Неурядові організації як суб’єкти вироблення державної політики : Неправительственные организации как субъекты выработки государственной политики

Краткое описание

Дніпропетровський регіональний інститут
державного управління
національної Академії державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

тинкован Оксана Валеріївна

УДК 35.072.7

неурядові організації як суб’єкти
вироблення державної політики

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Романов Владислав Євгенович, кандидат історичних наук, доцент

Дніпропетровськ 2007

ЗМІСТ:
Вступ.............................................................................................................. 3
Розділ 1. теоретичні засади дослідження неурядових організацій ......................................................................................................................... 13
1.1. Проблематика неурядових організацій у роботах вітчизняних та зарубіжних авторів.....13
1.2. Теоретичні підходи до визначення поняття неурядові дослідні організації та їх класифікації.........37
Висновки до розділу 1........................................................................................55
Розділ 2. світовий досвід залучення неурядових дослідних організацій як суб’єктів вироблення державної політики...59
2.1. Еволюція неурядових дослідних організацій (НУДО) у США, Канаді та країнах Європи......................................................................................................... 59
2.2. Загальні та специфічні фактори формування мережі НУДО та їх участі у виробленні державної політики......................................................................97
Висновки до розділу 2.............................................................................. 118
Розділ 3. Стан та перспективи взаємодії неурядових дослідних організацій з органами державної влади в Україні...... 120
3.1. Розвиток НУДО в Україні................................................................. 120
3.2. Стан та перспективи формування НУДО як суб’єктів вироблення державної політики в Україні..................................................................................... 137
Висновки до розділу 3.............................................................................. 172
Висновки................................................................................................. 175
Список використаних джерел................................................................ 180
додатки..................................................................................................... 204

Вступ

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю підвищення результативності державного управління, його прозорості та відкритості, пошуку додаткових резервів для вдосконалення процесу вироблення державної політики в Україні. Сучасна світова урядова практика довела, що однією з базових умов підвищення якості управлінських рішень є залучення до процесів вироблення державної політики неурядових організацій як повноцінних суб’єктів вироблення державної політики. Зокрема, мова йде про ті організації, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем. У свою чергу, це потребує всебічного вивчення таких інституцій, розробки і впровадження практичних рекомендацій щодо їх залучення до процесів вироблення державної політики в Україні.
Складність і високі темпи суспільно-політичних та економічних змін в Україні, розвиток публічної політики та громадянського суспільства підвищують потреби в аналітичній, прогнозній діяльності органів державної влади, випереджальній політиці відстежування та подолання суспільних проблем. Це вимагає спеціальних знань, умінь та навичок, які необхідні для проведення досліджень і аналізу під час вироблення державної політики. З цього погляду активними учасниками даного процесу мають бути й неурядові організації, в яких зосереджений значний інтелектуальний потенціал. Активне залучення цих інституцій до процесу вироблення державної політики саме як його суб’єктів дозволить суттєво підвищити результативність державного управління в Україні. А з розвитком демократії вплив неурядових організацій на вироблення державно-управлінських рішень в країні дедалі зростатиме.
Однак мережа українських неурядових організацій, зокрема тих, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, є неусталеною. Практика створення таких інституцій в Україні суттєво випереджає їх теоретико-методологічне та концептуальне осмислення. Дані організації намагаються більше впливати на політичні процеси, громадську думку, упроваджувати позитивні зміни в процес формування державної політики. Зазначимо, що цьому заважає низка причин, вивчення яких та вироблення порад щодо їх усунення необхідно розглядати як одне із завдань розвитку мережі неурядових організацій в Україні.
Проблема дослідження зумовлена суперечністю між необхідністю активного залучення неурядових організацій, зокрема тих, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, до процесу вироблення державної політики як умови підвищення результативності державного управління та недостатньою розвиненістю мережі цих інституцій в Україні. Необхідність досліджень цієї проблеми у теоретичному аспекті пояснюється браком знань щодо їх сутності, ролі в процесах вироблення державної політики, невизначеністю термінологічної сфери тощо. Практичний аспект полягає в необхідності розвитку ринку послуг неурядових організацій, зокрема тих, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, і створення механізмів ефективного використання результатів їх діяльності, подолання упередженості щодо залучення даних інституцій до вироблення державно-управлінських рішень в Україні.
Актуальність теми даного дисертаційного дослідження підтверджується низкою нормативних документів, які були прийняті в період 2000 2006 рр. Їх метою було забезпечення гласності та відкритості в діяльності органів державної влади, і провідна роль у здійсненні цього завдання належала неурядовим організаціям. Але дані укази й постанови так і не були виконані в повному обсязі. Президент України В.Ющенко у своїх виступах не раз зазначав потребу уряду в знаннях та чесній інформації [63], джерелом якої можуть стати неурядові організації. Це відкриває для них шлях до участі у формуванні та реалізації державної політики.
Початок вивчення проблеми неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, поклали роботи П.Діксона, Д.Річі [80; 135], котрі сформували засади вивчення даних інституцій. Пізніше ці дослідження були продовжені іншими західними науковцями, такими як Д.Абельсон [237; 238], С.Аддісон [239], Е.Т.Антоніо [241], А.Арійо [242], Е.Р.Батт [243], В.Воллас [290], М.Гарнет, Е.Денхем [248; 249], В.Грант [254], С.Грегуар [255], М.Дабровскі [247], С.Ладі [260], Е.Ліндквіст [262], Дж.Саймон [276], І.Стігліц [277], Д.Стоун [191; 278 280], Р.Сударшан [281], С.Сусангкарн [283], П.Трулак [287], Е.Ценков [288], М.Уено [289] та ін. Питання неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, незмінно тою чи іншою мірою розглядаються в працях дослідників аналізу державної політики, на якому зазвичай спеціалізуються такі організації. Зокрема, це роботи Дж.Андерсена [240], С.Брукса [245], В.Блума [270; 284], Е.Вайнінга, Д.Веймера [57], А.Вілдавськи [291], Л.ґана [68], Б.Гоґвуда [68], Т.Дая [74], В.Дана [75], Дж.Кінгдона [259], Л.Пала [135], В.Парсонса [269], С.Петерсона [270; 284], Д.Стоун [191], Р.Хейнемана [270; 284] та ін.
Виникненню неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, передували радянські «громадські» або «масові» організації, так звані «неформальні організації» доби перебудови, та сучасні громадські організації, дослідженню яких присвячені роботи А.Лук’янова, Б.Лазарева [114], В.Фортунатова [225], Ц.Ямпольської [64; 83; 131; 234], Н.Верт [58], А.Громова [71], О.Аксьонова [133], О.Бабінової [37], С.Бєлашко [40], І.Василенко [55], О.Винникова [60; 61], І.Добаєва [82], М.Журби [84], О.Івченко [89; 90], О.Кириленко [93], Н.Ковалішина [95], О.Конєчни [97], О.Костюкової [103], О.Кузнєцової [108], Г.Луцишин [115 117], Д.Нечаєва [129], В.Опанасюка [154], В.Пащенка [138; 139], Н.Пироженко [142], С.Погорєльської [143], Н.Пономарьової [144], Б.Савчука [175], Л.Столяра [190], Д.Хогтона [226], О.Хуснутдінова [227 229], В.Чернова [230], В.Шелохаєва [232], О.Яроша [236] та ін. Усе частіше в роботах українських дослідників, таких як О.Антонова [31 36; 148], В.Білецький [42 44], Ю.Борисова [47], Т.Брус [48 53; 148], В.Грановський [70], М.Канафоцький [285], А.Колохіна [222], М.Коломієць [96], С.Конончук [98; 99; 126], А.Крупник [106; 107], В.Нанівська [97; 122 124; 267], М.Пашков [136; 137], В.Романов [148; 160 171] приділяється увага неурядовим організаціям, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем. Більшість з цих авторів є членами таких організацій і їх роботи містять актуальну інформацію щодо особливостей роботи даних інституцій.
Необхідно зазначити, що питання неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, поки не знайшло системного наукового висвітлення у вітчизняній літературі. Спеціальних робіт з цієї теми немає, що підтверджує актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах тематики науково-дослідної роботи Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Згідно з темою НДР «Дослідження проблем управління соціально-економічним розвитком Дніпропетровського промислового регіону та розробка науково-методичних рекомендацій з його вдосконалення» (державний реєстраційний номер 0100U003151) автор вперше звернулася до розгляду неурядових організацій, що беруть участь у дослідженні проблем соціально-політичного розвитку в західних країнах та розробляють рекомендації з їх розв’язання. Участь у темі НДР «Розробка теоретичних та прикладних аспектів аналізу державної політики та їх впровадження в практику діяльності органів державного управління і місцевого самоврядування» (державний реєстраційний номер 0102U003691) дозволила розглянути неурядові організації як суб’єкти аналізу державної політики. У межах програми проведення досліджень з проблем державного управління та місцевого самоврядування на період до 2004 р., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2003 № 492, за темою «Розробка механізму взаємодії органів державної влади з громадськими організаціями, партіями у процесі пошуку рішень з питань державного управління» (державний реєстраційний номер 0104U006875) автором досліджувалися проблеми взаємодії органів державної влади й громадських організацій у процесі пошуку рішень з питань державного управління. Участь у даних темах НДР дозволили дисертанту поетапно та комплексно досліджувати проблему залучення неурядових організацій до процесу вироблення державної політики.
Автор також брала участь у проекті Міжнародного фонду «Відродження» «Професійні контакти та стажування за напрямком «Аналіз державної політики» (2001 р.), у межах якого була отримана можливість ознайомитись з діяльністю та методами роботи польських неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, зокрема Малопольського інституту місцевого самоврядування, м.Краків (Malopolski Institut Samorzadu Terytorialnego i Administracij).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обгрунтування ролі й місця неурядових організацій як суб’єктів вироблення державної політики. Досягнення визначеної мети передбачає вирішення таких завдань:
- здійснити аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, присвяченої питанню участі неурядових організацій у виробленні державної політики, визначити пріоритетні напрями досліджень з даної проблематики в Україні;
- визначити поняття «неурядові дослідні організації» (НУДО) та запропонувати критерії класифікації даних інституцій;
- визначити історичні етапи розвитку неурядових дослідних організацій на прикладі США, Канади та країн Європи;
- з’ясувати фактори, які впливають на процес формування НУДО в зарубіжних країнах та проаналізувати участь даних інституцій в процесі вироблення державної політики;
- визначити основні етапи розвитку НУДО в Україні;
- проаналізувати сучасний стан мережі НУДО в Україні та визначити основні проблеми на шляху залучення неурядових дослідних організацій до вироблення державної політики;
- розробити практичні рекомендації щодо підвищення результативності функціонування НУДО як суб’єктів вироблення державної політики в Україні.
Об’єктом дослідження є процес вироблення державної політики.
Предметом дослідження є діяльність неурядових організацій, що займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, як суб’єктів вироблення державної політики.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що підвищення результативності державного управління в Україні можливе за умови залучення інтелектуального потенціалу неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, до процесу вироблення державної політики
Методи дослідження. Мета і характер визначених завдань дослідження зумовили застосування комплексу загальнонаукових і спеціальних методів вивчення проблеми. Методологічною основою роботи є методи й підходи теорії державного управління, теорії політики, теорії демократії тощо.
У дисертаційному дослідженні були застосовані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії. Проблемно-хронологічний підхід дозволив здійснити аналіз літератури з даної проблематики в контексті суспільно-політичних та економічних змін, що відбувалися. За допомогою історичного методу були досліджені історичні засади виникнення й подальшого розвитку мережі неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, як в Україні, так і за кордоном. Використання методів контент-аналізу та класифікації дозволило виділити та класифікувати основні терміни з обраної тематики, а також здійснити аналіз класифікації досліджуваних інституцій. За допомогою компаративного методу були порівняні ролі неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, у виробленні державної політики в зарубіжних країнах, що дозволило встановити загальні риси впливу даних інституцій на зазначений процес та особливості притаманні окремій країні. Метод експертного опитування дав можливість з’ясувати сучасний стан і тенденції взаємовідносин між неурядовими організаціями, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем та органами державної влади й місцевого самоврядування.
Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі, що є комплексним науковим дослідженням,
уперше:
- визначені основні напрями вивчення неурядових організацій, зокрема тих, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, як суб’єктів вироблення державної політики в розвинутих зарубіжних країнах, та пріоритетні напрями досліджень з даної проблематики в українському науковому середовищі;
- узагальнено існуючі наукові підходи до визначення неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, і запропоновано ввести в науковий обіг поняття «неурядові дослідні організації», з таким його визначенням: «неурядова дослідна організація це незалежна, неприбуткова організація, яка об’єднує фахівців, що мають спеціальні знання, метою діяльності якої є досягнення суспільного блага, а головними засобами його досягнення дослідження конкретних суспільно значущих проблем, вироблення відповідних рішень та пропозицій, просування в державну політику»;
- запропоновані критерії визначення неурядових дослідних організацій (за територіальним поширенням, історичними етапами, організаційними цілями, проблемною сферою, джерелами фінансування, сферою діяльності), спираючись на які органи влади можуть обирати партнерів для співпраці;
удосконалено:
- підходи до розгляду взаємозв’язку основних етапів розвитку НУДО, їх участі у виробленні державної політики із загальним соціально-політичним та економічним розвитком країни. Це дозволило виділити особливості та характерні риси, які набув процес залучення НУДО до вироблення державної політики в західних країнах;
- теоретичне обґрунтування тези про те, що використання потенціалу неурядових дослідних організацій приводить до значного підвищення ефективності та результативності вироблення та впровадження державної політики, про що свідчить досвід урядової діяльності зарубіжних країн;
дістало подальшого розвитку:
- аналіз перешкод, що існують на шляху широкого залучення неурядових дослідних організацій до процесу вироблення державної політики в українській урядовій практиці;
- визначення умов успішного залучення НУДО до процесів вироблення державної політики в Україні, основними з яких є: комплексне дослідження НУДО; розвиток та уточнення понятійно-категоріального апарату з даної проблеми; формування вітчизняного професійного експертного середовища з науковців, незалежних дослідників, урядовців; інституціоналізація НУДО та розвиток їх мережі.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження проводилося на базі Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, головним завданням якого є підготовка державних службовців нової генерації. Дане дослідження використовувалося під час розробки та вдосконалення навчальної дисципліни «Державна політика: аналіз та механізм впровадження» для слухачів програми підготовки магістрів за спеціальністю «Державне управління», а також для розробки навчальної літератури з цієї дисципліни.
Окремі положення та висновки дослідження можуть бути використані:
- у практичній діяльності центральних та місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування з метою залучення потенціалу НУДО до процесу вироблення політики. Зокрема, результати даного дослідження використовувалися у діяльності Дніпропетровської обласної ради під час реалізації проекту «Ефективна політика для місцевої громади»;
- у практичній діяльності НУДО, в межах їх співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування. Зокрема, результати даного дослідження використовувалися у діяльності громадської організації «Асоціація аналітиків політики» (довідка № 4 від 25.08. 2006 р.);
- у процесі викладання державного управління, та політичної науки у вищих навчальних закладах, зокрема, під час підготовки професійних аналітиків політики та розробки навчальних програм, підручників, посібників та спецкурсів з даної спеціальності;
- під час проведення тренінгів для членів НУДО;
- під час проведення прикладних досліджень з розробки національних програм та програм розвитку територіальних громад. Зокрема, результати даного дослідження використовувалися у діяльності стратегічної групи Національної академії державного управління при Президентові України щодо удосконалення політики розробки і запровадження демократичних інституційних стандартів професійної діяльності державних службовців (довідка № 03/5-18-866 від 28.11.2006 р.)
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто. Ідеї і розробки співавторів, з якими були підготовлені навчальні розробки та наукові статті, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні результати даного дослідження обговорювалися на таких міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях: «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз» (Київ, травень 2002 р.); «Розвиток демократії та місцевого самоврядування в Україні» (Дніпропетровськ, жовтень 2002 р.); «Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика» (Львів, січень 2003 р.); «Проблеми підготовки управлінських кадрів на регіональному рівні» (Дніпропетровськ, січень 2004 р.); «Роль «мозкових центрів» в аналітичному забезпеченні президентських виборів 2004 року» (Дніпропетровськ, вересень 2004 р.); «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (Дніпропетровськ, травень 2004 р.); «Муніципальний менеджмент: становлення та розвиток в Україні» (Дніпропетровськ, грудень 2004 р.); «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (Дніпропетровськ, травень 2006 р.); «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (Київ, травень 2006 р.).
Деякі практичні результати були також оприлюднені під час практичних занять у літній школі для фахівців з напряму «Аналіз державної політики» (Дніпропетровськ, липень 2001р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження видано 21 публікацію, з них 8 наукові статті у фахових виданнях, 1 стаття у збірнику наукових статей, 3 навчальні видання та 9 тез доповідей на конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, а також містить список використаних джерел (291 найменування, з них 54 англійською мовою) і додатки на 10 сторінках. Загальний обсяг дисертації 213 сторінок, з них 179 сторінок основного тексту.

Список литературы

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягало в науково-теоретичному обгрунтувані ролі й місця неурядових організацій як суб’єктів вироблення державної політики. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, на якій воно ґрунтується, характеризуються науковою новизною та дають можливість зробити певні узагальнюючі висновки, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Як свідчить аналіз літератури, проблеми виникнення, розвитку й діяльності неурядових організацій, зокрема тих, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, у країнах розвиненої демократії вже давно стали предметом науково-теоретичних та прикладних досліджень (автором було вперше введено у вітчизняний науковий обіг результати 42 англомовних робіт з досліджуваної теми). В Україні дані інституції ще не потрапили до сфери наукового інтересу. Водночас неурядові організації, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, вже є учасниками процесу вироблення державної політики. Вивчення даних інституцій має скласти окремий напрям наукових досліджень з наукової галузі «державне управління». Виходячи зі ступеня розробки питання, пріоритетними напрямами пропонується вважати такі: процес та механізми взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у виробленні державної політики; проблема нормативно-правового, організаційно-фінансового та кадрового забезпечення діяльності неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем; роль неурядових організацій в процесі аналізу державної політики; підготовка професійних аналітиків політики.
2. За результатами проведеного аналізу існуючих наукових підходів до визначення неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, автором запропоновано ввести у вітчизняний науковий обіг поняття «неурядова дослідна організація», з таким визначенням: «неурядова дослідна організація це незалежна, неприбуткова організація, яка об’єднує фахівців, що мають спеціальні знання, метою діяльності якої є досягнення суспільного блага, а головними засобами його досягнення дослідження конкретних суспільно значущих проблем, вироблення відповідних рекомендацій, їх просування в державну політику». Запропоновано ввести в обіг чітко визначене поняття «неурядова дослідна організація» шляхом прийняття Закону України «Про непідприємницькі організації», до якого буде внесена відповідна стаття.
3. Виявлено, що західні дослідники неурядових дослідних організацій зазвичай наголошують на складності визначення НУДО через значну різноманітність притаманну цим організаціям. Для вирішення даної проблеми в дисертаційному дослідженні розглянуті різноманітні класифікації неурядових дослідних організацій, які застосовуються до таких інституцій у західних країнах, зокрема у США. Їх аналіз довів, що створення універсальної класифікації НУДО на даному етапі їх розвитку є проблематичним. Натомість в результаті дослідження були вироблені критерії визначення неурядових дослідних організацій, на основі яких органи державної влади та інші зацікавлені інституції можуть будувати результативну взаємодію з НУДО.
4. Вивчення ролі неурядових дослідних організацій у виробленні державної політики на прикладі США, Канади та країн Європи дозволило стверджувати, що у разі залучення НУДО до розробки державно-управлінських рішень та надання їм статусу суб’єктів вироблення державної політики вони можуть стати дієвим інструментом підвищення результативності державного управління. В результаті вивчення зарубіжного досвіду доведено, що процес становлення мережі НУДО складається з ряду етапів, які відображають соціально-політичні та економічні реалії країни, в якій вони діють. У цьому процесі визначна роль належить органам державної влади, які є найбільшими споживачами продукції та послуг неурядових дослідних організацій. Усвідомлення отриманих результатів та врахування національної специфіки дозволить створити в Україні потужну мережу НУДО.
5. Дослідження факторів, які впливають на процес формування НУДО в зарубіжних країнах, показало, що найбільш впливовими є такі: конституційні зміни й урядова реформа, інтенсивність політичних дебатів влади та опозиції, взаємодія політичних лідерів і політичної культури суспільства, рівень свободи ЗМІ, розвиток внутрішньої інтелектуальної еліти, історія філантропії, незалежність організацій і активність громадянського суспільства. Крім того, безпосередньо на розвиток мережі НУДО в різних країнах світу впливають податкові системи, структури урядів, парламентські системи, рівень складності процесу прийняття державно-управлінських рішень, економічні й політичні фактори, підвищення рівня демократії, фактори копіювання та конвергенції. На думку автора, для України особливо цікавими є два останніх.
6. Аналіз зарубіжного досвіду участі неурядових дослідних організацій у виробленні державної політики дав можливість з’ясувати, що НУДО здійснюють вплив на даний процес за допомогою трьох основних методів: «атмосферного» впливу, впливу на формування середньострокового та оперативного порядку денного, здійснення мікрополітичних досліджень. НУДО впливають на процес вироблення державної політики, застосовуючи два основні підходи: офіційний та неофіційний. Вважається за доцільне рекомендувати співробітникам українських НУДО опанувати методи та інструменти впливу на процес вироблення державної політики, але з обов’язковим урахуванням специфіки трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні. При цьому основним завданням неурядових дослідних організацій є вироблення єдиного підходу до понятійно-категоріального апарату та застосування новітніх управлінських технологій у процесі вироблення державної політики з метою вдосконалення цього процесу та досягнення якомога більшої результативності впровадження обраного курсу державної політики.
7. Становлення неурядових дослідних організацій в Україні пройшло перший етап, який можна назвати екстенсивним. Він характеризувався трьома головними рисами: бурхливе зростання кількості НУДО; їх розосередження та розподіл за спеціалізацією; співробітництво українських НУДО з міжнародними організаціями. Наголошується, що етапом, до якого зараз підійшли українські неурядові дослідні організації, має стати інтенсивний етап. Його сутністю є підвищення рівня професіоналізму українських НУДО та результативності їх діяльності, активна участь у процесі вироблення державної політики.
8. Формування результативного процесу залучення неурядових дослідних організацій до вироблення державної політики в Україні вимагає розв’язання кількох проблем: нормативно-законодавче закріплення поняття НУДО та усунення недосконалості нормативно-правового забезпечення діяльності НУДО як суб’єктів вироблення державної політики; підготовка достатньої кількості фахівців для неурядових дослідних організацій, що може бути вирішено шляхом розробки спеціальних курсів та навчальних програм для фахівців неурядових дослідних організацій; подолання ментальної та інформаційної проблем розвитку НУДО в Україні шляхом розробки та проведення тренінгів для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування з роз’яснення сутності НУДО, їх ролі та можливостей у сфері вироблення державної політики та державно-управлінських рішень. Але вирішення цих питань можливе лише за активної участі органів державної влади.
9. Для ефективного залучення неурядових дослідних організацій до вироблення державної політики в Україні органам державної влади запропоновано:
- створити Інтернет-сайт, на якому могли би реєструватися усі НУДО, які хотіли б співпрацювати. Для реєстрації на сайті неурядові дослідні організації повинні надати інформацію про рід їх діяльності, грантову історію, юридичну адресу, ресурсні можливості, контактні телефони, імена засновників тощо. Це дозволить органам державної влади обирати партнерів для різноманітних заходів та проектів. На сайті в обов’язковому порядку розміщати звіти про всі спільні з НУДО проекти. Це дозволить зацікавленим особам та широкому загалу контролювати та оцінювати ступінь залучення НУДО до вироблення державно-управлінських рішень і ефективність їх співпраці з органами державної влади. Надати НУДО можливість розміщати за бажанням звіти про здійснення власних проектів. Це дозволить певною мірою вирішити питання про можливість оприлюднення неурядовими дослідними організаціями результатів їх діяльності та ознайомлення з ними не лише органів державної влади, а й широкого загалу.
- передбачити видатки з Державного бюджету та місцевих бюджетів за статтею «Оплата послуг зовнішніх консультантів», за якою фінансувати надання консультативно-дорадчих та експертних послуг неурядовими дослідними організаціями, науковими установами та незалежними експертами з питань формування та реалізації державної політики центральними та місцевими органами виконавчої влади.
- органам державної влади впроваджувати державні програми з надання грантів неурядовим дослідним організаціям для виявлення можливих ризиків, дослідження суспільно значущих проблем та вироблення шляхів їх подолання.
Здійснення цих заходів буде сприяти створенню потужної мережі неурядових дослідних організацій в Україні як суб’єктів вироблення державної політики. У кінцевому підсумку ці заходи сприятимуть підвищенню ефективності та результативності державного управління в умовах реформ, що відбуваються на сучасному етапі в Україні.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. Х.: «Одіссей», 2006. 48 с.
2. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16вересня 1997 р. № 531/97-ВР // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
3. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11 вересня 2003р. №1160‑IV // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
4. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996р. №393/96‑ВР // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
5. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992р. №2657‑ХІІ // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
6. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997р. №280/97‑ВР // http://www.rada.kiev.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
7. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09 квітня 1999р. №1213‑IV // http://www.rada.kiev.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
8. Про молодіжні та дитячі громадські організації: Закон України від 01грудня 1998 р. № 281-14 // http://www.rada.kiev.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
9. Про об’єднання громадян: Закон України від 16червня 1992 р. №2461-12 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
10.Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994р. №334/94‑ВР // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
11. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002р. №93‑IV // http://www.rada.kiev.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
12. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Указ Президента України від 15 вересня 2005 р. № 1276 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
13. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
14. Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 17 травня 2001р. № 325 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
15. Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 21 липня 2001р. № 538/2001 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
16. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 1 серпня 2002 р. № 683 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
17. Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів: Указ Президента України від 14 квітня 2004 р. № 434/2004 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
18. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004р. № 1378 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
19. Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1302 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
20. Про затвердження правил організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. № 559 // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
21. Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям»: Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 2005 р. № 2426-IV // Офіц. вісн. України. 2005. 25 лют. № 6. С. 33.
22. Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 915. // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
23. Про непідприємницькі організації: Проект Закону України від 14травня 2002 р. // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
24.Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, оцінки рівня взаємодії цих органів з громадянами та їх обєднаннями: Проект Постанови Кабінету Міністрів України // http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi/
25. Авидзба А. Об информационно-аналитических центрах. Постановка вопроса // http://www.kolhida.ru/
26. Азарова Т., Абрамов Л. Менеджмент неприбуткової організації: В 2 ч. Кіровоград: ЦПТІ; ІСКМ, 2004. Ч. 1 128с.; Ч. 2 140 с.
27. Азарова Т., Абрамов Л. Общественно-деловые отношения НГО. Кировоград: ЦПТИ, 2003. 80 с.
28. Азарова Т., Абрамов Л. Стратегічне планування діяльності НДО. Кіровоград: ЦПТІ, 2003. 76 с.
29. Азарова Т., Абрамов Л. Фандрейзинг для НГО. Кіровоград: ЦПТИ, 2003. 68 с.
30. Азарова Т., Абрамов Л., Норріс Д. Теорія та методика корпоративного спонсорства. Кіровоград: ЦПТІ, 2003. 124 с.
31. Антонова О. Аналіз державної політики в розбудові громадянського суспільства // Актуал. пробл. держ. упр. Д.: ДФ УАДУ при Президентові України, 2002. Вип. 1 (7). С. 62 69.
32. Антонова О. Аналіз середовища вироблення державної політики у сфері зайнятості населення в Україні // Актуал. пробл. держ. упр. Д.: Дніпропетр. регіон. ін-т НАДУ при Президентові України, 2004. Вип. 3 (17). С. 52 64.
33. Антонова О. Вплив глобалізації на вироблення державної політики в Україні // Актуал. пробл. держ. упр. Д.: Дніпропетр. регіон. ін-т НАДУ при Президентові України, 2004. Вип. 2 (16). С. 96 103.
34. Антонова О. Культурно-поведінковий фактор впливу на формування держаної політики. // Актуал.і пробл. держ. упр. Д.: Дніпропетр. регіон. ін-т УАДУ при Президентові України, 2003. Вип. 2 (12). С. 221 235.
35. Антонова О. Розвиток політичної науки як передумова становлення аналізу державної політики // Актуал. пробл. держ. упр. Д.: ДФ УАДУ при Президентові України, 2001. Вип. 2 (5). С. 109 121.
36. Антонова О. Роль виробників державно-управлінських рішень у процесі формування державної політики // Актуал. пробл. держ. упр. Д.: ДФ УАДУ, 2001. Вип. 3 (6). С. 86 95.
37. Бабінова О. Взаємодія органів державного управління та місцевого самоврядування з громадськістю як предмет теоретичного аналізу // Вісн. НАДУ. 2004. № 3. С. 345 353.
38. Бажанов В.Философские пароходы // http://vestnik.ulsu.ru/
39. Березовецький Т. Проект розвитку громадянського суспільства: здобутки та перспективи: Як проект вплинув на розвиток громадянського суспільства в Україні // Громадські ініціативи. 2002. № 2. С. 3 7.
40. Бєлашко С. Франція: Досвід діяльності НДО в країнах розвинутої демократії // Діалог. 2000. № 2. С. 8 9.
41. Більш ніж сусіди. Розширений Європейський Союз та Україна нові відносини: Заключний звіт. Варшава: Фонд імені Стефана Баторія; К.: Між нар. фонд «Відродження», 2004. 106 с.
42. Білецький В. Громадські організації та їх роль у житті суспільства // Схід. 1997. № 8. С. 16 19.
43. Білецький В. «Мозкові центри» в США // http:// www.intellect.org.ua/
44. Білецький В. «Третій сектор» як основа громадянського суспільства // http://vesna.org.ua/
45. Бойко О. Неформальні організації. // Довідник з історії України (А Я): Посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. 2‑ге вид., доопр. і доп. К.: Генеза, 2001. 1136 с.
46. Бойко О.Д. Історія України. Вид. 2-ге, доп. К.: Академвидав, 2003. 656с.
47.Борисова Ю. Новая власть и «третий сектор»: в бой аналитиков по-прежнему не берут // Зеркало недели. 2005. № 38 (566). С. 4.
48. Брус Т. Аналіз державної політики: оцінка як важливий етап процесу // Актуал. пробл. держ. упр. Д.: ДФ УАДУ при Президентові України, 2000. Вип.1. С. 83 91.
49. Брус Т. Аналіз державної політики як знаряддя громадянського суспільства // Актуал. пробл. держ. упр. Д.: ДФ УАДУ при Президентові України, 2001. Вип. 2 (5). С. 92 99.
50. Брус Т. Аналіз іноземних праць науковців з аналізу державної політики // Актуал. пробл. держ. упр. Д.: ДФ УАДУ при Президентові України, 2001. Вип.1 (4). С. 115 122.
51. Брус Т. Аналіз політики і стратегічне прогнозування // Актуал пробл. держ. упр. Д.: ДФ УАДУ при Президентові України, 2000. Вип. 2. С. 167 173.
52. Брус Т. Місце аналізу державної політики в державному управління розвинутих країн світу // Актуал. пробл. держ. Упр. Д.: Дніпропетр. регіон. ін-т УАДУ при Президентові України, 2002. Вип. 4 (10). С. 38 46.
53. Брус Т. Проблеми впровадження аналізу державної політики в Україні // Актуал. пробл. держ. упр. Д.: Дніпропетр. регіон. ін-т УАДУ при Президентові України, 2002. Вип. 3 (9). С. 56 62.
54. Букатару И. Проблемы и перспективы развития аналитических центров в Республике Молдова // Проблеми й перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій: Матеріали конференції. К.: Міленіум, 2002. 108 с. С. 30 31.
55. Василенко И. Связь с общественностью в государственных организациях и местных органах власти: западный опыт // Проблемы теории и практики управления. 2003. № 4. С. 39 43.
56. Василенко Л. Фінансове забезпечення діяльності й розвитку громадських організацій // Фінанси України. 2002. № 8. С. 33 39.
57. Веймер Д., Вайнінґ Е. Аналіз політики. Концепції і практика. ─ К.: Основи, 1998. ─ 654 с.
58. Верт Н. Історія Радянської держави 1900 1991. Рівне: Вертекс, 2001. 478 с.
59. Віртуальний ресурсний центр // http://www.ngo.org.ua
60. Винников О. Громадські організації в Україні: новий поступ з новим законодавством // Голос громадянина. 1997. № 4. С. 4 7.
61. Винников О. Правовий статус волонтерів у неприбуткових організаціях // Громад. ініціативи. 2001. № 2. С. 21 23.
62. Виноградова Т. Фабрики мысли в США: особенности развития и роль в публичной политике // http://www.strategy-spb.ru
63. Вступне слово Президента України Віктора Ющенко на Форумі «Регуляторна політика запорука відкритості та прозорості влади» (25.05.2005) // http://www.president.gov.ua
64. Вопросы теории и истории общественных организаций / Под ред. Ц.А.Ямпольской, А. И. Щиглика. М.: Изд-во «Наука», 1971. 258 с.
65. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посіб./ В.Романов, О.Рудік, Т.Брус. К.:Основи, 2001. 238 с.
66. Германова О. Потенціал і можливості. Щоб знати, з ким співпрацюємо. Поліпшення діяльності НПО у руках самих НПО // portal.idc.org.ua
67. Говлет М., Рамеш М. Дослідження державної політики: цикли та підсистема політики / Пер. з англ. О. Рябова. Л.: Кальварія, 2004. 264 с.
68. Гогвуд Б., Ган Л. Аналіз політики для реального світу / Пер. з англ. А.Олійник; Наук. ред. пер. В. Тертичка. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 396 с.
69. Голіченко О. Механізми впливу недержавних організацій на державні структури // http://www.spa.ukma.kiev.ua/
70. Грановский В., Дацюк С., Тантели Рутувухери Хариманга. Современные фабрики мысли (аналитический доклад). К.: АОЗТ «У.В.Д.», 1999. 86 с.
71. Громов А., Кузин О. Неформалы: кто есть кто? М.: Мысль, 1990. 269 с.
72. Гроховски М., Бен-Гера М. Как стать хорошим советником по стратегическим вопросам: Пособие / Пер. с англ. З. Тухтаходжаева, Л.Жанисбекова. Братислава: NISPAcee, 2002. 131 с.
73. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. К.: Либідь, 1993. 288с.
74. Дай Томас Р. Основи державної політики / Пер. з англ. Г.Є.Краснокутського; Наук. ред. пер. З. В. Балабаєва. О.: АО Бахва, 2005. 468 с.
75. Данн Вільям Н. Державна політика: вступ до аналізу / Пер. з англ. Г.Є.Краснокутського; Наук. ред. М. О. Баймуратов. О.: АО Бахва, 2005. 504 с.
76.Демократичне прийняття урядових рішень: від книги зеленої до білої // http:// www.poglyad.org.ua/
77. Державна політика: аналіз та механізм впровадження в Україні: Навч. посіб / Кол. авт.; За заг. ред. В.А. Ребкала, В.В. Тертички. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 232 c.
78. Державна політика: Аналітичні документи, підготовлені в межах проекту «Створення груп аналізу політики та Центру інформаційних ресурсів в уряді України». К.: Міжнар. центр перспективних досліджень, 2002. 196 с.
79. Джонсон Е. Як мозкові центри удосконалюють державну політику // http://www.politstudies.ru/
80. Диксон П. Фабрики мысли. М.: «Прогресс», 1976. 450 с.
81. Діхтяр Т. Аналіз політики: можливості впровадження в Україні // http://www.icps.kiev.ua/
82.Добаев И. Неправительственные религиозно-политические организации исламского мира // Мировая экономика и международные отношения. 2002. № 4. С. 91 97.
83. Добровольные общества при социализме / Под ред. Ц. А. Ямпольской. М.: Изд-во «Наука», 1976. 370 с.
84.Журба М. Радянські громадські організації національних меншин УРСР в умовах НЕПу // Київська старовина. 2000. № 5. С. 137-144.
85. Задоянчук О. Соціально-політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні // http://www.tamika-2000.narod.ru/
86. Закордонне фінансування українських НДО: допомога чи шпіонаж? // Луцьк інвестиційний новини // http://www.invest-ua.com/news.
87. Засади публічної політики для громадських організацій: Практичні рекомендації щодо організації робіт / В.М. Гнат, О.В. Гуменюк, В.Т.Канівська та ін.; За заг. ред. В. Т. Нанівської. К.: Оптима, 2004. 208 с.
88. Захарченко О., Холдар Дж. Впливати на владу не лише у передвиборчий період: досвід проекту «Голос громадськості» // http://www.intellect.org.ua/
89. Івченко О. Органи контролю та НГО, вороги чи партнери? // Громад. ініціативи. 2002. № 2. С. 35 36.
90. Івченко О. Перевірки органами контролю неприбуткових організацій. К.: Центр інновацій та розвитку, 2002. 100 с.
91. Институт сохранился как система. Беседа с академиком В. Кулешовым, директором Института экономики и организации промышленного производства СО РАН //http://www.nsc.ru/
92. Кілієвич О. Англо-український глосарій термінів і понять з аналізу державної політики та економіки. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. 510 с.
93. Кириленко О. Особливості фінансів громадських організацій і доброчинних фондів // Фінанси України. 1998. № 1. С. 59 64.
94. Ковалишин Е. Think tanks: что это такое? // http://www.finansy.ru/
95. Ковалишина Н. Жіночі громадські організації: регіональні аспекти та базові моделі діяльності // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2, ч. 1. С. 101 106.
96. Коломієць М. Вступне слово// Перспективи розвитку недержавних аналітичних центрів в Україні. За матеріалами конф. «Українські «мозкові центри» та уряд: ініціатива діалог співпраця», 30 черв. 1 лип. 2000 р. К., 2000. С. 4.
97. Конєчни О. Міф неринковості третього сектора // Громад. ініціативи. 2001. № 3. С. 7 8.
98. Конончук С. Можливості неурядових аналітичних інститутів ─ для громадянського суспільства // http://old.ucipr.kiev.ua/
99. Конончук С. Розвиток демократії в Україні: 2000 рік. К: Агентство «Україна», 2001. 315 с.
100. Конституционный статус общественных организаций в СССР / Отв. ред. А. И. Щиглик. М.: Изд-во «Наука», 1983. 199 с.
101. Коргунюк Ю. Взаимоотношения политических партий и аналитических центров в современной России. // Проблеми й перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій: Матеріали конф. К.: Міленіум, 2002. 108 с. С. 22 29.
102. Костюк С. Неурядові аналітичні центри: в контексті реалізації євроінтеграційного курсу України. // Проблемні питання аналізу державної політики / Уклад. В. Романов. Д.: Центр економічної освіти, 2002. С. 38 44.
103. Костюкова О. Жіночий рух сучасної України як засіб створення передумов громадянського суспільства // Актуал. пробл. внутрішньої політики. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Вип. 3. − С. 154 159.
104. Кравчук В. Місце і роль громадських організацій у громадянському суспільстві // Підприємництво, господарство і право. 2003. № 9. С. 102 104.
105. Кравчук В. Громадські організації в громадянському суспільстві: теоретичні питання // Українське право. 2003. № 1. С. 201 206.
106. Крупник А. Органи самоорганізації населення і громадські організації: співпраця та партнерство із владою // Актуал. пробл. держ. упр.: Наук. зб. О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. Вип. 3 (23). С. 251 263.
107. Крупник А. «Третій сектор» і соціальна політика держави // Актуал. пробл. держ. упр.: Наук. зб. О.: ОФ УАДУ; Оптимум, 2001. Вип. 7. С. 27 44.
10