СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ ЗОВНІШНІМ БОРГОМ УКРАЇНИ : СТРАТЕГИЧЕСКОЕ УПРАВЛЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННЫМ ВНЕШНИМ ДОЛГОМ УКРАИНЫ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ШПАЧУК Віталій Васильович

УДК 351: 322.871

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ
ДЕРЖАВНИМ ЗОВНІШНІМ БОРГОМ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
БАКУМЕНКО Валерій Данилович,
доктор наук з державного
управління, професор

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП ..............................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1
ПОЛІТИКА ДЕРЖАВНИХ ЗОВНІШНІХ ЗАПОЗИЧЕНЬ ТА ЇЇ ВІДБИТТЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ ДУМЦІ ТА НАУЦІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ........

12

1.1. Державний борг і його зовнішня складова як елемент макроекономічної політики .............................................................................

12

1.2. Управлiння зовнiшнім боргом у країнах із перехiдною економiкою та країнах, що розвиваються ................................................................................

33

1.3. Організація та функції системи державного управління зовнішнім боргом ................................................................................................................

54

1.4. Концептуальні засади стратегічного управлiння зовнiшнім боргом держави ..............................................................................................................

64

Висновки до першого розділу .........................................................................

78

РОЗДІЛ 2
УКРАЇНА В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНОЮ ФІНАНСОВОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ...............................................................

81

2.1. Регулювання державних зовнішніх запозичень у країнах світу ...........

81

2.2. Принципи i методи оцiнки платоспроможності за зовнiшнiми зобов'язаннями країни ......................................................................................

94

2.3. Оцiнка спроможності України щодо переходу до стратегічного управління державним зовнішнім боргом ......................................................

115

Висновки до другого розділу ...........................................................................

135

РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ ЗОВНІШНІМ БОРГОМ УКРАЇНИ ...................................................................................

138

3.1. Оцінка ефективності полiтики державних зовнішніх запозичень України в період трансформації економіки ...................................................

138

3.2. Шляхи подолання існуючих вад управління державним зовнішнім боргом України .................................................................................................

146

3.3. Приведення управління державним зовнiшнім боргом України у відповідність до сучасних європейських та світових стандартів .................

156

Висновки до третього розділу .........................................................................

168

ВИСНОВКИ .....................................................................................................

171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................

176

ДОДАТКИ ........................................................................................................

190

ВСТУП

Актуальність теми. Реформування економіки України, забезпечення її поступового зростання потребують, насамперед, залучення значного обсягу додаткових ресурсів. Їх недостатність спонукає уряд країни до пошуку альтернативних джерел, якими виступають зовнішні запозичення, а їх ефективне використання вимагає розробки відповідних державних механізмів управління ними.
Управління державним зовнішнім боргом країни в умовах глобалізації ускладнюється внаслідок трансформації взаємовідносин суто позичальника і кредитора у проблему наднаціонального рівня. Брак внутрішніх заощаджень у країнах-позичальниках і випадки неспроможності деяких з них обслуговувати власні зовнішні борги значно ускладнюють цю проблему.
У світовій практиці застосовувались різні підходи та відповідні програми щодо подолання або зменшення масштабів негативних явищ, пов’язаних з невдалими процедурами управління зовнішнім державним боргом. Більшість з таких програм і проектів, зокрема розроблених Н.Брейді, іншими фахівцями та міжнародними фінансовими організаціями, cтосувались країн, у яких уже були значні обсяги заборгованості перед зовнішніми кредиторами та виникали труднощі щодо їх обслуговування. Ці програми, в основному, мали характер загальних рекомендацій, не завжди враховували національні особливості країн, були спрямовані на вирішення тимчасових проблем, що не давало змогу отримати очікуваний позитивний ефект.
Зазначимо, що системи управління державним зовнішнім боргом різних країн мають спільні недоліки. Насамперед, це відсутність довгострокового цілеспрямованого стратегічного управління державним зовнішнім боргом. Справедливість такого твердження доведено практикою зовнішнього боргування в Україні, що супроводжувалась численними кризами заборгованості та погіршенням загальної соціальної економічної ситуації в країні. Значною мірою ці негативні явища зумовлені тим, що зазначена проблема не дістала належного науково-теоретичного обґрунтування. Це свідчить про необхідність глибинного теоретико-методологічного дослідження проблем управління зовнішнім боргом країн, визначення його особливостей з огляду на національні та соціально-економічні умови України, а також обґрунтування напрямів стратегічного управління державним зовнішнім боргом.
Широке коло питань щодо зовнішнього боргування країни висвітлено в роботах зарубіжних вчених: С.Агапової, Р.Барро, О.Бланшара, Дж.Б’юкенена, А.Вавілова, Ю.Данилова, Р.Джордано, Е.Домара, Ф.Друді, Дж.Кейнса, Т.Кіхоу, Г.Коула, Л.Красавіної, П.Кругмана, Р.Масгрейва, Дж.Меаде, А.Міссаля, Ф.Модільяні, Д.Рікардо, Г.Рибалко, А.Саркісянця, А.Сміта, Дж.Стігліца, Л.Федякіної та інших, так і вітчизняних науковців: О.Барановського, Т.Вахненко, Б.Губського, О.Заруби, О.Іваницької, Г.Климка, В.Корнєєва, В.Лісовенка, В.Новицького, О.Плотнікова, А.Старостіної, В.Суторміної, В.Юрчишина та інших.
У більшості із цих робіт акцентується увага на ґрунтовному розкритті економічної сутності проблеми зовнішніх запозичень і тільки фрагментарно висвітлюються питання державного управління ними.
Важливу роль у формуванні концепції роботи також відіграли теоретичні та методологічні розробки механізмів державного управління українських вчених: В.Бакуменка, В.Бодрова, В.Воротіна, А.Гальчинського, В.Гейця, Б.Кваснюка, В.Князєва, В.Лугового, В.Лукінова, А.Мерзляк, О.Мордвінова, П.Надолішного, Н.Нижник, А.Охламова, В.Рижих, І.Розпутенка, В.Скуратівського, В.Троня, Ю.Шарова, Л.Шкляра, О.Якубовського та інших.
Незважаючи на розробленість численних питань з удосконалення державного управління державними запозиченнями, поза увагою науковців залишилося обґрунтування необхідності впровадження стратегічного підходу в зазначеній сфері. Актуальність згаданих вище проблем, їх недостатнє вивчення й визначили вибір теми дисертаційного дослідження, зумовили його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Автор брав участь у дослідженнях кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України за темою "Механізми регулювання ринкової економіки" (номер державної реєстрації ОК 0203U006874) в межах комплексного наукового проекту "Державне управління та місцеве самоврядування" (номер державної реєстрації ОК 0200U0041030).
Внесок автора у виконання цієї науково-дослідної теми полягав у розробці механізму управління державним зовнішнім боргом України.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі критичного переосмислення вітчизняних та зарубіжних здобутків теорії і практики державного управління розробити конструктивний підхід до стратегічного управління державним зовнішнім боргом України з обґрунтуванням механізмів його реалізації, що мають забезпечити ефективне використання позикових коштів для розв’язання економічних проблем, які відповідають обраному курсу на євроінтеграцію української економіки.
Для досягнення цієї мети були визначені такі завдання:
- уточнити сутність державного боргу, зокрема зовнішньої його складової, а також можливі позитивні та негативні наслідки для країни-позичальника;
- виявити особливості управління державним зовнішнім боргом у країнах з перехідною економікою і таких, що розвиваються, виходячи із закономірностей та тенденцій процесу боргування;
- визначити організацію та функції системи державного управління зовнішнім боргом в Україні, структурно-функціональну модель процесу державного управління ним;
- розробити модель стратегічного управління державним зовнішнім боргом країни, визначити показники і критерії оцінки можливостей країни щодо запровадження стратегічного управління і обслуговування зовнішніх зобов’язань, а також засади стратегічного управління;
- оцінити ефективність політики державних зовнішніх запозичень України в період трансформації економіки та визначити шляхи усунення існуючих вад і недоліків, що перешкоджають управлінню державним зовнішнім боргом України;
- встановити основні принципи стратегічного управління державним зовнішнім боргом України та проаналізувати необхідність його відповідності сучасним європейським та світовим стандартам.
Об'єкт дослідження - механізми управління державним зовнішнім боргом України.
Предмет дослідження - стратегічне управління державним зовнішнім боргом України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення процесу управління державним зовнішнім боргом України шляхом впровадження стратегічного управління дасть змогу створити додатковi можливості стосовно покращання економiчної ситуацiї в країнi.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети при дослідженні проблем, пов’язаних з управлінням державним зовнішнім боргом та вибором системи інструментів і механізмів їх розв’язання застосовувалися системний, ситуаційний, функціональний підходи, методи наукової індукції та дедукції, аналізу і синтезу. Метод порівняльного аналізу дав змогу провести аналогії між ситуаціями, що виникають у різних групах країн при обслуговуванні державного зовнішнього боргу, визначити стратегічні й тактичні засади управління ним, сучасні методи та заходи управління державним зовнішнім боргом та підходи до нього в умовах глобалізації економічних процесів і орієнтації економіки України на інтегровану Європу. Метод математичного моделювання став вагомою складовою в системі обґрунтування ефективних рішень в галузі управління державним зовнішнім боргом.
Достовірність отриманих результатів досягалася завдяки використанню методів наукової ідентифікації й зіставно-порівняльного аналізу літературних джерел.
Інформаційну базу досліджень становлять законодавчі та інші нормативно-правові акти, ухвалені відповідними органами державної влади України, аналітичні матеріали і звіти Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, розробки вітчизняних і закордонних вчених з управління державним зовнішнім боргом.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні механізмів державного управління державним зовнішнім боргом України шляхом вирішення конкретного наукового завдання і розробки концептуальних засад стратегічного управління ним, зокрема:
- уперше запропоновано:
концепцію стратегічного управління державним зовнішнім боргом країни на основі моделі, що побудована за рекурентним принципом, в якій враховуються внутрішні економічні та соціально-політичні умови, фінансова політика держави, наявні можливості й ресурси, передбачається коригування державної боргової політики залежно від вхідних параметрів;
структурно-функціональну модель державного управління державним зовнішнім боргом з використанням політичних, правових, економічних, інформаційних та кадрових чинників;
- удосконалено теоретико-методологічні засади розробки державної політики зовнішніх запозичень:
поглиблено наукові уявлення про сутність державного боргу та його складові, мотиви і фактори, які спонукають уряди країн вдаватись до зовнішніх запозичень, а саме: розкрито позитивні та негативні моменти, пов’язані з управлінням боргом;
здійснено класифікацію показників зовнішньої заборгованості стосовно кількісного та якісного визначення стану державного зовнішнього боргу та спроможності країни його обслуговувати, окремо виділено групу показників, що визначають рівень платоспроможності країни;
- дістало подальшого розвитку визначення напрямів удосконалення управління державним зовнішнім боргом України та їх обґрунтування, а саме:
визначено етапи формування зовнішнього боргу України і макроекономічні фактори зростання державного зовнішнього боргу, проаналізовано політику стосовно його обслуговування в період трансформації економіки; виявлено основні помилкові рішення у сфері управління боргом;
здійснено оцінку потенційних можливостей країни щодо запровадження засад стратегічного управління державним зовнішнім боргом;
розроблено низку заходів щодо покращання процесу управління та зменшення ступеня критичності боргування, які, насамперед, спрямовані на: запровадження стратегічного характеру управління; надання позикам цільового призначення; зміну структури і функціонального навантаження інституцій, що займаються питаннями боргу; підтримання кредитного рейтингу та іміджу країни на боргових ринках; використання можливостей внутрішніх ринків; збільшення інвестиційної складової в загальному обсязі ресурсів, що надходять в Україну; запровадження рівномірного графіка обслуговування боргу з урахуванням особливостей і можливостей економіки країни; забезпечення фiнансової безпеки країни;
- оцінено здійснювану в Україні боргову політику з погляду адекватності відповідним стандартам Європейського Союзу та критеріям вступу до нього (Шенгенським вимогам).
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні теоретичні положення і висновки дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій, придатні для використання в практиці державного управління державним зовнішнім боргом України, а отже, в роботі органів державної влади, причетних до розробки та реалізації державної політики зовнішніх запозичень.
Окремі положення дисертації використані в навчальному процесі Київського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій (довідка про впровадження від 04.03.2003 р.), при розробці курсів ”Міжнародні валютно-кредитні відносини” та ”Бюджетна система” у Львівському національному університеті імені Івана Франка (довідка про впровадження від 21.05.2003 р.), підготовці матеріалів для курсів ”Основи економічної теорії” та ”Макроекономіка” в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти та газу (довідка про впровадження від 16.07.2003 р.), можуть бути застосовані при підготовці методичних посібників, програм і підручників для студентів і слухачів, що вивчають питання державного управління. Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення, концептуальні підходи, висновки, рекомендації також можуть бути використані в діяльності Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, при викладанні низки відповідних дисциплін у Національній академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутах, при підготовці навчальних курсів магістерських програм та програм підвищення кваліфікації кадрів системи державного управління.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дисертації оприлюднені на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: ”Державне управлiння в умовах iнтеграцiї України в Європейський Союз” (Київ, 2002), ”Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003); V Міжвузівській (Всеукраїнській) науково-практичній конференції аспірантів та студентів ”Проблеми розвитку фінансової системи України та Криму” (Сімферополь, 2003).
Теоретичні положення, наукові висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України, наукових семінарах Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у дев’яти публікаціях, із них чотири - у наукових фахових виданнях. Висновки та пропозиції опубліковані автором самостійно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 196 сторінок, з них - 175 сторінок основного тексту, 7 рисунків на 4 сторінках, 8 таблиць на 6 сторінках, 5 додатків на 7 сторінках. Список використаних джерел містить 184 найменування на 14 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення конкретного наукового завдання, що виявляється в розробці концепції стратегічного управління державним зовнішнім боргом України, спрямованої на ефективне використання позикових коштів для розв’язання економічних відтворювальних проблем та адекватної обраному курсу на євроінтеграцію.
Відповідно до цілей і задач дослідження отримані такі результати теоретичного та науково-практичного характеру:
1. Нестача внутрішніх джерел ресурсів та інвестицій спонукають уряд країни до пошуку альтернативних джерел, якими виступають запозичення, що здійснюються на зовнішніх боргових ринках. Таким чином, країна має змогу використовувати додатковi можливостi для покращання економiчної ситуацiї, макроекономiчних показникiв її розвитку, стану платiжного балансу, пiдвищення рiвня споживання тощо. При цьому зовнiшнi запозичення не вiдокремлені вiд загальноекономiчних процесiв країни-позичальника, завдання щодо управління ними покладається на відповідні державні органи, а наслiдки залучення коштiв для країни безпосередньо залежать вiд ефективності використовуваних механізмів державного управлiння.
2. Державний борг розглядається як борг органiв державної влади перед iншими країнами, секторами економіки та їх окремими суб'єктами, в тому числi й iноземними, перед мiжнародними органiзацiями за власними зобов'язаннями та зобов'язаннями третiх осiб, гарантованими цими органами, на певну дату, що має бути повернений у встановлений термiн та за певну платню. Державний зовнішній борг представляє фiнансовi зобов'язання держави внаслiдок отримання кредитiв, матерiальних цiнностей або послуг вiд урядiв, центральних і приватних банкiв iнших країн, мiжнародних фiнансових органiзацiй, державних та недержавних установ (органiзацiй), що гарантуються урядами цих країн, а також борги державних і приватних пiдприємств, гарантом за платежами яких з терміну невиконання останнiми своїх зобов'язань перед кредиторами виступає держава.
Державні запозичення можуть мати негативні й позитивні наслідки. Найважливiшими позитивними наслідками є можливiсть отримання коштiв для фiнансування потреб держави, прискорення темпiв зростання національного доходу за рахунок ймовiрних додаткових інвестицій. Серед негативних наслiдкiв особливо слiд звернути увагу на такi, як перекладання боргу на наступнi поколiння, відплив капiталу, негативнi структурнi змiни в економiцi, зниження рiвня споживання, витiснення приватних iнвестицiй тощо.
3. Виявлено закономірності, за якими до зовнішніх запозичень звертаються уряди країн незалежно від рівня розвитку їх економіки. Доведено необхідність створення адекватних механізмів управління, передусім розробки стратегії боргування, що являє собою багатоплановий процес, який є невід’ємною складовою фінансової політики уряду, спрямований на довгострокову перспективу, ключові, визначальні для держави цiлі, вiд досягнення яких залежить її соцiально-економiчний прогрес.
4. Визначено структурно-функціональну модель державного управління державним зовнішнім боргом, за якою управлiння таким боргом є частиною системи державного управлiння економiкою та фiнансової полiтики країни, яка безпосередньо впливає на сам об'єкт - державний зовнiшнiй борг, а пiд впливом об'єкта управлiння та додаткових вхiдних впливiв (внутрiшнiх та зовнiшнiх) перетворює згаданий вплив на процес управлiння боргом. Виділено та проаналізовано систему органів державного управління, які безпосередньо беруть участь у процесі управління державним зовнішнім боргом країни, охарактеризовано основні політичні, правові, економічні, інформаційні та кадрові впливи, які реалізуються через дії органів державного управління при здійсненні управління державним зовнішнім боргом України.
5. Запропоновано економіко-математичну модель стратегії управління державним зовнішнім боргом країни. Відповідно до цієї моделі стратегічне управлiння державним зовнiшнiм боргом має бути системним, за якого державний зовнiшнiй борг розглядається як складна система перетворення вхідних параметрів, умов, ситуацій, впливів у вихідні. Серед вхiдних параметрiв доцільно розглядати особливості структурної та регіональної політики країни, структури ВВП та експорту, стан розвитку ринкових відносин, cукупнiсть змiн, запроваджених в економiчну політику країни у зв'язку з вимогами кредиторiв до отримання нею коштів. До вихідних параметрів слід віднести глобальну реакцiю економiки країни на зовнішні запозичення, зміну загального стану економіки країни, а також окремих її складових.
6. Визначено додатковi показники та критерiї оцінки можливостей економiки країни щодо запровадження стратегічного управління та обслуговування власних зобов'язань: структура економіки країни, яка характеризується спiввiдношенням внескiв окремих галузей у формування ВВП або частками економiчних ресурсiв; встановленi урядом пріоритети при визначеннi базових галузей економіки країни; перелік галузей, що входять до експортного потенціалу країни; частка продукції у ВВП, вироблена приватним сектором; темпи приросту зовнiшнього боргу та платежiв за ним порiвняно з прирiстом ВВП; рiвень макроекономiчної стабiлiзацiї; рiвень лiбералiзацiї зовнiшньої торгiвлi; забезпечення конвертованостi нацiональної валюти за поточними операцiями; реформування пiдприємств, зміна їх форм власностi; формування iнституцiональної та правової структури ринкової економiки. З урахуванням цього доведено можливість та необхідність запровадження в Україні стратегічного управління державним зовнішнім боргом.
7. Як результат узагальнення українського досвіду і обгрунтування необхідності стратегічного управління видiлено чотири основнi етапи в процесi його накопичення та формування зовнішнього боргу України, які характеризуються: 1-й етап (1992-1994 рр.) залученням перших кредитiв, переважно на фiнансування потреб вiтчизняних суб'єктiв господарювання пiд державнi гарантiї та урегулювання заборгованостi перед Росiєю; 2-й етап (кiнець 1994 - 1996 рр.) активною спiвпрацею України з мiжнародними фiнансовими органiзацiями (Свiтовий банк, МВФ) та подальшим зростанням заборгованостi перед країнами СНД; 3-й етап (1997 - друга половина 1998 р.) розширенням перелiку джерел залучення коштiв шляхом виходу України на зовнiшнiй борговий ринок iз власними борговими цiнними паперами; 4-й етап (друга половина 1998 року по цей час) зумовлений суттєвими труднощами в обслуговуваннi зовнiшнього боргу, зменшенням можливостей урядових запозичень iз зовнiшнiх джерел, проведенням цiлої низки реструктуризацiй простроченої зовнiшньої заборгованості та подальшим накопиченням заборгованості.
8. Виявлено негативні тенденції в реалізації державою механізму запозичень, що полягають у спрямуванні коштів окремими країнами, в тому числі Україною, переважно не на інвестування, а на фінансування нагальних потреб, неефективних програм, накопичення валютних резервів, що спричинило посилення залежності від ресурсів спочатку для покриття тих самих поточних потреб бюджетів, пізніше - для сплати відсотків за користування коштами та погашення самих кредитів. Широко застосовуваний ситуативно-суб’єктивний пiдхiд до формування строкової структури боргу i дискретна iнтервалiсть запозичень з рiзними умовами його обслуговування призводили до "пiкових" перевантажень платежiв. Внаслідок цього насправді відбувається реешелонування боргу, яке полягає в перенесенні на більш пізній строк дати погашення, що зумовлює збільшення відсотків за позикою, але дає боржникові можливість зменшити суму своїх щорічних виплат. Визначено, що до об'єктивних факторiв погiршення ситуацiї в економiцi України слiд вiднести несприятливий iнвестицiйний клiмат, трансформацiйний склад виробництва i звуження на цiй основi податкової бази, вiд'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарiлої технологiчної бази iз значним моральним старiнням i фiзичним спрацюванням основного капiталу, уповiльненi темпи виробничого вiдтворення.
9. Сформульовано основні принципи стратегічного управління державним зовнішнім боргом:
- стратегiя управлiння державним боргом має бути зорiєнтована на структурне реформування економіки виходячи з національних інтересів держави та її фiнансової безпеки; управлiння має бути довгостроковим, стратегiчним, спрямовуватися на збiльшення термiну погашення заборгованостi й скорочення витрат на обслуговування боргу, контроль за утворенням рiвномiрного графiка обслуговування боргу;
- необхідно диверсифiкувати джерела залучення коштiв в економiку України з подальшим перемiщенням акценту в бiк залучення iнвестицiйних ресурсiв, посилити увагу до управлiння кредитним рейтингом країни, активніше використовувати можливості внутрiшнього ринку;
- кошти, що залученi із зовнiшнiх фiнансових джерел, слід вкладати у найбільш ефективні програми і розглядати їх використання з погляду економічної доцільності.
10. Доведено, що інтеграцію України у світове та європейське економічне господарство слід розглядати як важливу умову подолання кризового стану економіки країни, більш вільного доступу до світових фінансових ринків, позитивного вирішення питання щодо державного зовнішнього боргу, створення бiльш сприятливих умов для участi України в процесi економічної iнтернацiоналiзацiї, руху кредитних ресурсiв та потокiв капiталiв. Саме тому цей напрям залишається актуальним і потребує подальшого дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
2. Аблов А.Ф. Влада і політика. О.: Маяк, 1998. 35 с.
3. Сміт А. Добробут націй: Дослідження про природу та причини добробуту націй. К.: Port-Royal, 2001. 593 с.
4. Заруба О.Д. Новий бюджетний дефiцит iз старими проблемами // Фiнанси України. 1996. №6. С.523.
5. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег: Антология экономической классики. М.: Эконом, 1993. Т.1. 312 с.
6. Основи економiчної теорiї: полiтекономiчний аспект / За заг.ред. Г.Н. Климка, В.П. Несторенка. К.: Вища школа, 1997. 743 с.
7. Федосов В.М., Огородник С.Я., Сутормина В.М. Государственные финансы. К.: Лыбидь, 1991. 226 с.
8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономiка. К.: Вища школа, 1997. 488 с.
9. Киреев А.П. Международная экономика: Учебное пособие для ВУЗов. М.: Международ. отношения, 1999. Т.2: Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование. 488 с.
10. Агапова С.А., Серегина С.Ф. Макроекономика: Учебник. 2-е изд. М.: Изд-во "Дело и сервис", 1999. 416 с.
11. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. М.: Экономика, 1992. Т.1. 443 с.
12. Манкiв Н. Макроекономіка: Пер. з англ. К.: Основи, 2000. 588 с.
13. Вахненко Т. Державний борг України та його економiчнi наслiдки. К.: Альтерпрес, 2000. 152 с.
14. Musgrave P.B., Musgrave R.A. Public Finance in Theory and Practise. New York, 1989. 184 р.
15. Макконнел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. М.: ИНФРА-М, 1999. 974 с.
16. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. М.: Соцэкгиз, 1962. 684 с.
17. Рикардо Д. Сочинения: Пер. с англ. М.: Госполитиздат, 1955. Т.2: Статьи и речи о денежном обращении и банках. 392 с.
18. Дмитриченко Л.И. История экономических учений: Учебное пособие. Донецк: "КИТИС" ДонГУ, 1999. 452 с.
19. Дмитриченко Л.И. Государственное регулирование экономики: методология и теория. Донецк: Изд-во "УкрНТЭК", 2001. 329 с.
20. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Макроэкономика: Пер.с англ. С-Пб.: Питер, 1997. 408 с.
21. Domar E. The Burden of Public Debt and the National Income // American Economic Review. 1944. №34. Р. 798827.
22. Musgrave R. The Theory of Public Finance: a Study in Public Economy. New York, Toronto, London: McGraw Hill Book Company, 1959. 628 p.
23. Meade J. Is National Debt a Burden? // Oxford Economic Paper. 1958. №10. Р. 163183.
24. Barro R.J. On the determination of public debt // Journal of Political Economy. 1979. Vol.87, Issue 5. Part I. Р. 940971.
25. Звонова Е. Международное внешнее финансирование и мировой долг // Обозреватель. 2000. №1011. C. 5963.
26. Саркисянц А.Г. Система международных долгов. М.: ООО Издательско-консалтинговая компания "ДеКА", 1999. 720 с.
27. Encyclopedia of Britannica. London, 1963. 587 p.
28. Данилов Ю.А. Рынки государственного долга: Мировые тенденции и росийская практика. М.: ГУ ВШЭ, 2002. 432 с.
29. Global Development Finance. Financing the Poorest Countries. Country tables. Washington: World Bank, 2002. 685 p.
30. Секторальнi моделi прогнозування економiки України / За ред. В.М. Гейця. К.: Фенiкс, 1999. 304 с.
31. Iваницька О.М. Зовнiшнiй борг i проблеми економiчного розвитку // Вiсник Нац. банку України. 1998. №2. C. 4445.
32. Барановський О.І. Боргова безпека // Банкiвстка справа. 1999. №1. C. 2832.
33. Барановський О.І. Державний борг України в системi економiчної безпеки // Вiсник Нац. банку України. 1997. №4. C. 4246.
34. Барановський О.I. Фiнансова безпека. К.: Фенiкс, 1999. 338 с.
35. Кравчук Н.Я. Інтегрований фінансовий потік та роль іноземного кредиту у реструктуризації економіки України // Фінанси України. 1998. №1. C. 4347.
36. Кравчук Н.Я. Міжнародні фінансові ресурси та проблема втечі капіталу // Фінанси України. 2000. №4. C. 8086.
37. Кравчук Н.Я. Фінансова безпека держави: реальність і доцільність в умовах глобалізації // Вісник Тернопільської Академії народного господарства. 2000. №9. C. 121126.
38. Кравчук Н.Я. Через національні інтереси до економічної безпеки // Матеріали VІІ міжнар. наук.-теор. конф. ”Особливості економічної політики пост соціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)”. Київ. 1999. C.2329.
39. Кравчук Н.Я. Внешняя задолженность и экономическая безопасность Украины в условиях рыночных трансформаций // Экономики в условиях перехода. Научные исследования. Болгария: Свиштов, 2000. C. 4756.
40. Кравчук Н.Я. Зовнішня заборгованість України фінансовий індикатор економічної безпеки держави // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип.26. К.: ВПЦ ”Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. C. 115122.
41. Лісовенко В.В. Теорія і практика використання інституту державних гарантій // Вісник Нац. банку України. 1999. №12. C. 3032.
42. Лісовенко В.В. Реструктуризація зовнішнього боргу України. Досвід подолання проблеми ліквідності 2000-2001 років // Вісник Нац. банку України. 2000. №5. C. 23.
43. Лісовенко В.В. Державний зовнішній борг України: етапи формування та розвитку // Вісник Нац. банку України. 2000. №9. C. 3536.
44. Лісовенко В.В. Кредитний рейтинг у системі управління державним зовнішнім боргом // Фінанси України. 2000. №11. C. 3038.
45. Василишин Р. Взаємозв’язок бюджетного дефіциту і державного боргу України // Вісник УАДУ. 1999. №4. C. 200207.
46. Василишин Р. Методика аналізу державного боргу України // Вісник УАДУ. 2000. №1. C. 7985.
47. Василишин Р. Вплив боргової кризи на бюджетну політику України // Вісник УАДУ. 2000. №2. C. 7983.
48. Василишин Р. До проблеми управління державним боргом України. Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.I. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 1999. Вип.2, Ч.1. C. 69.
49. Василишин Р. Державний борг України та управління ним. Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.I. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип.1. C. 165168.
50. Онищук Я.В. Кредитування України іноземними інституціями в 2000 році // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Сер. Ек-ка. 2001. Вип.47. C. 2226.
51. Онищук Я.В. Оптимізаційна модель боргової політики в умовах ринкової економіки // Фінанси України. 2000. №11. C. 122125.
52. Онищук Я.В. Вплив боргової та фіскальної політики на соціально-економічний розвиток // Зб. наук. пр. за матер. наук.-прак. конф. ”Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (20-22 грудня 2001 року). Ірпінь: Академія ДЕС України, 2001. C. 548549.
53. Федякина Л.Н. Мировая внешняя задолженность: теория и практика урегулирования. М.: Дело и сервис, 1998. 304 с.
54. Шохин С.О., Махмутова Э.Х. Долговая политика и использование иностранных инвестиций // Финансы. 2003. №7. C. 5253.
55. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. 2-е изд. М.: Финансы и статистика, 2000. 608 с.
56. Сорос Дж. Криза глобалльного капiцталiзму: (Вiдкрите суспiльство пiд загрозою): Пер. з англ. К.: Основи, 1999. 259 с.
57. Сорос Дж. Алхимия финансов. М.: ИНФРА-М, 1998. 416 с.
58. Мировая экономика: Учебник / Под ред. Е.Д. Халевинской. М.: Юристъ, 1999. 304 с.
59. Научный альманах фундаментальных и прикладных исследований: Внешний долг России и проблемы его урегулирования / Под ред. А.Г.Грязнова. М.: Финансы и статистика, 2002. 192 с.
60. Сырмолотов Д. Экономические реформы в Аргентине // Вопросы экономики. 2000. №9. C. 106120.
61. Редькин В. Экономические реформы в Бразилии в 90-е годы // Вопросы экономики. 2000. №9. C. 121135.
62. Корнєєв В. Реструктуризацiя заборгованостi в Лондонському i Паризькому клубах кредиторiв // Економiка України. 2001. №3. C. 1320.
63. Королева Л. Управление активами: нужны новые инструменты // Рынок ценных бумаг. 1996. №24. C. 1213.
64. Бондарук Т.Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування // Фінанси України. 1999. №5. C. 94102.
65. Eaton J., Fernandez R. Sovereign Debt. In: Handbook of International Economics / Ed. By G.Grossman and K.Rogoff. London: Elsevier Science B.V., 1995. Vol.III. P. 127163.
66. Вавилов А., Ковалишин Е. Проблемы реструктуризации внешнего долга России: теория и практика // Вопросы экономики. 1999. №5. C. 7893.
67. Bullow J., Rogoff K. A Constant Reconstructing Model of Sovereign Debt. Stanford: Mimeo, 1986. 118 р.
68. Krugman P. Currencies and Crises. Cambridge: Mass, The MIT Press. 1992. 256 р.
69. Кравчук Н.Я. Реструктуризацiя зовнiшнього боргу // Фiнанси України. 2001. №10. C. 6371.
70. Титков В. Реструктурирование внешнего долга // Экономист. 1998. №2. C. 8796.
71. Подвинская Е.С. Об управлении внешним долгом // Финансы. 2002. №3. C. 2224.
72. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 160 с.
73. Конституція України: Закони України / Під. ред. В.Ф. Опришко. К.: Книга, 1997. Т.10. С. 541.
74. Надолішний П. Організаційно-функціональна структура державного управління;поняття і соціальна політика // Вісник НАДУ при Президентові України. 2003. №3. C. 3143.
75. Положення Про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 26 серпня 1999 року №1081/99 // www.mf.gov.ua.
76. Положення Про Міністерство економіки України, затверджене Указом Президента України від 23 жовтня 2000 року №1159/2000 // www.me.gov.ua.
77. Закон України ”Про Національний банк України”: Закони України / Під ред. В.Ф. Опришко. К.: Книга, 1999. Т.18. С. 299323.
78. Рыбалко Г.П. Зарубежный опыт управления государственным долгом // Финансы. 2000. №6. C. 5558.
79. Шпачук В. Основнi засади ефективного регулювання зовнiшнього боргу // Вiсн. наук. пр. УАДУ. 2002. №1. C. 133139.
80. Ансофф И. Стратегическое управление. М.: Экономика, 1989. 286 с.
81. Виханский О.С. Стратегическое управление. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1995. 320 с.
82. Мескон М., Альб