АДАПТАЦІЯ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ : АДАПТАЦИЯ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НА ГОСУДАРСТВЕННОЙ СЛУЖБЕ: СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ



  • Название:
  • АДАПТАЦІЯ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
  • Альтернативное название:
  • АДАПТАЦИЯ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НА ГОСУДАРСТВЕННОЙ СЛУЖБЕ: СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
  • Кол-во страниц:
  • 233
  • ВУЗ:
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
    НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
    На правах рукопису
    РАШИТОВА Наталія Каміліївна

    УДК 35.088.7

    АДАПТАЦІЯ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
    25.00.03 державна служба
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

    Науковий керівник: СЕРЬОГІН Сергій Михайлович, доктор наук з державного управління, професор




    ДНІПРОПЕТРОВСЬК2006











    ЗМІСТ





    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.....


    4




    Вступ..


    5




    Розділ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АДАПТАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



    13




    1.1. Професійна діяльність як об’єкт сучасних наукових досліджень......................................................................................................



    13




    1.2. Закордонний досвід щодо впровадження програм адаптації до професійної діяльності на державній службі ..



    23




    1.3. Соціально-психологічні основи адаптації до професійної діяльності ..



    32




    Висновки до розділу 1.


    47




    Розділ 2. ДІАГНОСТИКА АДАПТОВАНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...



    51




    2.1. Дескриптивна модель адаптації до професійної діяльності на державній службі..



    51




    2.2. Програма дослідження адаптованості державних службовців до професійної діяльності ..



    67




    2.3. Характеристика рівнів адаптованості державних службовців до професійної діяльності....



    108




    Висновки до розділу 2 ..


    116




    Розділ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДАПТАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ ...



    122




    3.1. Комплексна модель процесу адаптації до професійної діяльності на державній службі...



    122




    3.2. Засоби підвищення рівня адаптованості до професійної діяльності на державній службі...



    140




    3.3. Рекомендації щодо створення умов для ефективної адаптації до професійної діяльності на державній службі...



    151




    Висновки до розділу 3..


    164




    ВИСНОВКИ..


    167




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....


    171




    ДОДАТКИ.


    199





    ВСТУП
    Актуальність теми. Успіх соціально-економічних і політичних перетворень в Україні багато в чому залежить від ефективної роботи органів державного управління, що зумовлює особливі вимоги до їх кадрового складу. Ці вимоги ставлять на чергу денну, одночасно із забезпеченням стабільності кадрового складу органів державного управління, формування нової генерації управлінських кадрів, здатних працювати в сучасних умовах демократизації влади та ринкових методів господарювання. Адже зміни, що відбуваються в державі і суспільстві, потребують від державних службовців не лише професіоналізму, а й умінь швидко реагувати на події. Це в комплексі має забезпечити якість і своєчасність прийняття управлінських рішень.
    За такого підходу постають проблеми адаптації діючих кадрів до професійної діяльності в нових умовах та тих управлінців, які щойно прийшли на державну службу. Як у першому, так і в другому випадку цей процес відбувається в певних часових межах, різних для кожного державного службовця. Крім того, він залежить від ряду економічних, політичних, соціально-психологічних, психофізіологічних та інших факторів, які в сукупності визначають процес адаптації до професійної діяльності в нових реаліях. У контексті зазначених проблем особливої уваги заслуговує соціально-психологічний аспект адаптації до професійної діяльності на державній службі, що охоплює як особливості латентних (прихованих) властивостей людини, так і зміни, які відбуваються в державі та суспільному житті.
    Що стосується українських вчених, які займаються дослідженнями державного управління з позиції необхідності професіоналізації державних службовців (В.Авер’янов, В.Князєв, В.Луговий, В.Малиновський, Ю.Молчанова, Н.Нижник, О.Оболенський, В.Олуйко, С.Серьогін, С.Хаджирадєва, Г.Щокін, В.Яцуба та ін.), вони, детально вивчаючи проблеми професіоналізму, зокрема професійної компетентності, формування, добору професійних кадрів для державної служби, професійного менталітету, професійної гідності, професійно значущих якостей державних службовців, недостатньо приділяють уваги питанням адаптації до професійної діяльності на державній службі.
    Проблема адаптації в різних її аспектах досліджувалася досить широко. Зокрема, З.Фрейд акцентував увагу на психологічних механізмах захисної адаптації людини в середовищі. У розвиток цієї думки К.Лєвін стверджує, що до стану адаптованості людину приводить в першу чергу подолання внутрішніх психологічних конфліктів. Г.Айзенк розглядає поведінковий підхід до адаптації. Ж.Піаже наполягає на тому, що адаптація здійснюється за допомогою двох механізмів: асиміляції та акомодації. Т.Шибутані вивчає адаптацію як процес подолання різноманітних ускладнень. Також великим внеском у дослідження цієї проблеми стали праці М.Альберта, П.Бєлкіна, С.Бочарова, М.Джаманової, Л.Карамушки, А.Леонтьєва, Р.Немова, С.Овдєя, Л.Орбан-Лембрик, О.Садовнікової, Г.Солодової, В.Солоніної, Є.Таранової. Ці автори розглядали не тільки загальні аспекти адаптації кадрів незалежно від галузі й умов їх професійної діяльності, а й спеціальні, зокрема адаптації до професійної діяльності на державній службі. У цілому сучасні дослідження відзначають, що у перспективі основне завдання державних службовців буде полягати в прогнозуванні результативності прийнятих рішень, які характеризуватимуться «новим професіоналізмом», що означає здатність державних службовців адаптуватися до інновацій та постійних змін.
    Кількість наукових публікацій щодо проблеми адаптації свідчить про зростання до неї уваги з боку вчених різних шкіл, напрямів і галузей науки, зокрема філософії, історії, соціології, політології, психології, біології, медицини та ін. Водночас у галузі державного управління ця важлива в прикладному плані проблема до цього часу системно не розглядалась.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі державного управління та місцевого самоврядування ДРІДУ НАДУ в межах науково-дослідних робіт за темами: «Аудит персоналу органів державного управління та місцевого самоврядування і системний розвиток адміністративної еліти регіону» (державний реєстраційний номер 0102U003690) та «Застосування синергетичних підходів до оптимізації системи органів публічної влади» (державний реєстраційний номер 0106U006532), участь у яких дисертант брала як науковий співробітник.
    Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування моделі процесу адаптації державних службовців до професійної діяльності та розроблення практичних рекомендацій щодо створення умов її реалізації.
    Для досягнення цієї мети були встановлені такі завдання:
    проаналізувати стан дослідження проблем адаптації державних службовців до професійної діяльності у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, обґрунтувати сутність і зміст адаптації державних службовців до професійної діяльності;
    визначити сутність поняття «адаптація державного службовця до професійної діяльності» з урахуванням специфіки державної служби;
    розкрити критеріально-методологічні засади проведення діагностики адаптованості державних службовців до професійної діяльності і сформувати відповідну дескриптивну модель процесу адаптації;
    провести діагностику адаптованості державного службовця до професійної діяльності з використанням дескриптивної моделі процесу адаптації, на базі чого встановити: ставлення самих державних службовців до проблеми адаптації у сфері їх професійної діяльності; рівні адаптованості державного службовця до професійної діяльності; фактори, що впливають на ефективність процесу адаптації; причини та наслідки адаптаційних ускладнень, що виникають у процесі адаптації професійної діяльності;
    розробити комплексну модель процесу адаптації державних службовців до професійної діяльності та рекомендації щодо створення умов для ефективної адаптації в системі державної служби.
    Об’єкт дослідження професійна діяльність державних службовців України.
    Предметом дослідження є процес адаптації до професійної діяльності на державній службі.
    Гіпотеза дослідження базується на припущені, що процес адаптації державних службовців до професійної діяльності буде більш ефективним, якщо в систему державної служби впровадити комплексну модель даного процесу. Це сприятиме також ефективності професійної діяльності та забезпеченню кращих умов щодо підготовки державних службовців.
    Методи дослідження. Відповідно до мети дисертації та характеру поставлених завдань у дослідженні застосовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи та підходи.
    На основі порівняльного аналізу вивчено стан досліджуваної проблеми. Комплексний аналіз наукової інформації за темою дослідження та її узагальнення дозволили конкретизувати напрями та розробити методику дослідження адаптаційного процесу.
    Методи теоретичного та емпіричного дослідження було використано для аналогії та класифікації можливих ускладнень під час адаптації до професійної діяльності на державній службі. З метою визначення основних показників, що характеризують наявність адаптаційних ускладнень та ступінь їх виразності, використано методи: аналізу експертних оцінок; кореляційного аналізу. Результати опитування оброблялися за допомогою програми SPSS.
    Метод системного аналізу, який є методологічною основою всієї дисертаційної роботи, використано під час діагностики адаптованості державних службовців до професійної діяльності.
    Також у роботі використано соціально-психологічні методи: метод включеного спостереження; метод стандартизованого інтерв’ю. Вони були необхідні під час проведення пілотного дослідження.
    Метод моделювання було застосовано під час побудови дескриптивної та комплексної моделей процесу адаптації.
    Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що:
    уперше:
    розкрито критеріально-методологічні засади проведення діагностики адаптованості державних службовців до професійної діяльності і сформовано відповідну дескриптивну модель процесу адаптації, складовими якої є види адаптації, критерії, показники та банк методик визначення показників адаптованості державних службовців до професійної діяльності;
    розроблено комплексну модель процесу адаптації державних службовців до професійної діяльності, яка враховує специфіку державної служби і детермінанти адаптаційних ускладнень, дозволяє визначити рівень адаптованості державних службовців через використання дескриптивної моделі процесу адаптації, за результатами чого обираються засоби підвищення рівня адаптованості, формулюються рекомендації щодо створення умов для ефективної адаптації, що забезпечує адекватні зміни організаційної культури як стратегічного засобу адаптаційного процесу;
    обґрунтовано сутність адаптації державних службовців до професійної діяльності, на підставі чого запропоновано авторське тлумачення поняття «адаптація державного службовця до професійної діяльності» як перманентного процесу взаємного пристосування, корекції інтересів, сподівань та вимог службовця і умов професійної діяльності на державній службі, внаслідок чого відбувається розвиток та збагачення як державного службовця, так і державної служби в цілому;
    удосконалено класифікацію можливих ускладнень під час адаптації до професійної діяльності на державній службі, серед яких розглянуто особливості темпераменту, адаптаційні здатності, адаптаційний досвід, наявність професійно важливих якостей та ін.;
    дістали подальшого розвитку система необхідних умов та факторів підвищення ефективності адаптації державних службовців до професійної діяльності.
    Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, розроблені автором у дисертаційному дослідженні, використано під час розробки програми роботи з кадрами в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування Дніпропетровської області на 2006-2010 роки «Кадри». А саме: використано методику експертного оцінювання рівня адаптації державних службовців, яка дозволила оцінити соціально-психологічний стан як працівника, так і колективу в цілому; враховано оцінку ефективності інституціонального розвитку державної служби (довідка про впровадження № 724/1/06-1 від 19.09.2006).
    У роботі відділу соціально-психологічних досліджень Академії митної служби України практичного застосування дістали: модель процесу адаптації як інструмент забезпечення сприятливих умов для підготовки державних службовців; комплекс психологічної діагностики під час добору кадрів (довідка про впровадження № 11/1935 від 30.10.2006).
    Центром підвищення кваліфікації кадрів ДРІДУ НАДУ при Президентові України застосовано рекомендації стосовно удосконалення диференційованого підходу до оцінювання базових знань державних службовців перед підвищенням їх кваліфікації та рекомендації щодо індивідуальної роботи з державними службовцями, які вважають цей навчальний процес зайвим витрачанням часу. Крім зазначених принципів і методик, враховано теоретичне положення, що фактор спеціальної професійної підготовки є дуже значущим для сумлінного виконання державними службовцями своїх посадових обов’язків, ефективного вирішення ними практичних завдань, а також є визначальним у їх прагненні до кар’єрного зростання. Результати дослідження мають значення для вдосконалення системи безперервної освіти державних службовців в Україні (довідка про впровадження № 03/5 17-778 від 31.10.2006).
    Особистий внесок здобувача. Постановка та вирішення комплексу завдань дисертаційного дослідження здійснено автором самостійно. У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам, разом з якими були підготовлені окремі наукові публікації. Сформульовані в дисертації висновки і рекомендації відповідають її змісту і випливають з основних результатів.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в наукових доповідях на 3 науково-практичних конференціях: «Впровадження системних підходів у професійну підготовку державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та узагальнення досвіду роботи регіональних та місцевих владних структур» (м.Харків, грудень 2003 р.); «Проблеми підготовки управлінських кадрів на регіональному рівні» (м.Дніпропетровськ, січень 2004 р.); «Концепція сучасної кадрової політики в Україні» (м.Дніпропетровськ, червень 2005 р.).
    Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного при Президентові України.
    Публікації результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження опубліковані в 9 роботах: 6 наукових статей у фахових виданнях, 1 навчальний посібник (у співавторстві), 2 публікації як тези матеріалів науково-практичних конференцій.

    Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, з яких 170 сторінок основного тексту. Робота містить 8 таблиць, 10 рисунків, 9 додатків, список джерел із 303 назв.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертаційній роботі вирішено актуальне завдання щодо наукового обґрунтування моделі процесу адаптації державних службовців до професійної діяльності.
    Одержані в процесі роботи результати підтверджують гіпотезу дисертаційного дослідження, а основні теоретичні та науково-практичні висновки й узагальнення, що отримані в ході проведеного дослідження, зводяться до таких:
    1. У результаті проведеного аналізу стану дослідження проблем адаптації державних службовців до професійної діяльності у вітчизняній та зарубіжній літератури було виявлено, що професійна діяльність виступала об’єктом багатьох наукових досліджень, які характеризують різні аспекти професійної діяльності: професійну комунікативність, професійну ментальність, професійно-мовленнєву комунікацію, професійно-значущі якості та ін. Проте немає ґрунтовних досліджень проблеми адаптації державних службовців до професійної діяльності. Відсутня цілісна система адаптації державних службовців до професійної діяльності в системі державної служби України.
    2. З урахуванням специфіки державної служби автором було визначено сутність поняття «адаптація державного службовця до професійної діяльності» як перманентного процесу взаємного пристосування, корекції інтересів, сподівань та вимог службовця і умов професійної діяльності на державній службі, внаслідок чого відбувається розвиток і збагачення як державного службовця, так і державної служби в цілому.
    3. Розкрито критеріально-методологічні засади проведення діагностики адаптованості державних службовців до професійної діяльності і сформовано відповідну дескриптивну модель адаптації, що містить у собі такі елементи: види адаптації (міжособистісна, групова, професійно-управлінська, організаційно-комунікативна адаптація), суб’єктивний, об’єктивний та інтегральний критерії, за якими можна охарактеризувати адаптованість державних службовців відповідно до даних видів, показники адаптованості до кожного виду адаптації та банк методик визначення показників адаптованості державних службовців до професійної діяльності.
    4. За результатами діагностики адаптованості державного службовця до професійної діяльності, встановлено, що у державних службовців усіх вікових груп переважає достатній і частково адаптивний рівні адаптованості. Причому спостерігається тенденція зміни рівня адаптованості на частково адаптивний зі збільшенням віку державного службовця. Водночас відзначається закономірність у зменшенні кількості державних службовців, старших за віком, що мають оптимальний, достатній і дезадаптивний рівні. Характер процесу адаптації державних службовців до професійної діяльності змінюється у зв’язку з тим, що службовці з віком прагнуть в цілому відповідати прийнятим нормам і стандартам без додавання особливих зусиль на особистісне і професійне самовдосконалення і самоствердження.
    5. Під час пілотного дослідження процесу адаптації державних службовців до професійної діяльності автором виявлено фактори, що впливають на ефективність процесу адаптації: вік, стать, досвід, спеціальна професійна підготовка, професійна компетентність, організаційна культура, активність працівників і здатність до саморозвитку. У процесі дослідження цілком підтвердилося припущення, що висока професійна компетентність сама по собі є сильним мотивуючим фактором в оптимальному розвитку процесу адаптації. Крім того, доведено, що розвиток адаптації до професійної діяльності на державній службі проходить більш ефективно за умови попередньої підготовки (перепідготовки) державних службовців, що означає оволодіння визначеним рівнем знань, умінь, навичок, необхідних для діяльності на державній службі.
    6. На підставі аналізу результатів констатувального експерименту автором встановлено причини та наслідки адаптаційних ускладнень: недостатній рівень професіоналізму, який обумовлює низьку успішність професійної діяльності; напруженість у міжособистісних відносинах, наявність серйозних неузгоджених особистісних і колективних цінностей; неспроможність до самоконтролю; невпевненість у ситуаціях лідирування в групах, а також у стосунках із підлеглими та керівниками; низький рівень здатності до конструктивного подолання нестандартних труднощів; неадекватна самооцінка; несамостійність. Усі ці недоліки можна перебороти організаційними або психологічними методами. Позитивним результатом цього є повна адаптованість державного службовця, професійне зростання, негативним дезадаптованість.
    7. Запропоновано комплексну модель процесу адаптації державних службовців до професійної діяльності, що враховує специфіку державної служби і детермінанти адаптаційних ускладнень, включає дескриптивну модель адаптації, яка дозволяє визначити рівень адаптованості державних службовців до професійної діяльності, за результатами чого обираються засоби його підвищення, формулюються рекомендації щодо створення умов для ефективної адаптації, що забезпечує постійне підвищення рівня організаційної культури як стратегічного засобу адаптаційного процесу.
    8. З метою забезпечення ефективної адаптації в органах державної влади внесено практичні рекомендації щодо створення умов реалізації комплексної моделі процесу адаптації державних службовців до професійної діяльності. Запропоновано нормативно регламентувати створення психологічної служби, основними функціями якої має бути: здійснення діагностики процесу адаптації до професійної діяльності на державній службі, розвитку творчого потенціалу державних службовців і використання наявних здібностей; координація зусиль і взаємодія психологічної служби зі структурами, які забезпечують державну службу кадрами; формування високого рівня організаційної культури державних службовців, важливим компонентом якої є їх адаптаційна активність і підготовленість до продуктивного саморозвитку і саморегуляції; залучення кожного службовця в процес безперервної професіоналізації; удосконалення механізмів професійного зростання державних службовців.








    сПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Профосвіта, 1996. 80 с.
    2. Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи: Указ Президента України від 07 лип. 1997 р. № 620 // Вісн. держ. служби України. 1997. № 3. С. 7 8.
    3. Про державну службу: Закон України від 16 груд. 1993 р. № 3724 // Вісн. держ. служби України. 1995. № 1. С. 9 28.
    4. Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лют. 1997 р. № 167 // Вісн. держ. служби України. 1997. № 1. С. 40 41.
    5. Про затвердження типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серп. 1996 р. № 912 // Вісн. держ. служби України. 1996. № 3. С. 34.
    6. Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади з керівниками підприємств, установ, організацій: Указ Президента України від 19 трав. 1995 р. № 381 // Вісн. держ. служби України. 1995. № 2. С. 29 30.
    7. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 лип. 1998 р. № 810 // Вісн. держ. служби України. 1998. № 3. С. 7 8.
    8. Про заходи щодо підвищення кваліфікації державних службовців органів державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лип. 1995 р. № 560 // Вісн. держ. служби України. 1995. № 2. С. 51 52.
    9. Про Концепцію державної системи професійної орієнтації населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січ. 1994 p. № 48 // Людина і праця. 1994. № 4. С. 22 29.
    10. Про підвищення ефективності системи державної служби: Указ Президента України від 11 лют. 2000 р. № 208 // Вісн. держ. служби України. 2000. № 1. С. 15 16.
    11. Про Положення про Раду по роботі з кадрами: Указ Президента України від 24 лип. 1995 р. № 642 // Вісн. держ. служби України. 1995. № 2. С. 32.
    12. Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців: Указ Президента України від 30 трав. 1995 р. № 398 // Вісн. держ. служби України. 1995. № 2. С. 30 31.
    13. Про Стратегію реформування системи державної служби: Указ Президента України від 14 квіт. 2000 р. № 599 // Урядовий кур’єр (Орієнтир). 2000. № 13. С. 14.
    14. Про центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ та організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 лют. 1996 р. № 224 // Вісн. держ. служби України. 1996. № 2. С. 29 36.
    15. АвдеевВ.В. Психотехнология решения проблемных ситуаций. М.: Феликс, 1992. 128 с.
    16. Авер’яновВ. Забезпечення верховенства права у функціонуванні державної служби України //Вісн. держ. служби України. 2000. № 4. С. 71 75.
    17. Адаптация персонала к изменённой системе труда / Под ред. Л.Г.Лаптева. М.: Наука, 1997. 256 с.
    18. Адміністративна реформа історія, очікування та перспективи / Упоряд. В.П.Тимощук. К.: Факт, 2002. 100 с.
    19. АлександровскийЮ.А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. (Пограничные нервно психические расстройства). М.: Наука, 1976. 272 с.
    20. АндрееваД.А. О понятии адаптации // Человек и общество. 1973. Вып. 13. С. 62 69.
    21. АнуфриевА.Ф. Психодиагностика как деятельность и научная дисциплина // Вопросы психологии. 1994. №2 С. 123 131.
    22. АнцыфероваЛ.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. 1994. Т.15. №1 318 с.
    23. АтаманчукГ.В. Государственная служба как сфера управления // Вопросы теории и практики управления. 1992. № 4. С. 15 19.
    24. АтаманчукГ.В. Обеспечение рациональности государственного управления. М.: Юридическая лит., 1990. 345 с.
    25. АтаманчукГ.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юридическая лит., 1997. 400 с.
    26. АхмеждановЭ.Р. Психологический тесты. Составление, подготовка текста, библиография. М: Лист, 1996. 320 с.
    27. БарановськаT.I. Менеджмент персоналу сучасного органі- зації // Проблеми формування агропромислового комплексу і форму- вання його кадрового персоналу: Монографія: У 2 т. / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. К.: ІАЄ, 2000. Т. 2 С. 134 140.
    28. БарановськаT.I. Стратегія управління персоналом в аграрних організаціях України // Наук. вісн. НАУ. 1999. Вип. 14. С. 55 58.
    29. БаллГ.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопр. психологии. 1989. № 1. С. 92 100.
    30. БандуркаА.М. Психология власти: Учеб. пособие для вузов / А.М.Бандурка, В.А.Друзь. Х.: Ун-т внутр. дел, 1998. 328 с.
    31. БелкинП.Г. Социально-психологические факторы адаптации специалиста в научном коллективе: Автореф. дис канд. психол. наук.: 19.00.00 / МГУ. М., 1985. 23 с.
    32. БелокопытовЮ.Н. Исследование личности менеджера: многоуровневый подход / Ю.Н.Белокопытов, Т.В.Панасенко Т.В. // ЭКО. 2003. № 2. С. 88 110.
    33. БереговойІ. Адміністративна реформа і кадрова політика / І. Береговой, Г. Береговой // Командор. 1999. № 1. С. 10 14.
    34. БиркенбильВ.Ф. Как добиться успеха в жизни: Пер. с нем. М.: Интерзксперт, 1992. С. 75 90.
    35. БляхманЛ.С. Качество работы: роль человеческого фактора / Л.С.Бляхман, В.А.Сидоров. М.: Экономика, 1990. 191 с.
    36. БойкоВ.М. Бізнес: Словник-довідник / В.М.Бойко, П.Г.Вашків. К.: Україна, 1995. 157 с.
    37. Большая советская энциклопедия: В 30 т. / Гл. ред. А.М.Прохоров. 3-е изд. М.: Сов. энцикл., 1970. Т. 1. 607 с.
    38. БондаренкоА. Управление персоналом по японски // Персонал. 1995. № 4. С. 16 28.
    39. БондарчукО.І. Психологічні особливості мотивації профе- сійного вдосконалення керівних кадрів освіти / О.Ф.Бондарчук, Л.М.Карамушка, В.М.Сич // Актуальні проблеми психології: У 2 т. К.: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2002. Т. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія, ч. 3. С. 191 194.
    40. БулыгинЮ.Е. Организация социального управления (основные понятия и категории): Словарь-справочник / Под общ. ред. И.Г.Безуглова. М.: Контур, 1999. 254 с.
    41. БурлачукЛ.Ф. Психологическая оценка человека в организации / Л.Ф.Бурлачук, Н.П.Володина // ЭКО. 2003. № 2. С. 123 132.
    42. ВасильєвВ.В. Система адаптації робітників до професійної діяльності: Наукове видання. Д.: Вид-во ДНУ, 1999. 300 с.
    43. ВилюнасВ.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: МГУ, 1990. 288 с.
    44. ВиноградськийМ.Д. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. К.: Київський держ. торг.-екон. ун-т, 1994. 84 с.
    45. ВолгинА. Цели и задачи кадровой политики // Пробл. теории и практики упр. 1992. № 4. С. 45 49.
    46. ВоронковА. Методы анализа и оценки государственных программ в США. М.: Наука, 1986. 380 с.
    47. ВоронковаВ.Г. Кадровий менеджмент: Навч. посіб. К.: Професіонал, 2004. 192 с.
    48. ВоронькоО.А. Керівні кадри: державна політика та зміст управління: Навч. посіб. для студ., слухачів із спец. «Державне управління», «Державна служба». К.: Вид-во УАДУ, 2000. 156 с.
    49. ВотоваН. Психологическое обеспечение работы государственных учреждений: анализ опыта США / Н.Вотова, И.Глушинский. М.: Прогресс, 1995. 455 с.
    50. ГаєвськийБ.А. Культура державного управління: Організаційний аспект: Монографія / Б.А.Гаєвський, В.А.Ребкало. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 144 с.
    51. ГонсалемР. Реформирование госуправления (Италия, Испания, Португалия). М.: Магистр, 1997. 350 с.
    52. ГончаренкоС. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 300 с.
    53. ГордонЛ. Тридцатые сороковые / Л.Гордон, Э.Клопов // Знание сила. 1998. № 4. С. 22 26.
    54. ГосударевН.А. Треугольный человек. М.: Мол. гвардия, 1991. 270 с.
    55. Государственная служба. Карьера и профессиональный рост: Зарубежный опыт. М.: РАГС, 1996. 416 с.
    56. Государственное и муниципальное управление: Справочник / Под ред. Н.И.Глазуновой и др. М.: Магистр, 1997 495 с.
    57. ГрейсонД., О'ДеллК. Американский менеджмент на пороге XXI века: Пер. с англ. / Авт. предисл. Б.З.Мильнер. М.: Экономика, 1991. 319 с.
    58. ГрейсонД., О'ДеллК. Образование путь к успеху. Образование в Японии и США // Кадры Газпрома. 1994. № 9. С. 19 23.
    59. ГримакЛ.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. М.: Политиздат, 1987. 286 с.
    60. ГришинаН.В. Я и другие: Общение в трудовом коллективе. Л.: Лениздат, 1990. С. 15 28.
    61. ГришинаН.В. Психология конфликта. СПб.: Питер, 2000. 464 с.
    62. ГурнеБ. Державне управління: Пер. з фр. К.: Основи, 1993. 167 с.
    63. Державна служба в Україні: Зб. нормат. актів. К.: Юрінком Інтер, 2002. 352 с.
    64. Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Уклад. О.Ю.Оболенський. К.: КНЕУ, 2005. 480 с.
    65. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб./ За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка Л.: Вид-во Нац. Ун-ту «Львівська політехніка», 2002. 352 с.
    66. Державне управління в умовах адміністративної реформи в Україні / Під заг. ред. Н.Р.Нижник, О.Д.Крупчан. К.: Ін-Юре, 2002. 95 с.
    67. Державне управління, теорія і практика /За ред. В.Б.Авер'янова. К.: Юрінформ, 1998. 432 с.
    68. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Н.Р.Нижник, В.В.Цвєтков, Г.У.Леліков, О.Д.Крупчан; Під ред. С.Д.Дубенко. К.: Ін-Юре, 1998. 272 с.
    69. ДерлоуД. Ключові управлінські вирішення. Технологія прийняття рішень (Усе про менеджмент): Пер. з англ. Р.А.Семків, Р.Л.Ткачук. К.: Наук. думка, 2001. 242 с.
    70. ДесслерГ. Управление персоналом: Пер. с англ. М.: БИНОМ, 1997. 432 с.
    71. ДжеймсМ., ДжонгвардД. Рожденные выигрывать. Трансакционный анализ с гештальтупражнениями: Пер. с англ. / Общ. ред и послесл. Л.А.Петровской. М.: Издательская группа «Прогресс», «Прогресс Универс», 1993. 336 с.
    72. ДобровГ. Капуталогия, или прикладной системный анализ неудач // Упр. сучасним містом. 2001. № 13. С. 149 163.
    73. ДовганьЛ.Є. Праця керівника, або Практичний менеджмент: Навч. посіб. К.: Екс Об, 2002. 384 с.
    74. ДонцовА.И. Психология коллектива. М.: МГУ, 1984. 207 с.
    75. ДорошеваМ.В. Подбор руководителя для конкретного коллектива. Подготовка резерва руководителей и выявление сотрудников с лидерским потенциалом // Упр. персоналом. 1997. № 8. С. 36 43.
    76. Д'ОртеК. Государственная служба в Италии. Рим: Палата депутатов, 1997. 65 с.
    77. ДрукерП.Ф. Эффективный управляющий. М.: БукЧембэр Інтернешнл, 1994. 267 с.
    78. ДубенкоС. Державна кадрова політика в регіонах // Вісн. УАДУ. 2001. № 3. C. 226 230.
    79. ДубенкоС.Д. Державна служба в Україні: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 168 с.
    80. ЖоржФ. Навчання службовців у Франції. Лілль: Регіональний ін-т адміністрації, 1997. 12 с.
    81. ЗавадськийІ.С. Менеджмент: Management: У 2 т. К.: Укр. фін. ін-т менедж. і бізнесу, 1997. T. 1. 543 с.
    82. ЗамкинВ.И. Условия эффективной адаптации персонала к изменённой системе труда: Автореф. дис. канд. психол. наук.: 19.00.13 психология, акмеология / МГУ. М.: 1997. 23 с.
    83. ЗанюкС.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посіб. для студ. гуманіт. Ф-тів ВНЗ. Луцьк: РВВ Волин. держ. ун-ту ім. Л. Українки, 1997. 180 с.
    84. ЗеерЭ.Ф. Психология профессий: 2-е изд., перераб., доп. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. 336 с.
    85. ЗеркинД.П. Основы теории государственного управления: Курс лекций / Д.П. Зеркин, В.Г.Игнатов. Ростов н/Д.: МарТ, 2002. 448 с.
    86. Зигерт В. Руководитель без конфликтов: Пер. с нем. / В. Зигерт, Л. Ланг. М.: Экономика, 1990. С. 158 179.
    87. ЗотоваО.И. Методы исследования социально-психологических аспектов адаптации личности / О.И. Зотова, И.К. Кряжева // Методология и методы социальной психологи / Отв. ред. Е.В. Шарохова. М.: Наука, 1997. С. 173 180.
    88. ИгнатьеваА.В. Исследование систем управления: Учеб. пособие / А.В.Игнатьева, М.М.Максимцов. М.: ЮНИТNДАНА, 2002. 157 с.
    89. ИльинЕ. П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000. С. 270 296.
    90. ИльинЕ.П. Психология воли. СПб.: Питер, 2000. 288 с.: ил. (Мастера психологии).
    91. ИльинЕ.П. Эмоции и чувства. СПб.: Питер, 2001. 752 с.: ил. (Мастера психологии).
    92. История менеджмента: Учеб. пособие / Под ред. Д.В.Валового. М.: ИНФРА М, 1997. 256 с.
    93. КабаченкоТ.С. Психология в управлении человеческим ресурсом. СПб.: ПИТЕР, 2003. 400 с.
    94. Как добиться успеха: Практические советы деловым людям / Под общ. ред. В.Е.Хруцкого. М.: Политиздат, 1991. С. 286 298.
    95. КанюкаГ. Кадры решают всё // Персонал. 1998. № 2. С. 76 78.
    96. КарнегиД. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей / Пер. с англ. Рыбинск: Рыбинский дом печати, 1996. 800 с.
    97. КарповА.В. Психология принятия управленческих решений / Под ред. В.Д.Шадрикова. М.: Юрист, 1998. 440 с.
    98. КениерТ. Создание и реализация потенциала успеха как ключевая задача стратегии менеджмента // Пробл. теории и практики упр. 1999. № 2. С. 83 88.
    99. КиселевА. Авторитет и сила власти // Менеджмент в России и за рубежом. 2000. № 2. C. 35 43.
    100. КіваловС.В., БілаЛ.Р. Організація державної служби: Навч. метод. посіб. / С.В.Ківалов, Л.Р.Біла. О.: Юридична л-ра, 2002. 326 с.
    101. КнязевВ.Н. Методы управления мотивацией с целью повышения инициативы и ответственности // Психология работы с персоналом в трудах отечественных специалистов: Хрестоматия / Сост. и общ. ред. Л.В.Винокурова. СПб.: Питер, 2001. С. 225 229.
    102. КовалевВ.И. Мотивы поведения и деятельности. М.: Наука, 1988. С. 128 141.
    103. КоваленкоВ. Правове регулювання поведінки державних службовців: (проблемні питання) //Зб. наук. пр. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. К., 1999. Вип. 2, ч. 2: Проблеми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні. С. 350 356.
    104. КозловН.И. Формула личности. СПб.: Питер, 2000. 368 с.: ил. (Мастера психологии).
    105. КокуринаИ.Г. Ценностно мотивационные параметры статуса сотрудника в организации / И.Г.Кокурина, Ю.Г.Крылова // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. 1998. № 4. С. 77 81.
    106. КоліушкоI. Концептуальні засади реформування законодавства про державну службу / І.Колiушко, О.Петришин // Зб. наук. пр. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. К., 1999. Вип. 2, ч. 1: Проблеми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні. С. 14 22.
    107. КоліушкоІ. Адміністративна реформа в Україні // Право України. 1998. № 2. С. 10 14.
    108. КолпаковВ.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. К.: МАУП, 2000. 256 с.
    109. КомаровИ. Гарантии занятости и мотивация персонала // Персонал. 2001. №4. C. 40 45.
    110. Конвенція 142 МОП. Конвенція про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів // Людина і праця. 1997. № 9 10. 55 с.
    111. Конфликт и общение: Путеводитель по лабиринту регулирования конфликтов. Кишинэу: ARC, 1997. 320 с.
    112. Конфуций: тайны управления Великого Учителя // Персонал. 2002. № 1. С. 77 81.
    113. КорниловМ. Некоторые особенности организации и управления производством и персоналом в современной Японии // Упр. персоналом. 1999. № 10. С. 30 38.
    114. КоробейниковД. Жизнь и карьера: стратегическое управление // Проблемы теории и практики управления. 2001. № 6. С. 77 81.
    115. КостюкВ.И. Научная работа по подбору кадров (методы психотехники, медицины). Х.: Путь труда, 1931. 121 с.
    116. КошоваТ. Професійний розвиток персоналу в органах державної влади: стан та проблеми // Вісн.НАДУ. 2003. №4. С.95 102.
    117. КравчукЛ. Адміністративна реформа в Україні: стан і перспективи // Вісн. УАДУ. 1998. № 1. С. 13 23.
    118. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А.Карпенко; Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
    119. КрокаВ. Адміністративна реформа. Кадри і ще раз кадри // Віче. 2000. № 8. С. 78 85.
    120. КрушельницькаО.В. Управління персоналом: Навч. посіб. / О.В.Крушельницька, Д.П.Мельничук. К.: Кондор, 2003. 296 с.
    121. КрыськоВ.Г. Словарь-справочник по социальной психологии. СПб.: Питер, 2003. 416 с
    122. КряжеваИ.К. Социально-психологические факторы адаптиро-ванности личности: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.00. / АН СССР Институт психологии. М., 1980. 24 с.
    123. КульИ. Подбор и расстановка руководящих кадров в СССР в 20 80-е годы. М.: Эхо, 1997. 350 с.
    124. КульбачнаО. Співвідношення понять «службовець» i «державний службовець» у законодавстві України // Право України. 1999. № 4. С. 97 101.
    125. КурбатовВ.М. Стратегия делового успеха: Учеб. пособие для студентов Вузов. Ростов н/Д.: Феникс, 1995. 416 с.
    126. КухареваТ.А. Адаптация молодых специалистов-инженеров: Автореф. дис канд. психол.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины