільно необхідних витрат для задоволення потреб суспільства шляхом впровадження нової системи державного управління корпоративними підприємствами (єдність соціально-економічної та організаційно-економічної сторін, централіз­му і децентралізації, галузевого та територіального управління);
-визначено об’єктивні передумови формування системи макроекономічного управління корпоративним сектором, що породжуються вимогами ринку та конкурентного середовища, зумовлені впливом світових, державних, міждержавних, регіональних, субрегіональних процесів і визначаються такими факторами: необхідністю розширеного та індивідуального відтворення, забезпечення довгостроковості інтересів роботодавців, власників підприємств і працівників, забезпечення єдності та цілісності ринкового середовища діяльності підприємницьких корпоративних структур і входження їх у світовий економічний простір;
-обґрунтовано критерії, визначено цілі та розкрито генезис системи управління державними пакетами акцій, які не мають статусу контрольних, у тому числі захисту прав держави як міноритарного акціонера;
удосконалено:
-теоретичне обґрунтування причин, які перешкоджають реалізації державної регуляторної політики у корпоративному секторі. Визначе­но, що головні з них невідповідність дій центральних, місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування щодо прийняття нових актів принципам, закладеним в ідеологію державної регуляторної політики та лобіювання органами виконавчої влади галузевих інтересів всупереч процедурам регуляторної політики;
-систематизація принципів формування ринкової моделі корпоративного управління за формами (прямого та непрямого впливу) та засобами (економічні, правові, адміністративні), результативність яких підвищується, якщо вони застосо­вуються не випадково або під тиском груп спеціальних інтересів і кон’юнктури, а системно, виходячи із стратегічних цілей і тактичних завдань розвитку акціонерних товариств з метою вдосконалення форм господарювання та підвищення їх ефективності;
-інструментарій механізму державного управління згідно із структурно-функціональними та системними ознаками, основними елементами якого є: формування та реалізація економічних інтересів господарюючих суб’єктів корпоративного сектору економіки; визначення та результативне застосування організаційних і економічних механізмів управ­ління; регламентація господарського життя; формування дієвої системи корпоративного управління та корпоративної культури;
- визначення напрямів впливу системи державного управління корпоративними підприємствами на економічне зростання, а саме: формування стратегії розвитку акціонерних підприємств у конкурентному середовищі; орієнтація на переважне використання в господарській діяльності корпоративних структур сучасних форм впливу ринкової моделі управління на підвищення результативності; запровадження інструментів громадського контролю над діяльністю суб’єктів корпоративного сектора шляхом обов’язкового оприлюднення результатів їх фінансово-економічної діяльності, уведення представників громадськості до наглядових рад стратегічно важливих корпоративних підприємств національної економіки.
дістало подальшого розвитку:
-положення теорії державного управління, що в умовах ринкової економіки не існує якоїсь єдиної, універсальної моделі управління корпоративними підприємствами, а існує їх множинність. При виборі моделі управління слід орієнтуватися на такі структуроутворювальні елементи, як організація структури управління, спрямування дії системи на економічні інтереси, потреби учасників корпоративної підприємницької діяльності (власників, роботодавців і працівників підприємств).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здійснені в дисертації дослідження втілені в конкретні пропозиції, методики, рекомендації, прикладні моделі та мають придатну для використання на практиці державного управління корпоративними підприємствами в ринкових умовах господарювання. Результати та основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій. Вони можуть використовуватися при опрацюванні довгострокових програм соціально-економічного розвитку України та корпоративного сектору економіки, підготовці відпо­відних розділів проектів законодавчих і нормативно-правових актів з питань макроекономічного управління, розробці дієвих механізмів реалізації програм розвитку акціонерних підприємств і формування національного корпоративного сектору.
Матеріали дисертаційного дослідження використані як пропозиції та зауваження до проектів законів, методичних розробок. Основні результати викладені в наукових публікаціях автора, доповідях на наукових конфе­ренціях, аналітичних записках до державних органів.
Результати дослідження впроваджені:
- використані Інститутом конкурентного суспільства та Аналітичною групою Координаційно-Експертного Центру Об’єднань Підприємців України під час підготовки зауважень і пропозицій до проектів Законів України Про Державний бюджет на 2005 рік”, Про Державний бюджет на 2006 рік”, Про основні засади державного контролю (нагляду) за господарською діяльністю в Україні” та Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності” (довідка №123 від 10 жовтня 2006 р.);
- запроваджені Спілкою підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України при підготовці зауважень і пропозицій до проектів законів України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (довідка №23 від 20листопада 2006 р.);
- основні положення дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Гуманітарного університету ЗІДМУ” в процесі викладання курсів Теорія державного управління”, Регіональне управління”, Бізнес планування” (довідка №56 від 18 листопада 2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно. Особистий внесок автора в наукові праці, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися й одержали схвалення на науково-практичних конференціях Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації” (Київ, 2005); Дні науки” (Запоріжжя, 20042006); Адміністративно-територіальна реформа та проблеми реалізації потенціалу економічного зростання в Україні” (Одеса 2005).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 14 наукових працях загальним обсягом 4,5 друк. арк., у тому числі 8 у наукових фахових виданнях, обсягом 3,2 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, переліку умовних позначень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 237 сторінки, в тому числі 21 рисунок, 15 таблиць. Список використаних джерел містить 196 найменувань.

Список литературы

В И С Н О В К И

Підсумовуючи викладене у роботі, можна зробити наступні висновки та пропозиції.
1. В сучасних умовах домінуючим типом економічної системи стає змішана система, яка поєднує ринкові та державні регулятори діяльності підприємств. Змішана економічна система може мати різне співвідношення ринкового інструментарію діяльності підприємств та впливу державних регуляторів в залежності від багатьох факторів, і, насамперед, економічної політики. Що стосується України, то її економіка визначена як соціальноорієнтоване ринкове господарство. Але на практиці до початку нового століття переважаючою була тенденція до сильного державного регулювання діяльністю господарюючих суб'єктів, що певним чином позначається на методології дослідження теорії управління.
2. Термін управління” означає процес регулювання стану економічної системи господарського об’єкту шляхом спеціальних методів. Вже з цього, наведеного визначення можливо зробити певний висновок про характер взаємозв'язку між управлінням і менеджментом. Вживання терміну управління” в контексті історичної еволюції економічних систем поступово почало здавати позиції” під натиском комерціалізації управлінської діяльності і все більшої орієнтації на отримання прибутку, ускладнення задач управління.
Наука управління виникла на основі усуспільнення різних сфер наукової діяльності. Вона заснована на здатності досягати потрібних результатів на основі поєднання наукових знань, досвіду і навичок управління, тобто на так званому синергетичному ефекті. Організація вбирає в себе як структурні, та і динамічні характеристики системи, що забезпечують її цілеспрямоване функціонування. За цих умов одним з головних завдань аналізу теорії менеджменту стає своєчасний вияв співвідношення між існуючими функціями, їх розвитку і появи нових функцій, зміни змісту існуючих. На цій основі з'являються можливості для дослідження напрямків розгортання нових економічних відносин між учасниками процесу управління. Створення ієрархічної структури управління, жорстка регламентація функціональних обов'язків веде до появи та подальшого розвитку системи корпоративного менеджменту. На думку автора, досліджувати систему управління підприємством можливо використовуючи кожен з наведених підходів, або їх комбінацію. Але безперечні переваги має системний підхід. Це пояснюється тим, що основними елементами системи є підсистеми системи, вхід, процес в системі, вихід, зворотній зв'язок та зовнішнє середовище.
3. Однією з найбільш важливих функцій суб'єкта управління виступає самоорганізація системи управління корпоративним підприємством, роль якої зростає в процесі ускладнення умов функціонування об'єкту управління. В ринкових умовах головна мета самоорганізації системи управління підприємством полягає у забезпеченні його конкурентноздатності, безперервної націленості на досягнення ефективності і успіху діяльності. Застосування концепцій системного підходу в управлінні підприємством - комплексна проблема, яка охоплює цілу низку питань. Для перехідної економіки реалізація системного підходу пов'язана з її специфічними протиріччями, до яких можуть бути віднесені:
- по-перше, між системою управління, що склалася в умовах централізованого планування та системою, яка пристосована до ринкових умов;
- по-друге, між існуючою техніко-технологічною базою виробництва і управління і необхідного для досягнення поставлених цілей і застосовуваною системою управління;
- по-третє, між стратегією розвитку підприємства і змістом повсякденної роботи для його функціонування.
4. Перехід від централізованого планування до ринкової системи господарювання тісно пов'язаний з падінням ефективності управління підприємством, результативності їх діяльності, Вже початок ринкових перетворень обумовив формування принципово нових підходів до функціонування підприємств. З точки зору перетворень, що відбуваються в економічних відносинах, основою для формування сучасної системи менеджменту, на наш погляд виступають:
- по-перше, трансформація відносин власності, особливий характер нових умов функціонування підприємств - виникають нові суб'єкти власності, додаткові об'єкти привласнення. Формуючий Інноваційний тип менеджменту підприємства знаходить свій прояв у тому, що найманий управлінський персонал підприємства має досить значні права. Інтереси цього управлінського персоналу і підприємців-власників в основному співпадають. Така логіка розвитку власності зумовлює трансформацію так званого капіталізму приватних власників” у капіталізм управлінців”, або як їх частіше називають - власників по управлінню. Наприклад. Представницька форма управління реальним капіталом акціонерним товариством, персоніфікована найманим менеджером, реалізується в таких формах його доходу як заробітна плата, премії, дивіденди, доходи від участі у виконанні інших підприємницьких проектів. По суті, це форми реалізації власності менеджера на свою робочу силу;
- по-друге, докорінні зміни відбуваються у формах відчуження виробників від умов та продукту праці, безпосереднього процесу виробничої діяльності Збагачення змісту та характеру праці, зростання усуспільнення виробництва знаходить свій прояв, зокрема, в посиленні участі працівників в управлінні, застосуванні з боку управлінців методів забезпечення їх задоволенням оплатою та умовами праці.
5. Суть сучасної трансформації макроекономічної системи управління корпоративними підприємствами полягає в комплексному управлінні досягненням кінцевих результатів діяльності, контролем за рухом підприємств до обраної цілі діяльності. Останні поділяються в залежності від проміжків часу, в яких він (цей рух) здійснюється: для короткого проміжку такою метою виступатиме забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства, для довгострокового - послідовні та взаємопов'язані дії, спрямовані на забезпечення виживання, проведення антикризової політики та нарощування потенціалу підприємницького успіху.
Поява оновленої моделі макроекономічного управління корпоративним підприємством означає все більш значну відмову від традиційних підходів до організації управління, використання не тільки накопиченого досвіду, а й його збагачення за рахунок появи новітніх підходів. Така основа формування моделей управління дозволяє розробляти і використовувати альтернативні стратегії, швидко адаптуватися до змін зовнішнього середовища.
6. Трансформаційна модель управління корпоративними підприємствами, побудована на основі використання інтегративної стратегії має своєю головною метою реалізацію переваг, притаманних новітнім напрямкам розвитку менеджменту. Конкретне застосування принципів інтегративної стратегії має альтернативні варіанти в залежності від виробничої, маркетингової або інноваційної моделі управління. Так, за умов підвищеної чутливості виробника до попиту і мотивації покупців, на перше місце серед функцій управління, як вже зазначалося, висувається маркетинг. І це цілком зрозуміло: адже успіх комерційної діяльності і фінансові результати підприємства у цьому випадку залежать від своєчасного, випереджального захоплення певного ринкового сегменту. Вміння максимізувати або оптимізувати обсяги продукції, що надходить на ринок залежить від передачі сигналів” від функції маркетингу управлінню виробництвом, інноваційними розробками, особливою увагою до якості, контролю за динамікою змінних та постійних витрат. На думку автора, пошук сучасної моделі менеджменту має по-перше, індивідуальний для кожного підприємства характер; по-друге, кризовий стан економіки України об'єктивно зумовлює обмеження використання концептуальних підходів, розроблених теорією управління та апробованих в країнах з розвинутою ринковою системою господарювання; по-третє, результати досліджень виступають в методологічному відношенні не як істина, а як важливий інструмент пізнання складних адаптивних систем, до яких відносяться, безперечно, вказані моделі менеджменту.
7. В найбільш широкому розумінні корпоративне управління являє собою процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами. Головною метою корпоративного управління при цьому є отримання частини прибутку, яку називають дивідендом.
8. Як правило, у світовій економічній літературі категорія корпоративне управління” використовується у більш конкретному значенні як управління корпораціями в інтересах власників. При цьому, суттєвою особливістю корпоративного управління є відокремлення функцій управління від власності. Виходячи з цього, треба пам’ятати, що корпоративне управління не є відірваним від загального менеджменту, воно являє собою один із його базових елементів і визначає, насамперед погодження відносин власників і менеджерів.
9. Розглядаючи корпоративне управління на рівні одного підприємства слід зазначити, що його предметом є не тільки управління безпосередньо виробництвом, фінансами, ринками, кадровою роботою, але й з погляду стратегії воно націлене на забезпечення сталого розвитку корпорації через формування найбільш ефективної організаційної структури.
10. З погляду на організацію управління корпорацією у світі переважного поширення набули дві управлінські системи корпоративного регулювання, які склались історично та економічно в тих чи інших країнах і характеризують основні підходи до проблеми повноважень і відповідно прийняття рішень і реалізації прав власності. Ці системи отримали назви інсайдерських та аутсайдерських.
11. Розглядаючи систему корпоративного управління як систему загального менеджменту, слід зазначити, що воно включає в себе наступні області: управління виробництвом, управління кадрами, управління фінансами, управління інноваціями.
12. Управлінська діяльність ґрунтується на наступних загальних принципах: поділ праці чи спеціалізація, повноваження і відповідальність, дисципліна, єдиноначальність, єдність напрямку, підпорядкованість особистих інтересів загальним, винагорода персоналу, централізація, скалярний ланцюг, порядок, справедливість, стабільність робочого місця для персоналу, ініціатива, корпоративний дух.
13. Існують і певні специфічні принципи корпоративного управління, розроблені та запропоновані Організацією економічного співробітництва та розвитку” при ООН всередині 2005 року: захищати права акціонерів; забезпечувати однакове відношення до акціонерів; регулювати діяльність зацікавлених осіб в управлінні корпорацією; забезпечувати своєчасне і точне розкриття інформації і її прозорість; забезпечувати стратегічне керівництво корпорацією шляхом регламентації обов’язків керівних органів.
14. Означимо, що на нашу думку органами управління на рівні корпоративного підприємства виконуються конкретні функції. На органи внутрішньої структури корпоративного управління припадають: на правління виконавчі функції, на спостережну раду контрольні та виконавчі (деякі), на ревізійну комісію тільки контрольні. Органам державного управління необхідно сприяти виконанню належних функцій органам управління корпоративних структур національної економіки
15. Реалізація функцій корпоративного управління та його процес є основою діяльності корпорації і пануючої там культури. Ефективна організація цього процесу є передумовою ефективного функціонування підприємства в цілому, по всім напрямкам його діяльності.
16. Якщо врахувати особливості перехідного періоду, пов'язані з відсутністю необхідних елементів в системі управління або низьким професійним рівнем менеджменту, стає зрозумілим, що для виходу з сьогоднішнього кризового стану потрібно знайти шляхи для реалізації організаційного підходу в управлінні. Звідси можливо зробити висновок про необхідність формування головного завдання сучасного менеджменту підприємства. Таке завдання в умовах перехідної економіки може полягати у створенні механізму самоорганізації об'єкту управління, який приводиться в дію інтересами людей, задовольняє їх потреби. Урахування вимог закону синхронізації при побудові такого механізму знаходить свій прояв в процесі узгодження всіх дій, закону економії часу - у поєднанні в єдине ціле результатів трудової діяльності і винагороди на всіх рівнях.
17. На сучасному етапі трансформації спостерігаються наступні зміни у поведінці споживачів: якщо раніше визначальним фактором попиту споживачів виступав імідж фірми, обличчя якої асоціювалось з високими споживчими властивостями, якістю, технологічністю продукції, то сьогодні переважає конкуренція за принципом "ціна-якість" без урахування місця фірми на ринку. Конкуренти-виробники все частіше створюють альянси (як це має місце у світовому виробництві автомобілів), одночасно конкуруючи по окремих позиціях виробничої програми. Різні системи управління, структури їх стратегій опиняються в новій конкурентній ситуації внаслідок того, що підприємства підпадають під сукупний вплив раніше ізольованих факторів. Це зумовлює трансформацію ринкового середовища, що знаходить свій прояв у наступному:
- по-перше, конкуренція приймає багатовекторний характер, охоплює одночасно такі сторони управління як витрати, якість, строки, "ноу-хау", створення ринкових бар'єрів, зміцнення фінансового стану. Структура стратегічного менеджменту повинна реагувати синхронізовано на всі ці зміни;
- по-друге, посилення конкуренції приймає всеохоплюючий характер, вона відбувається на різних рівнях і в різних площинах - на товарних ринках і на ринках робочої сили та інтелектуальної власності, на ринках ресурсів і між різними концептуальними підходами до побудови системи стратегічного менеджменту і поведінки підприємства у сфері збуту і маркетингу;
- по-третє, посилюється динамізм розвитку ринку, на якому відбувається докорінна зміна позицій конкурентів, рух старі-нові” галузі, сфери, товари, послуги, конкуренти, споживачі тощо. Якщо у 80-ті роки перегляд найбільш важливих ринків відбувався кожних 3-6 років, то зараз безперервно.
18. На наш погляд, докорінне вирішення проблем в управлінській сфері повинно відбуватися в умовах перехідної економіки через пошук нових суспільних рис у діяльності підприємств. В цих системах домінуючу роль треба віддати не суто мотиваційним, а суспільно-значущим процесам включення підприємства в цілісну ринкову систему господарювання з усіма її атрибутивними ознаками. Звідси випливає теоретична проблема - вибір шляху соціально-економічного розвитку України, на основі якої було б можливо визначити взаємодію органів державного управління і системи управління підприємством. Для практичного управління протиріччями, змінами, що відбуваються в ринковому середовищі треба створювати, на наш погляд, максимально наближені до ринку підрозділи, генерувати ресурси для загальнопідприємницького використання. В залежності від аналітичної оцінки ринкових змін можуть прийматися управлінські рішення, здатні генерувати певні протиріччя підприємства. Ринкове трансформування системи управління підприємством може бути відображене у вигляді сукупності взаємопов'язаних заходів, спрямованих на поступову зміну сутності та характеру економічних відносин, що складаються між суб'єктами й об'єктами управління для забезпечення ефективного господарювання. Ці заходи починають розробляти і втілювати в діяльність підприємства вже в умовах перехідної економіки, коли стають неприйнятними методи управління, притаманні адміністративно-командній економіці. Трансформування згаданої системи управління тісно пов'язане з інституціональними змінами, створенням правового поля діяльності підприємств у ринковому середовищі. Однак, суттєві макроекономічні зрушення при всій їх непослідовності й незавершеності неспроможні розв'язати проблему подолання кризових явищ в економіці, забезпечити ефективну діяльність підприємств. Цілеспрямоване реформування згаданої системи вимагає не тільки подальших кроків у реформуванні макроекономіки на ринкових засадах, а й гостро потребує змін у механізмі господарювання, формах і методах управління підприємством. За своєю сутністю цілеспрямоване ринкове трансформування системи управління вимагає розв'язання суперечності між заявленою стратегією розвитку підприємства з тактичними реальними діями, спрямованими на входження суб'єктів господарювання у новоутворену систему економічних відносин. Планування організаційних змін виступає загальною умовою життєдіяльності як новостворених, так і реструктуризованих підприємств в динамічно оцінюючій ситуації становлення ринкових відносин. До складу таких змін можуть бути віднесені новітні стратегії розвитку відносин. Зокрема, все більшого поширення в розвинутих ринкових економічних системах набувають механізми послідовного переосмислення цілі розвитку підприємства у довгостроковій перспективі з наступним переходом до реінжинірінгу.
19. Аналіз використання якісних показників ефективності системи управління на різних рівнях дозволило зробити наступні висновки:
- в ринкових умовах господарювання спостерігається первинність змін характеру управлінської роботи по відношенню до показників економічних і фінансових результатів роботи підприємства;
- для перехідної економіки формування системи сучасного макроекономічного управління вимагає поглиблення взаємодії державного контролю й удосконалення організаційної структури, методів та стилю управління;
- нагальною потребою стає розробка системи відбору, оновлення і заміни членів адміністративного управління на конкурсній основі;
- контракт для управлінців доцільно поставити в залежність від економічних і фінансових показників діяльності підприємства в поточному і перспективному періоді. Ефективність управління можна зобразити у єдності трьох складових:
- по-перше, одержанні загального (економічного) ефекту, який знаходить свій вимір у традиційному співвідношенні витрат на управління (апарат управління, інформаційні технології, користування інфраструктурою зовнішнього середовища - консалтингові, посередницькі, юридичні послуги тощо) та результативність діяльності підприємства;
- по-друге, досягнення ринкового ефекту, який знаходить свій вираз у вигляді питомої ваги продукту і підприємства на ринку, динаміки його присутності в конкурентному середовищі;
- по-третє, інноваційного ефекту - здатності безперервно оновлювати продукт, управляти змінами.
Взаємодія цих форм - вираження результативності макроекономічного управління яке дає інтегральний ефект як узагальнюючий показник впливу системи управління на ефективність господарювання корпоративних структур національної економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. (зі змінами та доповненнями) // Галицькі контракти. №42. 1996. жовтень.
2. Закон України Про інвестиційну діяльність” №1560-12 від 18.09.1991 із останніми змінами та доповненнями, внесеними Законом України №185 від 05.03.1998 // Відомості Верховної Ради України. 1998. - № 30-31. Ст. 156.
3. Закон України Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. (зі змінами та доповненнями) // Галицькі контракти. №42. 1996. жовтень.
1. Закон України Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. (зі змінами та доповненнями) // Галицькі контракти. №42. 1996. жовтень.
2. Закон України Про підприємства в Україні” від 27.03.91 №887-12 // відомості Верховної Ради України. 1991. - № 24. Ст. 272.
3. Закон України Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 №2063 ІІІ // Урядовий кур`єр. 2000. 22 листоп.
4. Закон України Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва і Україні” від 21.12.2000 №2157 ІІІ // Офіційний вісник України. 2001. - № 4. Ст.19.
5. Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 9. Ст. 79.
9. Указ Президента України Про державну підтримку малого підприємництва” від 12.05. 98 р. // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 19. - С. 15-17
10. Указ Президента Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.98 р. // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 27. - С. 1-4.
11. Абрамов В., Радомисельский Н. Підприємства, малий бізнес і ринкова конкуренція // Економіка України. 1999. - № 11. - С. 67-72.
12. Акулай О., Велтер Ф., Ісакова Н., Смолбоун Д. Вплив малих підприємств на регіональний економічний розвиток у країнах перехідної економіки // Економіст. 2000. - №4. С. 50.
13. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту- Львів: Світ. - 1995.- 296 с.
14. Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровленню /Под ред. Иванова Г.П.- М.: 3акон й право. ЮНИТИ. -1995. - 672 с.
15. Андрушків Б.М. Основи теорії та практики управління. Львів: Світ. - 1993.-186 с.
16. Ареф'єва К.В. Фінансові аспекти розвитку макроекономіки України // Фінанси України. -1998. -№4,с.11-15.
17. Аналітичні матеріали до парламентських слухань з питань реалізації державної політики інтеграції України до Європейського Союзу, грудень 2001 р. - К., 2001.
18. Ансофф. И. Новая корпоративная стратегия - СПб.: ПИТЕР КОМ, 1999. 416 с.
19. Ансофф. И. Стратегическое управление: Пер. с анг. М.: Экономика, 1989. 519 с.
20. Арефьева Е. Развивающиеся страны в мировой промышленности. - М., 1989. - С. 116-117.
21. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Т-во Знання” України; КОО, 1998. - 374 с.
22. Базильський А.В. Досвід і проблеми ефективного забезпечення управління підприємством / Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України // Зб. пр. Вчених, - К.: ІСЕМВ. 2002. - Вип. 31. С. 153-157.
23. Базильський А.В., Воротіна Л.І. Підприємство в контексті економічної безпеки суспільного відтворення // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. Київського національного університету ім. Тараса Шевченка / За заг. ред. д.е.н., проф. Шегди. К.: ТОВ Кадри”. 2002. Вип. 1. С. 110-116.
24. Бальцерович Л. Свобода і розвиток: економіка вільного ринку. Львів. 2000. 332 с.
25. Бандурка О. Великий і малий бізнес: проблеми розвитку // голос України. 1999. 15 червня. с. 8.
26. Береснева А. Роль малого бизнесу в развитии экономики // ЭКО. 2005. - № 8. С.25-32
27. Білик Р. Мале підприємництво: Бути чи не бути? // Віче. 2001. - № 8. С. 29-42.
28. Білоус Г. Із історії хвороби одного суспільства // Підприємництво в Україні. 2000. - № 12. С. 12-15.
29. Борманн Д., Воротина Л., Федерманн Р. Менеджмент: предпринимательская деятельность в рыночной экономике: Учеб. Hamburg. 1992. 1000 c.
30. Брагина Е.А. Малый бизнес в развивающихся странах на фоне глобализации // Мировая экономика и международные отношения. 1998. - № 6. С. 126-134.
31. Бураковській І. Підприємство в Україні: революційна зміна парадигми управління // Економічні реформи сьогодні. 2000. - № 32. С. 38-43.
31. Бураковський І. Нові можливості підприємництва. Матеріали Круглого солу”. ІКС. 2005р. С. 23-27.
33. Бураковський І. Підприємництво та еволюційні // Економ. реформи сьогодні. - 2002. - № 42. - С. 3-9.
34. Бершеда Є.Р., Сухорукова А.І., Острий О.Г. Співробіт­ництво в Україні і Російській Федерації в інвестиційній сфері та економічна безпека України: Моногр. - К.: НІУРВ, 1999. - С. 64-67.
35. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки: Моногр. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 408 с.
36. Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития: Моногр. - К.: Оріяни, 2000. - 424 с.
37. Беляева И. Интеграция корпоративного капитала и формирование финансово-промышленной элиты (российский опыт). - М.: Финансовая Академия при правительстве РФ, 1999. - 296 с.
38. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське: Навч. посіб. / За ред. П.Д. Біленчука. - К.: Атіка, 1999. - С. 16-17.
39. Бжезинський З. Преждевременное партнерство // Полит. исслед., 1994. - № 1. - С. 4-15.
40. Бураковський І.В. Зовнішні фактори соціально-економічного розвитку України // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матеріали наук. конф. - К.: НТУУ КПІ, 2001. - 340 с.
41. Бізнес-менеджмент: Підруч. - К.: Вид-во МАУП, 2002. - 754 с.
42. Бак Р.О. Розвиток малого підприємництва в Україні та його фінансова підтримка // Фінанси України. - №11. 2000. С.132.
43. Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні // Економіка України. 2000. - №2. - С. 34-40.
44. Бермен А.Д. Совершенствование экономических методов управления. - М.: Наука, 1987. 214 с.
45. Бобрышев Д.Н. Основные категории управления. - М.: Высшая школа, 1986. 240 с.
46. Боумэн К. Основы стратегического менеджменту: Пер. з англ. К.: Молодь. 1997. 320 с.
47. Борманн Д., Воротина Л., Федерманн Р. Менеджмент: предпринимательская деятельность в рыночной экономике: Учеб. - S + W Steuer-und Wirtschaftsverlag. Hamburg, 1992. - 1000 с.
48. Варналій З.С. Тенденції становлення малого підпри­ємництва та громадських об’єднань підприємців в Україні. - К., 1996. - 38 с.
49. Варналій З.С. Основи підприємництва. К.: Знання-Прес, 2003. 285с.
50. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Луганск. Изд-во ВНУ. 2000. 310 с.
51. Воронкова А.Э., Осыка А.П. Менеджмент в производственной сфере. Учебное пособие. Луганск. Изд-во ВУГУ. 1996. 160 с.
52. Воротіна Л., Воротін В. Малий бізнес і дерегулювання підприємницької діяльності в Україні: Компакт-курс лекцій. К,- 1999. - 28 с.
53. Воротіна Л., Воротін В. Малий бізнес і підприємництво: Компакт курс лекцій. К., - 1999. 28 с.
54. Воротіна Л.І. Малий бізнес та підприємництво як засіб адаптації до ринкових форм господарювання. К.: МАУП, 1996. 34 с.
55. Воротіна Л.І., Єхануров Ю.І. Розвиток підприємництва в Україні // Економіка і управління. 1998. - №1. - С. 8.
56. Воротін В. Підтримка малого і середнього бізнесу в країнах АТР до і після фінансової кризи // Екон. реформи сьогодні. - 1999. - № 24. - С. 30-33.
57. Воротін В. Досвід посткризового державного управління трансформаційним розвитком // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 4. - С. 101-107.
58. Воротін В. Державна підтримка підприємництва в країнах АТР до і після фінансової кризи: витоки для України // Держ. упр. та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. УАДУ: В 6 ч. / За заг. ред. Г.І. Мостового. - Х.: Харків. філ. УАДУ, 2001. - Ч.2. - С. 205-214.
59. Воротін В. Макроекономічне регулювання економічного зростання в умовах трансформації економіки: стан і перспективи // Статистика України. - 2001. - № 2. - С. 14-19.
60. Воротін В. Роль держави на шляху фінансового оздоровлення українських підприємств // Матеріали круглого столу” УНЦПД від 11.12.2000. К., 2000. - 126 с.
61. Воротіна Л. Погляд науковця на адміністративну реформу в Україні // Екон. реформи сьогодні. - 2000. - № 29. - С. 43-46.
62. Воротін В. Державне регулювання економіки та підприємництва: Навч. посіб. для слухачів курсів підвищення кваліфікації УРУЦ. - К., 2001. - 38 с.
63. Воротіна Л.І, Єхануров Ю.І. Розвиток підприємницт­ва в Україні // Економіка і управління. - 1998. - №1. - С. 8-16.
64. Воротін В. Практика підтримки малого і середнього бізнесу в країнах АТР до і після фінансової кризи // Зб. наук. пр. КДТЕУ. / Відп. ред. В.Д. Базилевич. - К., 2000. - Вип. 2. - С. 30-34.
65. Все про податки: Дов. / За ред. М.Я. Азарова. - К., 2000. - 216 с.
66. Державна програма приватизації на 2000-2002 роки: Затв. Законом України Про Державну програму приватизації” від 18 трав. 2000 р. № 1723-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. - 2000. - 25 серп. (№ 33-34). - С. 18-44.
67. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика. - К.: Лібра, 1994. 259 с.
68. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 1995. 362 с.
69. Геєць В. Ринкова трансформація в 1991-2000 роках: здобутки, труднощі, уроки // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матеріали наук. конф. - К.: НТУУ КПІ, 2001. - 340 с.
70. Государственное регулирование экономики / Под ред. проф. А.Н. Петрова: Учеб. пособие. - СПб.: Знание, 1999. - Ч.1. - 115 с.
71. Государственное регулирование экономики: Учеб. пособие / Под ред. д-ра экон. наук А.Н. Петрова, д-ра экон. наук М.И. Кныша. - СПб.: Любавич, 1999. - 264 с.
72. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наук. думка, 1998. - 390 с.
73. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Пер. с англ. - М.: Прогрес, 1969. - 480 с.
74. Гош О. Система форм власності перехідних суспільств // Економіка України.-1996.- № 5-с.54-62.
75. Громадська експертиза виконання програми діяльності Кабінету Міністрів України Реформи заради добробуту” - К., 2000. - 66 с.
76. Грановський А.Е. Экономика Индии: общая характеристика. - М., 1980. - С. 254-255.
77. Глібко С.В. Сутнісні ознаки акціонерного товариства. Харків. : Еспада, 1995. 312 с.
78. Девіс Стівен М. Боротьба за вдосконалення всесвітнього корпоративного управління // Економічні реформи сьогодні. 1999. - №25. с. 6-11.
79. Дем’яненко П.В. Вдосконалення управління акціонерними товариствами // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Вип. 41. 2000. с. 44-47.
80. Демб Ада, Нойбауер Ф.-Фрідріх. Корпоративне управління. - К.: Основи, 1997. 302 с.
81. Державне регулю