ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ Й КАР’ЄРНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ (СВІТОВИЙ ДОСВІД І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ) : ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ ПО ПРОФЕССИОНАЛЬНОМУ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЮ И карьерному развитию ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХ (МИРОВОЙ ОПЫТ И ЕГО ПРИМЕНЕНИЕ В УКРАИНЕ)



  • Название:
  • ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ Й КАР’ЄРНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ (СВІТОВИЙ ДОСВІД І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ)
  • Альтернативное название:
  • ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ ПО ПРОФЕССИОНАЛЬНОМУ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЮ И карьерному развитию ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХ (МИРОВОЙ ОПЫТ И ЕГО ПРИМЕНЕНИЕ В УКРАИНЕ)
  • Кол-во страниц:
  • 274
  • ВУЗ:
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
    ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
    НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО
    УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ


    На правах рукопису

    СЛЮСАРЕНКО Олена Миколаївна

    УДК 35.082.4:35.088.6(100)

    ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
    З ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ Й КАР’ЄРНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
    (СВІТОВИЙ ДОСВІД І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ)

    25.00.03 державна служба


    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата наук з державного управління





    Науковий керівник
    ЛУГОВИЙ Володимир Іларіонович
    доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України






    ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2007











    ЗМІСТ





    ВСТУП.........................................................................................................................


    4





    РОЗДІЛ 1
    ПРОБЛЕМА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ: ДЖЕРЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ........




    11




    1.1. Теоретико-методологічні засади професіоналізації державної служби ....


    11




    1.2. Професійний розвиток працівників державної служби як основа її професіоналізації ...........



    27




    Висновки до розділу...................................................................................................


    39





    РОЗДІЛ 2
    ЗАГАЛЬНЕ І ОСОБЛИВЕ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА КАР’ЄРНОГО РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ .............





    42




    2.1. Методологічні основи дослідження .


    42




    2.2. Реальна світова практика роботи органів державної влади з професійного розвитку державних службовців як емпіричне підгрунття її наукового осмислення ...




    45




    2.3. Системна організація діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців



    76




    2.3.1. Загально-типова системна організація діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців .




    84




    2.3.2. Залучення, функціонування та удосконалення персоналу державної служби.



    88




    2.3.3. Місія, візія, цілепокладання, планування професійного розвитку державних службовців...



    109




    2.3.4. Професійна мотивація та стабілізація (утримання) на державній службі


    115




    2.3.5. Моніторинг, оцінювання професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців...



    119




    Висновки до розділу...................................................................................................


    156





    РОЗДІЛ 3
    ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ КРАЩОГО ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ.......




    163




    3.1. Системні вади організації роботи органів державної влади з професійного розвитку персоналу в Україні в контексті досвіду розвинених країн .



    163




    3.2. Концептуальні засади модернізації роботи органів державної влади з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців в Україні.........................................................................................................................




    185




    Висновки до розділу...


    195





    ВИСНОВКИ................................................................................................................



    198





    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................



    203





    ДОДАТКИ...................................................................................................................



    237








    ВСТУП

    Актуальність теми. Формування ефективної й результативної державної служби є одним із пріоритетів адміністративної реформи в Україні. Реалізація цього пріоритету потребує компетентних і активних державних службовців, реального піднесення їх ролі на етапі становлення України як демократичної, правової, соціальної держави. Саме тому актуальною проблемою є запровадження системної діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку персоналу державної служби. Успішність розв’язання цієї проблеми значною мірою залежить від вивчення та використання світового досвіду. Адже в багатьох розвинених країнах державне управління” (public administration), головною дійовою особою якого виступає державний службовець, уже давно визнано самостійним видом суспільно-економічної діяльності, галуззю професійної підготовки і наукових досліджень, а отже накопичено значний теоретичний та практичний досвід щодо цілеспрямованої роботи з державно-управлінським персоналом з метою підвищення його службової дієвості.
    Зазначена проблематика перебуває в полі зору багатьох учених, її різні аспекти досліджувалися в працях українських (В.Д.Бакуменко, В.Г.Вікторов, Н.В.Грицяк, О.П.Губа, С.Д.Дубенко, Т.Л.Желюк, О.М.Іщенко, В.М.Князєв, В.А.Куценко, О.Д.Лазор, О.Я.Лазор, Г.І.Леліков, Г.С.Литвинов, В.І.Луговий, О.Ф.Мельников, А.М.Михненко, Т.В.Мотренко, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенський, С.М.Озірська, В.М.Олуйко, П.Т.Павленчик, Л.А.Пашко, О.В.Петришин, Ю.Д.Полянський, Н.Г.Протасова, А.В.Решетніченко, І.В.Розпутенко, С.М.Серьогін, Г.П.Ситник, В.М.Сороко, Ж.В.Таланова, С.К.Хаджирадєва, В.В.Ченцов, В.О.Чмига, Ю.П.Шаров та ін.) і зарубіжних (Л.Акер, Г.Атаманчук, М.Балогун, Г.Бертуччі, Д.Боссарт, І.Василенко, Д.Вілмут, Б.Гурне, А.Гусєва, К.Деммке, Д.Келлі, П.Кім, Т.Крогт, І.Крюгер, Ш.Линднер, Е.Литвинцева, Б.Литов, М.Майлс, Р.Маунтфілд, Є.Охотський, Я.Паства, Т.Паттен, Г.Райт, О.Турчинов та ін.) фахівців з державного управління.
    Разом з тим, незважаючи на розширення та інтенсифікацію дослідницьких зусиль, спрямованих на аналіз діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення й кар’єрного розвитку державних службовців, певні питання залишаються не дослідженими. Бракує системних досліджень, з’ясування загального і особливого, транснаціонального і національно специфічного в організації такої діяльності. Як наслідок, практика державного управління в Україні не позбавлена еклектичних і поспішних дій, ігнорування власного й механічного запозичення фрагментів зарубіжного досвіду без достатнього наукового обґрунтування можливості та доцільності його застосування.
    Отже, з’ясування системної організації діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців є важливим аспектом теорії і практики державного управління взагалі та, зокрема, управління персоналом державної служби. Особливий науковий та практичний інтерес становить дослідження досвіду вирішення цих питань у розвинених країнах світу, а також творче і системне використання кращих світових зразків в Україні.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України в межах Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” і пов’язане з науково-дослідними роботами за темами Становлення державно-громадського управління освітою в Україні” (державний реєстраційний номер 0102U002535), Реформування управління підготовкою фахівців з державного управління в контексті Болонського процесу” (державний реєстраційний номер 0105U005120), у виконанні яких дисертант брав участь як старший науковий співробітник. Також дослідження координувалося з підготовкою Концепції сучасної державної кадрової політики України (за рішенням Вченої ради академії від 2 червня 2005 р., протокол № 108/6), співрозробником якої був здобувач.
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування типової системної організації діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення і кар’єрного розвитку державних службовців шляхом наукового осмислення світового досвіду, здійснення на цій основі аналізу, прогнозування, розроблення концепції модернізації такої діяльності в Україні.
    Досягнення зазначеної мети зумовлює вирішення таких завдань:
    - вивчити фахові літературні джерела, обґрунтувати добір їх валідної вибірки та адекватну методологію дослідження, уточнити понятійний апарат з питань професіоналізації державної служби, професійного розвитку державних службовців;
    - виявити компоненти та структуру системної діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення й кар’єрного розвитку державних службовців на типово-загальному (базовому) рівні і на цій підставі визначити основні напрями поліпшення її якості;
    - з’ясувати субсклад і субструктуру базових компонентів діяльності органів державної влади з професійного розвитку державних службовців, що визначають специфіку такої діяльності;
    - уточнити роль та характеристики освітніх систем, що забезпечують професійне зростання державних службовців;
    - розкрити типові недоліки існуючих національних систем оцінювання державних службовців та з’ясувати доцільність і можливість застосування в державному управлінні відповідних напрацювань інших людиноорієнтованих професійних видів діяльності (освіта, охорона здоров’я);
    - дослідити компонентний склад та структуру загальної професійної компетентності державних службовців;
    - проаналізувати роль та здійснити систематизацію кадрових резервів і службової мотивації персоналу державної служби;
    - на основі порівняння з науково обґрунтованими та фактично сформованими характеристиками провести оцінювання діяльності органів державної влади стосовно професійного вдосконалення й кар’єрного розвитку державних службовців в Україні та розробити концепцію модернізації цієї діяльності.
    Об’єкт дослідження державна служба в країнах світу та в Україні.
    Предмет дослідження світовий досвід діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення й кар’єрного розвитку державних службовців та його застосування в Україні.
    Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що системне осмислення роботи органів державної влади з професійного вдосконалення й кар’єрного розвитку державних службовців у різних країнах світу дасть змогу виявити типово-загальну сутність і варіаційно-конкретні прояви такої роботи, що становитиме наукову основу її оцінювання, прогнозування, модернізації в Україні.
    Методи дослідження. У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні, емпіричні і теоретичні, кількісні й якісні методи дослідження. Контентний, статистичний, порівняльний аналіз, класифікацію і систематизацію, системний підхід використано для з’ясування елементної бази та структурної організації діяльності органів державної влади різних країн. З метою обґрунтування складу і структури професійної компетентності персоналу державної служби, крім зазначених методів, застосовано також діяльнісний підхід і метод дедукції. Методи індукції, аналогії, порівняння використано для ідентифікації загальних недоліків світової практики з оцінювання державних службовців та доведення доцільності і можливості запозичення відповідних доробків у сфері освіти й охорони здоров’я. Узагальнення, порівняння, систематизація зарубіжного і вітчизняного досвіду дали змогу уточнити роль та актуальні характеристики освітніх систем з професійного розвитку державно-управлінських кадрів, класифікувати кадрові резерви і мотивації персоналу державної служби. За допомогою функціонально-структурного, порівняльного, контентного аналізу досліджено та визначено стан, основні напрями, концептуальні засади модернізації роботи вітчизняних органів державної влади з державними службовцями.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що в дисертаційній роботі:
    уперше:
    - обґрунтовано системні характеристики типової діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення й кар’єрного розвитку державних службовців; установлено, що ця діяльність складається з базових компонентів і має структуру, що необхідні й достатні для доцільного виконання функцій з професіоналізації державних службовців;
    - з’ясовано субсклад і субструктуру основних компонентів загальної діяльності органів державної влади з професійного розвитку державних службовців;
    - визначено основні напрями поліпшення діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку персоналу, що полягають у підвищенні рівня цілісності, системності (повнокомпонентності і повноструктурності) цієї діяльності;
    - здійснено комплексне експертне оцінювання стану діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення і кар’єрного розвитку державних службовців в Україні шляхом порівняння науково обґрунтованої моделі системної організації такої діяльності та реальної практики, використання наявних експертних висновків і на цій підставі сформульовано концепцію модернізації зазначеної діяльності в Україні;
    удосконалено:
    - підходи до визначення типових недоліків національних систем оцінювання державних службовців і з’ясування засад застосування в державному управлінні відповідних доробків інших людиноорієнтованих професійних видів діяльності, таких як освіта, охорона здоров’я, зокрема щодо утворення центрів незалежного об’єктивного оцінювання державних службовців;
    - систематизацію кадрових резервів за їх призначенням, насамперед з огляду на заміщення посад і розвиток державних службовців;
    - класифікацію форм професійної мотивації персоналу державної служби, зокрема їх поділ на заохочення і стимулювання;
    дістали подальшого розвитку:
    - компонентний склад і структура загальної професійної компетентності державних службовців;
    - актуальні характеристики освітніх систем, що в умовах глобальної та регіональної інтеграції, національної диференціації, прискорення суспільних змін, посилення конкурентних засад життя відіграють ключову роль і є основою для професіоналізації державних службовців;
    - джерельно-інформаційна база, понятійний апарат з проблем професіоналізації державної служби, професійного розвитку державних службовців.
    Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати сприятимуть системному розумінню організації діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців. Дисертаційні висновки та рекомендації можуть бути використані в подальших наукових розробках, навчальному процесі, практичній, законотворчій діяльності, спрямованих на професійний розвиток, формування якісного складу державних службовців, підвищення їхньої службової віддачі.
    Результати здійсненого дослідження впроваджено в роботу кадрових підрозділів Національної академії державного управління при Президентові України для вдосконалення атестації і щорічної оцінки державних службовців, організації стажування в органах державної влади слухачів магістерської освітньо-професійної програми (довідка № 377/1 від 1 червня 2006 р.), а також у діяльність департаменту роботи з кадрами вищої школи та державної служби Міністерства освіти і науки України (довідка № 5/1-196а від 6 листопада 2006 р.).
    Здійснена наукова робота створює передумови для подальших досліджень змісту, форм, методів діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення і кар’єрного розвитку державних службовців.
    Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним авторським дослідженням. Результати і висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну дисертації, одержані автором особисто. Ідеї та розробки співавторів, з якими опублікована одна робота, у дисертації не використовувалися.
    Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України.
    Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені на науково-практичних конференціях: Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005), Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), Дні науки 2006 у Гуманітарному університеті Запорізький інститут державного та муніципального управління” (Запоріжжя, 2006).
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в дванадцяти одноосібних та одній у співавторстві публікаціях, а саме: у шести статтях у наукових фахових виданнях, п’яти матеріалах, тезах доповідей на науково-практичних конференціях, аналітичній записці та брошурі (у співавторстві).

    Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 272 сторінки, з яких 172 сторінки основного тексту. Робота містить один рисунок, 13 таблиць, список джерел із 345 назв, у тому числі 144 іноземною мовою, 4 додатки.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    У дисертаційній роботі на емпіричному та теоретичному рівнях вирішено актуальне завдання дослідження діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення й кар’єрного розвитку державних службовців у країнах світу та в Україні. Отримані результати підтверджують гіпотезу, а реалізовані мета і завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки та рекомендації.
    1. Аналітично-узагальнюючий огляд вітчизняних і зарубіжних літературних джерел свідчить, що професійний розвиток державних службовців, включаючи особисте фахове вдосконалення та кар’єрне зростання, є складною, багатоплановою і багатокомпонентною, проте системно не дослідженою проблемою, що привертає велику увагу науковців та практиків сфери державного управління. Дослідження проблеми потребує застосування комплексу наукових методів, адекватних об’єкту і предмету пізнання, валідного добору літературних фахових джерел, а також уточнення понятійного апарату з питань професіоналізації, професійного розвитку.
    2. У світі склалися різноманітні підходи, позиції, бачення, реальні практики в діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців, що зумовлено специфіками національних систем державного управління та його кадрового забезпечення, формами і методами розкриття й нарощування професійного потенціалу персоналу, активізації людського фактора. Тому головним результатом дослідження є виявлення серед розмаїття варіантів, моделей, форм саме інваріантних організаційних компонентів та структур, які в сукупності забезпечують системність, цілісність такої діяльності.
    Типово-загальна системна організація діяльності органів державної влади з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців складається з восьми основних (базових) компонентів чотирьох дискретно-послідовної та чотирьох неперервно-наскрізної дії. Компонентами дискретно-послідовної дії є Залучення (І) (професійне визначення, призначення)”, Функціонування (виконання, перебування на посаді)”, Удосконалення (фаховий розвиток)” і Залучення (ІІ) (кар’єрне просування, нове призначення)”; неперервно-наскрізної Місія, візія”, Цілепокладання, планування”, Мотивація, стабілізація (утримання)”, Моніторинг, оцінювання”. Кожен із цих основних компонентів має субкомпонентний склад і субструктуру.
    3. Критичну роль у професійному вдосконаленні та кар’єрному розвитку державних службовців у сучасних умовах глобальної та регіональної інтеграції, національної диференціації, прискорення суспільних змін, посилення конкурентних засад діяльності відіграють загальнонаціональні системи професійного навчання державних службовців. Такі спеціальні навчальні системи мають бути функціонально спроможними (а для цього повноструктурними) в рівневому, галузевому, інституційному і неперервному аспектах для забезпечення різноманітних професійних потреб як державних службовців, так і органів державної влади, а також різних форм надання освітньо-професійних послуг. Відповідно до двох основних типів залучення кадрів до державного управління (елітарний, або закритий, і загальнодоступний, або відкритий) національні освітні системи професійного навчання персоналу державної служби характеризуються ступенем загальності-корпоративності, централізації-децентралізації, суспільної відкритості-закритості. За будь-якого типу професійне навчання як основний спосіб вдосконалення має не тільки фокусуватися на інтересах організації, але й відповідати потребам персоналу, його устремлінням та потенціалу, а навчальні системи мають стати достатніми з кількісного та якісного погляду.
    4. Типовими недоліками національних систем оцінювання державних службовців, характерними і для України, є такі: недостатня розробленість і визначеність ключових компетентностей; домінування самооцінювання та внутрішнього оцінювання, що зумовлює суб’єктивізм і формалізм результатів; відсутність або слабкість стандартів оцінювання (змістових, процедурних, кваліфікаційних, етичних); ігнорування або недооцінка валідності та надійності методів оцінювання; неувага до прав, обов’язків, відповідальності, звітності учасників оцінювання; брак прозорості й відкритості. У зв’язку з цим вбачається науково та практично виправданим перенесення теоретичного і прикладного доробку з оцінювання в таких людиноорієнтованих професійних видах діяльності, як освіта і охорона здоров’я, у державне управління, що сприятиме професійному вдосконаленню та кар’єрному розвитку державних службовців. Зокрема, необхідним є утворення центрів незалежного об’єктивного оцінювання державно-управлінського персоналу.
    5. Системний підхід до з’ясування складу і структури загальної компетентності кадрів дав змогу встановити, що серед компетентностей виділяється велика їх група (А), що утворюють так звані предметно-діяльнісні (спеціалізовані за видами діяльності) компетентності (вони становлять 68%): інтелектуально-знаннєві, творчо-інноваційні, ціннісно-орієнтаційні та діалого-комунікаційні; кожна з цих груп предметно-діяльнісних компетентностей, у свою чергу, містить по шість типових компетентностей. Крім того, встановлено компетентності, які можна назвати загальними (Б), тобто які не виражають конкретної предметності в діяльності (становлять 16%). Ще одну групу (В) утворюють так звані інтегровані або комбіновані компетентності (також 16%). Перші десять найбільш актуальних (за частотою вживаності) виявлених (по всіх групах А, Б, В) компетентностей становлять 52% від загальної кількості опрацьованих компетентностей і є такими: 1) освіченість, кваліфікованість, досвідченість; 2) знання; 3) лідерство; 4) аналітичність; 5-6) творчість та моральність; 7) уміння, навички; 8) працездатність, результативність; 9) далекоглядність; 10) комунікабельність. Крім того, часто згадуються такі шість компетентностей: старанність, цінності, партнерство, діалогічність, відповідальність, ініціативність (разом з першими становлять 71%).
    6. Кадровий резерв є важливим і необхідним як для простого заміщення посад, так і для професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців. Система резервів може бути класифікована за певними критеріями: за критерієм удосконалення резерви посадової ротації та кар’єрного зростання; за критерієм планових термінів перебування оперативний, тактичний, стратегічний (перспективний) резерви; за критерієм національної важливості і безпеки національний, локальний, інституційний резерви; за критерієм спрямованості та акцентованості резерви заміщення (посад) і розвитку (кар’єри). Ці резерви відповідно до призначення мають різні ступені персоналізації, відмінну специфіку роботи з такими резервами та їх використання. Кадровий резерв залишається традиційно прийнятною національно-українською формою роботи з персоналом у державному управлінні.
    7. Складові компоненти й структуризація мотивації, що з’ясовані, забезпечують організацію належної службової діяльності, сприяють професійному вдосконаленню та кар’єрному розвитку державних службовців. Аналіз підходів до мотивації персоналу в розвинених країнах дав змогу виділити дві мотиваційні форми: заохочення і стимулювання, які відповідно апелюють до позитивних та негативних емоцій, почуттів працівників.
    8. Здійснено оцінювання стану діяльності органів державної влади України з професійного розвитку державних службовців, включаючи особисте фахове вдосконалення та кар’єрне зростання, за вісьмома основними (типово-загальними) та 93-105 підпорядкованими (конкретно-частинними) показниками: за одними й другими показниками за критеріями незадовільно”, задовільно”, добре” у відсотковій шкалі зазначену діяльність інтегрально можна приблизно оцінити на 45-48%, що означає нижче від середнього.
    Загалом діяльність органів державної влади України з професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців характеризується низкою серйозних недоліків, основними з яких є такі: розглядувана діяльність не дістала потрібного усвідомлення й інституційного розвитку; не розроблено науково обґрунтованих концептуальних засад системної організації відповідної діяльності державно-управлінських органів, немає чітких уявлень про склад і структуру такої діяльності; відсутня системна спеціальна лідерська та менеджерська підготовка кадрів з питань професійного вдосконалення та кар’єрного розвитку державних службовців; національна система фахового навчання державних службовців як основна ланка їх професійного розвитку є недостатньою з кількісного та якісного погляду; модернізацію діяльності органів державної влади з професійного розвитку їх персоналу гальмує брак необхідної законодавчої бази, відповідних наукових розробок, методичних рекомендацій, ресурсного забезпечення; не сприяє розбудові цієї діяльності еклектичне і прямолінійне запозичення фрагментів міжнародного досвіду, поспішність, непідготовленість та непослідовність запровадження змін.
    9. Науково обґрунтовано концепцію модернізації діяльності органів державної влади з професійного розвитку персоналу державної служби в Україні. У концепції основні напрями вдосконалення діяльності державно-управлінських органів з професійного розвитку державних службовців, сформульовані на підставі системних уявлень про компонентний склад і структуру такої діяльності, передбачають поліпшення базових елементів та їх взаємозв’язку, першочергове усунення виявлених основних недоліків у цій діяльності.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Агрусті Г. Підсумкове оцінювання в Італії: широкі принципи та положення // Новини: Відбувся експертний семінар-нарада зі стандартизації оцінювання / [FN_5.04. Gabriella Agrusti ukr.zip], 2006 // http://www.testportal.org.ua
    2. Агрусті Г. Практика оцінювання і тестування. Минуле і сучасне // Основи педагогічного оцінювання. У 2 ч.: Ч. І. Теорія: Навчально-методичні та інформаційно-довідкові матеріали для педагогічних працівників / За заг. ред. І. Булах. К.: Майстер-клас, 2005. 96 с.
    3. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії, Албанії. К.: Вид-во УАДУ, 1999. 235 с.
    4. Академия государственного и общественного строительства при Президенте Республики Узбекистан. Ташкент, 2005.
    5. Академия управления при Президенте Республики Беларусь / Под общ. ред. С.Н.Князева. Минск: Акад. упр. при Президенте Республики Беларусь, 2006. С.4-9.
    6. Акер Л. Оцінка системи управління персоналом в органах виконавчої влади України // Звіт, підготовлений на замовлення Світового банку за підтримки Центру сприяння інституційному розвитку державної служби при Головному управлінні державної служби України (неофіт. пер.). К., 2005.
    7. Альбом статистичних таблиць за даними звітності по формі № 9-ДС станом на 31.12.2005 року / Офіційний веб-сайт Головдержслужби України, 2006 // http://www.guds.gov.ua
    8. Англо-український словник. Близько 65000 слів / Склали М.Л.Подвезько, М.І.Балла. Едмонтон, 1988. 664 с.
    9. Анохин П.К. Избранные труды: Филос. аспекты теории функцион. системы. М.: Наука, 1978. 400 с.
    10. Ассертивность и новые методы обучения. Элитариум. Б.м., Центр дистанц. образования, 2006 // http://www.elitarium.ru
    11. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособие. М.: ОАО НПО «Экономика», 2000. 302 с. (Энцикл. управленч. знаний).
    12. Бертуччі Г. Розкриття людського потенціалу задля підвищення ефективності державного сектору: міркування щодо головних внесків Всесвітньої доповіді UNDESA’S 2005 про стан державного сектору // Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки: Матеріали XVІІІ Міжнар. конгресу з підготовки вищ. держ. службовців, Україна, м. Київ, 15-17 черв. 2005 р. / Укл. С.В.Соколик. К.: К.І.С., 2005. С. 141 147.
    13. Боссарт Д., Деммке К. Державна служба у країнах-кандидатах до ЄС: нові тенденції та вплив інтеграційного процесу / Пер. з англ. О.М.Шаленко. К.: Міленіум, 2004. 128 с.
    14. Булах І. Україно-європейський проект TRAST Справедливе оцінювання” / Новини: Відбувся експертний семінар-нарада зі стандартизації оцінювання, 2006 / [FN_3.04. Iryna Bulakh.zip] // http://www.testportal.org.ua
    15. Булах І. Поняття та категорії педагогічної діагностики // Основи педагогічного оцінювання: Ч. І. Теорія: Навчально-методичні та інформаційно-довідкові матеріали для педагогічних працівників / За заг. ред. І. Булах К.: Майстер-клас, 2005. 96 с.
    16. Булах І., Мруга М. Проект ТEMPUS Справедливе оцінювання в контексті реформування освіти в Україні” // http://www.testportal.org.ua/files/TRAST/FN_article_
    17. Булах І.Є. Педагогічна діагностика у системі вищої освіти // Система управління якістю медичної освіти в Україні. Д., АРТ-ПРЕС, 2003. 212 с. (Б-ка: Теорем. основи: BulakhD3.3.rar) // http://www.testportal.org.ua
    18. Булах І.Є., Мруга М.Р., Філончук І.В. Медичний ліцензійний іспит інструмент об’єктивного оцінювання студентів та навчальних закладів // Эскулап: Всеукр. информ.-аналит. изд., № 1-2 (5)., 2003., С. 50-58 / (Б-ка: Моніторинг якості освіти: Aesculapius_310303.doc) // http://www.testportal.org.ua
    19. Бутырская Т. Реформирование государственной службы Украины: проблемы методологии // Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки. Матеріали XVІІІ Міжнар. конгресу з підготовки вищ. держ. службовців, Україна, м. Київ, 15-17 черв. 2005 р. / Укл. С.В.Соколик. К.: К.І.С., 2005. С. 45 - 46.
    20. Вагина Л.В. Механизмы реализации гарантий государственных служащих: Учеб.-метод. пособие. М.: РАГС, 2005. 67 с.
    21. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Логос, 2000. С. 127-169.
    22. Вейсмане Г. Роль корпусу державних службовців вищої ланки в процесі вступу до ЄС: досвід Латвії // Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки: Матеріали XVІІІ Міжнар. конгресу з підготовки вищ. держ. службовців, Україна, м. Київ, 15-17 черв. 2005 р. / Укл. С.В.Соколик. К.: К.І.С., 2005. С. 94 - 99.
    23. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2005. 1728 с.
    24. Вертеччі Б. Оцінювання для моніторингу та визначення якості шкільних систем: Принципи та питання // Новини: Відбувся експертний семінар-нарада зі стандартизації оцінювання, 2006 / [FN_7.04. Benedetto Vertecchi ukr.zip] // http://www.testportal.org.ua
    25. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. К.: Видавн. Дім Ін-Юре, 2002. С. 356-363.
    26. Вікторов В.Г. Управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз): Монографія. Д.: Пороги, 2005. 286 с.
    27. Вілмут Дж. Два значення та два визначення поняття оцінювання / Основи педагогічного оцінювання: Ч. І. Теорія: Навчально-методичні та інформаційно-довідкові матеріали для педагогічних працівників / За заг. ред. І. Булах. К.: Майстер-клас, 2005. 96 с.
    28. Вілмут Дж. Інтерпретація результатів різних методів оцінювання // Основи педагогічного оцінювання: Ч. І. Теорія: Навчально-методичні та інформаційно-довідкові матеріали для педагогічних працівників / За заг. ред. І.Булах. К.: Майстер-клас, 2005. 96 с.
    29. Вілмут Дж. Питання принципу в оцінюванні // Новини: Відбувся експертний семінар-нарада зі стандартизації оцінювання, 2006 / [FN_3.04. Jonh Wilmut ukr.zip] // http://www.testportal.org.ua
    30. Вілмут Дж. Регулювання оцінювання // Новини: Відбувся експертний семінар-нарада зі стандартизації оцінювання, 2006 / [FN_6.04. Jonh Wilmut ukr.zip] // http://www.testportal.org.ua
    31. Вілмут Дж. Установи та програми як об’єкти оцінювання / Основи педагогічного оцінювання: Ч. І. Теорія: Навчально-методичні та інформаційно-довідкові матеріали для педагогічних працівників / За заг. ред. І. Булах. К.: Майстер-клас, 2005. 96 с.
    32. Волосовець О. Євроінтеграційні процеси у вищій медичній школі України та якість освіти // Новини: Відбувся експертний семінар-нарада зі стандартизації оцінювання, 2006 / [FN_6.04. Olexandr Volosovets.zip] // http://www.testportal.org.ua
    33. Волох Н.В. Личностные детерминанты эфективной модели принятия управленческих решений // Науч. тр. Акад. упр. при Президенте Республики Беларусь / Учредитель Акад. упр. при Президенте Республики Беларусь. - Минск.: Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2005. Вып.6 (2005). С. 242 246.
    34. Впровадження тренінгової складової до системи професійного навчання державних службовців // Звіт про підсумки діяльності у 2005 році. К.: Вид.-во Преса України”, 2006. С. 61.
    35. Вурстер Г. Навчання та підвищення кваліфікації працівників Федерального уряду Німеччини: роль Bundesakademie у модернізації процесу управління на федеральному рівні // Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки: Матеріали XVІІІ Міжнар. конгресу з підготовки вищ. держ. службовців, Україна, м. Київ, 15-17 черв. 2005 р. / Укл. С.В.Соколик. К.: К.І.С., 2005. С. 103 - 111.
    36. Годовой отчет за 2003 год. Нац. шк. Администрации (ENA). Ecole Nationale D”Administration S. l., 2004. - P. 8 // www.ena.fr
    37. Государственная служба ФРГ // 12-й Международный конгресс. М., 1993. С.35.
    38. Граждан В.Д. Государственная гражданская служба: Учеб. пособие. М.: ЮРКНИГА”, 2005. С.290.
    39. Грицяк Н.В., Глущенко В.О., Протасова Н.Г. Проблеми ефективності підвищення кваліфікації керівних кадрів: Кол.моногр./ За заг. ред. І.В.Розпутенка. К.: Вид-во К.І.С.”, 2003. 224 с.
    40. Губа О. Концептуально-методологічні підходи до дослідження проблем формування і реалізації кадрової політики // Вісн. УАДУ. 2003. № 2 С. 284-293.
    41. Гурне Б. Державне управління / Пер. з фр. В.Шовкуна. К.: Вид-во Основи”, 1993. 165 с.
    42. Даггетт М. Професіоналізм вищих керівних кадрів державної служби // Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки: Матеріали XVІІІ Між народ. конгресу з підготовки вищ. держ. службовців, Україна, м. Київ, 15-17 черв. 2005 р. / Укл. С.В.Соколик. К.: К.І.С., 2005. С. 20 - 26.
    43. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко; За ред. А.Ф.Мельник. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Знання”, 2004. 342 с.
    44. Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Уклад. О.Ю.Оболенський. К.: КНЕУ, 2005. С.156.
    45. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Монографія / Кол. авт.; За ред. д-ра філос. наук, проф. В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ; Міленіум, 2003. С. 162166.
    46. Джордж М. Аттестация государственных служащих в Англии // Государственная служба. Карьера и профессиональный рост: Зарубежный опыт. М.: РАГС, 1996 Вып. 14. С.72.
    47. Доклад о развитии человека 2005. Международное сотрудничество на перепутье: помощь, торговля и безопасность в мире неравенства / Пер. с англ. М.: Весь Мир, 2005. 416 с.
    48. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.Р.Нижник. К.: Ін Юре, 1999.
    49. Дудко С. Сороко В. Концепція стратегічного планування професійного навчання державних службовців // Вісн. держ. служби України. 2003. № 3. С. 72-79.
    50. Екклстоун К. Проект TEMPUS Справедливе оцінювання” // Новини: Відбувся експертний семінар-нарада зі стандартизації оцінювання, 2006 / [FN_3.04. Kathryn Ecclestone ukr.doc] // http://www.testportal.org.ua
    51. Екклстоун К. Формуюче (формативне) оцінювання: принципи та практичні положення // Новини: Відбувся експертний семінар-нарада зі стандартизації оцінювання, 2006 / [FN_3.04. Kathryn Ecclestone ukr.doc] // http://www.testportal.org.ua
    52. Желюк Т.Л. Державна служба: Навч. посіб. К.: ВД Професіонал”, 2005. 576 с.
    53. Завадская Е.П. Методологические подходы к исследованию управленческой направленности руководителя // Науч. тр. Акад. упр. при Президенте Республики Беларусь // Учредитель Акад. упр. при Президенте Республики Беларусь. - Минск.: Акад. упр. при Президенте Респ. Бєларусь, 2005. Вып.6 С. 256 263.
    54. Загальноєвропейський простір вищої освіти досягнення цілей: Комюніке Конф. міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищ. освіти, м.Берген, 19-20 трав. 2005 р. // Освіта України. 2005. 5 лип. (№ 50).
    55. Закон Литовской республики о государственной службе от 8 июля 1999 г. № VIII 1316. Вед., 1999 № 66-2130.
    56. Закон України про державну службу // Вісн. держ. служби. 1995. № 1. С. 9 28. // http://zakon.rada.gov.ua
    57. Звіт про підсумки діяльності в 2004 році / Гол. упр. держ. служби України. К.: Логос, 2005. 64 с.
    58. Зеер Э.Ф., Павлова А.М., Сыманюк Э.Э.Модернизация профессионального образования: компетентостный подход: Учеб. пособие. Москва: Моск. психолого-соц. ин-т, 2005. 216 с.
    59. Звіт про підсумки діяльності у 2005 році / Гол. упр. держ. служби України. К., 2006.
    60. Зінченко О. До питання професіоналізму в державній службі // Вісн. держ. служби України. 2006. № 1. С. 17 26.
    61. Институт повышения квалификации государственных служащих Республики Таджикистан (буклет) Б.м., б.г.
    62. Інтегрування системи менеджменту людських ресурсів у процес реформування державної служби. К.: Вид-во УАДУ, 1999. 552 с.
    63. Іщенко О. Актуальні питання кадрової політики на сучасному етапі // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С. 511.
    64. Каган М.С. Философия культуры. СПб.: ТОО ТК Петрополис”, 1996. 412 с.
    65. Келлі Д. Оцінка системи професійної підготовки державних службовців в Україні: Звіт підготовлений на замовлення Світового банку за підтримки Центру сприяння інституційного розвитку державної служби при Головному управлінні державної служби України. К., 2005.
    66. Класифікатор професій: Держ. класифікатор України ДК 003 95 / Держстандарт України. К.: Соцінформ, 2001. 584 с.
    67. Класифікатор професій. К.: Юрінком Інтер, 2006. 544 с.
    68. Класифікація видів економічної діяльності: Держ. класифікатор України. К.: Держстандарт України, 1996. 284 с.
    69. Книга работника кадровой службы: Учеб.-справоч. пособие / Под ред. Е.В.Охотского и В.М.Максимова. М.: Экономика, 1998.
    70. Колот М.А. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 1998. 224 с.
    71. Коментар до загальних правил поведінки державного службовця // Вісн. держ. служби України. 2000. № 4.
    72. Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу: Указ Президента України від 5 берез. 2004 р. № 278 // Уряд. кур’єр. Орієнтир. 2004. № 10. С. 45.
    73. Концепція адміністративної реформи в Україні. К.: Центр політ.-прав. реформ, 1998. 46 с.
    74. Концепція сучасної державної кадрової політики України. К., Вид-во НАДУ, 2006 56 с .
    75. Корпус вищих управлінських кадрів центральних органів державної влади: створення системи державної служби вищого рівня у країнах Центральної і Східної Європи. К.: Вид-во УАДУ, 2000. С. 7-38.
    76. Кремень В., Ткаченко В. Україна у контексті глобалізму. К., Друк, 1998.
    77. Крюгер Инго. Кадровый менеджмент / Под ред. А.Тогулева. TRANSFORM., R. v. Decker’s Verlag Heidelberg, 1996. 75 c.
    78. Кудина Н.Г., Проблема управленческих способностей и их развития // Науч. тр. Акад. упр. при Президенте Республики Беларусь / Учредитель Акад.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины