ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ КОМПЛЕКСОМ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ (на прикладі Сумської області) : ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ РЕГИОНАЛЬНЫМ КОМПЛЕКСОМ НЕПРЕРЫВНОГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ (на примере Сумской области)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Харківський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

МЕДВЕДЄВ Ігор Анатолійович

УДК 351.851:377

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ
КОМПЛЕКСОМ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
(на прикладі Сумської області)

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
кандидат економічних наук,
доцент
Миронова Н.С.

Харків 2004

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................................

3

Розділ 1. Теоретико-методологічне обгрунтування суспільної значущості професійної освіти та управління освітою................................

11

1.1. Роль і значення людського фактору у сучасному виробництві............

11

1.2. Освіта як чинник людського розвитку та сфера державного управління.........................................................................................................

12

1.3. Регіональний комплекс професійної освіти як інструмент реалізації інноваційних освітніх програм.......................................................................

49

Висновки до розділу 1......................................................................................

67

Розділ 2. Професійна освіта в системі ринку праці та освітніх послуг......

71

2.1. Сучасні тенденції розвитку регіонального ринку праці та освітніх послуг: зарубіжний досвід...............................................................................

71

2.2. Ринок праці в регіонах України (на прикладі Сумської області).........

87

2.3. Попит населення та маркетинг у сфері освітніх послуг........................

104

Висновки до розділу 2......................................................................................

131

Розділ 3. Напрями удосконалення механізмів управління регіональним комплексом професійної освіти......................................................................

133

3.1. Основні механізми управління комплексом професійної освіти та особливості їх упровадження..........................................................................

133

3.2. Фінансове забезпечення програм професійної освіти в контексті програмно-цільової організації державного управління..............................

150

Висновки до розділу 3......................................................................................

166

Висновки...........................................................................................................

169

Список використаних джерел......................................................................

174

Додатки.............................................................................................................

193

ВСТУП

Актуальність теми. Перехід українського суспільства до ринкових відносин супроводжується не лише розпадом застарілих галузевих структур державного управління, а й посиленням регіональної складової політики забезпечення прискореного розвитку територій. Ці процеси характеризуються докорінними якісними змінами в структурі трудових ресурсів, у підготовці та перепідготовці управлінських кадрів, у функціонуванні системи професійної освіти. Сучасному етапу розвитку суспільства та сфери освіти притаманні наступні суперечності:
● між вимогами населення до різних видів освіти (в умовах вільного їх вибору) та досить консервативною структурою існуючої множини освітніх програм, переважно галузевого характеру;
● між структурою й обсягами підготовки працівників різних спеціальностей та попитом на них на регіональному ринку праці;
● між ресурсами регіону, що використовуються закладами професійної освіти, та їх реінвестиціями у регіональні соціально-економічні структури (у формі кінцевих продуктів діяльності закладів професійної освіти).
Розв’язання зазначених та інших суперечностей вимагає впровадження принципово нових підходів до галузевої спрямованості діяльності окремих закладів професійної освіти, нових форм інтеграції інтересів усіх зацікавлених сторін: населення, суб’єктів господарювання, органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, безпосередньо навчальних закладів. Усе це набуває реальності із створенням мережі регіональних комплексів неперервної професійної освіти та єдиного організаційно-економічного, правового і фінансового режиму її функціонування.
Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження визначається передусім суспільною значущістю комплексів професійної освіти як дієвого та ефективного чинника підготовки кадрів для ринкового господарства.
Стан наукової розробки проблеми. Окремі загальні та правові аспекти вдосконалення системи професійної освіти, проблеми її розвитку, сучасний стан та прогнозування інформатизації галузі та дистанційного навчання досліджують Л.Алексєєва, Б.Амосов, О.Бабич, В.Взятишев, О.Воронін, Є.Єгоров, Б.Єрошин, Є.Жильцов, К.Ірвінг, І.Кондратко, В.Кремень, Ю.Кулюткін, Ю.Овчинников, В.Онушкін, В.Поляков, Б.Пономаренко, С.Рогачов, М.Розов, Л.Романкова, І.Сасов, О.Савельєв, А.Сіцінський, Ю.Татур, О.Тихонов, Ю.Укке, П.Цегольник, В.Штукало, В.Шукшунов, П.Щедровський, В.Яценко.
Важливі питання даної проблематики досліджуються в працях деяких закордонних авторів (Н.Бурбулес, Т.Вудел, Р.Елмор, К.Карсон, Р.Нікерсон та ін.), проте їх висновки стосуються лише сфери освіти в розвинутій ринковій економіці.
Державні стандарти освіти, досвід підготовки і використання інженерно-технічних кадрів, проблеми бізнесу і освіти у розвинених країнах світу розглядають у своїх працях С.Аскольдова, О.Галаган, С.Зарецька, Ю.Коноваленко, Б.Омельченко, В.Рижов, С.Сухорський, С.Фреліс та ін.
Суттєві особливості функціонування системи професійної освіти на регіональному рівні, економічної ефективності освіти та маркетингу освітніх послуг висвітлюють у своїх публікаціях П.Анісімов, Л.Антонюк, В.Антропов, Є.Богачов, В.Гусєв, Л.Даниленко, В.Журавський, О.Зайченко, В.Зуєв, В.Комаров, К.Корсак, Г.Лукін, В.Марцинкевич, М.Никоноров, Т.Оболенська, А.Озіна, Н.Островерхова, О.Панкрухін, В.Петроїчев, О.Плотницька, О.Субетто, О.Юрков. Окремих фахівців також цікавить ринок праці випускників вищих навчальних закладів, розвиток освіти в системі ринкових відносин і антикризової політики, специфіка так званої випереджаючої освіти (О.Абрамов, Н.Гончарова, В.Кінелєв, О.Нікітенко, П.Новиков, В.Садовський, Н.Тимкіна та ін.). Гострі питання регіонального кооперування вищих навчальних закладів і промисловості в перехідний період упровадження ринкових відносин розглядають О.Андрєєва, В.Воробйов, І.Кічова.
Нове усвідомлення демократичного та освіченого світу, необхідності інвестування розвитку людського капіталу” репрезентують у своїх наробках Ж.Аллак, Б.Беккер, В.Пугач, Ю.Юр’єва та ін.
Не втрачають актуальності думки визнаних інтерпретаторів філософії освіти і освітньої політики С.Клепка, В.Кудіна, В.Лутай, В.Шадрикова.
Особливо актуальними для українського суспільства є дослідження проблем державного управління освітою (В.Луговий, Л.Товажнянський, С.Войтенко, О.Дубровка, І.Зязюн, В.Корженко, Т.Лукіна, О.Ляшенко, В.Майборода, С.Майборода, Н.Нижник, Н.Ничкало, Г.Опанасюк, О.Романовський, В.Томашенко, Т.Хомуленко, Ю.Чернецький, Б.Чижевський, М.Зілинська, О.Жабенко та ін.).
Разом з тим, дослідження в галузі державного управління регіональним комплексом неперервної професійної освіти в умовах перехідної економіки України є недостатніми, більшість питань даної проблематики ще не стали предметом системного, поглибленого аналізу, синтезу вже накопиченого знання. Зокрема, йдеться про роль та співвідношення державного і ринкового регулювання регіональними комплексами неперервної професійної освіти в умовах трансформаційних суспільних перетворень, вихід на регіональний ринок професійної освіти приватних фірм, філій державних і приватних вищих навчальних закладів тощо.
Усе зазначене зумовило вибір теми дисертаційної роботи Державне управління регіональним комплексом неперервної професійної освіти (на прикладі Сумської області)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи кафедри державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України Розробка методики підвищення ефективності діяльності місцевих державних адміністрацій (державний реєстраційний номер 0103U000842 від 20.01.2003р.) як складової комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування”, результати дослідження використані у проміжному звіті (грудень 2003р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення механізмів організаційно-економічного та фінансового забезпечення державного управління регіональними комплексами професійної освіти в умовах розвитку ринкових відносин.
Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних задач:
визначити тенденції щодо змін у розвитку людського фактора в умовах сучасного виробництва з урахуванням регіональних особливостей;
оцінити роль якісної освіти у підвищенні конкурентоздатності людини на ринку праці та з’ясувати специфічні особливості сфери освіти як об’єкта державного управління;
виявити реальні можливості регіонального комплексу професійної освіти як дієвого інструмента впровадження новітніх освітніх програм та ефективного чинника людського розвитку в ринковій економіці;
узагальнити досвід надання освітніх послуг та застосування сучасних механізмів державного управління освітою в розвинених країнах світу;
з’ясувати характерні риси формування попиту населення на освітні послуги з урахуванням стану регіонального ринку праці;
визначити напрямки удосконалення механізмів державного управління регіональним комплексом неперервної професійної освіти в сучасних умовах ринкових перетворень в Україні.
Об’єкт дослідження процес державного управління професійною освітою в умовах формування соціально орієнтованого ринку.
Предметом дослідження є механізми вдосконалення державного управління суб’єктами професійної освіти на регіональному рівні.
Методи дослідження. Для розв’язання визначених задач та досягнення мети дисертаційної роботи використовується сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Дослідження ролі людського фактора в сучасному виробництві та освіті як дієвого чинника людського розвитку” здійснюється за допомогою методів аналізу і синтезу, єдності історичного і логічного (підрозділи1.1, 1.2); для виявлення реальних можливостей комплексу професійної освіти як ефективного інструменту реалізації інноваційних освітніх програм та з’ясування сучасних тенденцій розвитку регіонального ринку праці застосовуються методи порівняльного аналізу й моделювання за аналогією (підрозділи1.3, 2.1). В окремих випадках для розв’язання конкретних проблем ефективного упровадження механізмів державного управління сферою професійної освіти використовуються методи експертних оцінок, спостереження, констатуючого і формуючого експерименту, рейтингу, праксиметричного аналізу передового і масового педагогічного досвіду та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Суттєвим досягненням дисертанта є поєднання теорії і практики системного розв’язання питання неперервної професійної освіти на регіональному рівні шляхом упровадження ефективних інституційно-організаційних засобів, дієвих соціально-економічного, фінансово-кредитного та нормативно-розпорядчого механізмів державного управління, що відповідають становленню ринкових відносин в українському суспільстві.
Новизна наукових результатів міститься в наступних положеннях, отриманих дисертантом самостійно:
уперше:
запропоновано змістовні характеристики принципу відповідності досягнутого рівня розвитку професійної освіти населення регіону реальним можливостям ефективного використання істотних потенціалів регіону, упровадження якого дозволяє забезпечити комплексне вирішення задачі формування системи особистісно орієнтованої неперервної професійної освіти на окремій території (задоволення вимог єдиного освітнього простору, спадкоємності освітніх програм, єдності інтеграції та диференціації освітніх закладів, встановлення відносного паритету між потребами особистості та пропозиціями освітніх послуг, створення умов для реалізації потреб соціально-економічного середовища щодо якості та фахової різноманітності професійної освіти);
доведено, що дієвим інструментом реалізації сучасних освітніх програм є регіональний комплекс неперервної професійної освіти багатофункціонального призначення, який має високу динамічність, легко адаптується до змін зовнішнього соціально-економічного середовища та інноваційної програмно-цільової організації державного управління, ґрунтується на стратегії єдиного освітнього середовища для закладів освіти різних форм власності і управлінської підпорядкованості та парадигмі соціалізації людини на основі індивідуально орієнтованої трансляції культури, в умовах відповідності освітніх послуг потребам економіки регіону;
удосконалено:
організацію маркетингової діяльності регіональних суб’єктів професійної освіти, що враховує характерні особливості регіонального ринку праці, його кількісні параметри (межі і місткість сегментів ринку), стан і тенденції змін кон’юнктури товарів та послуг, конкурентоспроможність випускників і освітніх послуг, специфіку виробників та споживачів послуг тощо, а також організаційно-управлінську структуру зазначених суб’єктів, зорієнтовану на єдину маркетингову політику просування” освіти в регіоні, відповідність попиту пропозиції освітніх послуг, цільове замовлення роботодавців, динамічну змінність асортименту послуг і т.ін;
механізм фінансового забезпечення регіонального комплексу неперервної професійної освіти на засадах багаторівневості джерел та багатоканальності руху фінансових потоків (бюджетне та позабюджетне фінансування, залучення ресурсів служби зайнятості, асоціації роботодавців, спілки підприємців, профспілок, гнучка оплата послуг, прямі і непрямі інвестиції, гранти та ін.);
дістали подальшого розвитку:
концептуальні положення щодо впливу освіти на людський розвиток та регіональні продуктивні сили (професійна самомобільність, широка освіченість та професіоналізм, більш високий заробіток в майбутньому, негрошові вигоди, можливості для зростання продуктивності праці та упровадження новітніх технологій тощо);
характеристики особливостей сфери освіти як об’єкта державного управління (відносна статичність, усталеність змісту, форм і методів навчання; необхідність державного регулювання змісту, послідовності та спадкоємності в освіті; пряма залежність від культурно-ментальних традицій, звичаїв, способу життя; опосередкованість зв’язків із соціально-економічним розвитком суспільства);
обґрунтування напрямків та засобів вдосконалення інституційно-організаційного, соціально-економічного, фінансово-кредитного та нормативно-розпорядчого механізмів державного управління для забезпечення населення окремої території якісними освітніми послугами на основі ефективного функціонування регіонального комплексу неперервної професійної освіти;
аналіз основних підходів щодо вдосконалення взаємозв’язку механізмів державного управління сферою професійної освіти та сучасних внутрішніх для галузі освіти форм і методів управління.
Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї й висновки розширюють наукові уявлення про механізми державного управління регіональним комплексом неперервної професійної освіти, створюють підґрунтя для подальших наукових розробок порушеної проблеми.
Результати дисертаційного дослідження апробовані дисертантом при створенні комплексу неперервної професійної освіти у м.Тростянці (Сумська область) та використані при опрацюванні стратегічної програми розвитку освіти в регіоні, а також прийняті за основу при визначенні напрямків реформування системи неперервної професійної освіти в Сумській області та здійсненні заходів щодо розвитку освіти на її окремих територіях.
Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі для поглиблення теоретико-методологічної бази програм навчальних дисциплін з державного управління, регіонального управління, державного управління сферою освіти для слухачів магістерської підготовки, а також слухачів курсів підвищення кваліфікації державних службовців.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та положення дисертації доповідались на VIВсеукраїнській науково-методологічній конференції з проблем економічної кібернетики (м.Харків, 2000р.), на міжнародній науковій конференції Творча особистість у системі неперервної професійної освіти” (м.Харків, 2000р.), на ІІміжнародній науково-практичній конференції Методологічні проблеми розвитку бізнес-освіти” (м.Донецьк, 2001р.), на ІІІМіжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції Сучасні проблеми науки та освіти” (м.Ужгород, 2002р.), на ІІ, ІІІ і ІVміжнародних наукових конгресах Державне управління та місцеве самоврядування” (м.Харків, 2002, 2003, 2004рр.), а також на засіданнях кафедри державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Зміст основних положень дисертаційного дослідження викладено в 13 публікаціях, чотири з яких надруковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки Державне управління”.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 192сторінки. Список використаної літератури включає 227найменувань (з них 22 іноземними мовами).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виконане дисертаційне дослідження та отримані результати свідчать про наявність у сфері реформування регіональних освітніх систем низки складних питань. Передусім, це стосується функціонування закладів освіти як складової частини соціально-економічного життя в умовах формування ринку праці, а також відпрацювання досконалих механізмів державного управління системою професійної освіти. В цілому результати дослідження стосовно державного управління регіональним комплексом неперервної професійної освіти узагальнено в таких положеннях.
1. Найбільш характерною ознакою праці в сучасному виробництві є її інтелектуалізація. Оскільки працею вважається не окрема фізична чи технічна операція, а певний технологічний цикл, технологічний ланцюг як єдине ціле, людина праці стає суб’єктом усвідомлених, творчо виконуваних дій, суб’єктом контролю та організації змін в технології матеріального та духовного виробництва, що потребує розширення її кругозору і оволодіння відповідними знаннями, уміннями та навичками для виконання завдань.
Отже, принципово новими якостями працівників в постіндустріальній цивілізації стає поєднання професіоналізму з широким профілем освітньої підготовки, динамізм поведінки і дій, здатність до творчості програмно-цільової оцінки виробничого процесу, соціальна відповідальність за можливі наслідки помилок та прорахунків при використанні сучасних технічних засобів з їх потенційними руйнівними можливостями.
2. Спрямованість державної політики на прискорення соціально-економічного розвитку регіонів передбачає збагачення регіонального змісту діяльності професійних навчальних закладів, що зумовлює перехід від галузевих принципів організації професійної освіти до регіональних з відповідними змінами у державному управлінні освітою.
Забезпечення освітнього розвитку населення вимагає вирішення на регіональному рівні наступних завдань: а)підвищення соціально-економічної надійності регіональної мережі професійних закладів освіти, оптимізація їх діяльності; б)опрацювання науково обгрунтованих принципів формування організаційно-фінансового механізму функціонування закладів професійної освіти, адаптованих до ринкової економіки; в)розробка і реалізація концепції регіональної системи неперервної професійної освіти в умовах ринку; г)створення умов для оперативного задоволення нових соціально-економічних потреб особистості й виконання замовлень суспільства; д)розширення спектру спеціальностей і професій з урахуванням тенденцій і перспектив розвитку національної та регіональної економіки; е)упровадження технологій прискореної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів регіону; є)задоволення професійних і культурно-освітніх потреб усіх вікових категорій населення; ж)переорієнтація закладів освіти із зосередженості на власних інтересах на діяльність, що враховує інтереси і побажання споживачів; з)досягнення системою освіти такого рівня розвитку, коли вона набуває значення і ефективності чинника соціального захисту населення.
3. Сьогодні на регіональному ринку освіти з’являються нові суб’єкти, які лише опосередковано підпорядковуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування: приватні фірми, що надають освітні послуги; підрозділи державних і приватних вищих навчальних закладів, що готують спеціалістів з вищою освітою; відомчі центри підготовки та перепідготовки кадрів з різною фаховою спрямованістю та ін. Найчастіше їх робота не узгоджується з вирішенням актуальних питань регіонального ринку праці і надання освітніх послуг, не співпадає з стратегією і тактикою соціально-економічного розвитку регіонів.
Сучасні суспільні трансформації вимагають варіативності освітніх програм для цілеспрямованої орієнтації системи освіти на задоволення потреб держави, її регіонів, різних соціальних груп населення та окремих громадян, а також на створення цивілізованого ринку освітніх послуг. Доцільним є оптимізація діяльності закладів професійної освіти відповідно до потреб регіону та розвитку нових форм освіти і типів освітніх закладів. Першим кроком щодо зазначеного можуть стати регіональні освітні комплекси професійної освіти на базі існуючих закладів різного галузевого профілю та підпорядкованості.
Досвід функціонування комплексу свідчить про підвищення ефективності його результатів порівняно з діяльністю сформованих до цього окремих навчальних закладів, що досягаються за рахунок об’єднання та раціональної експлуатації матеріально-технічної бази, використання кадрового потенціалу та фінансових можливостей усіх структурних одиниць комплексу. Особливо важливим є скорочення термінів проходження учнями та студентами освітньої траекторії, яка проходить через заклади професійної освіти різних рівнів, що забезпечує цілеспрямовану і прискорену підготовки спеціалістів, а також зниження витрат на ці цілі.
4. Освітні перетворення мають здійснюватись послідовно, а реалізація основних напрямків стабілізації і розвитку професійно-освітнього комплексу поетапно: аналіз соціально-економічного середовища і ресурсів для його розвитку; створення організаційно-фінансових і нормативно-правових передумов (на рівні регіону та навчальних закладів) для прийняття рішення про розробку нових освітніх програм і освоєння регіонального ринку; розробка та упровадження стратегії розвитку регіональної системи професійної освіти.
У свою чергу, стратегія розвитку передбачає: перехід від галузевого до територіального принципу діяльності; оптимізацію мережі центрів підвищення кваліфікації в регіоні; реорганізацію управління регіональною системою професійної освіти; національну акредитацію програм регіональної професійної освіти; перегляд нормативно-правової бази неперервної професійної освіти; введення разом з традиційними прискореної (включаючи дистанційне навчання) форми навчання для підготовки фахівців за другою спеціальністю, що користуються попитом на ринку праці.
5. Відносини між регіональним комплексом неперервної професійної освіти з зацікавленими в його діяльності державними установами, господарськими структурами різних форм власності і громадськими організаціями повинні формуватися на основі гнучкого підходу, з урахуванням інтересів усіх сторін. Це надає динамічності асоціативній структурі комплексу, дозволяє розширювати його фінансові можливості, залучати значну кількість інвесторів (фізичних та юридичних осіб) на основі максимального врахування їх потреб та інтересів.
6. Для переходу до формування багатопрофільних освітніх регіональних комплексів неперервної професійної освіти необхідно здійснити реструктуризацію системи освіти і мережі її закладів, а також диференціацію закладів професійної освіти на основі їх освітнього, наукового, кадрового потенціалу, ступеня участі в найважливіших державних та регіональних соціально-економічних програмах.
7. Переважна більшість регіональних закладів освіти сьогодні є виведеною за межі ринкового механізму, ціноутворення, прибутковості. Відтак, орієнтація освітнього закладу на задоволення попиту на освітні послуги із найбільшою повнотою може бути реалізована в діяльності регіонального комплексу неперервної професійної освіти. Політика ціноутворення на послуги, що їх надає комплекс, має базуватись на необхідності компенсації понесених витрат з урахуванням розвитку матеріальної бази залучення інвестицій для підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів.
8. Попит на освітні послуги в умовах докорінни суспільних змін може не співпадати з попитом на ринку праці, а сам механізм визначення цього попиту значною мірою відрізнятися від механізму визначення попиту на ринку праці. Проте, підходи до попиту на освітні послуги можуть формуватися на основі загальної методології маркетингу з урахуванням того, що діяльність закладів освіти є некомерційною. Це означає, що прибуток та конкуренція закладів освіти мають умовний квазіринковий” характер. Відтак, виникає необхідність переорієнтації освітніх послуг у відповідності з структурою попиту на них за рахунок цільового професійного замовлення роботодавців.
9. Для створення економічної основи забезпечення рівних можливостей отримання освіти різними верствами населення необхідно розширити економічні відносини в сфері освіти, забезпечивши стабілізацію й зміцнення фінансового стану комплексу неперервної професійної освіти, а також активізувати використання для потреб освіти позабюджетних джерел фінансування.
10. При визначенні бюджетних та позабюджетних джерел фінансування регіонального комплексу неперервної професійної освіти необхідно забезпечити його реальну фінансово-господарську самостійність, підвищивши відповідальність за використання отриманих коштів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Юрінком, 1996. 80 с.
2. Закон України Про вищу освіту” // Освіта України. 2002. 26липня (№ 17). С.2 8.
3. Закон України Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про освіту»” // Голос України. 1996. 25 квіт.
4. Про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчими комітетами сільських, селищних і міських рад: Указ Президента України від 30 груд. 1995 р. № 1194 // Уряд. кур’єр. -1996. 6 січ. (№ 3-4).
5. Про заходи щодо ефективності роботи і відповідальності територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та забезпечення їх взаємодії з місцевими державними адміністраціями: Указ Президента України від 5 листоп. 1996 р. №1035 // Уряд. кур’єр. 1996. 12 листоп. (№ 212.).
6. Указ Президента України від 9 жовтня 2001 року № 941/2001 Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні” // Освіта України. 2001. 16 жовтня. (№ 48). С. 5.
7. Абрамов А. Образование в контексте антикризисной политики: Тезисы к программе действий // Народное образование. 1993. № 6. С.32 35.
8. Аверченко В.А., Бочаров В.И., Кондратко И.И., Мисиченко А.П. Щербаков В.Г. Прогресс и экологические проблемы. Новочеркасск: Сагуна, 1996. 576с.
9. Аверченко В.А., Бочаров В.И., Кондратко И.И., Плотницкая Е.Е. Деловые зори Новочеркаська. Т. 1-2. Ростов-на-Дону: Приазовский край, 1996-1997.
10. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры / Отв. ред. В.В. Цветков. К.: Наук. думка, 1990. 164 с.
11. Аскольдова С.М. Коледжи и университеты США. М.: Развитие, 1993. 267 с.
12. Аллак Ж. Вклад в будущее: приоритет образования. М.: Педагогика. Пресс / ЮНЕСКО, 1993. 58 с.
13. Амосов Б.А. Правовые основы платного образования // Вуз и рынок: В 3-х кн. Кн. 1. Коммерческая деятельность в системе высшей школы России. М., 1992. С. 198 216.
14. Амосов О.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економікою розвитку // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / Державне управління та місцеве самоврядування. Випуск 2 / 2001. Ч. ІІ. За загальною редакцією Г.І.Мостового, Г.С.Одінцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. 248 с.
15. Аналитическая записка о среднем специальном образовании Ростовской области. Ростов-на-Дону: Госкомиздат, 1997. 13 с.
16. Аналитическая записка о среднем специальном образовании Ростовской области. Ростов-на-Дону: Госкомиздат, 1997. 26 с.
17. Андреева О.П., Воробьёв В.П. Региональное кооперирование вузов и промышленности в переходный период к рынку // Вуз и рынок / в 3-х кн. Кн. 1. Коммерческая деятельность в системе высшей школы России М., 1992. С. 278 292.
18. Андрущенко В. Три кроки в майбутнє // Освіта України. 2002. 17 травня (№ 40). C. 5.
19. Анисимов П.Ф. Среднее профессиональное образование: региональный аспект // Среднее профессиональное образование. 1995. №2-3. С. 2-3.
20. Бабаян С.А., Зуев В.М. Кадры экономистов в условиях рынка. М.: Экономика, 1992. 473 с.
21. Бабич А.М., Егоров Е.В. Экономика и финансирование социально-культурной сферы. Казань: Экономика, 1996. 126 с.
22. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень. Проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000.
23. Балабанові Н.В. Об’єктивні та суб’єктивні детермінанти становлення соціально-паотнерських відносин в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. Х.: ХФ УАДУ. 1998. №2. С.19 26.
24. Бахметьєва А. Леонід Кучма: інтелектуальний потенціал нації наше головне багатство // Освіта України. 2001. 25вересня (№ 43 (270)). C. 1 3.
25. Беккер Г.С. Человеческий капитал (главы из книги). Воздействие на заработки инвестиций в человеческий капитал // США: экономика, политика, идеология. 1994. 64 с.
26. Беляев Т.И., Слесарев В.В., Воронин А.А. Вопросы предпринимательской деятельности в системе образовательных учреждений. М.: НИИВО, 1994. 64 с.
27. Білинська М. Сучасні світові тенденції розвитку медичної освіти // Вісник УАДУ. 2002. № 2. С. 161 167.
28. Богачев Е.Н., Воронин А.А. Разработка многоуровневого прогноза установления новой системы отношений собственности в высшей школе. М.: НИИВО, 1993. 72 c.
29. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогіка: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2000. 304 с.
30. Бочаров В.И. Полувековая летопись Новочеркасского промышленно-гуманитарного колледжа. Ростов-на-Дону: Сагуна, 1993. 272 с.
31. Войтенко С. Управління освітою в перехідний період: стан, тенденції, напрями реформування та критерії оцінки // Вісник УАДУ. 1998. №3. С.176 180.
32. Воронин А.А. Предпринимательская деятельность учреждений профессионального образования. М.: НИИВО, 1994. 48 с.
33. Всемирный банк. Годовой отчёт 1993. Вашингтон, 1994. 214 с.
34. Высшая школа 1993. Ежегодный доклад о развитии высшего образования. М.: НИИВО, 1994. 48 с.
35. Высшая школа: испытание рынком. М.: Изд-во МГУ, 1994. 48 с.
36. Высшая школа за рубежом: проблемы, поиски, решения. М.: ИЦПКПС, 1994. 189 с.
37. Высшее и среднее профессиональное образование в Российской Федерации. М.: НИИВО, 1996. 128 с.
38. Высшее образование во Франции. М.: Фр. орг.-техн. сорт., 1993. 102 с.
39. Галаган А.И. Подготовка и использование инженерно-технических кадров США. М.: НИИВО, 1985. 52 с.
40. Галаган А.И. Университеты в региональных экономических и управленческих структурах США, стран Западной Европы и Японии. М.: НИИВО, 1994. 128 с.
41. Гергель О. Вища освіта в Австрії безоплатна, а приватні заклади не відіграють особливої ролі // Освіта України. 2001. 27 листоп. (№ 59-60). С. 6.
42. Гончаров В.В. Важнейшие понятия и концепции в современном управлении. М.: МНИИПУ, 1998. 176 с.
43. Гончарова Н.В. О рынке труда выпускников вузов // Социологич. исслед. 1997. № 6. С. 105 112.
44. Государство и образование: опыт стран Запада: Сб. обзоров. М.: Высшая школа, 1992. 90 с.
45. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч. 1. СПб., 1995. 385 с.
46. Грязнова А.Г. Подготовка кадров: опыт, проблемы, перспективы // Деньги и кредит. 1995. № 9. С. 3 12.
47. Гузаиров М.Б., Дурко Е.М. Системно-целевой поход к управлению качеством подготовки в вузе // Управление качеством подготовки специалистов в высшей школе: Межвуз сб. Горький, 1989. С. 65 70.
48. Гурне Б. Державне управління / Пер. з франц. В. Шовкуна. К.: Основи, 1993. 165.
49. Державне управління та менеджмент: Навч. посібник у табл. і сх. / Г.С.Одінцова, Г.І.Мостовий та ін. Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. 492 с.
50. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / За заг. ред. В.Б. Авер’янова, І.Б.Коліушка. К.: Вид-во УАДУ, 1999. 51 с.
51. Дятлов С.А. Экономика образования в условиях переходного периода. СПб.: Издательство УЭФ, 1995. 83 с.
52. Дубровка О. Маркетинг у державному управлінні вищою освітою України // Вісник НАДУ. 2003. № 4. С.386 391.
53. Ерошин Б.Н. Экономика образования: проблемы и перспективы. М.: ИУО РАО, 1997. 210 с.
54. Жильцов Е.Н. Экономика общественного сектора и некоммерческих организаций. М.: Изд-во МГУ, 1995. 180 с.
55. Жильцов. Е.Н. Коммерциализация высшего образования в России: возможности и границы // Весник МГУ. Серия Экономика”. 1993. № 6. С.59 66.
56. Жураковский В.М. Образования много не бывает // Поиск. 1994. №31.
57. Жураковский В.М. Концепция государственной региональной политики Российской Федерации в области высшего и среднего профессионального образования // Регионология. 1994. № 2-3. С. 72 78.
58. Зайченко О.І., Островерхова Н.М., Даниленко Л.І. Теорія і практика управлінської діяльності районного відділу освіти: Монографія. К.: ВПЦ Техпрінт”, 2000. 352 с.
59. Закон Росийской Федерации Об образовании” от 13января 1996 г. №12-ФЗ // Бюллетень Государственного комитета РФ по высшему образованию. 1996. № 2. С.7.
60. Збарский М. Интересы движущая сила общественного прогресса // Экономика Украины. 1999. № 7 (444). С. 58 66.
61. Злупко С.Н. Теоретико-управленческие аспекты занятости. К.: Наукова думка, 1995. 144 с.
62. Зуев В.М. Деятельность высших учебных заведений по социально-экономическому развитию регионов страны. М.: НИИВО, 1986. 40с.
63. Зуев В.М. Принципы нового экономического механизма системы профессионального образования. М.: НИИВО, 1990. 24 с.
64. Зуев В.М., Полилова О.П., Яценко В.Е. Роль, место и функции кадров со средним спенциальным образованием в народном хозяйстве. М.: НИИВО, 1990. 186 с.
65. Зуев В.М. Методологические основы прогнозирования развития образования. М.: НИИВО, 1990. 48 с.
66. Зуев В.М., Воронин А.А., Джалалов С., Гусев В.И. Организационно-экономический механизм региональных систем высшего образования. М.: НИИВО, 1995. 86 с.
67. Зарецкая С.Л. США: Бизнес и образование. Аналитический обзор. М.: ИНООН РАМ, 1993. 138 с.
68. Игнатов В.Г. Социально-экономические проблемы предпринимательства. Тезисы международной конференции. Ростов-на-Дону: СККУ, 1995. 134 с.
69. Інформаційний збірник Міносвіти України. 1999. № 11. С. 15.
70. Інформаційний збірник Міносвіти України. 1998. № 24. С. 13.
71. Иоффе А.Д. Малый бизнес России. Проблемы и перспективы. М.: 1996. 292.
72. Ирвинг К. Интегральное образование в неоднородных обществах // Перспектива. 1993. № 1. С. 81 97.
73. Канаков Г.В. и др. Малый бизнес в США и России. Нижний Новгород: НГАСА, 1996. 40 с.
74. Ким М.Н. Трудовой потенциал и занятость: Учебное пособие. Х.: ХГУ, 1993. 132 с.
75. Кинелев В.Г. Диплом на рынке знаний // Рабочая трибуна. 1995. 10 марта. С. 6.
76. Кинелев В.Г. Основные направления региональной политики РФ в области высшего образования // Регионология. 1995. № 3. С. 44 50.
77. Кинелев В.Г. На образование будут привлекаться внебюджетные средства // Российские вести. 1994. 1 апреля. С. 1.
78. Кичева И.В. Финансирование высших учебных заведений России в условиях перехода к рыночной экономике. Автореф. дис. ... канд. экон. наук. М.: МГУ, 1994. 16 с.
79. Клепко С.Ф. Інтегративна освіта і поліморфізм знання. Київ Полтава Харків: ПОІПОПП, 1998. 360 с.
80. Конвенция МОТ // Человек и труд. 1994. № 10. С. 37.
81. Коноваленко Ю.И. Профессиональное образование в ФРГ. М.: Высшая школа, 1988. 38 с.
82. Кодекс законов о труде Российской Федерации. М.: Республика, 1992. 528 с.
83. Комаров В.Е. Экономическая эффективность образования // Вопросы экономики. 1977. № 9. С. 16 21.
84. Кондратко И.И., Плотницкая Е.Е. Многоуровневая подготовка специалистов // Специалист. 1993. № 10. С. 5 9.
85. Кондратко И.И., Плотницкая Е.Е. Педагогические новации. Ростов-на-Дону: Приазовский край, 1995. 102 с.
86. Концептуальные основы кадровой политики в высшей школе: социально-экономические аспекты. М.: Высш. шк, 1991. 96 с.
87. Концепція гуманізму в становленні та розвитку професійної освіти: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 1-2 жовтня 1997 р. Одеса: Астропринт, 1998. 164 с.
88. Корженко В.В. Філософія виховання: зміна орієнтацій. Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 304 с.
89. Корсак К., Антонюк Л. Стратегія Європи якість освіти // Науковий світ. 2003. № 6. С. 6 8.
90. Корсак К. Європейський вектор освіти України // Науковий світ. 2003. №5 (58). С. 2-3.
91. Корсак К., Ляшенко Л. Майбутнє вищої освіти професіоналізація // Науковий світ. 2002. №4 (45). С. 14-15.
92. Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1993. 546 с.
93. Кремінь В. Освіта в Україні. Доповідь міністра освіти і науки України на ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти // Освіта України. -2001. 12 жовтня (№ 47). С. 4 6.
94. Кудин В.А. Образование гуманитарно-технической элиты и формирование специалиста-руководителя // Теорія і практика управління соціальними системами. Щокв. наук.-прак. журнал. Х.: НТУ ХПІ”. 2003. № 2. С. 47 56.
95. Куценко В. Гуманітарний аспект економічного реформування в Україні // Економіка України. 2000. № 10 (467). С. 67 72.
96. Кучма Л.Д. Освіченість, інтелект, творчий потенціал особистості наріжний камінь прогресу цивілізації. Виступ Президента України на ІІВсеукраїнському з’їзді працівників освіти // Освіта України. 2000. 16жовтня (№ 48). C. 3-4.
97. Кучма Р. Теоретичні аспекти функціонування вищої освіти в трансформаційний період // Вісник УАДУ. 2003. № 1. С. 204 210.
98. Луговий В.І. Управління освітою: Навч. посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності Державне управління”. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 302 с.
99. Лукашевич Н. Рынок рабочей силы в контексте новой экономической парадигмы (взаимосвязь социально-экономических категорий и понятий) // Персонал. 1995. № 1. С. 61 66.
100. Лукіна Т., Ляшенко О. Регіональний аспект реформування державного управління загальною середньою освітою // Управління сучасним містом. 2002. № 1 3 (5). С. 73 78.
101. Лукичев Н.П., Скорик А.П. Рынок и социальные экспертации горожан. Новочеркасск: Юпитер, 1992. 148 с.
102. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. К.: Магістр-S, 1996. 256с.
103. Мадзігон В. Демократія і педагогічна наука // Освіта України. 2001. 4 жовтня (№ 45-46). С. 10.
104. Майборода С. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку. К.: Вид-во УАДУ, 2003. 308 с.
105. Макконнел Р., Брю С. Экономикс: Принципы. Проблемы и политика. Т. 2. М.: Республика, 1992. 148 с.
106. Макконнел Р., Брю С. Экономика. М.: ЮНИТИ, 1993. 662 с.
107. Малькова З.А. Школа и педагогіка за рубежом. М.: Просвещение, 1983. 192с.
108. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е издание. T. 26, ч. ІІІ. М.: Политиздат, 1964. С. 245.
109. Марцинкевич В.И. Тенденции развития и роль сферы образования: экономический и социальный аспекты. М.: РАН, ИМЭиМО, 1994. 228 с.
110. Маршалл А. Принципы политической экономии. Т. 1. М.: Прогресс, 1993. 285 с.
111. Матковский С., Шамрай А. Про необхідність поглиблення моніторингу споживання населення // Статистика України. 1999. №4. С.17 21.
112. Медведчук В. Держава в умовах перехідного суспільства // Право України. 1998. № 3. С.3 10.
113. Медведєв І.А. Естетичне виховання студентів-заочників, що навчаються на економічних спеціальностях // Педагогічні науки. Зб. наукових праць. Суми: Ред.-вид. від. СДПУ ім.А.С.Макаренка, 2001. С.162 173.
114. Медведєв І.А. Інноваційні підходи до організації роботи навчально-консультативного пункту вищого навчального закладу та педагогічні умови підготовки економістів за заочною формою навчання // Теорія і практика управління соціальними системами. Щокв. наук.-практ. журнал. Х.: НТУ ХПІ”. 2001. № 4. С. 40 47.
115. Медведєв І.А. Призначення регіонального комплексу професійної освіти та шляхи його реформування // Технічний прогрес та ефективність виробництва. Збірка наукових праць. Х., 2002. С. 198 206.
116. Медведєв І. Форпости освіти в регіонах // Політехнік. 2002. 17травня (№ 10-11). С. 3.
117. Медведєв І.А. Шляхи реформування регіональної системи професійної освіти // Методологічні проблеми розвитку бізнес-освіти. Матеріали Другої міжнародної науково-практичної конференції. Донецьк, 2001. С. 97 100.
118. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? К.: Ин-т социологии НАНУ, 2001. 440 с.
119. Мочерный С.Проблемы человека в экономической теории // Экономика Украины. 1999. № 1 (438). С. 72 79.
120. Наука, образование и технологии в России: Сборник научно-аналитических обзоров. М.: АНИОН, 1996. 146 с.
121. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. 2002. 23квітня (№ 33). С. 4 6.
122. Непрерывное образование веление времени // Вестник высшей школы. 1989. № 5.
123. Нікітенко О. Працевлаштування молоді // Освіта України. 2001. 24 січня (№ 4). С. 1-2.
124. Нижник Н.Р. Державне управління в Україні: мета реформування // Укр. правов. часопис. 1999. Вип. 5. С. 20 26.
125. Нижник Н., Ільясов Р. Проблеми удосконалення управління народною освітою // Вісник УАДУ. 1996. №3. С.28 44.
126. Никоноров Н. Зачет платежом красен: Приживется ли у нас платное обучение в вузах // Российская газета. 1994. 29 октября. С. 4.
127. Новиков П.Н., Зуев В.М. Опережающее образование: гипотезы и реалии. М.: Российский учебный центр Федеральной службы занятости России, 1996. 136 с.
128. Оболенська Т. Маркетинг у сферы освытных послуг: Автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.06.02 / Харк. держ. економ. ун-т. Х., 2002. 32с.
129. Огурцов А., Мамаєв Л., Залі щук В. Вихід на інноваційний шлях розвитку суспільства // Науковий світ. 2003. № 4 (57). С. 4 6.
130. Одінцова Г.С. Програмно-цільове управління соціальним розвитком регіону // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. Х.: ХФ УАДУ, 1999. № 1(3). С. 5 12.
131. О состоянии и направлениях работы Госкомвуза России с субъектами Российской Федерации в области высшего образования. М.: НИИВО, 1994. 24 с.
132. Озина А.М. Организационно-экономические основы деятельности системы профессионального образования. Региональный аспект. Н.Новгород: Ай-Кью, 1996. 144 с.
133. Озина А.М. Экономические основы функционирования системы профессионального образования в переходный период. Н.Новгород: ВИПИ, 1995. 123 с.
134. Омельченко Б.Н. Профессионально-техническое образование в зарубежных странах. М., 1975. 130с.
135. Онушкин В.Г., Кулюткин Ю.Н. Непрерывное образование приоритетное направление науки // Сов. педагогика. 1989. № 2. С.19 23.
136. Организация поддержки малого бизнеса. Под редакцией В.И.Калгановой. М.: Академия менеджмента и рынка, 1995. 128 с.
137. Освіта України. Нормативно-правові документи. К.: Міленіум, 2001. 472 с.
138. Основні показники діяльності вищих закладів освіти України. К., 1999. 54 с.
139. Панкрухин А.П. Маркетинг образовательных услуг в высшем и дополнительном образовании. М.: Интерпракс, 1995. 240 с.
140. Паппе Я.Ш. Малоразмерные макроэкономические модели экономического роста и научно-технического прогресса. М.: Наука, 1992. 132с.
141. Петти В. Экономические и статистические работы. М., 1990. 232 с.
142. Плотницкая Е.Е. Маркетинговое исследование регионального рынка образовательных услуг // Известия высших учебных заведений. Серия Электромеханика. Новочеркасск, 1996. С. 60 63.
143. Плотницкая Е.Е. Состояние и тенденции рынка специалистов в регионе // Известия высших учебных заведений. Серия Электромеханика. Новочеркасск, 1996. С. 53 59.
144. Поляков В.А., Сасов И.А. Непрерывное экономическое образование молодежи // Педагогика. 1994. № 4. С. 24 31.
145. Пономаренко Б.Г. Реформирование профессиональной школы: история, опыт, проблемы. М.: Знание, 1994. 235 с.
146. Пуг Д.С., Хигсон А.Д. Хрестоматия. Минск: Международный центр дистанционного обучения, 1992. 235 с.
147. Пугач В.С. О функциях высшего образования в условиях демократического общества // Высшее образование в России. 1994. № 1. С. 154 160.
148. Развитие образования в России. Федеральная программа. М.: НИИВО, 1993. 43 с.
149. Разумовский В.Г. Государственный стандарт образования супердержавы мира к 2000 году // Педагогика. 1993. № 3. С. 92 100.
150. Райт Г. Державне управління: Пер. з анг. К.: Основи, 1994. 191с.
151. Регіональний розвиток малого підприємництва: Матеріали щорічної конференції Підтримка малого та середнього підприємництва: кращий вітчизняний та зарубіжний досвід”. Львів, 2001. 236 с.
152. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. авт.; Наук. керів. В.В. Цвєтков. К.: Оріони, 1998. 364 с.
153. Рижих В.М. Державне управління науково-технічним прогресом: економічні аспекти. Х.: Прапор, 1998. 398 с.
154. Ринок праці Сумської області у 2001 році: Аналітико-стат. зб. Суми, 2002. 185 с.
155. Рогачев С.А. Программа стабилизации и развития системы образования Воронежской области на 1996 2000 годы. Воронеж, 1996. 287 с.
156. Розов Н.С. Культура, ценности и развитие образования. М.: Высшая школа, 1992. 58 с.
157. Романовский А.Г. Новые принципы подготовки гуманитарно-технической элиты в НТУ ХПИ” // Теорія і практика управління соціальними системами. Щокв. наук.-прак. журнал. Х.: НТУ ХПІ”, 2003. №2. С. 29 36.
158. Ростовская область в цифрах. Ростов-на-Дону: Приазовский край, 1994. 394 с.
159. Рыжов В.А. Профессиональная ориентация и подготовка кадров в Великобритании. М.: НИИВО, 1991. 64 с.
160. Савельев А.Я., Зуев В.М., Галаган А.И., Джалалов С., ИоселевичВ.А. Разработка мониторинга развития высшего и среднего профессионального образования в Российской Федерации и системы выявления спроса на специалистов. М.: НИИВО, 1995. 54 с.
161. Савельев А.Я., Зуев В.М., Галаган А.И., Джалалов С., ИоселевичВ.А. Методика прогнозирования и оценки состояния системы высшего и среднего профессионального образования. М.: Алгон, 1992. 582 с.
162. Савіцка-Вільгусяк С. Освітні реформи по-італійськи // Науковий світ. 2002. №9 (50). С. 22-23.
163. Садовничий В. Путь приватизации может привести нашу высшую школу к краху // Известия. 1994. 30 сентября. С.7.
164. Савченко Б.Г., Гавкалова Н.Л. Проблемы управления занятостью на рынке рабочей силы // Вісник ХДЕУ. 1997. № 1. С. 57 59.
165. Самуэльсон П. Экономика. Т. 2. М.: Алгон, 1992. 582 с.
166. Сборник нормативных документов по вопросам правовой и финансовой деятельности высших и средних специальных учебных заведений Российской Федерации. Можайск: Полиграфкомбинат, 1994. 485 с.
167. Синергетика и образование. М.: Гнозис, 1997. 360 с.
168. Сис