ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ : ФОРМИРОВАНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ИДЕОЛОГИИ ВОСПИТАНИЯ ЧЕЛОВЕКА В УСЛОВИЯХ ТРАНСФОРМАЦИИ ОБЩЕСТВА: Теоретико-методологические аспекты

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЛОЛА Вікторія Василівна

УДК 351.858 (477)::316.75

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА:
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор
Капітон Володимир Павлович

ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2007

ЗМІСТ

ВСТУП....

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

11

1.1. Рефлексія поняття «ідеологія» у науковій літературі ..

11

1.2. Методологія дослідження формування державної ідеології виховання людини ...

39

Висновки до розділу 1 ....

50

РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

52

2.1. Зміст і сутність поняття «державна ідеологія»

52

2.1.1. Визначення поняття «державна ідеологія»

52

2.1.2. Співвідношення державної ідеології з політичними ідеологіями.

59

2.1.3. Місце державної ідеології в структурі суспільної свідомості

65

2.1.4. Державна ідеологія та процес деідеологізації

73

2.2. Структура державної ідеології ..

79

2.2.1. Суб’єкт-об’єктна структура державної ідеології

80

2.2.2. Ідейно-ціннісна структура державної ідеології

83

2.2.3. Програмно-цільова структура державної ідеології

90

2.2.4. Актуалізація основних положень державної ідеології

93

2.3. Функції державної ідеології ..

107

Висновки до розділу 2 ....

124

РОЗДІЛ 3. ІДЕОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

126

3.1. Зміст, сутність та методологічна роль поняття «ідеологічна діяльність держави» .

126

3.1.1. Визначення критеріїв формування державної ідеології...

126

3.1.2. Напрямки реалізації ідеологічної діяльності держави.

132

3.2. Рецепція зарубіжного досвіду організації ідеологічної діяльності держави щодо виховання людини і громадянина (на прикладі ФРН) ...

138

3.3. Державна ідеологія виховання людини як практичне вираження ідеологічної діяльності держави в Україні..

149

3.3.1. Ідея розвитку особистості як центральна ідея державної ідеології виховання людини

149

3.3.2. Система суспільного виховання як складова державної ідеології виховання людини

163

Висновки до розділу 3 ....

176

ВИСНОВКИ ..

178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

183

ДОДАТКИ

202

ВСТУП

Актуальність теми. Питання формування державної ідеології виховання людини обумовлене особливостями суспільного розвитку в умовах трансформації українського суспільства, коли виникає необхідність визначення мети державного будівництва, переосмислення ціннісної парадигми державного буття людини і суспільства, наукового забезпечення процесу виховання громадянина. Невирішеність цих завдань пояснюється, у першу чергу, упередженим ставленням до проблем ідеології взагалі. Це пов’язано з процесами деідеологізації усіх сфер життя суспільства, намаганням позбавитися комуністичної ідеологічної спадщини. Недооцінка ролі державної ідеології поглибилася з прийняттям нової Конституції України, у якій визначено, що жодна ідеологія не може бути проголошена обов’язковою.
Поступове переосмислення ролі ідеології в житті держави, людини і суспільства в Україні відбувається лише зараз, разом з усвідомлення того факту, що кожен народ, нація, держава повинні мати ідеї та цінності, що відображають основи їх життя. Досвід розвинених країн Заходу показує, що держава не може існувати без указаних компонентів, які розкривають сутність державної ідеології. Державна ідея виступає не лише фактором консолідації суспільства, вона визначає основи функціонування політичних та соціальних структур, закріплені в конституції. Особливість формування державної ідеології в умовах демократичної держави пояснюється її сприйняттям, у першу чергу, як такої, що покликана визначити межі співіснування різних ідеологічних систем у суспільстві, сформулювати основні закономірності їх функціонування та участі в державному житті. Державна ідеологія виховання людини, за такого підходу, покликана забезпечити відтворення в суспільній свідомості демократичних норм та цінностей, а в умовах трансформації суспільства сприяти утвердженню національної держави та громадянського суспільства через свідомість кожного громадянина.
Формування демократичної державної свідомості передбачає з боку держави здійснення ряду заходів, спрямованих на виховання людини, громадянина, особистості. Здійснення вказаних процесів не є досконалим. Про це свідчить загальний культурний рівень суспільства, зниження духовності, падіння престижу загальнолюдських моральних цінностей, поширення проявів нетерпимості, жорстокості й аморальності в суспільстві. На недостатньому рівні знаходиться і розвиток національної самосвідомості громадян України, патріотизму, виховання громадянина та формування громадянськості.
Актуальність дисертаційної роботи обумовлена необхідністю обґрунтування теоретичних та методологічних засад формування державної ідеології виховання людини як основи реалізації виховної функції держави. Відповідно до цього, проблема дослідження полягає в розкритті суперечності між посиленням нагальної потреби суспільства у формуванні державної ідеології виховання людини та реальним станом забезпечення цього процесу з боку держави.
Дослідження проблем ідеології знайшло відображення у працях К.Маркса [141 143], Ф.Енгельса [141 143], М.Вебера [39], К.Мангайма [140], Д.Белла [30], О.Лемберга [243], К.Гірца [180], С.Ліпсета [180], Г.Маркузе [144], У.Матца [145], П.Рікера [180] та ін.
У вітчизняному суспільствознавстві проблеми формування державної ідеології знайшли відображення у працях В.Воловика [51], П.Демчука [69], І.Гавриленка [53 55], О.Лановенка [110], В.Лісового [114], М.Михальченка [149 152], Т.Мальцевої [138], Т.Метельової [148], М.Міщенка [153], В.Тарана [209 210], О.Штики [239] та ін. Необхідність здійснення суспільних трансформацій в Україні та визначення основних напрямків їх реалізації неодноразово аналізувалася в роботах В.Кременя, Д.Табачника, В.Ткаченка [106] та ін. Розробкою теми виховання людини та громадянина, з’ясуванням ролі держави у вказаних процесах займалися українські вчені В.Андрущенко [17 18], Л.Губернський [18], С.Рябов [187], М.Слюсаревський [197 199] та ін.
У науковій галузі «Державне управління» дослідженню окремих аспектів функціонування ідеології та її структурних елементів присвячені праці Т.Бутирської [37], Р.Войтович [41 45], В.Козакова [97 100], Ю.Куца [108 109], Б.Максимця [134 135], І.Смагіна [200 201], М.Пірен [164 165], А.Пойченка [166 167], І.Розпутенка [182 184], А.Решетніченко [175 179], В.Скуратівського [191 196], В.Тимцуника [211 214], С.Чукут [236 237] та ін.
Водночас, малодослідженою залишається проблема формування державної ідеології виховання людини як теоретико-методологічної парадигми виховання людини, громадянина та особистості в умовах трансформації суспільства, майже не приділяється увага питанню державного управління ідеологічними процесами, з’ясуванню сутності та змісту ідеологічної діяльності держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в межах науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за такими темами: «Регіональна кадрова політика на сучасному етапі державотворення» (державний реєстраційний номер 0104U006877), «Застосування синергетичних підходів до оптимізації системи органів публічної влади» (державний реєстраційний номер 0106U006532) та «Морально-етичні засади розвитку державної служби України: європейський та вітчизняний досвід» (державний реєстраційний номер 0107U002397), в яких автор брала участь як науковий та молодший науковий співробітник.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування формування державної ідеології виховання людини в умовах трансформації українського суспільства.
Для досягнення цієї мети були визначені такі завдання:
- проаналізувати та узагальнити основні теоретико-методологічні підходи до розуміння державної ідеології виховання людини;
- уточнити поняття «державна ідеологія», «ідеологічна діяльність держави»;
- дослідити структуру державної ідеології, охарактеризувати її основні елементи;
- виділити функції державної ідеології, її роль у державі та суспільстві;
- опрацювати зарубіжний досвід ідеологічної діяльності держави у сфері виховання людини і громадянина;
- розкрити зміст та сутність державної ідеології виховання людини;
- розробити та обґрунтувати принципи формування державної ідеології виховання людини в Україні.
Об’єкт дослідження державна ідеологія як система ідей, ідеалів, норм та цінностей, що відображає особливості державного буття суспільства.
Предмет дослідження формування державної ідеології виховання людини в умовах трансформації українського суспільства.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що теоретико-методологічне обґрунтування формування державної ідеології виховання людини в умовах трансформації суспільства забезпечить здійснення цього процесу в Україні на засадах демократичності, політичної та ідеологічної багатоманітності, що сприятиме реалізації державою її виховної функції та прискоренню подальшої розбудови сучасної української держави.
Методи дослідження. Мета роботи та характер поставлених завдань обумовили комплексний підхід до вивчення проблем ідеології. Основними загально-філософськими парадигмами дослідження є культурно-цивілізаційний, соціально-культурний, ціннісний та гуманістичний підходи.
Загальнонаукова методологічна база дослідження ґрунтується на герменевтичному та компаративістському аналізі. Їх застосування дозволяє виявити особливості формування понятійно-категоріального апарату дослідження та розкрити специфіку наукової новизни. Так, герменевтичний аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури використовується для узагальнення різних концепцій розуміння поняття «державна ідеологія», а компаративістський для виокремлення та визначення поняття «державна ідеологія».
Застосування конкретнонаукових методів дозволяє розкрити державно-управлінську специфіку дослідження. Як метод отримання наукових знань у роботі застосовується системний аналіз і, зокрема, такі його види: структурний аналіз (для визначення місця державної ідеології в загальній структурі суспільної свідомості та розкриття особливостей структурної побудови державної ідеології як окремої системи), функціональний (для відображення особливості реалізації державною ідеологією її функцій на макро- та мікрорівнях), факторний (з метою урахування основних факторів, що впливають на процес вироблення критеріїв формування державної ідеології).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні актуального наукового завдання теоретичного та методологічного обґрунтування формування державної ідеології виховання людини в умовах трансформації українського суспільства, зокрема,
уперше:
- у вітчизняний науковий обіг запропоновано ввести поняття «державна ідеологія виховання людини», яка визначається як система методів та заходів, спрямованих на систематичне відтворення в нових поколіннях громадян державних та суспільних цінностей, формування державної свідомості;
- на основі проведеного аналізу сформульовано та змістовно обґрунтовано принципи формування державної ідеології виховання людини (до них віднесено: загальні принципи науковість, демократичність, прозорість і публічність, толерантність, безперервність та спадкоємність, узгодженість змісту, форм та методів виховної роботи; спеціальні принципи орієнтація на розвиток особистості, моральність, патріотизм, суспільна відповідальність, суспільна довіра, суспільне служіння);
удосконалено:
- понятійний апарат в аспектах авторського тлумачення й розкриття змісту базових понять («державна ідеологія» система ідей, ідеалів, норм та цінностей, що відображає особливості державного буття суспільства, на основі суспільного інтересу визначає державну мету, виступає ідейною та ціннісною основою формування теорій і концепцій державного будівництва та знаходить практичне втілення в програмах державного розвитку; «ідеологічна діяльність держави» комплекс методів та заходів, що спрямовані на формування та реалізацію державної ідеології, вербалізацію державних цінностей, ідей, ідеалів та розробку на їх основі теорій і концепцій, державних програм і стратегій розвитку (теоретична діяльність), а також формування державного світогляду, виховання людини і громадянина (практична діяльність), що систематично і послідовно здійснюються державою та її інститутами з метою забезпечення самозбереження системи, її стабільності та ефективності функціонування);
дістали подальшого розвитку:
- визначення структури державної ідеології, основними складовими якої є: ідейно-ціннісний (ідеї, цінності, ідеали), програмно-цільовий (теорії, концепції, програми, стратегії) та актуалізований (міфи, символи, стереотипи, соціальні уявлення, настанови, орієнтації) рівні;
- розуміння функцій державної ідеології, які визначаються з урахуванням суспільної природи держави (політична, соціальна, економічна, правова, морально-етична, виховна функції та ін.) та розуміння держави як суб’єкта управління (функція цілепокладання, організаційна, світоглядна, нормативна, комунікативна та ін.);
- осмислення зарубіжного досвіду ідеологічної діяльності держави у сфері виховання людини і громадянина та процес його адаптації до умов України.
Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації та положення, розроблені в дисертації та викладені в Проекті Концепції державної ідеології виховання людини, використані під час реалізації регіональної Програми підвищення правової освіти та культури населення Дніпропетровської області на 2002 2006 роки (довідка про впровадження від 14.03.2007 р. № 361/01-08). Це дозволило розробити та реалізувати заходи, спрямовані на посилення виховної складової в процесі розвитку правової освіти та підвищення правової культури населення області.
Основні положення, викладені у дисертації, були впроваджені в навчальному процесі під час підготовки магістрів за спеціальністю 8.150000 «Державне управління» у рамках дисципліни «Теорія та історія державного управління» (довідка про впровадження від 14.02.2007 р. №03/1-17-86).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Основні положення та висновки одержані автором особисто. У дисертації не були використані ідеї і розробки, що належать співавтору наукової статті. Внесок автора в опубліковану в співавторстві роботу конкретизовано в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та результати дослідження були оприлюднені та обговорені на наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі й за міжнародною участю, серед них такі: «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз» (м.Київ, 2002), «Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції» (м.Київ, 2003), «Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика» (м.Львів, 2003), «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (м.Дніпропетровськ, 2004, 2005), «Філософсько-богословські читання» (м.Дніпропетровськ, 2004).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових робіт, із яких 7 статті у фахових виданнях, 2 в інших виданнях, 7 тези доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків на 10 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з них 182 основного тексту. Список використаних джерел складається з 247 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні формування державної ідеології виховання людини в умовах трансформації суспільства.
Отримані результати характеризуються науковою новизною й дають можливість зробити узагальнюючі висновки, що мають теоретичне і практичне значення та підтверджують гіпотезу дослідження:
1. Аналіз визначення базового поняття «ідеологія», здійснений з урахуванням державно-управлінської специфіки дослідження, свідчить, що у сучасній науці отримали поширення та обґрунтування три основних концепції ідеології: як викривлення («хибна свідомість») (К.Маркс), легітимації влади (М.Вебер) та інтеграції (К.Гірц, П.Рікер).
Виявлено широкий спектр розуміння ролі та значення державної ідеології в житті держави та суспільства, форм та методів її вираження. Серед найбільш поширених слід відзначити три підходи: сприйняття державної ідеології як деструктивного явища в житті суспільства, пов’язаного з формуванням та функціонуванням тоталітарних та авторитарних політичних режимів; визнання конструктивної ролі державної ідеології в житті держави та суспільства незалежно від характеру політичного режиму; намагання уникати вживання поняття «державна ідеологія» як наукової категорії, а для окреслення феномена, який вона характеризує, вживати поняття-замінники.
Вивчення проблеми державної ідеології засвідчило, що питання формування державної ідеології виховання людини є актуальним в умовах трансформації суспільства. Водночас воно не знайшло належного висвітлення у сучасній науковій літературі.
2. У вітчизняному науковому обігу знайшла поширення велика кількість понять, які покликані замінити термін «державна ідеологія». Але жодне з них адекватно не відображає її сутність. Доцільність вживання поняття «державна ідеологія» обґрунтовується тим, що воно визначається як система ідей, ідеалів, норм та цінностей, яка відображає особливості державного буття суспільства, на основі спільного інтересу формулює державну мету, виступає ідейною та ціннісною основою формування теорій та концепцій державного будівництва і знаходить практичне втілення в державній політиці та програмах державного розвитку.
Державна ідеологія є важливим механізмом регулювання суспільних відносин, вплив якого здійснюється через ідеологічну діяльність держави. Остання включає в себе ряд заходів як щодо формування державної ідеології, так і щодо впровадження в суспільну свідомість її основних положень. Важливим аспектом ідеологічної діяльності держави є реалізація виховної функції держави шляхом формування та здійснення державної ідеології виховання людини.
3. Структура державної ідеології складається із суб’єкта та об’єкта ідеологічного впливу, а також має такі рівні: теоретико-концептуальний, програмно-політичний та актуалізований.
Об’єктом державної ідеології є державне буття суспільства в усіх його проявах, а суб’єктом держава як політична форма організації суспільства. Найбільш цілісним відображенням державного буття є державна свідомість як форма суспільної свідомості, що розкриває особливості усвідомлення індивідом держави та її суспільної сутності, власної державної приналежності та важливості наслідків співжиття в державі.
На теоретико-концептуальному рівні відбувається формування найважливіших положень, які розкривають своєрідність бачення світу, що випливає з інтересів та ідеалів нації та держави. Цей рівень характеризується особливою ідейно-ціннісною структурою. Її основними елементами є цілі, ідеали, принципи, цінності та норми. Важливою складовою даного рівня структури державної ідеології є державні цінності. Вони визначаються як настанови, уявлення, оцінки, цілі, які обумовлені суспільною природою держави, мають значущість для громадян, держави та суспільства в цілому та виступають критерієм державного буття.
Для програмно-політичного рівня характерне втілення визначених цілей та ідеалів в державних програмах, концепціях, через які вони визначають основні принципи формування та здійснення державної політики. Формальним вираженням державної ідеології на цьому етапі стають основоположні програмні документи політичного керівництва програми діяльності уряду, національні, галузеві та регіональні програми, різноманітні концепції, стратегії, плани розвитку, звернення, виступи, промови лідера держави тощо.
Актуалізований рівень характеризується ступенем освоєння громадянами основних цілей та принципів державної ідеології. Він знаходить вираження в політичній та соціальній поведінці населення країни, його участі в політичному житті. Фактично, вираженням цієї структури державної ідеології є стан державної свідомості, громадської думки, ціннісні орієнтації громадян, а також такі ірраціональні елементи, як стереотипи, міфи та символи, що існують у суспільній свідомості.
4. Функції державної ідеології слід розглядати з двох позицій: відповідно до соціальної та політичної природи держави та держави як суб’єкта управління. Перший підхід передбачає визначення функцій державної ідеології за сферами життєдіяльності суспільства: політична, соціальна, економічна, правова, морально-етична, виховна функція та ін. Другий визначає розгляд державної ідеології як засобу забезпечення реалізації державного управління, а отже, її функції тісно пов’язані з функціями управління державою (функцією цілепокладання, організаційною, світоглядною, нормативною, комунікативною тощо).
5. Актуальним для формування державної ідеології виховання людини в Україні є урахування специфіки досвіду Німеччини щодо виховання людини і громадянина в умовах трансформації суспільства. Особливу увагу приділено вивченню німецької практики, оскільки з проблемою перевиховання особистості Німеччина у своїй історії зіткнулася тричі: одразу після Другої світової війни, коли постало питання подолання впливу нацистської ідеології та демократизації суспільних відносин; після об’єднання західнонімецьких та східнонімецьких земель на початку 90-х рр. ХХ ст.; у зв’язку з євроінтеграційними процесами та необхідністю формування у громадян держави «європейської ідентичності».
Ідеологічні та організаційні засади здійснення ідеологічної діяльності держави щодо виховання людини і громадянина у ФРН в умовах демократії полягають у формуванні демократичної громадянськості та європейської ідентичності, а також функціонуванні інституту політичної освіти. В Україні доцільно використати досвід її організації та реалізації, а саме: інституалізація політичної освіти в межах держави; наявність розгалуженої організаційної структури; форми та методи державного управління процесами здійснення ідеологічної діяльності держави; аксіологічне наповнення політичної освіти тощо.
6. На підставі результатів дослідження особливостей реалізації ідеологічної діяльності держави у сфері виховання людини до вітчизняного наукового обігу запропоновано ввести поняття «державна ідеологія виховання людини». Сформульовано його визначення: державна ідеологія виховання людини система методів та заходів, спрямованих на систематичне відтворення в нових поколіннях громадян державних та суспільних цінностей, формування державної свідомості.
7. Формування державної ідеології виховання людини базується на таких принципах:
а) загальні принципи: науковість, демократичність, прозорість і публічність, толерантність, безперервність та спадкоємність, узгодженість змісту, форм та методів виховної роботи;
б) спеціальні принципи: орієнтація на розвиток особистості, моральність, патріотизм, суспільна відповідальність, суспільна довіра, суспільне служіння.
Державна ідеологія виховання людини формується на основі ідеї розвитку особистості та втілюється в системі суспільного виховання. Його основна мета формування зрілої, компетентної, демократичної особистості, а функціональне призначення забезпечення реалізації державної ідеології виховання людини в Україні.
Розроблені положення та рекомендації щодо формування державної ідеології виховання людини знайшли втілення у проекті Концепції державної ідеології виховання людини, реалізація якого сприятиме нормативно-правовому та організаційному визначенню суспільного виховання та дозволить заповнити існуючу прогалину щодо змістовного наповнення державної ідеології виховання людини і забезпечити виконання державою її виховної функції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Офіційне видання. К.: Вид-во «Право», 1996. 63 с.
2. Про громадянство України: Закон України // http://www.rada.gov.ua
3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України. Видання комітету виборців України. 1997. 50 с.
4. Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом): Указ Президента України від 24 лютого 1998 року №148 // http://www.rada.gov.ua від 11.05.2004.
5. Про затвердження стратегії економічного та соціального розвитку України (2004 2015 роки): «Шляхом європейської інтеграції» Указ Президента України від 28 квітня 2004 року №493/2004 // http://www.rada.gov.ua від 16.05.2004.
6. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу Указ Президента України від 11 червня 1998 року №615/98 // Офіційний вісник України. 1998. - №24. с.4.
7. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14 вересня 2000 року №1072/2000 // Офіційний вісник України. 2000. - №39. с.2.
8. Про затвердження Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»): Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 року №896 (896-93-п) // http://www.kmu.gov.ua від 15.05.05.
9. Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року №1697 // http://www.kmu.gov.ua від 15.05.05.
10. Європейський вибір: Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // http://www.rada.gov.ua від 11.05.2004.
11. Стратегії економічного та соціального розвитку України (2004 2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції» / Авт.кол.: А.С.Гальчинський, В.М.Геєць та ін.; Нац.ін-т.стратег.дослідж., Ін-т екон.прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європейської інтеграції України. К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. 416с.
12. Про концепцію громадянського виховання дітей і молоді: Постанова президії Академії педагогічних наук України від 19 квітня 2000 року протокол №1-7/4-49 // http://cen.iatp.org.ua/libr/concgrom.html від 14.05.05
13. Універсал національної єдності від 03.08.2006 // http://www.rada.gov.ua
14. Алексеева Т.А. Плюрализм, не допускающий раскола // Полис. 1997. - №3. с.49 51.
15. Алексеева Т.А., Капустин Б.Г., Пантин И.К. Перспективы интегративной идеологии // Полис. 1997. - №3. с.16 22.
16. Амосов М. Ідеологія для України: Доп. прочитана на засіданні Президії НАН України // Вісн. НАН України. 1997. №3 4. с.38 49.
17. Андрущенко В.П., Губерський Л.В., Михальченко М.І. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка ; Інститут соціології НАН України ; Інститут вищої освіти АПН України. — К. : Знання України, 2002. — 580с.
18. Андрущенко В.П. Організоване суспільство: Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу. К.: Атлант ЮЕм Сі, 2006. 504с.
19. Антонович И.И. Социодинамика идеологий /Под ред. Э.Н.Короливецкого. Мн.: Наука и тэхніка, 1995. 373с.
20. Арцишевский Р.А. Мировоззрение: сущность, специфіка развитие. Львов: Вища школа, 1986. 196с.
21. Афанасьев В.Г. Научный коммунизм; Попул. очерк. Изд. 2-е (доп. и уточн.) М.: Политиздат, 1969. 400с.
22. Бадзьо Ю. Національні ідея і національне питання - 10 років невизначеності // Політична думка. 2001. - № 1-2. С. 3 - 13.
23. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328с.
24. Балл Г. Проблема обґрунтування суспільної ідеології у світі гуманістичного підходу // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія. Матеріали методологічного семінару АПН України 12 листопада 1998 року. К.: Гнозис, 1998. с.28 - 32.
25. Барботько Л.М., Войтов В.А., Мирский Э.М. Тотальная идеология против тоталитарного государства // Вопросы философии. 2000. №11. с.12 26.
26. Барт Р. Мифология / Пер. с фр С.Н. Зенкина. М.: Изд-во им.Сабашниковых, 1996. 312с.
27. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. - К.:А.Л.Д., 1996. 112с.
28. Безклубенко С. Національна ідея, державна доктрина, національний дух: до визначення поняття // Наукові записки ІПіЕНД. Вип.6. К., 1998. с.21 26.
29. Белицкий М.И., Топыго А.К. Национально-культурные и идеологические ориентации населения Украины // Полис - 1998. - №4. - с.74 89.
30. Белл Д. Конец идеологий // Новое время. 1992. - №29. с.41.
31. Биккенин Н.Б. Социалистическая идеология. 2-е изд., доп. М.: Политиздат, 1983. 414с.
32. Билан В. Нужна ли Украине государственная идеология? // Персонал. 2001. - №7. с.9 12.
33. Бобрович В. Государственная идеология «за» и «против»: местная анастезия или лекарство для больного общества // Адкрытае грамадства. Інформацыйна-аналітычны бюлетэнь. 2001. №1(10). http://www.data.minsk.by
34. Бобрович В. Государственная идеология и/или национальная идея? (к определению понятий) // http:// www.nmnby.org
35. Брежанір А. Які цінності у ціні? // Віче. 1998. - №10. с.134 140.
36. Бруяцкий Е.В., Смирнов Л.П. Математические методы в задачах управления наукой. К.: Наук. думка, 1973. 184с.
37. Бутирська Т.О. Державне будівництво як предмет держави // Державне управління: теорія та практика. 2005. №2. http://www.nbuv.gov.ua
38. В Украине разработают общегосударственную концепцию патриотического воспитания // http://www.korrespondent.net
39. Вебер М. Протестантська етика та дух капіталізму/ К.: Основи, 1994. 259с.
40. Вестник Московского университета. Сер.12. Социально-политичексие исследования. 1993. № 1 6.
41. Войтович Р. В. Взаємозв'язок ідеології, технології та стилю у державному управлінні: Автореф. дис... канд. наук з державного управління: 25.00.01 / Українська академія державного управління при Президентові України. — К., 2000. — 19с.
42. Войтович Р. Ідеологія як фундаментальна парадигма державного управління в перехідний період // Вісник УАДУ. 1998. №1. с.119 126.
43. Войтович Р.В. Глобальне масове суспільство як нова форма соціальної організації в сучасних глобальних умовах // Державне управління: теорія та практика. 2006. №1. http://www.nbuv.gov.ua
44. Войтович Р.В. Глобальне суспільство як нова форма соціальної організації у сучасних умовах // Державне управління: теорія та практика. 2005. №2. http://www.nbuv.gov.ua
45. Войтович Р.В. Ідеологія, технологія та стиль у державному управлінні: Навч.-метод. посіб. К.: Вид-во НАДУ, 2003. 192с.
46. Волков О.М. Політична ідеологія: ретроспективний аналіз та принципи функціонування в сучасній Україні. - К.: Стилос, 1999. - 168с.
47. Волков Ю.Г. Впоисках новой идеологической парадигмы // Социально-гуманитраны знания. 2003. - №2. с.80 100.
48. Волков Ю.Г. Манифест гуманизма. (Идеология и гуманистическое будуще России). М.: АНО РЖ «Соц.гуманит. знания», 2000. 138с.
49. Волкова В.Н., Воронов В.А., Денисов А.А. Теория систем и методы анализа в управлении и связи. М.: Радио и связь, 1983. 248с.
50. Волкогонов Д.А. Сталин. Политический портрет. В 2-х книгах. кн..2. М.: АО «Издательство «Новости», 1996. 704с.
51. Воловик В. Основні фактори становлення ідеології державотворення // Віче. 2001. - №12. - с.22 31.
52. Воронков А.А. Методы анализа и оценки государственных программ в США. М.: Наука, 1986. 190с.
53. Гавриленко І. Ідеологічні альтернативи. У дзеркалі інтересів // Віче. - 1997. - №3. с. 3 19.
54. Гавриленко І. Ідеологія. Варіації на задану тему // Віче. 1997. №2. с. 3 17.
55. Гавриленко І. Чи потрібна державі ідеологія // Віче. 1996. №4. с.46 53.
56. Гаджиев К.С. Масса. Миф. Государство // Вопросы философии. 2006. - №6. с. 3 21.
57. Гаджиев К.С. Политическая идеология: концептуальній аспект //Вопросы философии. 1998. - №12. с. 3 20.
58. Гвишиани Д.М. Организация и управление. Изд. 3-е, перераб. М.: Изд-во МГТУ им.Н.Э.Баумана, 1998. 332 с.
59. Гегель Г. В. Ф. Философия права // Немецкая классическая философия. Том 1. М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО Пресс; Харьков: Изд-во Фолио, 2000. 784с.
60. Глотов Б.Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу: Монографія. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський регіональний ін-т держ. упр. УАДУ при Президентові України, 2002. 216с.
61. Голіков В.І. Україна у вирі світової глобалізації // Економіка і прогнозування. 2000. - №2. с.12.
62. Головатый Н.Ф. Социология молодежи: Курс лекций. К.: МАУП, 1999. 224с.
63. Головных Г.Я. Ценностные ориентации и пререстройка общественного сознания // Философсике науки. 1989. - №6. с.85 89.
64. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Адміністративна реформа: нездійсненні мрії та втрачені можливості. - К., 2002. 196с.
65. Государственное управление и государственная служба в трансформирующемся обществе. М.: Изд-во РАГС, 2001. 170с. / Атаманчук Г.В., Иларионова Т.С., Сулемов В.А., Яковец Ю.В.
66. Губерский Л.В. Научная идеология и личность. К.: Выща шк. Изд-во при Киев. ун-те, 1988. 192 с.
67. Гуторов В.А. Современная российская идеология как система и политическая реальность. Методологические аспекты // Полис. 2001. - №3. с.72 82.
68. Демидов А. Идеология как инструмент политической коммуникации и власти // Власть. 1998. №8 9. с.42 46.
69. Демчук П. Державна ідеологія та ідеологічна робота держави // Розбудова держави. 1994. - №5. с. 13 18.
70. Дилигентский Г.Г. Соціально-политическая психология. М.: Новая школа, 1996. 356с.
71. Дичковська Г. Проблеми державотворення : український індивідуалізм // Людина і політика. 2002. - №2. с.17 22.
72. Добров Г.М. Наука о науке: Введение в общее науковедение. К.: Наук. думка, 1970. 320 с.
73. Європейські студії: досвід країн Європи// http://euro.lecos.org/ecsperience.html від 14.05.05.
74. Зеньковский В.В. Основы христианской философии. М.: Канон+, 1997. 560с.
75. Зеньковский В.В. Педагогика. - М.: Просветитель, 1996. - 650с.
76. Зиновьев А.А. Запад. Феномен западнизма. М.: Центрполиграф, 1995. 656с.
77. Иванов В. Идеология: характер и закономерности развития. Пер. с болг. М.: Политиздат, 1977. 303с.
78. Ильин И. А. Путь духовного обновления // Ильин И.А. Путь к очевидности: Сочинения. - М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1998. - 912с.
79. Ильин И. Кризис безбожия //http://www.patriotica.ru/religion/ ilin_ateism.html від 8 листопада 2004 р.
80. Ильин И. О русской идее //http://www.patriotica.ru/religion/ ilyin_idea.html від 5 листопада 2004 р.
81. Ильин И.А. О сущности правосознания // Ильин И.А. Собрание сочинений: В 10 т. Т. 4. М.: Русская книга, 1994. 624 с.
82. Ильин И.А. Об органическом понимании государства и демократии // http://www.patriotica.ru
83. Ильин И.А. Сочинения в 2-х томах. Т.2. Религиозная философия. М.: 0Московский философский фонд, изд-во «Медиум», 1994. 576 с.
84. Канак Ф. Національна ідея у її втіленнях //Розбудова держави. 1998. - №7 8. С. 40 47.
85. Каптерев П. История русской педагогики // Педагогика. - 1996. - №3. - с.59 - 71.
86. Капустин Б.Г. Путь один диалог конкурирующих идеологий // Полис. 1997. № 3. с.47 49.
87. Кара-МурзаС.Г. Идеология и мать ее наука. М.: Изд-во Эксмо, 2002. 256с.
88. Кассирер Э. Техника наших современных политических мифов // Октябрь. 1993. - №7. с.158.
89. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: Монографія. К.: Либідь, 1999. 352с.
90. Кириллова Н.Б. Мифотворчество в медиакультуре // Общественные науки и современность. 2005. - №5. с.155 165.
91. Кистяковский Б.А. В защиту права (интеллигенция и правосознание) // Вехи. Интеллигенция в России: сборник статей (1909 1910 гг.). М., 1991. с.122 149.
92. Клевцов П. Государственная идеология в Беларуси (часть І) // http://www.mpa.ru
93. Клевцов П. Государственная идеология в Беларуси (часть ІІ) // http://www.mpa.ru
94. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісник УАДУ. 2000. - №2. с.341 358.
95. Коваленко В.И., Костин А.И. Политические идеологии: история и современность // Вестн. Моск. ун-та. Сер.12. Политические науки. 1997. - №2. с.45 74.
96. Ковальов А.М. Государственная идеология. Что это такое? // Вестн. Моск. ун-та. Сер.12. Социально-политические исследования. 1994. №1. с.7 20.
97. Козаков В. Ціннісний дискурс державного управління сучасної України // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.праць ОРІДУ. 2006. - №2 (26). с.26 31.
98. Козаков В. Ціннісні засади участі громадян у виробленні державної політики // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.праць ОРІДУ. 2005. - №2 (22). с.19 34.
99. Козаков В.М. Політична еліта: особливості суб’єкт-об’єктної взаємодії механізмів формування системи цінноестй державного управління в Україні // Державне управління: теорія та практика. 2005. №2. http://www.nbuv.gov.ua
100. Козаков В.М. Інтереси, потреби й цінності як проблеми державного управління: діахронічний аналіз концепцій // Вісник НАДУ. 2005. - №1. с.56 64.
101. Кондратьев А. Идеология как инструмент управления ресурсами и ключевой компонент самоорганизации // Власть. 2004. - №9. с.14 18.
102. Кононенко П., Кононенко Т. Шлях один філософія гуманістичної родинності // Віче. 2001. - №7. с.74 93.
103. Кононенко П., Кононенко Т. Шлях один філософія гуманістичної родинності // Віче. 2001. - №8. с.83 107.
104.